Словник економічних термінів

Абсолютна перевага — здатність країни виробляти товари чи послуги ефективніше за інші країни.

Автоматичні стабілізатори — сукупність важелів державного регулювання економіки (податків, бюджетних видатків тощо), здатних пом'якшувати коливання ділової активності і перепади у доходах фірм та людей.

Адаптивні очікування— підхід, згідно з яким люди формують свої сподівання щодо поведінки певної економічної змінної на підставі динаміки цієї змінної у найближчому минулому.

Адміністративні ціни — різновид цін, що встановлюються державою й утримуються сталими протягом певного часу.

Адміністративно-командна (командна, централізовано-планова) система — спосіб економічної організації суспільства, за якого всі питання вирішуються централізовано державними органами. Головні риси: державна власність на ресурси, бюрократизація та монополізація економіки, адміністративне ціноутворення, зрівняльний розподіл життєвих благ та панування номенклатури.

Альтернативна вартість (вартість втраченої можливості) – вартість за найкращої альтернативи, від якої відмовилися.

Амортизація — відшкодування у грошовій формі вартості капітальних благ, яке відповідає їх зношенню (фізичному — внаслідок використання у виробництві і моральному — внаслідок здешевлення наявних машин і механізмів або виникнення продуктивніших їх аналогів).

Аналітична економія —відображення економіки, її взаємозв'язків і закономірностей; вивчає поведінку людей у процесі виробництва, розподілу і споживання матеріальних благ і послуг в умовах обмежених ресурсів; є наукою про вибір суспільством раціональних способів використання ресурсів для задоволення своїх потреб у сучасному і майбутньому.

Антитрестівське законодавство — сукупність нормативно-правових актів країни, які забороняють таємні угоди між фірмами, монополізацію ринків, що дають змогу підвищувати ціни і обмежувати конкуренцію.

Багатство (майно) — чиста вартість матеріальних і фінансових засобів (всі активи мінус пасиви), якими володіє нація, особа чи фірма у певний проміжок часу.

Баланс поточних операцій (поточний рахунок) — розділ платіжного балансу країни, який відображає її експорт та імпорт, невидимі операції та деякі інші статті.

Банк — комерційне підприємство, яке здійснює розрахункові операції, надає різноманітні послуги (трастові, фондові тощо) та позики іншим підприємствам і населенню.

Банківські операції — операції, які забезпечують функціонування і прибутковість банків. Розрізняють пасивні (залучення депозитів) і активні (надання кредитів) операції.

Банківські резерви — частина депозитів, яку банк відкладає готівкою у касі чи як безпроцентні вклади у Центральному банку.

Банкрутство — неспроможність фірм, установ, фізичних осіб здійснювати платежі за борговими зобов'язаннями, яку засвідчує судова інстанція.

Безготівкові гроші — записи на рахунках у банках.

Безробіття — ситуація у сфері зайнятості, коли працівники, які погодилися б працювати за наявну заробітну плату, не можуть знайти роботу. Основні види: фрикційне (внаслідок зміни місця роботи або пошуків першого її місця); структурне (пов'язане з розбіжністю попиту і пропозиції робочої сили у різних галузях); циклічне (через періодичні спади ділової активності). Структурне та циклічне безробіття разом становлять вимушене безробіття.

Бюджетний дефіцит — надлишок видатків державного бюджету над надходженнями до нього; звичайно фінансується шляхом позик (інший шлях — емісія грошей); рівень дефіцитності бюджету обчислюється як процентне відношення дефіциту до ВВП.

Бюджетний надлишок — перевищення надходжень до державного бюджету над його видатками.

Валові (загальні) витрати — сума постійних і змінних витрат фірм за короткостроковий період.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — вартість річного обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених у межах державної території країни з ресурсів, що належать як резидентам даної країни, так і іноземцям.

Валовий національний продукт (ВНП) — вартість річного обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених з ресурсів, що належать резидентам країни, незалежно від того, де ці ресурси розмішені, у цій країні чи за кордоном.

Валюта — гроші або інші фінансові інструменти, які застосовуються країнами у міжнародних розрахунках. Розрізняють вільно конвертовану валюту (обмінюється без перешкод на інші валюти), частково конвертовану (обмінюється за певних обмежень) та замкнуту (коли обмін на інші валюти блокований).

Валютні ресурси — частина золотовалютних резервів країни у вигляді валют інших країн, які країна використовує у міжнародних розрахунках, стикаючись з труднощами платіжного балансу.

Валютний кошик — фіксований набір валют, який використовується для вимірювання середньозваженого курсу окремих валют.

Валютний курс — ціна валюти однієї країни, виражена у валюті іншої. Розрізняють європейське (пряме) та британське (непряме) обчислення валютного курсу.

Валютний ринок — місце, де взаємодіють продавці та покупці (насамперед великі комерційні банки) валюти як особливого товару, щоб визначити її ціну і кількість.

Вексель простий — боргове зобов'язання, яке видається позичальником грошей на ім'я кредитора; містить дані про місце і час видачі, суму зобов'язання, місце і час платежу.

