2.2.3. Аналіз грошових потоків підприємства

Грошові потоки є най­важливішим самостійним об'єктом фінансового управління під­приємства, який допомагає досягнути поставлених поточних і стратегічних цілей та сприяє формуванню позитивних фінансо­вих результатів. Аналіз грошових потоків пов'язаний із з'ясуванням причин, які вплинули на збільшення, зменшення припливу грошових ко­штів та збільшення, зменшення їх відтоку. Це можна робити як на довгостроковий, так і короткостроковий періоди. Для того щоб зрозуміти реальний рух грошових коштів на підприємстві, оцінити синхронність надходження і витрачання, а також поєдна­ти величину одержаного фінансового результату зі станом гро­шових коштів на підприємстві, необхідно виділити і проаналізу­вати всі напрямки надходження грошових коштів, а також їх вибуття.

Складання «Звіту про рух грошових коштів» з відповідними аналітичними висновками можна вважати і аналізом руху грошо­вих потоків на підприємстві. Звіт про рух грошових коштів — це звіт про зміни фінансового стану підприємства, складений на ос­нові вивчення потоків грошових коштів.

У аналітичній практиці методика аналізу зводиться до аналізу грошових коштів за трьома основними видами діяльності підприємства. Нагадаємо, що:

– операційна діяльність — це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фі­нансовою діяльністю;

– інвестиційна діяльність — це діяльність, яка призводить до придбання та реалізації тих необоротних активів, а також тих фі­нансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів;

– фінансова діяльність — це діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

Таке групування дає можливість проаналізувати поточні по­токи грошових коштів, оцінити здатність підприємства погасити свою заборгованість та виплатити дивіденди, проаналізувати не­обхідність залучення додаткових фінансових ресурсів.

Грошові активи підприємства включають грошові кошти та їх еквіваленти у національній та іноземній валюті.

Згідно П(С)БО 4 грошові кошти — це готівка, кошти на рахун­ках у банках та депозити до запитання. Вони можуть бути викорис­тані для здійснення поточної діяльності підприємства. Еквіваленти грошових коштів — це короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості.

Аналіз обсягу, складу грошових активів підприємства наведе­но в таблиці 2.19.

На підставі таблиці 2.19 можна дійти висновків щодо:

• частки найбільш ліквідних активів в вартості майна підприємства;

• динаміки загальної суми грошових коштів та їх еквівалентів в національній валюті протягом аналізованого періоду.

Далі необхідно співставити темпи росту поточних зобов’язань підприємства над темпами зміни грошових активів, що, в свою чергу, призводить до зміни коефіцієнту абсолютної ліквідності, який характеризує здатність підприємства розрахуватися з поточними боргами у

Таблиця 2.19

Грошові кошти підприємства

Статті грошових коштів	На кінець року			Відхилення 200(Х+2) року від:
	200Х року	200(Х+1)року	200(Х+2)року	200Х року (4-2)	200(Х+1)року (4-3)
1	2	3	4	5	6
Грошові кошти та їх еквіваленти, тис.грн
1. В національній валюті
питома вага, %
з них на поточному рахунку в банку
питома вага, %
2. В іноземній валюті
питома вага, %

разі негайної потреби. Якщо темпи росту поточних зобов’язань підприємства перевищують темпи зміни грошових активів, то це позначає, що у разі виникнення потреби підприємство не зможе розрахуватися з боргами та буде відчувати нестачу коштів для здійснення поточної діяльності.

Також можна визначити співвідношення наявних та мінімально необхідних коштів підприємства. Розрахунок мінімально потрібного залишку грошових коштів являє собою відношення обсягу грошового обороту від операційної діяльності до оборотності грошових активів у кількості оборотів.

3 метою з'ясування впливу чинників на зміну залишку грошо­вих активів підприємства використовують адитивну факторну мо­дель, яка має вигляд:

(2.7)

де ГА — грошові активи;

ВК — власний капітал;

П — прибуток;

ЗМП — забезпечення майбутніх витрат і платежів;

ДК — довгострокові зобов'язання;

ПК — поточні зобов'язання;

ДМП — доходи майбутніх періодів;

НА — необоротні активи;

ОА — оборотні активи;

ВМП — витрати майбутніх періодів.

Розрахунок впливу факторів за формулою 2.7 проводять ме­тодом абсолютних різниць При цьому за позитивними елемен­тами факторної моделі знак впливу певного фактору прирівню­ється до відхилення цього показника від базового періоду, а за від'ємними — міняється на протилежний. Для проведення факторного аналізу використовують аналітичний баланс підприємства (таблиця 2.1),

За даними аналітичного балансу, перш за все, виявляють як змінився залишок грошових активів підприємства протягом 200(Х+2) року порівняно з 200Х та 200(Х+1) роком, а також визначають, під впливом яких факторів він змінювався. До них відносяться:

• зміна суми непокритого збитку (прибутку);

• зміна суми забезпечення майбутніх витрат і платежів;

• зміна суми довгострокових зобов’язань;

• зміна суми поточних зобов’язань;

• зміна суми доходів майбутніх періодів;

• зміна вартості необоротних активів;

• зміна залишку запасів, величини дебіторської заборгованості;

• зміна суми витрат майбутніх періодів;

За результатами розрахунку величини всіх факторів будується узагальнені моделі впливу факторів на зміну залишків грошових активів відносно 200Х та 200(Х+1) року (за формулою 7.1) та робиться висновок про можливість підприємства щодо збільшення наявних грошових активів за рахунок забезпечення прибуткової діяльності, залучення довгострокових та короткострокових кредитів, дебіторської заборгованості.

Аналіз обсягу та складу грошових активів підприємства завершується визначенням ефективності їх використання (табл. 2.20).

Таблиця 2.20

Ефективність використання грошових активів підприємства

Показники	200Х рік	200(Х+1)рік	200(Х+2) рік	Відхилення 200(Х+2) року від:
				200Х року (4-2)	200(Х+1)року (4-3)
1	2	3	4	5	6
1. Виручка від реалізації, тис.грн
2. Середній розмір грошових активів, тис.грн.
у тому числі
–на поточному рахунку в банку
3. Оборотність грошових коштів, дні (р.2 *360 / р.1)
у тому числі
–на поточному рахунку в банку
4. Оборотність грошових коштів, раз (р.1 / р.2)
у тому числі
–на поточному рахунку в банку

На підставі таблиці 2.20 визначають, в якому році найбільш ефективно використовувались грошові активи та їх складові, а також аналізують вплив факторів на зміну оборотності активів. Головними факторами, що впливають на оборотність грошових активів є:

1. Виручка від реалізації.

Вплив зміни виручки на оборотність активів (дні) визначають наступним чином:

. (2.8)

3. Середній розмір грошових коштів

Вплив середнього розміру грошових коштів (дні) визначають наступним чином:

. (2.9)

Уповільнення або прискорення оборотності грошових коштів обумовлює необхідність додаткового залучення інших джерел фінансування діяльності підприємства, а саме короткострокових кредитів банків та поточної заборгованості або їх вивільнення. Розмір додаткових джерел фінансування визначається наступним чином:

. (2.10)

За результатами проведених розрахунків робиться висновок про ефективність використання грошових активів, виявляється тенденції щодо уповільнення або прискорення їх оборотності.

