Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Гетьм_Диркт_ЗНО.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
20 Мб
Скачать
☆

Утворення директорії та повалення гетьманату п.Скоропадського

У травні 1918 р. було створено Український національно-державний союз (УНДС) на чолі з П.Ніковським, до складу якого увійшли партії соціалістичного спрямування, що засудили політику П.Скоропадського.

У серпні 1918 р. УНДС перетворився на Український національний союз (УНС), який згодом очолив В.Винниченко. УНС установила курс на повстання проти гетьманату.

Серпень 1918 р. УНДС перетворився на Український національний союз (УНС), який очолив В. Винниченко

  • Українська соціал-демократична партія

  • Українська партія соціалістів-революціонерів (праві)

  • Українська партія соціалістів-самостійників (праве крило)

  • Українська партія соціалістів-федералістів

14 листопада 1918 р. для керівництва повстанням проти П.Скоропадського створено Директорію УНР у складі В.Винниченка, С.Петлюри, Ф.Швеця, А.Макаренка, О.Андріївського.

Директорія УНР – тимчасовий орган державної влади УНР, створений для керівництва повстанням проти гетьмана П.Скоропадського. Після перемоги повстання – вищий орган державної влади УНР.

Склад Директорії

Голова, член Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП) В. Винниченко

Член Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП) С. Петлюра

Член Української партії соціалістів-революціонерів (УПРС) Ф. Швець

Представник об’єднаної ради залізничників України А. Макаренко

Член Української партії соціалістів-самостійників (УПСС) О. Андрієвський

15 листопада 1918 р. – початок повстання Директорії проти гетьманату, виступ січових стрільців у Білій Церкві.

18 листопада 1918 р. – вирішальний бій під Мотовилівкою, що завершився поразкою військ гетьмана.

14 грудня 1918 р. – вступ до Києва військ Директорії. П.Скоропадський зрікся влади і виїхав до Німеччини.

18 грудня 1918 р. – прибуття Директорії до Києва

Внутрішня політика Директорії

- 26 грудня 1918 р. – проголошення Декларації з програмою Директорії;

- відновлення УНР;

- Директорія виконувала роль тимчасової верховної влади до скликання Трудового конгресу України;

- встановлення в Україні національного варіанту радянської влади;

- передача законодавчої влади Трудовому конгресу України (23-28.01.1919 р.) – вищому тимчасовому законодавчому органу УНР у період Директорії УНР;

- створення уряду – Ради народних міністрів на чолі з В.Чехівським;

Владимир Моисеевич Чеховский — украинский политический и религиозный деятель, социал-демократ, председатель Совета министров УНР в декабре 1918 — феврале 1919.

22 Січня - об'єднання унр і зунр. Соборність українських земель. («Злука»)

- 13 лютого 1919 р. главою Директорії стає С.Петлюра і Директорія перетворюється фактично на особисту диктатуру С. Петлюри.

Колишній голова директорії В. Винниченко через особистий конфлікт з С. Петлюрою залишає політику й виїжджає закордон;

Розквіт отаманщини

Отаманщина – засилля різноманітних напівбандитських збройних формувань в умовах відсутності реальної державної влади.

Отаманщина охоплювала майже всю територію Південно-Східної і Центральної України. Різні дослідники та учасники тих подій називають різну чисельність отаманського руху. Так на серпень 1919 р. цифра коливається від 15 тис. (М.Капустянський) до 200 тис. (радянський свідок цих подій Б. Козельський). Якою була загальна кількість повстанців у 1919-1920 рр. - невідомо. О.Удовиченко вважає, що їх кількість сягала 50 тис., інші автори обходять це питання у своїх працях. У спогадах І.Мазепи фігурують імена близько 60-ти таких повстанських отаманів, хоча О.Удовиченко вважає, що їх було набагато більше[iii]. Найвпливовішими серед них були Григор'єв (Херсонщина, Миколаївщина, Черкащина, частина Катеринославщини), Махно (Північна Таврія, Катеринославщина), Тютюнник, Зелений (Київщина), Ангел (Чернігівщина), Божко (Катеринославщина).

Погроми. Одним із найгірших проявів хаосу, що охопив Україну в 1919 р., стало поширення погромів. За оцінками істориків, під час погромів 1919—1920 рр. на Україні загинуло від 35 до 50 тис. євреїв. Пітер Кенез, спеціаліст із питань громадянської війни на Україні та у Південній Росії, зазначає: «...До приходу Гітлера найбільше в наш час масове винищення євреїв мало місце на Україні під час громадянської війни».