Вертикальна (горизонтальна) інтеграція — поєднання в одній фірмі різних галузей виробництва, які є послідовними стадіями технологічного процесу (вертикальна); поєднання в одній фірмі виробництв різнорідної продукції на одній технологічній основі (горизонтальна інтеграція).

Взаємодоповнювані товари і послуги — товари або послуги, які споживаються разом (тенісні ракетки, ліва та права шкарпетки), коли ціна на один із товарів знижується (зростає), то попит на другий збільшується (зменшується).

Відкрита економіка — економіка країни, пов'язана з іншими країнами інтенсивним рухом товарів і капіталів. Для закритої економіки характерна відсутність зовнішньоекономічних зв'язків або незначний їх розвиток.

Вільна торгівля — зовнішньоекономічна політика, за якої держава не втручається у торговельні відносини з іншими країнами.

Види інфляції — за темпами розрізняють повзучу, галопуючу, гіперінфляцію; за джерелами — інфляцію попиту та витрат (пропозиції).

Використовуваний доход (ВД) — фактичний заробіток (за вирахуванням податків); частина національного доходу, що залишається родинам та індивідам для споживання та заощадження.

Вимірювання національного продукту — система рахунків, за допомогою яких визначається національний продукт країни за певний проміжок часу; розрізняють метод потоку товарів (додаванням видатків покупців на товари і послуги) і метод потоку доходів (додаванням факторних доходів).

Виробники — підприємства, які використовують власні і залучені виробничі ресурси для виготовлення товарів і послуг.

Виробничі ресурси (фактори виробництва) – сукупність ресурсів, що використовуються для виробництва товарів і послуг: земля, праця, капітал, підприємницькі здібності.

Виробнича функція — математична функція, яка визначає можливий обсяг виробництва в межах фірми або економіки країни за даних ресурсів і технології.

Власний капітал — активи фірми мінус її зобов'язання (борги).

Галузь — група фірм, які виробляють однакові або однорідні продукти.

Гнучкий (плаваючий) валютний курс — система обмінних валютних курсів, коли центральний банк утримується від втручання у функціонування валютних ринків.

Граничні витрати — приріст сукупних витрат, необхідних для виробництва додаткової одиниці продукції (або зменшення сукупних витрат, коли виробництво скорочується на одиницю продукції).

Гранична корисність — додаткова корисність, одержувана від споживання додаткової одиниці блага.

Граничний продукт — додатковий продукт, одержаний внаслідок збільшення певного фактора на додаткову одиницю за сталих інших факторів виробництва.

Гранична схильність до заощаджень — частка приросту заощаджень у прирості використовуваного доходу: показує, на скільки збільшуються заощадження, якщо вказаний доход зростає на одиницю.

Гранична схильність до споживання — частка приросту споживання у прирості використовуваного доходу, показує, на скільки збільшується споживання, якщо вказаний доход зростає на одиницю.

Громадські товари (блага, товари колективного споживання) — товари, використання яких однією особою не зменшує їх обсягу, доступного для використання іншими особами (маяки, національна оборона).

Гроші — все, що продавці приймають за свій товар. Гроші виконують три функції: міри вартості, засобу обміну, засобу нагромадження.

Грошова маса — сукупний обсяг готівки (паперових грошей та монет) і поточних чекових рахунків, які використовуються у грошовому обігу.

Грошова система — спосіб організації грошового обігу у даній країні, закріплений законом; охоплює найменування грошової одиниці (Китай — юань, Україна — гривня); види державних паперових знаків і монет, які мають законну платіжну силу; порядок безготівкового обігу; центри регулювання безготівкового обігу з боку держави.

Девальвація — зменшення офіційної ціни грошової одиниці країни, вираженої у грошових одиницях інших країн; протилежним поняттям є ревальвація — підвищення офіційного курсу грошової одиниці країни.

Дезінфляція — зниження високого темпу інфляції.

Депозит — сума грошей, яку клієнт вносить на зберігання у банк.

Депресія — глибокий, затяжний спад, що триває декілька років.

Державний борг — заборгованість уряду, обумовлена позиками для фінансування нагромадженої різниці між щорічними бюджетними дефіцитами і надлишками.

Державний бюджет — баланс доходів і видатків держави за певний проміжок часу (як правило, за рік).

Дефлювання (інфлювання) – зведення номінальних вартісних змінних до реальних; здійснюється шляхом ділення номінальних (визначених у поточних цінах) змінних на індекс цін.

Дефляція — падіння загального рівня цін.

Діловий цикл — періодичні коливання рівня ділової активності (національного обсягу виробництва, доходу, зайнятості); звичайно триває кілька або кільканадцять років; характеризується одночасним розширенням або звуженням виробництва у багатьох секторах економіки. Діловий цикл містить 4 фази: спад (реальний ВВП падає); дно (найнижча точка спаду); піднесення (реальний ВВП зростає); вершина (найвища точка піднесення).

Дисконтна (облікова) ставка — ставка проценту, яка встановлюється центральним банком по позиках, які він надає комерційним банкам.

Довгострокова крива сукупної пропозиції — графічне відображення залежності між обсягом національного виробництва та рівнем цін у довгостроковому періоді; має вигляд вертикальної лінії.