Слід зазначити, що в умовах інфляції залишки грошей є найбільш інфляційно незахищеною частиною майна, оборотних ак­тивів. Саме розв'язанню завдання збереження реальної вартості грошей буде сприяти:

• по-перше, підтримка залишку грошей в межах встанов­леного нормативу та негайне використання для придбання запа­сів або фінансових вкладень «вільних» залишків, що перевищу­ють встановлений норматив;

• по-друге, для збереження вартості грошей доцільно оптимізувати склад грошових коштів за видами валюти, віддаючи перевагу стійким конвертованим валютам.

У процесі аналізу досить важливим є виявлення обсягів вхідно­го потоку (надходжень грошових коштів), вихідного грошового потоку (витрачання грошових коштів) та загального обороту грошей. Вхідний грошовий потік визначається як сума надходження грошових коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, а вихідний потік – як сума витрачання грошових коштів в ході проведення кожного виду діяльності.

Можливості аналізу грошових коштів значно розширюються за рахунок використання «Звіту про рух грошових коштів». Цей документ фінансової звітності відображає надходження, витра­чання та зміну залишків грошових коштів підприємства за ре­зультатами господарської, інвестиційної, фінансової діяльності за певний проміжок часу. Його введення до стандартів бухгалтерсь­кої звітності обумовлюється тим, що звіт про фінансові результа­ти, в основі складання якого лежить принцип нарахування, не відображає фактичного надходження та наявності грошових коштів та не дає інвесторам, кредиторам, акціонерам інформації про грошові потоки та платоспроможність підприємства.

Аналізуючи грошові потоки на базі «Звіту про рух грошових коштів» потрібно мати на увазі, що:

• темп приросту грошового потоку від операційної діяльності характеризує масштаби зростання фінансового потенціалу під­приємства та рівень доходності, який досягнуто за минулі звітні періоди;

• аналіз грошового потоку від інвестиційної діяльності до­зволяє дослідити інвестиційну політику підприємства і виявити розмір тих інвестицій, які в майбутньому призведуть до надхо­дження (витрачання) грошових кошів;

• розгляд показників фінансової діяльності дає можливість спрогнозувати майбутні дивіденди власників капіталу.

Розрізняють два методи розрахунку показників грошового по­току: прямий та непрямий.

Прямий метод полягає у групуванні та аналізі даних бухгал­терського обліку, які відображають рух грошових коштів у розрізі видів діяльності. Перевагою прямого способу є те, що він до­зволяє отримати більш повну уяву про обсяг та склад грошових потоків підприємства, виявити ті статті, які формують найбільші надходження і витрачання грошових коштів у розрізі трьох видів діяльності. При його використанні грошовий потік розраховують як різницю між надходженням грошових коштів та витратами, які пов'язані з їх виплатами. Узагальнений алгоритм розрахунку чистого грошового потоку від операційної діяльності прямим методом має вигляд:

, (2.11)

де ЧГП_ОД – чистий грошовий потік від операційної діяльності;

В — виручка від реалізації продукції;

ІН — інші надходження грошових коштів у процесі операцій­ної діяльності;

СВ — собівартість реалізованої продукції;

ПВ — сума поточних витрат, пов'язаних з реалізацією продукції;

ПЗ — сума грошових коштів, які спрямовані на погашення зо­бов'язань підприємства;

ПДП — сума податкових платежів підприємства;

ІВ — сума інших виплат грошових коштів у процесі опера­ційної діяльності.

З інвестиційної діяльності сума чистого грошового потоку визначається як різниця між сумою реалізації окремих видів не­оборотних активів, фінансових інвестицій і сумою їх придбання у звітному періоді. Розрахункова формула цього показника на­ступна:

, (2.12)

де ЧГП_ІД – чистий грошовий потік від інвестиційної діяльності;

В_НА – виручка від реалізації необоротних активів;

В_ДФІ – сума від реалізації довгострокових фінансових інвес­тицій;

В_АК — сума від реалізації раніше викуплених власних акцій;

Д— сума дивідендів по придбаних акціях або боргових зо­бов'язаннях;

П_НА – сума придбання основних засобів та нематеріальних активів;

НБ – зміна обсягу незавершеного будівництва;

П_АК – сума від придбання довгострокових фінансових інвес­тицій;

О_АК – сума від викупу власних акцій підприємства.

З фінансової діяльності сума чистого грошового потоку ви­значається як різниця між сумою фінансових ресурсів, які залу­чені із зовні, та сумою основного боргу, а також виплачених ди­відендів (процентів). Обчислення проводять за формулою:

, (2.13)

де ЧГП_ФД — чистий грошовий потік від фінансової діяльності;

К_ВК – сума додатково залученого власного акціонерного або пайового капіталу із зовні;

ДК – сума додатково залучених довгострокових кредитів і позик;

КК – сума додатково залучених короткострокових кредитів і позик;

Ц_БФ – сума коштів, які надійшли у порядку безповоротного цільового фінансування;

П_ДК – сума погашення боргу за довгостроковими кредитами і позиками;

П_КК — сума погашення боргу за короткостроковими кредита­ми і позиками;

Д— сума дивідендів (процентів), які виплачені власникам під­приємства (акціонерам) на вкладений капітал (акції, паї облігації).

Загальна сума чистого грошового потоку підприємства за звіт­ний період визначається шляхом сумування чистого грошового по­току від операційної, інвестиційної і фінансової діяльності, а саме:

, (2.14)

Аналіз руху грошових коштів підприємства за прямим методом наведено в таблиці 2.21.

Таблиця 2.21

Рух грошових коштів підприємства за прямим методом

Показники, тис.грн.	200Х рік	200(Х+1)рік	200(Х+2) рік	Відхилення 200(Х+2) р. від:
				200Х року (4-2)	200(Х+1)року (4-3)
1	2	3	4	5	6
Операційна діяльність
Джерела надходження коштів
Виручка від реалізації про­дукції
Погашення дебіторської за­боргованості
Інші надходження
Разом
Напрямки витрачання грошових коштів
Собівартість реалізованої продукції (за мінусом амортизації)
Поточні витрати, пов'язані з реалізацією продукції
Зміна залишків запасів
Зміна поточних зобов'язань за розрахунками
Інші платежі
Інші витрати
Разом
Чистий рух коштів від опе­раційної діяльності2
Інвестиційна діяльність
Джерела надходження коштів
Виручка від реалізації основ­них засобів та нематеріальних активів
Напрямки витрачання грошових коштів
Зміна залишків незавершеного будівництва
Чистий рух коштів від ін­вестиційної діяльності
Фінансова діяльність
Джерела надходження коштів
Напрямки витрачання грошових коштів
Чистий рух коштів від фінансової діяльності
Чистий рух коштів за звітний період

На підставі таблиці 2.21 визначають наступне:

• яку частку займає виручка від реалізації продукції у джерелах надходження та яка її динаміка;

• з яких джерел підприємство ще отримувало грошові кошти (питома вага);

• що перевищує: витрачення чи надходження грошових коштів (за видами діяльності), за рахунок чого формується позитивний грошовий потік.

