5. Зміст теми

Види наукового тексту.

Метою наукового твору є знайомство читача з результатами досліджень учених у різних галузях знань Їй підпорядковані і спосіб викладення матеріалу, і, відповідно, мовні засоби, що використовуються. Ці засоби повинні забезпечувати повне точне осмислення теми, послідовність і взаємозв’язок думок. Усі міркування автора твору спрямовані на переконливе обґрунтування висновків, результатів, які були досягнуті під час досліджень. Чітка послідовність мислення автора передбачає насамперед логічне, а не емоційно-чуттєве сприйняття наукового твору, тому емоційно-експресивні мовні засоби не є домінуючими в ньому.

У процесі навчання студент послуговується науковою літературою, а деякі види наукових текстів йому доводиться готувати самостійно. Основні види наукового тексту:

• тези;

• конспект;

• анотація;

• рецензія;

• реферат.

Тези. Види тез.

Тези – короткий виклад основних думок автора. Вони передають основні положення тексту в тій логічній послідовності, яка веде до доведення головної думки. Тези розкривають суть усієї інформації. Щоб скласти тези, треба уважно прочитати текст, визначити головну думку та викласти основні положення. Розрізняють такі види тез:

• цитатні (відбір автором цитат з першоджерела),

• вільні (формулювання основних положень тексту власними словами)

• змішані (цитати та вільний виклад авторської думки чергуються).

Для тез необхідно вибирати основні ідеї і положення, розмістивши їх у певній послідовності. Складаючи тези, треба обов’язково вказати:

• прізвище, ім’я, по батькові автора тексту;

• заголовок;

• місце написання і рік видання.

Конспект.

Конспект (лат.соnspectus – огляд) – стислий письмовий виклад змісту лекції, доповіді, роботи. Це найбільш розгорнута форма запису. Конспект повинен відповідати плану тексту. Тому спочатку складається план, потім пишеться конспект. З кожної частини тексту записуються ті думки, факти, які розкривають зміст тексту. На папері фіксуються основні положення, думки, деталі опускаються. Занотовується не тільки прочитане й почуте, а й виражається своє ставлення до нього, записуються власні думки. Матеріали конспекту доречно записувати на правій сторінці зошита. Ліва сторінка служить для запису власних думок, коментарів, оцінок. Згодиться вона для доповнень, уточнень, які можуть з’явитися після написання конспекту. У конспекті використовуються літерні скорочення, умовні позначення, символи. Якщо використовується цитата з тексту, необхідно вказати її джерело, сторінку.

Анотація

Анотація (лат.annotatіo – зауваження) – це гранично стисла характеристика друкованих видань щодо їх змісту, форми, призначення. Завдяки анотації читач отримує можливість скласти попереднє уявлення про незнайомий друкований твір, відшукати, відібрати необхідну інформацію. В анотації зазначаються характер публікації, її будова, актуальність теми, на кого розрахована і який має обсяг.

Орієнтовна схема анотації:

1. Прізвище, ім’я, по батькові автора.

2. Назва твору.

3. Місце видання, видавництво, рік видання.

4. Обсяг (загальна кількість сторінок, рисунків, таблиць).

5. Стислий зміст (перелік основних положень тексту).

6. Висновки.

7. Використана у творі література.

8. Читацька адреса.

Під час написання анотації часто використовують такі слова й словосполучення:

1. Наукову працю присвячено (чому?). У ній розглядається, досліджується, дається, зазначається, що ... . Стаття повідомляє (про що?); знайомить (кого?), (з ким?), (з чим?); аналізує (що?); дає аналіз (чого?) ...

2. Особлива увага приділяється (чому?). У центрі уваги виявляється (що?). Автор дає огляд (чого?) і робить висновок, що ... Представлено дані (про що?). Досліджуються маловивчені проблеми (чого?). Наведені дані засвідчують, що .... Автор зупиняється на таких проблемах, як...

3. Актуальне (а) важливе(а) питання, проблема, суттєве(а)

4. Стаття (книга, праця) має наукове значення, робить певний внесок у науку, має науково-популярний характер, розрахована на (кого?) спеціалістів, широке коло читачів; адресована (кому?); може бути цікавою, корисною (для кого?); може бути використана (для чого?).