Довгостроковий період — у мікроекономіці — час, протягом якого фірми можуть вийти з галузі або увійти до неї, змінивши функціонуючий капітал; у макроекономіці — час, протягом якого всі ціни, угоди щодо зарплати, податкові ставки можуть пристосуватися до нових умов.

Додана вартість — різниця між вартістю вироблених фірмою товарів і послуг та вартістю матеріалів і сировини, які куплені у постачальників.

Досконала конкуренція — ринкова структура з великою кількістю продавців і покупців; пропоновані товари — однорідні, жодна фірма не має вирішального впливу на ринкову ціну.

Дохід — надходження зарплати, процента, дивідендів та інших грошових виплат, які одержує особа чи країна протягом певного часу.

Економічна система — запроваджений суспільством спосіб економічної організації.

Економічне благо — благо, кількісно обмежене порівняно з людськими потребами, тому воно розподіляється шляхом встановлення ціни.

Економічне зростання — збільшення виробництва у країні; вимірюється щорічним темпом збільшення реального ВВП.

Економічний прибуток — різниця між повним виторгом фірми та явними і неявними витратами виробництва, враховуючи альтернативну вартість.

Економічні потреби — бажання, які можна задовольнити шляхом споживання товару чи послуги.

Економічні функції держави — сукупність напрямків державного регулювання економіки: правове регулювання економіки; сприяння конкуренції та пом'якшення наслідків від невдач ринку; організація виробництва колективних благ; коригування побічних наслідків діяльності (переливів); перерозподіл доходів; здійснення макроекономічної політики.

Експорт — потік товарів і послуг, які виробляються у даній країні, для інших країн.

Еластичність —позначення реакції однієї змінної на зміну іншої.

Еластичність попиту (пропозиції) за ціною — процент зміни величини попиту на товар (його пропозиції), що припадає на 1% зміни його ціни; попит (пропозицію) називають еластичним (еластичною), якщо коефіцієнт еластичності більший за одиницю, та нееластичним (нееластичною) — якщо він менший за одиницю.

Ефективність — 1) співвідношення витрат і результатів в економіці; 2) відсутність втрат; 3) використання ресурсів, яке забезпечує максимально можливий рівень задоволення потреб за даних факторів виробництва і технологій.

Ефект масштабу — збільшення продуктивності або зменшення середніх витрат виробництва в результаті зростання в однаковій пропорції усіх факторів виробництва.

Ефект «третіх осіб» — ситуація в економіці, коли частина вигод або витрат, пов'язаних з виробництвом або споживанням продукту, впливає на тих, хто не є його виробником або споживачем.

Загальна рівновага — стан економіки, за якого рівень цін на товари і послуги забезпечує рівновагу на всіх ринках, що не спонукає суб'єктів змінювати свою поведінку.

Зайняті — особи, які виконують певну оплачувану роботу або мають роботу, але не виконують її з певних причин (відпустка тощо).

За інших рівних умов — прийом дослідження, за якого всі фактори, за винятком одного, вважаються сталими.

Закон Оукена — відкритий А. Оукеном емпіричний зв'язок між циклічними змінами у ВНП і безробіттям. Закон твердить, що зниження безробіття на 1 % збільшує реальний ВВП приблизно на 2 %.

Закон Сея — концепція Ж.-Б. Сея, за якою пропозиція товарів створює свій власний попит. Закон справедливий, якщо сукупна купівельна спроможність суспільства відповідає (дорівнює) сукупним доходам і обсягу виробництва.

Закон спадної віддачі — твердить, що додатковий обсяг продукції від послідовного збільшення одного фактора виробництва зменшується, коли інші фактори залишаються сталими.

Збалансований бюджет — ситуація, коли сума урядових видатків дорівнює сумі надходжень.

Збурення пропозиції — раптова зміна у витратах виробництва або продуктивності, що справляє значний вплив на сукупну пропозицію, внаслідок чого реальний ВВП та рівень цін раптово змінюються.

Змішана економіка — економіка, яка ґрунтується на ринковому вирішенні проблем організації та на державному регулюванні макроекономічних процесів.

Золотий стандарт організація грошового обігу, за якої банківські білети розмінюються на золото.

Імпорт – видатки окремих осіб чи фірм на товари і послуги, вироблені в інших країнах.

Індекс споживчих цін — відношення вартості фіксованого кошика споживчих товарів і послуг протягом певного періоду (переважно року) до його вартості у базовому періоді.

Інвестиції (капіталовкладення) — додаткові вкладення в економіку, вигоди від яких проявляються у майбутньому (будівництво нових об'єктів, підвищення кваліфікації працівників тощо). Розрізняють валові (всі вкладення) та чисті (валові мінус амортизаційні відрахування) інвестиції.

Індивідуальна власність — правова форма фірми, яка є власністю однієї особи.

Інновація — 1) запровадження нових методів виробництва; 2) виявлення нового ринку; 3) поставка на ринок готового продукту.

Інтервенція - діяльність центрального банку країни щодо купівлі-продажу національної валюти на ринках з метою впливу на її обмінний курс.

Інфляція — усталене зростання загального рівня цін, яке вимірюється індексом цін.

Інфраструктура — капітальні блага, які забезпечують умови економічного розвитку (шляхи сполучень, мережа комунікацій тощо).