Непрямий метод розрахунку грошового потоку передбачає перегрупування даних звіту про фінансові результати з метою перерахунку фінансових потоків у грошові за звітний період. Розрахунок чистого грошового потоку здійснюють за видами діяльності та по підприємству в цілому. Алгоритм розрахунку чистого грошового потоку з операційної діяльності має вигляд:

, (2.15)

де ЧП(3) – чистий прибуток(збиток) від звичайної діяльності до оподаткування;

АМ_ОЗ — сума амортизації основних засобів;

А_НА – сума амортизації нематеріальних активів;

ЗНВП – зміна забезпечень наступних витрат і платежів;

П(3)_КР – сума прибутку (збитку) від нереалізованих курсових різниць;

П(3)_НД – сума прибутку (збитку) від неопераційної діяльності;

П_В – сума нарахованих витрат на сплату відсотків;

ДЗ – зміна суми дебіторської заборгованості;

З – зміна суми запасів;

ПЗ – зміна суми поточних зобов'язань;

ВМП – зміна суми витрат майбутніх періодів;

ДМП – зміна суми доходів майбутніх періодів;

С_В – сума сплачених відсотків;

П_ПР – сума податку на прибуток;

РК_НП – рух коштів від надзвичайних подій.

Розрахунок суми чистого грошового потоку від інвестиційної, фінансової діяльності за непрямим методом, а також по підпри­ємству в цілому проводять за формулами 2.12, 2.13, 2.14.

Порядок аналізу руху грошових коштів підприємства за непрямим методом наведено в таблиці 2.22.

Таблиця 2.22

Рух грошових коштів підприємства за непрямим методом

Показники, тис.грн.	200Х рік	200(Х+1)рік	200(Х+2) рік	Відхилення 200(Х+2) року від:
				200Х року (4-2)	200(Х+1)року (4-3)
1	2	3	4	5	6
Грошові кошти від операційної діяльності
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування
Коригування прибутку (збитку): – амортизація необоротних активів
– зміна поточної заборгованості
– зміна запасів
– зміна поточних зобов'язань
Зміна витрат майбутніх періодів
Чистий рух коштів від операційної діяльності
Грошові кошти від інвестиційної діяльності
Виручка від реалізації основних засо­бів та нематеріальних активів
Зміна обсягу незавершеного будівництва
Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності
Грошові кошти від фінансової діяльності
Чистий рух коштів від фінансової діяльності
Чистий рух грошових коштів за зві­тний період

На підставі таблиці 2.22 визначають:

• чистий грошовий потік (позитивний або негативний);

• коригування яких показників мало найбільший вплив на кінцевий фінансовий результат;

• за рахунок чого компенсується недостатність грошових коштів (за видами діяльності)

Досить важливо в процесі аналізу виявити обсяги вхідного потоку (надходжень грошових коштів) і вихідного грошового потоку (витрачання грошових коштів) та загального обороту грошей. Найбільш точний та коректний результат при цьому дає використання методу прямого рахунку.

Обсяг грошових потоків та грошового обороту підприємства можна визначити на підставі використання звіту про рух грошових коштів. Вхідний грошовий потік визначається як сума надходження грошових коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, а вихідний потік – як сума витрачання грошових коштів в ході проведення кожного виду діяльності.

Найвагомішою частиною грошових надходжень підприємства є виручка від реалізації продукції, послуг, робіт, тобто від операційної діяльності.

Реалізація продукції — це господарська опера­ція, яка передбачає передачу права власності на продукцію іншо­му суб'єктові в обмін на еквівалентну суму грошей або боргових зобов'язань.

Прогноз грошових надходжень від реалізації продукції охоп­лює такі етапи:

• вивчення попиту та визначення можливих обсягів продажу за номенклатурою та асортиментом продукції;

• обґрунтування рівня цін, який би забезпечував реалізацію та рентабельність продукції;

• обґрунтування плану виробництва продукції необхідними виробничими потужностями, трудовими та матеріальними ресур­сами;

• розрахунки надходжень грошових коштів від реалізації продукції.

Виручка від реалізації продукції визначається за формулою:

РП = О_П + ТП- О_К, (2.16)

де РП — плановий обсяг реалізації продукції;

О_П і О_К — сума запасів готової продукції на початок і кінець планового періоду;

ТП — обсяг виробництва товарної продукції в плановому пе­ріоді.

Для визначення суми коштів, що надійшли від покупців, не­обхідно скоригувати виручку від реалізації продукції на суму змін дебіторської заборгованості та одержаних авансів, оскільки час­тина продукції продається в кредит або на умовах передоплати:

ГН_РП = РП±ДЗ±ОА, (2.17)

де ГН_РП — грошові надходження від реалізації продукції;

ДЗ — зміна дебіторської заборгованості (збільшення віднімаєть­ся, а зменшення додається);

ОА — зміна одержаних авансів (збільшення додається, а змен­шення віднімається).

Підприємство може отримати інші грошові надходження від операційної діяльності, а саме, дохід від операційної оренди ак­тивів, дохід від операційних курсових різниць, відшкодування раніше списаних активів, дохід від реалізації обігових активів (крім фінансових інвестицій) та інші. Сума інших надходжень від операційної діяльності визначається за формулою

ГН_І =ОД_І ±ДЗ_І±ДМП, (2.18)

де ГН_І – інші грошові надходження від операційної діяльності;

ОД_І – інші операційні доходи;

ДЗ_І – зміна дебіторської заборгованості, пов'язаної з іншим операційним доходом (збільшення віднімається, а зменшення додається);

ДМП – зміна доходів майбутніх періодів (збільшення додаєть­ся, а зменшення віднімається).

Загальний обсяг грошових надходжень від операційної діяль­ності (ГН_0Д) становить:

ГН_ОД = ГН_РП + ГН_І. (2.19)

Прогнозування вихідних потоків базується на інформації про собівартість окремих видів продукції, кошториси витрат на адмі­ністративно-управлінські цілі, збут продукції, розрахунки амор­тизаційних відрахувань, змін кредиторської заборгованості тощо.

Грошові виплати постачальникам (ГВ_П) визначаються за фор­мулою:

ГВ_П = С_РП+А± СЗ ±ВА±КЗ, (2.20)

де С_РП – собівартість реалізованої продукції, робіт, послуг;.

А – амортизація основних засобів і нематеріальних активів у складі собівартості реалізованої продукції;

СЗ – зміна залишків складських запасів (збільшення додаєть­ся, зменшення віднімається);

ВА – зміна виданих авансів (збільшення додається, зменшен­ня віднімається);

КЗ — зміна залишків кредиторської заборгованості за товари, ро­боти, послуги (збільшення віднімається, зменшення додається).

