1.2.2 Гідрологія річки

Пiвденний Буг – рiка південно-західної частини України, протікає у Хмельницькій ,Вінницькій , Кіровоградській та Миколаївській областях.

Довжина її 806 км, площа басейну річки 63 700 км2. Це друга за величиною ріка України і найбільша річка, що тече виключно територією України. Протікає центральними і південними її областями через зону лісостепу і степу. Тут на поверхню виходить найдавніше в Україні геологічне утворення — Український кристалічний щит, завдяки якому Південний Буг відомий своїми порогами.

Південний Буг бере початок на Поділлі, на схід від Волочиська і 90 км західніше за Хмельницький з боліт на Подільській височині(321 м над рівнем моря), звідти тече на схід через Вінницю, поблизу якої міняє напрям на південно-східний і впадає, утворюючи разом з ДніпромДніпровсько-Бузький лиман, у міста Очакова в Чорне море.

У вepxiв'ї piка тече заболоченою долиною завширшки до 1,5 км, схили пологi, подекуди залiсенi, висотою 3 - 15 м. Русло завширшки 10 - 15 м, глибиною 0,2 - 2,5 м, швидкiсть течiї невелика.

У середній течії долина рiзкo звужується до 200 - 300 м, утворюючи каньйон з гранiтними берегами, висотою 20 - 30 м, iнодi до 50 м. Русло дуже звивисте, шириною 60 - 80 м, глибиною 2,5 м; є пороги. У нижнiй течiї Південний Буг перетинає Причорноморську низовину: долина тут розширюється, береги знижуються. Заплава розчленована протоками, рукавами, старицями. Густота річкової сітки становить пересiчно 0,35 км/км2.

Основні притоки: Бужок, Iква, Соб, Удич, Синюха, Мертвовiд, Інгул – лiвi та Вовк, Згар, Piв, Дохна, Кодима, Гнилий Яланець – правi притоки.

Живлення Південного Буга мiшане, з переважанням снiгового (у верхній течії - близько50 % рiчного стоку, у пригирловiй частинi до 80%) та дощового. Характернi добре виражена весняна повiнь i дощовi паводки протягом року. Пересiчна рiчна витрата води в гирлi 108 м3/с, рiчний стiк - 3,39 км3.

Замерзає у груднi, скресає – у першiй другiй декадах березня. Льодостав нестiйкий, у нижній частинi в окремi роки його немає.

Пересiчна мiнералiзацiя води 300 - 500 мг/л, у нижній течiї – до 1000 - 1500 мг/л. Південний Бугмає велике народно – господарське значення. Воду використовують для зрошування, водопостачання. На ньому споруджено 13 невеликих ГЕС, ряд водосховищ. Ріка судноплавна у середній i нижній течii, регулярне судноплавство вiд м. Вознесенська до Миколаєва. Розвинуте рибництво, у пониззi - промислове рибальство.

Міста на Південному Бузі – Хмельницький, Хмільник, Вінниця,Гнівань, Ладижин, Гайворон, Первомайськ, Южноукраїнськ, Вознесенськ, Нова Одеса, Миколаїв.

1.2.3 Інженерно – геологічні умови створу

Суглинок – осадова гірська порода, що складається з глинистих, піщаних і пильо-ватих часток, з числом пластичності 7-17. Також, суглинок можна назвати глиною , що містить до 30 - 40%домішок піску.

Існує 3 різновиди суглинку: валуний, льосовидний, покривний. За змістом глинистих часток виділяють важкі (20-30%), середні (15-20%) і легкі (10-15%) суглинки.

Мінералогічний склад суглинку різноманітний: у більш піщаних суглинків міститься значна кількість кварцу, в більш глинистих – глинисті мінерали (каолініт, ілліт, монтморіллоніт і ін.). Інколи,суглинки збагачені органічною речовиною або водно розчинними солями (у арідних областях). Походження суглинків зазвичай континентальне; відповідні їм морські відкладення Рис.1.3Суглинистий ґрунт називаються піскуватими або альоврітістимі глинами.

Гнейс – метаморфічна гірська порода, головними мінералами якої є плагиоклаз, кварц і калієвий польовий шпат (мікроклін або ортоклаз) в невеликій кількостіможуть бути присутніми біотіт, мусковіт, рогова обманка, піроксен, гранат, дістен, силіманіт і інші мінерали. За хімічним складом гнейси близькі до гранітівта глинистих сланців. Гнейси можуть утворюватися при регіональному метаморфізмі як осадових (глинисті сланці), так і магматичних порід кислого і середнього складу (граніти, діоріти і т. п.). У першому випадку, вони називаються парагнейсами, в другому – ортогнейсамі. Проте, відрізнити ортогнейси від парагнейсов удається далеко не завжди.

Гнейси є одними з найбільш поширених в земній корі порід. Вони складають велику частину гранітно-метаморфічного шару континентальної земної кори, який оголюється на кристалічних щитах (наприклад Балтійський, Український, Канадський) і складають фундаменти древніх платформ (наприклад Сибірська).

Забарвлення різноманітне.

Щільність 2500-2900кг/м3. Використовується як будівельний матеріал, сировина для щебеню.