Капітал — один з основних факторів виробництва, який складається з вироблених товарів, призначених для подальшого використання у процесі виробництва. Розрізняють основний (будівлі, машини, механізми) та обіговий (сировина, паливо, матеріали) капітали, які разом взяті становлять реальний продуктивний капітал.

Капіталізм — суспільний лад, за якого переважна частина матеріальних ресурсів (земля, капітал) належить приватним особам, застосовується наймана праця, а ринок з незначним державним втручанням є головним механізмом розподілу ресурсів і доходів та вирішення питань економічної організації.

Капіталомісткість — відношення сукупного капіталу до річного ВВП; один з показників ефективності економіки.

Капіталоозброєність — відношення сукупного капіталу до вартості робочої сили.

Квота — один з важелів протекціонізму, за допомогою якого обмежується імпорт певних товарів у дану країну.

Квазісуспільні (квазідержавні) блага — товари і послуги (вулиці, музеї, бібліотеки), виробництво яких може забезпечуватися за допомогою ринкової системи, але фінансується державою, щоб не допустити виникнення дефіциту ресурсів у цій сфері.

Кейнсіанство — один з провідних напрямків аналітичної економії у XX ст., основи якого були закладені Дж. М. Кейнсом. Центральним пунктом кейсіанства є положення про відсутність за ринкової економіки ефективного попиту та необхідність здійснення державою фіскальної і монетарної політики для забезпечення такого попиту.

Кількісна теорія грошей — твердить, що ціни змінюються пропорційно до пропозиції грошей; є вихідним пунктом монетаризму.

Кількісне рівняння обміну — тотожність, що виражається формулою: MV=PQ, де M - пропозиція грошей; V- швидкість обігу грошей; P- рівень цін; Q - фізичний обсяг вироблених товарів і послуг.

Кінцева продукція — товари і послуги, які купуються для споживання, а не для подальшої обробки чи переробки. Протилежним поняттям є проміжна продукція.

Класична школа — панівний до появи робіт Дж. М. Кейнса напрямок аналітичної економії, засновником якої був А. Сміт. Школа виходила з того, що природні економічні закони (конкуренції, ціни тощо) є найкращим механізмом узгодження приватних і суспільних інтересів, розподілу ресурсів і доходів, стимулювання ефективного розвитку економіки.

Конкуренція — суперництво між виробниками за покупців на ринку.

Корисність — задоволення від споживання товару чи наданих послуг.

Короткострокова крива сукупної пропозиції — графічне зображення функціональної залежності між обсягом національного виробництва та загальним рівнем цін у короткостроковому періоді, коли зміни у сукупному попиті можуть впливати на обсяг виробництва; має вигляд висхідної лінії, що складається з горизонтального (кейнсіанського), проміжного (висхідного) і вертикального (класичного) відрізків.

Короткостроковий період — у мікроекономіці — період часу, недостатній для збільшення виробничих потужностей фірм; у макроекономіці — період часу, протягом якого такі фактори, як податкові ставки, сподівання, ціни не можуть повністю пристосуватися до змін в економіці.

Корпорація (акціонерне товариство) — правова форма підприємства, яка юридичне відокремлена від тих, хто нею володіє (акціонерів), у зв'язку з чим останні несуть обмежену відповідальність за його збитки.

Кредитні гроші — векселі, чеки, кредитні картки, які використовуються у розрахунках.

Крива інвестиційного попиту — графічне зображення функціональної залежності між попитом на інвестиції та рівнем позичкового проценту; має вигляд спадної кривої.

Крива Лаффера — графічне зображення функціональної залежності між величиною податкової ставки і обсягом податкових надходжень до бюджету. З підвищенням податкової ставки доходи держави спочатку зростають, але з досягненням нею певної межі — доходи починають падати.

Крива ринкового попиту — графічне зображення оберненої залежності між величиною попиту на товар на певному ринку та цінами на нього (за інших рівних умов); має вигляд спадної кривої.

Крива ринкової пропозиції — графічне зображення прямої залежності між величиною пропозиції товару на певному ринку та цінами на нього (за інших рівних умов); має вигляд висхідної кривої.

Крива Філіпса — графік, який ілюструє обернену залежність між рівнем безробіття та темпом інфляції; може застосовуватися лише стосовно короткострокового періоду та інерційної інфляції.

Кругообіг доходів і видатків — спрощена модель економіки, яка відображає взаємодію домогосподарств і фірм у процесі обміну виробничими ресурсами та товарами і послугами на відповідних ринках.

Ліквідність — властивість фінансових активів та матеріальних цінностей перетворюватися на готівку.

Лібералізм — економічна філософія, яка підкреслює важливість особистої свободи в економічних і політичних справах.

Людські ресурси — один з головних факторів виробництва; характеризується кількістю та якістю людських зусиль, які спрямовуються на виробництво товарів і послуг.

Макроекономіка — частина економічної теорії, що вивчає національну економіку як єдине ціле; вивчає загальний рівень виробництва, зайнятості, цін, зовнішньоекономічні зв'язки.