Підприємства здійснюють виплати за іншою операційною ді­яльністю, тому їх теж необхідно враховувати у складі вихідного грошового потоку. Грошові виплати за іншими операційними витратами визначаються за формулою:

ГВ_І = ОВ – А±ВМП ±Д3₀ ± ЗНВП ± К3₀, (2.21)

де ГВ_І — оплачені інші операційні витрати;

ОВ — операційні витрати (адміністративні, на збут, інші);

А — амортизація у складі операційних витрат;

ВМП — зміна у складі витрат майбутніх періодів (збільшення додається, зменшення віднімається);

ЗНВП — зміна у складі забезпечень наступних виплат і пла­тежів (збільшення віднімається, зменшення додається);

Д3₀ — зміна у складі операційної дебіторської заборгованості, крім заборгованості за товари, роботи, послуги (збільшення до­дається, зменшення віднімається);

К3₀ — зміна у складі операційної кредиторської заборгованості (збільшення віднімається, зменшення додається).

До складу вихідних грошових потоків відносять суми сплаче­них відсотків, податків з обороту і податку на прибуток. Прогнозні значення цих показників визначаються, виходячи із запланова­них обсягів продажу, умов погашення заборгованості, передбаче­них кредитними угодами тощо.

Фактична сума сплачених відсотків розраховується на базі фінансової звітності, а саме: форми № 1 «Баланс» та форми № 2 «Звіт про фінансові результати» за формулою:

СВ = ФВ±ЗВ, (2.22)

де СВ — сплачені відсотки;

ФВ — фінансові витрати (ряд. 140 ф. № 2);

ЗВ — зміна заборгованості за відсотками, що підлягають сплаті, інформація про які міститься у складі статті "Інші поточні зобо­в'язання" ряд. 610 ф. № 1 (зменшення додається, збільшення віднімається).

Для визначення сум платежів за ПДВ, акцизного збору врахо­вується зміна заборгованості за розрахунками з бюджетом за цими податками, тобто нараховані суми податків корегуються за фор­мулою

ПДВ_С = ПДВ_Н ±З ± ДЗП, (2.23)

де ПДВ_С – сума сплаченого ПДВ;

ПДВ_Н – сума нарахованого ПДВ;

З – зміна зобов'язань за ПДВ (збільшення віднімається, змен­шення додається);

ДЗП – зміна дебіторської заборгованості за ПДВ (збільшення додається, зменшення віднімається).

У примітках до балансу додається інформація про розрахунки з бюджетом. Дебетове сальдо за розрахунками з бюджетом підля­гає відшкодуванню з бюджету в наступному за звітним періоді. Кредитове сальдо свідчить про заборгованість підприємства пе­ред бюджетом за податками.

Для визначення суми сплачених податків на прибуток можна скористатись даними звітності ф. № 1 і ф. № 2 та примітками до балансу і підставити у формулу

ПП_С = ПП_З ± ПА_В ± ПЗ_В ± ПЗПП, (2.24)

де ПП_С — сума сплачених податків на прибуток;

ПП_З — сума податків на прибуток згідно зі звітом про фінан­сові результати (ряд. 180);

ПА_В — зміна суми відстрочених податкових активів, які відоб­ражаються у балансі в рядку 060 (збільшення додається, змен­шення віднімається);

ПЗ_В — зміна суми відстрочених податкових зобов'язань, які відображаються у балансі в рядку 460 (збільшення додається, зменшення віднімається);

ПЗПП — зміна поточного зобов'язання з податків на прибу­ток згідно з примітками до балансу (зменшення додається, збіль­шення віднімається).

Таким чином, чистий грошовий потік від операційної діяль­ності (ЧГП_0Д) становить:

ЧГП_0Д = ГН_0Д – ГВ_П – ГВ_І – СВ – ПДВ_С – ПП_С. (2.25)

Якщо мають місце надзвичайні події, то слід врахувати рух коштів у результаті від надзвичайних подій.

За результатами аналізу вхідного та вихідного грошових потоків визначають наступне:

• динаміку зміни загального обсягу вхідного потоку за аналізований період;

• які надходження займають основну частку від загального надходження грошових коштів за аналізований період;

• основні напрями використання грошових коштів за період, що аналізується (за видами діяльності);

• частка грошових коштів (%)

3. Аналіз капіталу підприємства

Аналіз капіталу підприємства починають з аналізу його структури, тобто визначають зміни в його структурі, складі, дають їм об’єктивну оцінку з позиції інвесторів та підприємства.

Установи банків та інших інвесторів цікавить частка власного капіталу в загальному обсязі, яка повинна становити не менше 50 %. При внутрішньому аналізі більше уваги приділяють визначенню динаміки і структури як власного, так і позикового капіталу, виявляють причини змін окремих складових частин власного і позикового капіталу, дають оцінку цим змінам. Також здійснюють порівняння структури активів та пасивів балансу, оцінку факторів, які впливають на співвідношення власного та позикового капіталу, тобто на фінансову стійкість підприємства (розд. 2.6). Для аналізу складу і структури капіталу підприємства складають таблицю аналогічну табл. 2.1, тільки розглядають другу її частину (капітал або пасиви підприємства). За цією таблицею визначають:

• зміну загального розміру капіталу за 200Х – 200(Х+2) роки;

• яку частку займає власний та позиковий капітал підприємства;

• за рахунок чого змінився розмір власного капіталу, позиченого капіталу.

Також може бути складений шаховий баланс, який оцінює склад джерел фінансування майна підприємства. При цьому баланс підприємства розглядається як матриця, рядки якої – це статті активу балансу, а графи (стовбці) – статті пасиву. Для побудови шахового балансу необхідно:

1. Вибрати розмір матриці. Він може відповідати кількості статей активу і пасиву балансу, або бути обмеженим кількістю статей аналітичного агрегованого балансу.

2. Заповнити підсумкові рядки та стовбці відповідно вихідному балансу.

3. Послідовно вибирати джерела фінансування майна підприємства, починаючи з першого рядка активу балансу. Джерела фінансування обирають у послідовності, яка надана в табл. 2.23, у межах залишку коштів. Якщо постає потреба залучення для покриття певного виду активу, інших джерел (які не ввійшли до наведеного переліку), то це свідчить про неефективне використання капіталу.

Таблиця 2.23

Послідовність вибору джерел фінансування майна підприємства

Статті активу	Статті пасиву
Необоротні активи	Статутний капітал
	Прибуток
	Довгострокові зобов’язання
Запаси	Залишок статутного капіталу
	Залишок прибутку
	Залишок довгострокових зобов’язань
	Короткострокові кредити та позики
	Кредиторська заборгованість
Дебіторська заборгованість	Залишок кредиторської заборгованості
	Залишок короткострокових кредитів та позик
Поточні фінансові інвестиції	Залишок прибутку
	Залишок кредиторської заборгованості
Грошові кошти та їх еквіваленти	Залишок прибутку
	Довгострокові та короткострокові кредити та позики
	Залишок кредиторської заборгованості

Також може бути складений різницевий шаховий баланс, який дозволяє виявити зміни у складі джерел покриття активів підприємства і зробити висновки.

