Білет 9: Характеристика ринкової інфраструктури

Інфраструктура — сукупність галузей і підприємств, зайнятих обслуговуванням суспільного виробництва. Розрізняють виробничу, соціальну і ринкову (сфери обігу) інфраструктуру.

Інфраструктура ринку — це система підприємств і організацій, які забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили.

Основні функції :

• здійснює правове та економічне консультування підприємців і захист їх інтересів у державних і приватних структурах;

• забезпечує фінансову підтримку, кредитування, лізинг, аудит, тощо;

• сприяє матеріально-технічному забезпеченню і реалізації продукції підприємств;

• регулює рух робочої сили;

• створює необхідні умови для ділових контактів підприємців;

• здійснює маркетингове, інформаційне та рекламне обслуговування, що в кінцевому результаті забезпечує швидкий рух товарів і послуг від виробника до споживача.

Основні елементи ринкової інфраструктури.

• Організаційно-технічна інфраструктура (товарні біржі та аукціони, торговельні дома і торгові палати, ярмарки, пункти прокату і лізингу, державні інспекції);

• Фінансово-кредитна (фондові і валютні біржі, страхові та інвестиційні компанії, фонди профспілок та інших громадських організацій);

• Організаційно-дослідна (наукові інститути, що вивчають ринкові проблеми, інформаційно-консультативні фірми, аудиторські організації, спеціальні навчальні заклади).

Білет 10: Сутність суспільного продукту.

Суспільний продукт - є результатом продуктивного функціонування всієї економіки суспільства, всіх його ланок і сторін.. Для кращого розуміння сутності суспільного продукту необхідно вивчити його конкретні форми та методи обчислення.

Методи:

Система національних рахунків — це набор рахунків і балансових таблиць, що розкривають результати економічної діяльності, структуру економіки, найважливіші взаємозв’язки в національному господарстві.

Система балансів ( це зведений матеріальний баланс, міжгалузевий баланс, зведений фінансовий баланс, баланс грошових доходів, трудових ресурсів та ін.)

За системою балансу народного господарства обчислюється валовий суспільний продукт (ВСП), який являє собою суму всіх благ. Він також може бути визначений як сума продукції окремих виробників за цей самий проміжок часу. ВСП включає повторний рахунок, тому він не є об’єктивним показником результатів суспільного виробництва. Головними і вихідними показниками системи національних рахунків є валовий внутрішній продукт (ВВП) і валовий національний продукт (ВНП).

Білет 11: Сутність кругообігу і обороту капіталу.

Капітал - це вартість, що приносить його власнику дохід шляхом експлуатації найманих робітників, а вартість в буденній свідомості пов'язана з ланцюжком: «ціна-гроші»

Оборот - це один раз вклав, отримав прибуток, а кругообіг - це коли капітал постійно працює, приносячи прибуток, що знову вкладається у справу і приносить новий прибуток і так по колу.

Білет 12: Цикл розвитку економічної системи.

Загальна економічна система розвивається по спіралі та всі її складові елементи. Розвиток по спіралі має конкретну форму прояву циклічного розвитку. Рушійним мотивом циклічного розвитку є протиріччя між швидко зростаючими і оновлюючими потребами суспільства і його обмеженими ресурсами для їх задоволення..

Циклічний розвиток економічних відносин є розвиток відносин виробництва, розподілу, обміну та споживання, тобто процесу відтворення.

Теорія відтворення з'ясовує, які умови необхідні для нормального, безперебійного ходу виробництва, для повної реалізації сукупного суспільного продукту, щоб не призвели до кризи. Економічна криза - порушення рівноваги між попитом і пропозицією на товари і послуги.

В історії капіталізму серед економічних криз головне місце займають регулярні циклічні кризи загального надвиробництва, які виникають періодично.

Головною причиною економічних криз є основне протиріччя між суспільним характером виробництва і приватною формою привласнення. Суть: на підприємствах продукти виробляються не поодинці, а колективною працею робочих – це досягає вищого ступеня при великому машинному виробництві. Однак суспільному характеру виробництва протистоїть приватна форма привласнення. Це означає, що продукти суспільного виробництва не належать всьому суспільству, а є приватною власністю окремих осіб або компаній. Це породжує диспропорційність суспільного виробництва.

Важливим протиріччям капіталістичного способу виробництва, яке також обумовлює неминучість економічних криз, є протиріччя між виробництвом і споживанням. Розширенню капіталістичного виробництва не відповідає зростання платоспроможного споживчого попиту. Обмеження купівельної спроможності гальмує реалізацію товарів споживчого призначення. Економічні кризи повторюються регулярно, через певні проміжки часу.

Період, що відокремлює одну кризу від іншого, називається промисловим циклом. Промисловий цикл включає в себе чотири основні фази: 1) криза, 2) депресія, 3) пожвавлення, 4) промисловий підйом.

Економічний цикл — рух виробництва від початку попередньої до початку наступної кризи. Кожен цикл складається з чотирьох основних фаз (основною з них є криза, яка формує цикл):

Криза — різке погіршення економічного становища в країні. Основними формами прояву кризи є значний спад виробництва, масові банкрутства підприємств (в тому числі банків) та ін. Криза змінюється депресією.

Депресія — застій у розвитку народного господарства. Основними формами її прояву є припинення спаду виробництва, поступове зменшення товарних запасів, призупинення різкого падіння цін, зменшення відсоткової ставки. Після депресії починається пожвавлення.

Пожвавлення — зростання виробництва в обсягах, які були досягнуті перед кризою.

Піднесення — швидке зростання виробництва, яке супроводжується зменшенням рівня безробіття, підвищенням цін на товари і послуги, розширенням розмірів кредиту та ін.