Макроекономічна політика — сукупність важелів та інструментів, що застосовуються державою з метою регулювання макроекономіки; її головними завданнями є: доцільні темпи зростання, висока зайнятість, стабільні ціни, збалансований платіжний баланс, а головними видами — фіскальна, монетарна політика доходів, зовнішньоекономічна політика.

Макроекономічна рівновага — обсяг ВВП, за якого сукупний попит дорівнює сукупній пропозиції.

Межа виробничих можливостей — графічне зображення виробничих можливостей економіки за повної зайнятості, повного обсягу виробництва, сталих ресурсів і технології у вигляді комбінацій двох товарів.

Меркантилізм — перша економічна школа аналітичної економії (XV—XVII ст.), представники якої ототожнювали багатство нації з золотом і вважали, що економічна політика має сприяти залученню до країни більшої кількості грошей шляхом підтримання активного торгового балансу.

Міжнародні економічні організації — організації, створені для забезпечення розвитку міжнародних економічних відносин.

Міжнародний поділ праці — спеціалізація виробників окремих країн на випуску тих чи інших видів продукції з метою взаємного обміну нею між країнами.

Мікроекономіка — частина економічної теорії, що вивчає окремі елементи економіки (поведінку фірм, ринків окремих товарів тощо).

Мито — податок на імпортні товари.

Модель — спрощена система економіки або її окремих елементів, яка будується шляхом відкидання другорядних і врахування сталих взаємозв'язків в економіці.

Модель мультиплікатора — макроекономічна концепція Дж.-М. Кейнса, що ґрунтується на існуванні взаємозв'язку між автономними видатками, змінами в обсягах виробництва та зайнятості.

Монетаризм — сучасна економічна школа, яка виходить з того, що зміна пропозиції грошей є головною причиною макроекономічних коливань.

Монетарна політика — один із видів макроекономічної політики, суть якої полягає у контролюванні центральним банком країни пропозиції грошей, процентних ставок, ринків капіталу.

Монополія – ринкова структура з єдиним продавцем певного товару, послуги чи виробничого ресурсу.

Монополістична конкуренція — ринкова структура, що передбачає продаж дещо диференційованих продуктів великою кількістю малих виробників, а також легке входження на ринок.

Мультиплікатор — відношення зміни рівноважного ВВП до зміни у будь-якому компоненті сукупних видатків; коефіцієнт, на який треба помножити зміну в кожному компоненті сукупних видатків, щоб знайти підсумкову зміну рівноважного ВВП.

Надлишок - перевищення кількості пропозиції товару над кількістю попиту на нього внаслідок того, що ціна на нього вища за рівноважну.

Натуральне господарство — форма організації виробництва, коли виготовлені продукти призначаються для споживання всередині господарства; переважало на попередніх стадіях цивілізації.

Національний дохід — сума факторних доходів; різниця між чистим національним продуктом (ЧНП) і непрямими податками.

Невидима рука — запроваджена А. Смітом концепція, згідно якої людина у своєму прагненні до власної вигоди невидимою рукою ринку спрямовує свою діяльність у напрямку, сприятливому для всіх і для кожного.

Недосконала конкуренція — ситуація на ринку, коли фірма (покупець), що продає (купує) товар, здатна (здатний) впливати на його ціну.

Незалежні товари — товари А та Б є незалежними, якщо ціна товару А не впливає на величину попиту товару Б (за інших рівних умов).

Немитні бар'єри — 1) система ліцензування невиправданих стандартів якості товарів; 2) бюрократичні заборони у митних процедурах; 3) добровільні експортні обмеження між країнами.

Неокласична модель зростання — теорія, яка наголошує на важливості нагромадження капіталу при поясненні зростання реального ВВП.

Нерозподілений прибуток — частина чистого доходу (прибутку) корпорації, яка не розподіляється як дивіденд між власниками акцій, а утримується для її розвитку.

Номінальна процентна ставка — рівень процента, не скоригований на інфляцію.

Номінальний ВВП — валовий внутрішній продукт, обчислений у поточних цінах.

Норма безробіття — частка безробітних у загальному потенціалі робочої сили країни.

Нормальні товари — товари, величина попиту на які зростає при збільшенні доходу споживача.

Обмін — торгівля товарами (послугами) в обмін на інший товар або гроші.

Облігація – цінний папір, який приносить процент; випускається корпорацією або урядом і гарантує у майбутньому повернення суми грошей (ціна облігації) плюс процент у точно встановленому розмірі.

Операції на відкритому ринку — діяльність центрального банку щодо купівлі-продажу державних цінних паперів з метою впливу на банківські резерви, на пропозицію грошей, процентні ставки; операції купівлі збільшують, продаж — зменшують пропозицію грошей.

Особистий доход — різниця між національним доходом і сумами, які привласнюються приватними фірмами або державою, до якої додаються трансфертні платежі (допомога по безробіттю, пенсії, виплати соціального страхування).

Парадокс вартості — полягає у тому, що багато необхідних для життя продуктів мають низьку, а предмети розкоші — високу ринкову вартість (відповідно вода і діаманти). Це пов'язано з тим, що ціна відображає не сукупну, а граничну корисність товару.

Парадокс ощадливості — полягає у тому, що рішення суспільства заощаджувати більше може спричиняти до скорочення реальних заощаджень, оскільки збільшення заощаджень означає зниження споживчих видатків, в результаті чого сукупний попит і ВВП, а зрештою інвестиції і заощадження, можуть зменшитися.