Після аналізу складу і структури капіталу підприємства здійснюють аналіз власного капіталу, який є фінансовою основою діяльності підприємства. Відповідно до П(С)БО 2 «Баланс» власний капітал включає такі основні елементи:

• статутний капітал;

• пайовий капітал;

• додатково вкладений капітал;

• інший додатковий капітал;

• резервний капітал;

• нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Аналіз власного капіталу починають з аналізу його структури в табличній формі, яка аналогічна табл. 2.1. На основі цієї таблиці роблять висновки про зміну розміру власного капіталу, виявляють, за рахунок зміни яких складових власного капіталу відбулась зміна розміру власного капіталу.

Застосування форми 3 «Звіт про власний капітал» надає змогу виявити джерела надходження та використання власного капіталу підприємства за кожний рік (табл. 2.24).

Таблиця 2.24

Аналіз руху власного капіталу підприємства за _____ рік

Статті, тис.грн	Статутний капітал	Пайовий капітал	Додатково вкладений	Інший додатковий	Резервний капітал	Нерозпо­ ділений прибуток	Неоплачений капітал	Вилучений капітал
1. Залишок на початок року
2. Надходження
3. Використання
4.Залишок на кінець року (р.1+р.2-р.3)
5. Абсолютна зміна (р.4-р.1)
5. Коефіцієнт надходження (р.2 / р.4)
6. Коефіцієнт вибуття (р.3 / р.1)

Далі здійснюється розрахунок питомої ваги сум надходження та вибуття за статтями звіту про власний капітал на їх змін в абсолютній сумі та відсотках, коефіцієнтів надходження та використання капіталу: коефіцієнт надходження капіталу розраховують як співвідношення надходження капіталу за звітний період і залишку капіталу на кінець звітного періоду; коефіцієнт вибуття (використання) капіталу розраховують як співвідношення використання капіталу за звітний період і залишку капіталу на початок звітного періоду.

Визначивши ці коефіцієнти, необхідно далі звернути увагу на їх співвідношення. Якщо коефіцієнт вибуття вище ніж коефіцієнт надходження капіталу, то це є свідченням негативних змін зменшення розміру власного капіталу, погіршення його структури.

Аналіз загальної суми та структури капіталу доцільно доповнити розрахунком суми власного оборотного капіталу (ВОК) підприємства, що дає можливість не тільки визначити сам розмір капіталу, але і основні причини його зміни та невідповідності нормативу. ВОК обчислюється двома шляхами:

– шляхом віднімання від суми власного капіталу та довгострокових зобов’язань залишку необоротних активів за балансом (р.380+430 понад 1 рік+480 + 630 понад 1 рік – 080);

– як різницю між вартістю оборотних активів та поточними зобов’язаннями підприємства (р. 260 + 270 до 1 року – 620 – 430 до 1 року – 630 до 1 року).

Після розрахунку власного оборотного капіталу підприємства на кінець 200Х року, 200(Х+1) та 200(Х+2) необхідно зробити висновки щодо зміни його розміру.

Серед основних чинників, які впливають на зміну ВОК та можуть привести до його дефіциту, можна виділити – збиткову діяльність підприємства; наявність дорогої за вартістю матеріально-технічної бази; наявність значних обсягів незавершеного будівництва протягом тривалого терміну; незабезпеченість підприємства оборотними активами; відволікання коштів на покриття дебіторської заборгованості; низьку якість складу капіталу (переважання частки зобов’язань у валюті балансу); неефективне використання майна, капіталу та їх складових частин; значні суми непродуктивних витрат та ін.

Після аналізу власного та власного оборотного капіталу аналізується позиковий капітал підприємства, який складається з довгострокових та поточних зобов’язань. Аналіз складу і структури позикового капіталу здійснюється в табличній формі аналогічній табл. 2.1. На основі цієї таблиці роблять висновки про зміну розміру позикового капіталу, його складових, виявляють, за рахунок зміни яких складових позикового капіталу відбулась зміна розміру позикового капіталу.

Особливої уваги потребує аналіз кредиторської заборгованості з використанням інформації аналітичного обліку, а саме – в розрізі окремих кредиторів, термінів виникнення та тривалості непогашення боргів, постає необхідність виявлення простроченої заборгованості.

Аналізуючи кредиторську заборгованість, доцільним є проведення порівняльного аналізу дебіторської і кредиторської заборгованості підприємства. Перевищення суми дебіторської заборгованості над кредиторською свідчить про іммобілізацію власного капіталу в дебіторську заборгованість, в протилежному випадку – про недостатність власного капіталу для фінансування діяльності підприємства (табл. 2.25).

Після аналізу складу та структури власного і позикового капіталу здійснюється аналіз ефективності використання капіталу підприємства. Показники ефективності використання капіталу підприємства поділяються у дві групи:

– перша характеризує ефективність капіталу на основі розрахунку показників його оборотності;

– друга – шляхом оцінки доходності (прибутковості) капіталу.

До показників оборотності капіталу відносять наступні:

Таблиця 2.25

Порівняльний аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства

Показники	На кінець року			Відхилення 200(Х+2) року від:		200(Х+2) рік у % до:
	200Х року	200(Х+1) року	200(Х+2) року	200Х року (4-2)	200(Х+1) року (4-3)	200Х року (4/2 *100)	200(Х+1) року (4/3*100)
1	2	3	4	5	6	7	8
1. Дебіторська заборгованість
у т.ч. товарного характеру
2. Кредиторська заборгованість
у т.ч. товарного характеру
3.Співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості (р.1/р.2)
у т.ч. товарного характеру

– оборотність капіталу у разах (коефіцієнт оборотності капіталу) (К_об), який розраховується так:

; (2.26)

– оборотність капіталу у днях (тривалість одного обороту) (Т_об):

; (2.27)

Розрахунок показників оборотності капіталу підприємства надається в табл. 2.26.

