Розділ 3 самостійна робота учнів при вивченні нового матеріалу

Зазвичай, вчителі надають перевагу самостійного викладу інформації, особливо на уроках, під час яких планується виклад достатньо великого обсягу інформації. Проте, як показує практика прослуховування розповіді вчителя не є ефективною формою засвоєння нового матеріалу у порівнянні зі самостійною роботою учнів під керівництвом вчителя. Але існують деякі обмеження щодо виконання учнями самостійної роботи під час вивчення нового матеріалу. Слід враховувати наскільки сильним є взаємозв’язок між елементами нових знань та тими, які відомі учням. Якщо вміст нового матеріалу розкривається у значній мірі на основі набутих знань та умінь, то можна за допомогою завдань організувати його самостійне вивчення.

3.1. Навчання школярів дослідницьких прийомів

Домогтися засвоєння знань можна, як відомо, різними способами. Одні вчителі проводять багаторазові повторення, які потребують відтворення вивченого матеріалу. Інші вчителя намагаються залучити учнів до пошукової діяльності, таким чином, щоб вони самостійно шукали відповіді на поставлені перед ними завдання. Таким чином учні досить гарно запам’ятовують матеріал. Отже, добросовісно виконана самостійна робота є запорукою успіху при вивченні нового матеріалу.

Самостійно і активно розбиратись в новому матеріалу учні будуть тоді, коли вчитель зуміє пробудити в них інтерес до дослідницької діяльності. Для цього необхідно не тільки регулярно надавати їм можливість брати участь в такій роботі, але й навчати усім необхідним прийомам проведення учнівського досліду. [11]

Зупинимось на методичних питаннях, які стосуються особливостей самостійної діяльності пошукового характеру і вияснимо, які ознаки та структура учнівського дослідження.

Дослідницьку діяльність учнів можна розуміти, як сукупність дій пошукового характеру, що ведуть до відкриття невідомих фактів, теоретичних знань і способів діяльності. Учні таким чином знайомляться з основними методами дослідження в хімії, починають володіти умінням самостійно отримувати знання.

При створенні системи дослідницьких завдань необхідно розрізняти такі ознаки учнівського дослідження: 1) характер навчального матеріалу (вивчення теоретичного питання чи властивостей речовин); 2) метод проведення (теоретичний аналіз, експеримент); 3) обсяг і коло запитань, задіяних при цьому (залучення однієї теми чи різних розділів хімії). [12]

Дослідницька робота може ґрунтуватись на основі набутих знань. Наприклад, учням пропонується завдання: запропонуйте властивості кальцію, знаючи, що властивості речовин визначаються будовою атома, типом хімічного зв’язку та кристалічної ґратки. Учням відомо, що дослідити властивості – це значить вияснити в які хімічні реакції вступає дана речовина та з якими речовинами вона буде взаємодіяти. На основі цих знань будується план для роздумів:

1. Вияснити будову атома, тип хімічного зв’язку і тип кристалічної гратки, передбачити властивості.

2. Дослідити відношення даної речовини до інших речовин: простих (метали, неметали), складних (вода, кислоти, основи, солі).

Для навчання учнів умінням дослідницької роботи можна застосовувати різні методичні прийоми. При цьому особливу увагу варто звернути на вироблення в школярів умінь будувати логічний ланцюг роздумів при виконанні завдань.

Розглянемо один із способів навчання школярів умінню здійснювати послідовні розумові дії, а саме – розв’язування схем перетворення речовин. Розв’язуючи такі задачі, учні виробляють уміння діяти за планом.