Білет 13- 14: Сутність безробіття

Безробіття - це економічний стан, при якому бажаючі працювати не можуть знайти роботу при звичайній ставці заробітної плати.

За визначенням Міжнародної організації праці, безробітні – це особи у віці 15-70 років ( як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам: не мають роботи (прибуткового заняття), шукають роботу або намагаються організувати власну справу, готові приступити до роботи протягом наступних двох тижнів. До цієї категорії відносяться також особи, що навчаються за направленнями служби зайнятості, знайшли роботу і чекають відповіді або готуються до неї приступити, але на даний момент ще не працюють.

Кількість безробітних — це абсолютний показник безробіття, що показує його розміри.

Відношення кількості безробітних до кількості економічно активного населення — це відносний показник безробіття, що показує його поширеність і називається рівнем безробіття.

Види безробіття:

• Структурне безробіття - обумовлена змінами в структурі попиту на працю, коли утворюється структурна розбіжність між кваліфікацією безробітних і вимогою вільних робочих місць. Структурне безробіття обумовлюється масштабної перебудовою економіки, змінами в структурі попиту на споживчі товари і в технології виробництва, ліквідацією застарілих галузей і професій;

• Фрикційне безробіття - тимчасова незайнятості, обумовлена добровільним переходом працівника з однієї роботи на іншу, а також безробіття, причиною якої є переміщення населення з одного регіону в інший, зміна професії чи соціального статусу.

• Циклічне безробіття породжена циклічним характером розвитку ринкової економіки, тобто чергуванням періодів підйому і спаду виробництва; це безробіття, безпосередньо породжується недостатністю сукупного попиту в умовах економічного спаду. Циклічна безробіття, як наслідок спаду виробництва досягає своєї максимальної величини.

Білет 15: Бар’єри для уряду у зовнішньо-торгівельній політиці з метою розвитку вітчизняного виробництва.

Зовнішньо-торгівельна політика – це цілеспрямований вплив держави по регулюванню напрямів і структури торгівлі з іншими країнами.

Основна задача уряду у зовнішньо-торгівельній політиці полягає в тому, щоб допомогти експортерам продати товар і обмежити імпорт, ослабляючи конкурентоздатність іноземних виробників на національному ринку. Метою зовнішньо-торгівельної політики полягає в регулюванні ефективності напрямів і об'ємів зовнішньої торгівлі з метою підтримки внутрішнього ринку країни, його збалансованого і стійкого зростання.

Основні цілі:

1. Зміна міри і способу, включення даної країни, міжнародний розподіл праці.

2. Зміна обсягу експорту і імпорту

3. Зміна структури зовнішньої торгівлі

4. Забезпечення країни необхідними ресурсами

5. Зміна співвідношення експортних і імпортних цін

6. просування на внутрішній ринок досягнень НТП

Існує два основних напрями зовнішньо-торгівельної політики:

• Лібералізм - це політика, пов'язана зі зниженням бар'єрів, перешкоджаючих розвитку зовнішньоекономічних зв'язків. Означає, що держава стримується від безпосереднього впливу на зовнішню торгівлю, залишаючи за ринком, роль основного регулятора. Роль держави зводитися до висновку договорів з іншими країнами, а також до надання максимальної свободи своїм господарюючим суб'єктам.

• Протекціонізм - політика, направлена на захист внутрішнього ринку від іноземної конкуренції. При протекціонізмі виключаються вільні дії ринкових сил, оскільки передбачається, що економічний потенціал і конкурентоздатність на світовому ринку окремих країн різні, і тому вільна дія ринкових сил, може бути невигідним для менш розвинених країн. Необмежена конкуренція з боку більш сильних держав, може привести менш розвинених країн до економічного застою і формування неефективної для даної країни економічної структури.

Позитивні наслідки: протекціонізм сприяє розвитку в країні певних галузей виробництва ,розвитку індустріалізації і скороченню безробіття.

Негативні наслідки: тривале застосування політики може привести до економічного застою, оскільки у разі усунення іноземної конкуренції, ослабляється зацікавленість вітчизняних підприємців в підвищенні технічного рівня і ефективності виробництва. Крайня форма протекціонізму - це економічна автаркія: ізольованість держави від зовнішніх зв'язків, при якої країни прагнуть обмежити імпорт тільки тими товарами, виробництво яких в даній країні неможливе.