На підставі табл. 2.26 визначається ефективність використання як власного, так і позиченого капіталу за 200Х – 200(Х+2) рр., робляться висновки про прискорення або уповільнення оборотності всього капіталу, а також його складових – власного та залученого. Для виявлення причин

Таблиця 2.26

Показники оборотності капіталу підприємства

Показники	На кінець року			Відхилення 200(Х+2) року від:		200(Х+2) рік у % до:
	200Х року	200(Х+1) року	200(Х+2) року	200Х року (4-2)	200(Х+1) року (4-3)	200Х року (4/2* 100)	200(Х+1) року (4/3*100)
1	2	3	4	5	6	7	8
1. Середній розмір капіталу
1.1 Власного капіталу
1.2. Позикового капіталу
2. Виручка від реалізації
3. Оборотність капіталу, дні
3.1. Власного капіталу
3.2. Позикового капіталу
4. Число оборотів капіталу, раз
4.1. Власного капіталу
4.2. Позикового капіталу

прискорення або уповільнення оборотності капіталу розраховується вплив факторів на зміну показників оборотності в 200(Х+2) році відносно 200Х року та відносно 200(Х+1) (табл. 2.27). Скоригований показник оборотності капіталу (О_скор) визначається при значеннях середнього розміру капіталу (К_о) за 200Х (200(Х+1)) роки та одноденної виручки від реалізації (В₁) звітного (200(Х+2)) року:

. (2.28)

Різниця між оборотністю капіталу підприємства звітного (200(Х+2)) року (О_200(Х+2)) та скоригованим показником оборотності (О_скор) за 200Х (200(Х+1) роки є свідченням впливу зміни середнього розміру капіталу

Таблиця 2.27

Розрахунок впливу факторів на зміну оборотності капіталу підприємства (відносно 200Х року або 200(Х+1) року)

Показники	Середній розмір капіталу, тис. грн.		Оборотність капіталу, дні			Відхилення (+, -)
	200Хрік або 200 (Х+1) рік	200(Х+2) рік	200Х рік або 200 (Х+1) рік	200(Х+2) рік	Скори­гова­ний показ­ник	Усьо­го (5-4)	В т.ч. за рахунок
							Виручки (6-4)	Серед­нього розміру капіталу (5-6)
1	2	3	4	5	6	7	8	9
1. Власний капітал					ст.2 р.1/ ст.3 р.4 *1000
2. Позиче­ний капітал					ст.2 р.2/ ст.3 р.4 *1000
3. Сукупний капітал					ст.2 р.3/ ст.3 р.4 *1000
4. Одноден­на виручка, дні			—	—	—		—	—

(О_К), або:

О_К= О_200(Х+2) – О_скор. (2.29)

Вплив зміни виручки від реалізації (О_В) на ефективність використання капіталу розраховують як різницю між скоригованим показником оборотності капіталу (О_скор) та оборотністю капіталу відповідно за 200Х (200(Х+1)) роки (О_200Х, О_200(Х+1)):

О_В= О_скор.– О_{200Х(200(Х+1))} (2.30)

Склавши дві таблиці розрахунку впливу факторів на зміну оборотності капіталу відносно 200Х року та 200(Х+1) року, можна зробити висновки щодо головної причини прискорення або уповільнення оборотності капіталу та його складових, а також визначити як вплинула зміна виручки та зміна середнього розміру капіталу.

У процесі подальшого аналізу доцільним є визначення впливу змін у структурі капіталу на показники ефективності використання капіталу відповідно до 200Х року та 200(Х+1) (табл. 2.28).

Таблиця 2.28

Вплив структури капіталу на зміну його оборотності

(відповідно до 200Х року або до 200(Х+1) року

Показники	200Х або 200(Х+1)	200(Х+2)	Скориго-ваний показник	Відхилення (+,-)
				Усього (3-2)	у т.ч. за рахунок зміни
					оборотності власного капіталу (4-2)	структури капіталу (3-4)
1	2	3	4	5	6	7
1.Власний капі­тал, тис.грн.			—		—	—
1.1. Питома вага,%			= ст. 2		—	—
2. Позиковий капітал,тис.грн			—		—	—
2.1. Питома вага,%			—		—	—
3.Сукупний ка­пітал,тис.грн.			—		—	—
4.Число оборо­тів капіталу, раз			= р.1.1 / 100 * р.4.1	р.3–р.2	ст.4 – ст.2	ст.3–ст.4
4.1. власного капіталу			= ст. 3		—	—
4.2. позикового капіталу			—		—	—

Для цього використовують один із прийомів детермінованого моделювання, а саме – розширення факторної моделі. При проведенні обчислень чисельник і знаменник вихідного алгоритму розрахунку оборотності сукупного капіталу множать одноразово на заново введений показник – середній розмір капіталу. В результаті отримають мультиплікативну модель у вигляді добутку нового набору показників. А саме:

, (2.31)

де О_К – оборотність сукупного капіталу у разах;

В – чиста виручка від реалізації;

К – середній розмір сукупного капіталу;

ВК – середній розмір власного капіталу;

О_ВК – оборотність власного капіталу у разах;

Ч_ВК – питома вага власного капіталу.

На підставі таблиць, які за структурою відповідають таблиці 2.28, роблять висновки щодо уповільнення (прискорення) оборотності сукупного капіталу підприємства в 200(Х+2) році проти 200Х та 200(Х+1) років, а також визначається як на це вплинула зміна частки власного капіталу у загальному його розмірі (р.1 ст.5) і зміна структури капіталу (р.4 ст.7).

Показником, що враховує співвідношення між власним та позиковим капіталом підприємства є коефіцієнт самофінансування. А тому можливості факторного аналізу можуть бути розширені за рахунок використання наступної факторної моделі:

, (2.32)

де ПК – середній розмір позикового капіталу;

Ч_ПК – питома вага позикового капіталу;

К_фін – коефіцієнт фінансування (див. аналіз фінансової стійкості підприємства).

Розрахунок впливу цих трьох факторів на зміну оборотності капіталу відносно 200Х року та 200(Х+1) року можна надати в двох таблицях, які за формою відповідають табл. 2.29. На базі цих таблиць роблять висновки щодо основної причини уповільнення оборотності капіталу або його прискорення.

Тривалість обороту капіталу залежить також від співвідношення між основним і оборотним капіталом підприємства. Чим вище частка основного капіталу у сукупному його розмірі, тим повільніше він обертається і навпаки, при збільшенні питомої ваги оборотних активів

Таблиця 2.29

Вплив структури капіталу на зміну його оборотності

(відповідно до 200Х року або до 200(Х+1) року

Показники	200Х рік або 200(Х+1)	200(Х+2) рік	Відхи­лення (3-2)	Підстановки
				І	ІІ
1	2	3	4	5	6
1.Власний капітал, тис.грн.				—	—
1.1. Питома вага, %				—	—
2. Позиковий капітал, тис.грн				—	—
2.1. Питома вага, %				= ст.2	= ст.3
3.Сукупний капітал, тис.грн.				—	—
4.Число оборотів капіталу, раз				=р.2.1/100 *р.4.1*р.5	=р.2.1/100 *р.4.1*р.5
4.1. власного капіталу				= ст.3	= ст.3
4.2. позикового капіталу				—	—
5. Коефіцієнт фінансування				= ст.2	= ст.2
Зміна оборотності капіталу	р.4 ст.3 – р.4 ст.2 = р.4 ст.4
за рахунок впливу:
– оборотності власного капіталу	р.4. ст.5 – р.4 ст.2
– питомої ваги позикового капіталу	р.4. ст.6 – р.4 ст.5
– коефіцієнту фінансування	р.4. ст.3 – р.4 ст.6

прискорюється загальна оборотність капіталу. Ця залежність може бути виражена наступним чином:

, (2.33)

або

, (2.34)

де О_КД – оборотність сукупного капіталу у днях;

О_ОКД – оборотність оборотного капіталу у днях;

Ч_ОК – питома вага оборотного капіталу в загальному його розмірі;

О_КР – оборотність сукупного капіталу у разах;

О_ОКР – оборотність оборотного капіталу у разах.