Зразок анотації:

Навчально-тематичний українсько-російсько-латинсько-англійсько-французько-іспанський словник з гістології, цитології та ембріології / М.Х.Абакаров, В.Г.Ковешников, Ю.Б.Чайковський. – Луганськ: Луганський державний медичний університет, 19996. – 326с., 113 рис.

Даний навчально-методичний багатомовний ілюстрований словник призначений для студентів-іноземців вищих навчальних медичних закладів, містить 1530 термінів, які підлягають обов’язковому засвоєнню, відповідно до програми, підручника та методичних рекомендацій щодо практичних занять з гістології, цитології та ембріології.

Терміни у “Словнику” розташовано за тематичним принципом, і таким чином збережено ситуативність їх засвоєння. Розумінню і запам’ятовуванню термінів сприяють оригінальні ілюстрації (113 рис.), які також мають тлумачне значення.

Рецензія.

Рецензія (лат.recensіo – розгляд) – це відгук, критичний аналіз та оцінка художнього або наукового твору.

Мета рецензії – рекомендація твору до друку, захисту.

Рецензія має такі реквізити:

1. Назва документа.

2. Заголовок (назва рецензованої роботи; прізвище та ініціали її автора; видавництво та рік публікації; кількість сторінок).

3. Текст, що складається з двох частин: короткий виклад змісту роботи; зауваження, пропозиції, висновки автора рецензії.

4. Підпис особи, яка рецензувала роботу.

5. Дата.

У разі необхідності дату засвідчують печаткою.

Зразок рецензії:

РЕЦЕНЗІЯ

на рукопис статті “Оцінка здоров’я дітей, які мешкають у зоні

впливу атмосферних забруднень гірничо-збагачувальних комбінатів”

авторів Риженка С.А., Покаленка Т.П.

Дослідження у сфері екологічної епідеміології дозволяють стверджувати, що забруднення навколишнього середовища є одним із найважливіших факторів, що зумовлюють погіршення стану здоров’я населення. Внесок екологічних факторів у процес формування захворюваності і смертності населення сьогодні коливається від 2-3 до 30-60% в окремих випадках. Особливо чутливим до забруднення навколишнього середовища є дитячий організм.

Мета рецензованої роботи – дати оцінку стану здоров’я дитячого населення Інгулецького району, що мешкає в інтенсивній промисловій зоні і зазнає впливу атмосферних забруднень, та розробити оздоровчі та гігієнічні заходи.

Вивчення стану здоров’я дітей проводилося за картами обслуговування, а також за анкетами опитування населення про шкідливий вплив диму, пилу і газів. Відзначимо як позитивне, що дослідження проводилося шляхом порівняння стану здоров’я дітей, що мешкали на кількох територіях із різним ступенем забруднення навколишнього середовища. Аргументовано доведено той факт, що у більш забруднених зонах спостерігалася низка несприятливих зрушень і тенденцій у здоров’ї дітей, що виявилися у підвищеній захворюваності на хвороби органів дихання, у тому числі і хронічним перебігом, отитами, кон’юнктивітами, дитячими інфекціями. Автори переконливо доводять необхідність виділення коштів на боротьбу зі шкідливими викидами та невідкладне проведення оздоровчих заходів для дітей, що мешкають у зоні впливу атмосферних забруднень гірничо-збагачувальних комбінатів.

Одержана інформація має науковий і практичний інтерес, оскільки атмосферні забруднення продовжують впливати на здоров’я населення і, в першу чергу, на здоров’я дітей. Пропонована стаття заслуговує позитивної оцінки, і її можна рекомендувати до друку.

Основні особливості синтаксису фахового тексту:

Нормативні речення, як правило, повні. Характерною є пов’язаність речень в абзацах і самих абзаців між собою. Традиціями закріплений у цих текстах прямий порядок слів, що передає загальний зміст речення. Він полягає в тому, що:

• підмет ставиться перед присудком;

• узгоджене означення – перед означуваним словом;

• неузгоджене – одразу ж після нього;

• вставні слова мають бути на початку речення, вказуючи на висловлене раніше. Вони систематизують виклад, служать для пояснення окремих слів і словосполучень, відсилають до джерел та ін.

Саме ці засоби дають змогу досягти чіткої і логічної синтаксичної будови фахового тексту.