Партнерство — правова форма фірми, що об'єднує двох або більше власників, які погоджуються розподіляти між собою прибутки чи втрати фірми у певній пропорції.

Тіньова економіка — незареєстрована економічна діяльність.

Підприємці — частина людських ресурсів, яка бере на себе ризик організації інших ресурсів для виробництва товарів і послуг.

Платіжний баланс — баланс міжнародних операцій країни протягом певного періоду щодо товарів і послуг, руху капіталу, матеріальних та фінансових активів.

Податки — обов'язкові платежі у держбюджет у визначеному законодавством країни порядку.

Поділ праці — спосіб організації праці, за якою кожний працівник виконує спеціалізовану операцію у загальному процесі виробництва.

Позитивна економіка — економічний аналіз, який описує і пояснює економічні факти і процеси такими, якими вони є.

Повна зайнятість — зайнятість робочої сили країни за винятком фрикційного безробіття.

Показник економічної активності населення — відношення кількості зайнятих і безробітних (робочої сили) до кількості населення у віці від 16 років і старше.

Попит (ринковий) — кількість товарів (послуг), яку готові купити споживачі за даного рівня цін та інших однакових умов протягом певного періоду.

Порівняльна перевага — закон, за яким країна має спеціалізуватися на виробництві і експорті тих товарів, які вона може виробляти за відносно нижчих витрат та імпортувати ті з них, виробництво яких обходиться їй відносно дорожче.

Постійні витрати — витрати виробництва, які не залежать від обсягу виробництва фірми (у короткостроковому періоді).

Потік і запас — два способи вимірювання економічних величин; якщо вимірювання відбувається за певний період часу, говорять про «потік», якщо на певну дату — говорять про «запас».

Поточні рахунки (банківські гроші) — вклади у комерційні банки або іншу фінансову установу, на які можна виписувати чеки і які є грошима для операцій.

Прибуток — в аналітичній економії різниця між виторгом і повними витратами на виробництво товару.

Природний рівень безробіття — рівень безробіття: 1) який не індукує посилення інфляції; 2) за якого всі фактори, що підвищують або знижують заробітну плату, перебувають у рівновазі (зрівноважені).

Прогресивні, пропорційні і регресивні податки — види прямих податків за сучасної економіки; середня ставка оподаткування для осіб з вищими доходами є відповідно вищою, однаковою чи меншою.

Продуктивність — відношення обсягів випуску продукції до витрат ресурсів за певний період часу; зростає під впливом розвитку техніки і технології, підвищення кваліфікації та капіталоозброєності праці.

Проміжні товари — товари, які піддавалися певній обробці, але не є кінцевим продуктом (сировина, напівфабрикати).

Пропозиція (ринкова) — кількість товарів (послуг), яку готові виробити і продати фірми за даного рівня цін та інших однакових умов.

Пропозиція робочої сили — кількість працюючих, яка залежить від кількості населення країни, його складу, реальної заробітної плати.

Протекціонізм — зовнішньоекономічна політика, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції; головні знаряддя — мито та квота.

Прямі та непрямі податки — прямо оподатковуються безпосередньо індивіди або фірми (податок на прибуток, заробітну плату); опосередковано (непрямо) — товари і послуги (акцизний збір, податок на додану вартість).

Реальна заробітна плата — кількість матеріальних благ і послуг, які працівник може придбати за номінальну заробітну плату.

Реальна процентна ставка — номінальна процентна ставка мінус темп інфляції.

Реальний ВВП – номінальний ВВП, скоригований на дефлятор ВВП.

Рівень зайнятості — частка населення країни у віці від 16 років і старше, яке має роботу.

Рівноважна ціна (ціна ринкової рівноваги) — ціна, за якої кількість попиту та пропозиції товару (послуги) на певному ринку збігаються.

Ринкова економіка — економіка, яка проблеми своєї організації вирішує за допомогою ринкового механізму.

Ринкова рівновага — ситуація на ринку певного товару, коли попит і пропозиція за обсягом збігаються.

Ринкова структура — конфігурація ринку, обумовлена ступенем конкуренції та ринкової сили.

Ринок — місце (простір, сфера), де взаємодіють продавці і покупці, визначаючи ціни і кількість певних товарів або послуг.

Ринок капіталів — ринок, де відбувається купівля-продаж фінансових ресурсів (грошей, цінних паперів).

Робоча сила — за офіційною статистикою, населення країни у віці від 16 років і старше, яке має роботу або активно ЇЇ шукає.

Споживання — сукупні видатки індивідів або країни на товари споживання за певний період часу.

Ставка (норма) процента — ціна, яка сплачується за позичені гроші за певний проміжок часу.

Стагфляція — ситуація в економіці, коли спад національного обсягу виробництва і високе безробіття поєднуються з високим темпом інфляції.

Субсидія — платежі, які виплачує уряд фірмам чи індивідам.

Сукупна пропозиція — кількість товарів і послуг, тобто обсяг національного виробництва, який фірми мають бажання виробляти і продавати за даного рівня цін, а інші обставини залишаються без змін.