Можливості факторного аналізу можуть бути розширені за рахунок використання наступної факторної моделі:

, (2.35)

де ОК – оборотний капітал підприємства;

ОСК – основний капітал підприємства;

Ч_ОСК – питома вага основного капіталу в загальному його розмірі;

К_МОБ – коефіцієнт мобільності капіталу.

Аналіз впливу цих факторів на зміну оборотності сукупного капіталу проводять за вище викладеною схемою. Розрахунок впливу факторів можна надати в таблиці 2.30. На базі цієї таблиці роблять висновки щодо основної причини уповільнення оборотності капіталу підприємства або його прискорення.

Відхилення в оборотності призводить до умовного вивільнення (при прискоренні оборотності) або додаткового залучення (при умові уповільнення оборотності) капіталу для фінансування господарської діяльності. Тому виникає необхідність розрахунку суми вивільненого або додатково залученого капіталу як добутку одноденної виручки від реалізації в звітному році і кількості днів прискорення або уповільнення обороту сукупного капіталу підприємства відносно попереднього року.

3. Оцінка ліквідності і платоспроможності

Платоспроможність – це готовність підприємства погасити борги у випадку одночасного пред'явлення вимоги про платежі з боку всіх кредиторів підприємства, тобто це наявність у підприємства коштів, достатніх для сплати боргів по всіх короткострокових зобов'язаннях і одночасно безперебійного здійснення процесу виробництва й реалізації продукції.

Таблиця 2.30

Розрахунок впливу факторів на зміну оборотності капіталу підприємства

Показники	200Х рік	200 (Х+1)	200(Х+2)	Відхилення 200(Х+2) року від 200Х року				Відхилення 200(Х+2) року від 200(Х+1)
				усього (4-2)	скориго­ваний показник	Підстановки		усього (4-3)	скориго­ваний показник	Підстановки
						I	II			I	II
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
1. Основний капітал, тис.грн.					–	–	–
1.1. Питома вага, %					–	= ст. 2	= ст. 4			= ст. 3	= ст. 4
2. Оборотний капітал, тис.грн					–
2.1. Питома вага, %					= ст. 2	–	–		= ст. 3
3.Сукупний капітал, тис.грн.
4. Виручка від реалізації, тис.грн.
5.Число оборотів капіталу, раз						=р.5.2*р.7 *р.1.1/100	=р.5.2*р.7 *р.1.1/100			=р.5.2*р.7 *р.1.1/100	=р.5.2*р.7 *р.1.1/100
5.1. Основного капіталу
5.2. Оборотного капіталу						= ст. 4	= ст. 4
6. Оборотність капіталу, дні					= р.6.2/ р.2.1*100				= р.6.2/ р.2.1*100
6.1. Основного капіталу
6.2. Оборотного капіталу					= ст. 4				= ст. 4
7. Коефіцієнт мобільності активів						= ст. 2	= ст. 2			= ст. 3	= ст. 3
Зміна оборотності капіталу, дні				р.6 ст.4 – р.6 ст.2 = р.6 ст.5				р.6 ст.4 – р.6 ст.3 = р.6 ст.9
за рахунок впливу:
– оборотності оборотного капіталу				р.6. ст.6 – р.6. ст.2				р.6. ст.10 – р.6. ст.3
– питомої ваги оборотного капіталу				р.6. ст.4 – р.6. ст.6				р.6. ст.4 – р.6. ст.10
Зміна оборотності капіталу , раз				р.5 ст.4 – р.5 ст.2 = р.5 ст.5				р.5 ст.4 – р.5 ст.3 = р.5 ст.9
за рахунок впливу:
– оборотності оборотного капіталу				р.5. ст.7 – р.5. ст.2				р.5. ст.11 – р.5. ст.3
– питомої ваги основного капіталу				р.5. ст.8 – р.5. ст.7				р.5. ст.12 – р.5. ст.11
– коефіцієнту мобільності активів				р.5. ст.4 – р.5. ст.8				р.5. ст.4 – р.5. ст.12

Платоспроможним можна вважати підприємство, у якого сума оборотних коштів значно перевищує розмір заборгованості.

Ліквідність – це здатність підприємства перетворити свої активи в грошові кошти для покриття боргових зобов'язань.

Аналіз ліквідності підприємства проводиться за напрямами:

– аналіз ліквідності балансу;

– розрахунок коефіцієнтів ліквідності.

Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні активів, які згруповані за ступенем їх ліквідності і розміщені у порядку зниження їх ліквідності, із пасивами (зобов’язаннями), які згруповані за строками їх погашення та розміщені у порядку зростання термінів. Усі активи підприємства залежно від ступеня їх ліквідності поділяють на такі групи:

1. Найбільш ліквідні активи (А₁) — - це суми за всіма статтями грошових коштів та їх еквівалентів, а також короткострокові фінансові вкладення (ряд. (220+230+2340) форми № 1).

2. Активи, що швидко реалізуються або середньо ліквідні активи (А₂), — це активи, для перетворення яких у наявні кошти потрібен визначений час: отримані векселі та дебіторська заборгова­ність підприємств із нормальним фінансовим станом, розрахунки за виданими ава­нсами, виробничі запаси та готова продукція масового споживання, що користуєть­ся попитом (ряд. (150+160+170+180+190+200+210+250+270 до 1 року) форми № 1).

3. Активи, що повільно реалізуються або низько ліквідні активи (A₃), — це запаси (виробничі, готова про­дукція, тварини на вирощуванні та відгодівлі, незавершене виробництво, малоцінні та швидкозношувані предмети), дебіторська заборгованість (платежі по якій очіку­ються не раніше ніж через 12 місяців після звітної дати), готова продукція вироб­ничо-технічного призначення, витрати майбутніх періодів, які підлягають списан­ню протягом менше ніж 12 місяців, та інші обігові активи (ряд. (100+110+120+130+140) форми № 1).

4. Активи, що важко реалізуються (А₄), — це активи, призначені для викорис­тання в господарській діяльності протягом тривалого періоду, а саме — необоротні активи, а також дебіторська заборгованість підприємств, що знаходяться в тяжкому фінансовому стані, запаси готової продукції, що не мають попит), витрати майбут­ніх періодів, які підлягають списанню протягом більше ніж 12 місяців, та ін. (ряд. (080+270 понад 1 рік) форми № 1)

Пасиви балансу або зобов'язання залежно від ступеня зростання строків їх погашення групуються так:

1. Найбільш строкові зобов'язання або поточні зобов’язання за розрахунками (П₁) — кредиторська заборгованість підприємства товарного і нетоварного характеру за статтями розділу IV «Поточні зобов’язання» пасиву балансу та доходи майбутніх періодів, забезпечення наступних витрат і платежів, які будуть погашені протягом операційного циклу або 12 місяців від дати складання балансу (ряд. (620–500–510+430 до 1 року+640 до 1 року) форми № 1).

