Тема 2. Фінансові посередники на ринку фінансових послуг

Поняття “фінансового інституту” та “фінансового посередництва”. Основні види посередницької діяльності, що забезпечують функціонування ринку фінансових послуг.

Класифікація фінансової діяльності та місце її в структурі фінансового посередництва. Класифікація фінансових посередників за функціональною ознакою. Роль та функції фінансового посередництва в інвестиційному процесі.

Загальна характеристика фінансових посередників на ринку фінансових послуг. Інституціональні посередники на ринку фінансових послуг: банківські установи і небанківські кредитні інститути та контрактні фінансові установи. Роль кооперативних фінансових інститутів на ринку фінансових послуг, особливості організації та функціонування.

Світові тенденції розвитку та конкурентні переваги фінансового посередництва.

Студент повинен знати:

Поняття фінансового посередництва; правила визначення економічного виду діяльності; класифікацію фінансових посередників; роль та функції фінансових посередників в інвестиційному процесі; загальні схеми фінансового посередництва.

Студент повинен вміти:

Розкрити механізм визначення основного виду економічної діяльності та застосувати метод «зверху – вниз» на практиці; охарактеризувати основні схеми фінансового посередництва; дати загальну характеристику основних фінансових посередників; розкрити роль некорпоративного сектору економіки в розвитку ринку фінансових послуг; характеризувати діяльність інституціональних посередників на ринку фінансових послуг; охарактеризувати сучасний стан інфраструктури ринку фінансових послуг України.

Посередник – юридична або фізична особа (агенти, брокери, дилери, маклери, комівояжери, брокерські фірми, агентства), яка на професійних засадах сприяє встановленню ділових партнерських контактів, зв’язків, укладанню і виконанню контрактів купівлі-продажу товарів, цінних паперів, реалізації послуг. Оплата праці посередника виконується на договірній основі у вигляді комісійної винагороди у відсотках.

Фінансовим посередництвом є діяльність, пов’язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями. Відповідно до чинного законодавства фінансове посередництво як складова фінансової діяльності перебуває у структурі чіткої ієрархічної конструкції видів економічної діяльності.

Посередники можуть класифікуватися на види за наступними функціональними критеріями: за юридичним статусом; за територіальною ознакою; за організаційною формою; за відповідністю чинному законодавству; за типом винагороди; за типом спілкування з клієнтами.

Забезпечуючи мобілізацію, розподіл і ефективне використання вільного капіталу, забезпечення в найкоротші терміни потреби в ньому окремих господарюючих суб’єктів, фінансові посередники сприяють прискоренню обороту використаного капіталу, кожний цикл якого генерує додатковий прибуток і приріст національного доходу в цілому.

Сутність та роль фінансових посередників в економіці держави найбільш повно розкривається в їх функціях (від лат. functio – виконання), основними з яких є:

1. мотивована мобілізація заощаджень приватних осіб, приватного бізнесу, державних органів, зарубіжних інвесторів та трансформація акумульованих грошових коштів у позичковий та інвестиційний капітал;

2. реалізація вартості, втіленої у фінансових активах, та організація процесу доведення фінансових активів до споживачів (покупців, вкладників);

3. перерозподіл на взаємовигідних умовах грошових коштів підприємств із метою їх ефективнішого використання;

4. фінансове обслуговування учасників економічного кругообігу та фінансове забезпечення процесів інвестування у виробництво, розширення виробництва та дольової участі на основі визначення найбільш ефективних напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері;

5. вплив на грошовий обіг та прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів;

6. зниження відсоткових ставок;

7. диверсифікація активів та уникнення ризиків інвестування;

8. економія на масштабах операцій;

9. професійний відбір об’єктів інвестування.

Робота з таким специфічним товаром, як фінансовий актив, передбачає наявність каналів, за якими грошові кошти (фінансові активи) переміщуються від власників заощаджень до користувачів коштів. Це переміщення може здійснюватись за двома напрямами: каналами прямого та непрямого інвестування. Можна виділити два види каналів прямого фінансування: дольова участь і фінансування шляхом одержання позик. У першому випадку власник заощаджень шляхом обміну одержує право на дольову участь у власності фірми або на умовах пайовика, або на умовах акціонера. А при позиках фірми одержують грошові кошти у вигляді інвестицій в обмін на зобов’язання виплатити ці гроші у майбутньому з обумовленим відсотком, при цьому правом власності власник грошового внеску не володіє.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

1. Класифікація видів економічної діяльності.

2. Класифікація фінансового посередництва.

3. Функції фінансових посередників та їх роль в інвестиційних процесах.

4. Характеристика фінансових посередників.

5. Світові тенденції розвитку фінансового посередника.

6. Конкурентні переваги фінансового посередництва.

7. Виникнення та еволюція інституту посередництва.

8. Критерії класифікації фінансових посередників.

9. Пряме та непряме інвестування на фінансовому ринку.

10. Інституційно-правові основи діяльності фінансових посередників.

11. Сучасні стратегії в діяльності фінансових посередників на ринку фінансових послуг.

Література: [2, 50, 100, 109, 115, 132-143]