Сукупний попит — кількість товарів і послуг (обсяг національного виробництва), яку мають бажання купити покупці за даного рівня цін, а інші обставини залишаються без змін.

Суспільні товари — товари, вигоди від споживання яких одержує все суспільство (маяки, національна оборона). Протилежне поняття — товари індивідуального вжитку (житло, одяг).

Технічний прогрес — запровадження нових методів виробництва, які скорочують витрати і, отже, підвищують продуктивність економіки, що розширює межі виробничих можливостей.

Товари нижчої споживної цінності — товари, попит на які зменшується із зростанням доходу споживача.

Торговельний баланс — частина рахунків платіжного балансу країни, яка відображає експорт і імпорт товарів.

Торговельні бар'єри — протекціоністські заходи, за допомогою яких уряди прагнуть зменшити імпорт (мито, квота, обтяжливі регулятивні процедури).

Трансакційні витрати –витрати у сфері обміну, пов'язані з передачею прав власності.

Трансфертні платежі — платежі, які держава виплачує індивідам (допомога по безробіттю, малозабезпеченим тощо).

Трудова теорія вартості — економічна концепція, розвинута В. Петті, А. Смітом, Д. Рікардо, К. Марксом, згідно з якою обмін товарів відбувається відповідно до кількості затраченої на їх виробництво праці.

Фірма — відокремлена виробнича одиниця економіки; наймає робочу силу, купує інші фактори виробництва, забезпечує виробництво і продаж товарів.

Фіскальна політика — один із видів макроекономічної політики, яка має справу з державним бюджетом — податками і урядовими видатками.

Фондова біржа — організований ринок, де відбувається торгівля звичайними акціями.

Хеджування (страхування від втрат) — спосіб уникнення ризику шляхом проведення нейтралізуючих операцій.

Центральний банк — провідна ланка банківської системи країни, яка відповідає за пропозицію грошей, контроль фінансової системи, особливо комерційних банків, кредитну кон'юнктуру, збереження офіційних золотовалютних резервів.

Цінні папери — різні фінансові активи: акції, облігації, векселі тощо.

Чистий внутрішній продукт (ЧВП) — різниця між ВВП країни і амортизаційними відрахуваннями.

Чистий експорт —величина експорту товарів і послуг мінус величина їх імпорту.

Швидкість обігу грошей — кількість разів за рік, які грошова одиниця, що перебуває в обігу, витрачається на купівлю товарів і послуг.

«Що?», «Як?», «Для кого?» — три фундаментальні проблеми економічної організації. «Що» — передбачає, скільки кожного товару чи послуги буде вироблено з обмежених ресурсів; «Як» — вибір певної технології; «Для кого» – стосується розподілу споживчих благ серед членів суспільства.

ЗМІСТ

Передмова……………………………………………………………. Глава 1. Предмет і метод економічної теорії 9 Суспільство і економіка. Економіка як об'єкт вивчення і об'єкт управління 9 Основні економічні проблеми. Крива виробничих можливостей 10 Предмет і метод економічної теорії 12 Еволюція економічної науки 13 Основні поняття 16 Практикум 17 Глава 2. Суспільне виробництво 18 Сутність і структура суспільного виробництва 18 Фактори суспільного виробництва 21 Економічна ефективність виробництва та її показники 24 Основні поняття 28 Практикум 28 Глава 3. Економічні відносини власності 30 Економічний зміст власності, її місце і роль в економічній системі 30 Типи, види та форми власності 33 Основі тенденції розвитку відносин власності на сучасному етапі 35 Реформування відносин власності в Україні 36 Основні поняття 37 Практикум 37 Глава 4. Економічна система суспільства 39 Сутність і структура економічної системи 39 Класифікація економічних систем 41 Типи економічних систем 43 Основні поняття 45 Практикум 46 Глава 5. Ринкова економічна система 47 Сутність ринку 47 Закони функціонування ринку 49 Види ринків 52 Інфраструктура ринку 54 Основні поняття 57 Практикум 57 Глава 6. Теорія попиту і пропозиції 59 Попит і пропозиція. Детермінанти попиту і пропозиції 59 Цінова еластичність попиту і пропозиції 63 Ринкова рівновага попиту та пропозиції 67 Теорія поведінки споживача 68 Основні поняття 69 Практикум 70 Глава 7. Теорія фірми 72 Економічна природа фірми 72 Основні типи фірм 75 Малі, середні та великі фірми 80 Основні поняття 81 Практикум 81 Глава 8. Теорія виробництва 83 Виробництво та виробнича функція 83 Ізокванта 87 Зміна масштабу виробництва 89 Основні поняття 90 Практикум 90 Глава 9. Виробництво та теорія витрат 93 1. Витрати виробництва 93 Доходи виробництва 94 Функція витрат і рівновага виробника 95 Витрати в короткостроковому періоді 97 Витрати фірми в довгостроковому періоді 99 Трансакційні витрати 100 Основні поняття 102 Практикум 102 Глава 10. Конкуренція і монополія 104 Ринок досконалої конкуренції 104 Ринок чистої монополії 107 Ринок олігополії 109 Ринок монополістичної конкуренції 111 Основні поняття 113 Практикум 113 Глава 11. Доходи та їх розподіл 115 Теоретичні концепції джерел і розподілу доходів 115 Функціональний та вертикальний розподіл доходів 116 Основні види доходів 119 “Крива Лоренца” та проблеми соціальної справедливості 123 Основні поняття 125 Практикум 125 Глава 12. Макроекономічний аналіз: народногосподарський облік і система національних рахунків 128 Процес кругообігу продуктів і доходів 128 Система національних рахунків 130 Основні показники систем національних рахунків 131 Основні поняття 135 Практикум 135 Глава 13. Держава в економічній системі 137 Економічні функції держави 137 Форми і методи ДРЕ 142 Держава і ринок: досвід взаємодії в розвинутих країнах 144 Особливості ДРЕ у вітчизняній економіці на сучасному етапі 146 Основні поняття 148 Практикум 148 Глава 14. Макроекономічна рівновага 151 Сукупний попит 151 Сукупна пропозиція 155 Взаємозв'язок сукупного попиту та сукупної пропозиції. Макроекономічна рівновага 158 Споживання, заощадження, інвестиції та стан рівноваги 161 Взаємозв’язок витрат і доходу. «Хрест» Кейнса 165 Основні поняття 171 Практикум 171 Глава 15. Макроекономічна нестабільність: безробіття і інфляція 174 Безробіття: його суть, причини і основні види 174 Рівень безробіття та його соціально-економічні наслідки 177 Інфляція: причини, види та основні напрямки антиінфляційної політики 180 Основні поняття 184 Практикум 184 Глава 16. Гроші та грошово-кредитна політика 186 Виникнення грошей 186 Суть, функції та види грошей 189 Грошова маса і рівновага на ринку грошей 191 Сутність, принципи та форми кредиту 194 Сучасна кредитно-банківська система. Створення грошей банківською системою 196 Грошово-кредитна політика 198 Основні поняття 200 Практикум 200 Глава 17. Фінанси в економічній системі 203 Сутність та функції фінансів 203 Фінансова система, структура і принципи її побудови 204 Бюджетна система 205 Податки 208 Фіскальна політика 210 Основні поняття 212 Практикум 212 Глава 18. Економічне зростання 215 1. Поняття, показники та типи економічного зростання 215 Основні чинники економічного зростання 216 Модель Р. Солоу 219 Циклічність економічного зростання 223 Основні поняття 225 Практикум 225 Глава 19. Світове господарство 227 Світове господарство: його суть та структура 227 Міжнародний поділ праці і спеціалізація. Міжнародні економічні відносини 230 Міжнародна економічна інтеграції. Головні інтеграційні угрупування 234 Проблеми інтеграції України у світове господарство 236 Основні поняття 238 Практикум 239 Глава 20. Основні форми світогосподарських зв’язків 241 Міжнародна торгівля і принцип порівняльних переваг 241 Свобода торгівлі і протекціонізм Бюджетна система 243 Переміщення факторів виробництва 245 Міжнародні валютні відносини і валютні системи 249 Основні поняття 254 Практикум 254 Глава 21. Економічні аспекти глобальних проблем 256 1. Сутність та фактори глобалізації 256 2. Наслідки та прояви глобалізації 259 Україна в системі глобалізації економіки 263 Основні поняття 267 Практикум 267 Додаток А. Перелік джерел інформації………………………………… Додаток Б. Словник економічних термінів……………………………..

3 4 4 5 7 9 13 13 16 16 18 23 28 28 29 29 35 38 41 42 42 44 44 47 50 53 53 55 55 57 60 63 67 67 69 69 74 78 79 81 81 83 83 87 93 94 95 96 96 100 103 104 104 107 107 109 109 111 114 116 117 117 120 120 124 126 128 130 134 133 134 134 137 143 145 145 148 148 151 152 156 157 160 160 165 168 170 173 174 176 176 181 185 189 193 200 201 205 205 208 212 217 217 220 220 223 225 229 231 233 236 236 240 240 241 243 247 249 251 251 255 255 256 260 264 267 268 270 270 274 278 281 284 284 287 287 289 292 297 302 302 305 305 308 313 318 318 323 325

Навчальне видання

АРХІЄРЕЄВ Сергій Ігоревич	РЕШЕТНЯК Наталя Борисівна
Вініцька Софія Григорівна	РЕШЕТНЯК Олена Володимирівна
ВОЛОСНІКОВА Наталія Миколаївна	РЯБОВА Тетяна Веніаминівна
Двінських Володимир Миколайович	СОБОЛЕВА Олена Петрівна
ДемьохінаОлена Олександрівна	ТИМЧЕНКО Ірина Євгенівна
ДеркачМарина Миколаївна	ЧОРНА Тетяна Іванівна
Єгорова Юлія Валеріївна	ШАША Людмила Іллінічна
КІР’ЯНОВА Олена Анатоліївна	ШИБАЄВА Наталія Володимирівна
КЛИМОВА Світлана Олегівна	ШИМП Карін
КУШНІР Василь Семенович	ШКОДІНА Ірина Віталіївна
МаксименкоЯна Анатоліївна	ШКОДІНА Любов Григорівна
ПОПАДИНЕЦЬ Олена Василівна