2. Короткострокові зобов'язання (П₂)— короткострокові кредити банків та інші позики, що підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати (ряд. (500+510) форми № 1).

3. Довгострокові зобов'язання (П₃) – довгострокові кредити банків, позикові кошти та інші довгострокові пасиви (ряд. (480+430 понад 1 рік + 480 понад 1 рік) форми № 1).

4. Постійні пасиви (П₄) – це власний капітал підприємства (ряд. 380 форми № 1.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються такі співвідношення: А₁ ≥ П₁; А₂ ≥ П₂: A₃ ≥ П₃; А₄ ≤ П₄.

Виконання перших трьох співвідношень свідчить про те, що поточні активи підприємства (А₁ + А₂ + A₃) перевищують його зовнішні зобов’язання (П₁ + П₂ + П₃), тобто воно має власний оборотний капітал.

Аналіз ліквідності балансів підприємства за декілька років дають можливість виявити тенденції зміни фінансового стану підприємства. В таблиці 2.31 представлена оцінка ліквідності балансу підприємства.

Таблиця 2.31

Оцінка ліквідності балансу підприємства

Показники	На кінець року
	200Х	200(Х+1)	200(Х+2)
Актив
Найбільш ліквідні активи (А1)
Активи, що реалізуються швидко (А2)
Активи, що реалізуються повільно (А3)
Активи, що важко реалізуються (А4)
Баланс
Пасив
Найбільш строкові зобов’язання (П1)
Короткострокові пасиви (П2)
Довгострокові пасиви (П3)
Постійні (стійкі) пасиви (П4)
Баланс
Платіжний залишок(+) чи нестача(-)
А1-П1
А2-П2
А3-П3
А4-П4

Для об’єктивної оцінки фінансового стану підприємства розра­ховують показники ліквідності, які дають можливість оцінити рівень платоспроможності підприємства на певний момент часу. Система показників ліквідності, які розрізняються між собою розміром ліквід­них активів як джерела покриття зобов’язань, надані в таблиці 2.32.

Універсальним є коефіцієнт загальної ліквідності (поточної ліквідності, покриття). Він дає загальну оцінку платоспроможності підприємства, ліквідності його активів, показуючи, скільки гривень поточних активів підприємства приходиться на одну гривню поточних зобов'язань. Якщо поточні активи перевищують по величині поточні

Таблиця 2.32

Показники ліквідності та алгоритм їх розрахунку

Назва показника	Призначення показника	Оптима­льне значення	Алгоритм розрахунку за балансом
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Показує, яка частина поточної за боргова­ності підприємства може бути по­гашена негайно на дату складання звітності	0,2—0,3	ряд. (220 + 230 + 240) ряд. (620 + 430 до 1 р. + + 630 до 1 р.)
Коефіцієнт термінової ліквідності	Показує, яка частина поточної заборгова­ності підприємства може бути погашена за рахунок готівки та очікуваних надходжень від дебіторів	0,7—0,8	ряд. (260 + 270 до 1 року - 100 – 110 – 120 – 130 - 140) ряд. (620 + 430 до 1 року + + 630 до 1 року)
Коефіцієнт загальної ліквідності	Дозволяє виявити, в якій мірі поточні активи покривають поточні зобов'я­зання підприємства	2,0—2,5	ряд. (260+270 до 1 року) ряд. (620 + 430 до 1 року + + 630 до 1 року)
Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості	Показує, який розмір кре­диторської заборгованості припадає на 1 грн. дебіторської	–	р. (530 + 540 + 550 + 560 + 570 + 580 + 590 + 600) ряд. (160+ 170+ 180 + + 190 + 200 + 210)

зобов'язання, підприємство може розглядатися як успішно функціонуюче. Коефіцієнт покриття, рівний 2, свідчить про сприятливий стан ліквідності активів підприємства. Такий підхід викликаний сформованою практикою, відповідно до якої при ліквідації активів їхня продажна ціна на аукціоні складає приблизно половину їхньої ринкової вартості. Іншими словами, якщо вартість активів знизиться наполовину, то виручки, яка залишилася, буде досить для погашення поточної заборгованості в тому випадку, якщо до ліквідації коефіцієнт був дорівнює 2:1.

При значенні коефіцієнта покриття 1, підприємство не може розрахуватися за своїми обов'язками і є неплатоспроможним;

– значення коефіцієнта покриття в межах 1÷1,5 свідчить про те, що підприємство своєчасне погашає борги;

– значення коефіцієнта покриття в межах 1,5÷3, найбільш платоспроможне підприємство, забезпечене власними оборотними коштами;

– значення коефіцієнта покриття 3, платоспроможне підприємство, однак має надлишок товарно-матеріальних запасів.

Варто відмітити, що при нормальних обставинах підприємство ніколи не ліквідує свої оборотні активи. Тому коефіцієнт поточної ліквідності не є абсолютним показником здатності повернути борги, тому що він характеризує лише наявність оборотних активів, а не їх якість. При оцінці цього коефіцієнта особливу увагу варто приділити його динаміці.

На відміну від попереднього показника коефіцієнт термінової ліквідності (швидкої ліквідності, проміжного покриття, коефіцієнт «лакмусового папірця») враховує якість оборотних активів і є більш строгим показником ліквідності, тому що при його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи (запаси не враховуються). У літературі приводиться орієнтоване нижнє значення цього коефіцієнта, рівне 1, однак у наших умовах достатнім визнається його значення рівне 0,7÷0,8.

Слід зазначити, що ця оцінка носить умовний характер. Якщо, наприклад, коефіцієнт швидкої ліквідності дорівнює 0,5 (менше 1), то це означає, що на кожну гривню поточної заборгованості підприємство має лише 50 коп. ліквідних активів. Це є низьким показником по мірках більшості галузей. Однак у роздрібній торгівлі цей коефіцієнт невисокий, тому що велика частина коштів вкладена в запаси.

Коефіцієнти загальної і швидкої ліквідності зв'язані між собою. Якщо, наприклад, значення коефіцієнта загальної ліквідності високе, а швидкої – низьке, це може бути свідченням того, що підприємство має зайві товарно-матеріальні запаси.

Очевидно, що в більшості випадків найбільш надійною є оцінка ліквідності тільки по показниках першої групи активів — коштів і поточних фінансових інвестицій. Більш того, у багатьох випадках доцільно оцінювати ліквідність тільки по показниках коштів.

Коефіцієнт оцінки ліквідності по показниках першої групи активів називається коефіцієнтом абсолютної ліквідності. Він показує, яка частина поточних (короткострокових) зобов'язань може бути погашена негайно. У західній практиці коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховується рідко. У країнах з перехідною економікою його оптимальне значення визнається на рівні 0,2÷0,35. Значення вище 0,35 не завжди потрібно, тому що надлишок коштів свідчить про неефективне їх використання.

Багато аналітиків для оцінки платоспроможності розраховують величину робочого капіталу.

Робочий капітал (Рк) – різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов'язаннями. Тобто, робочий капітал є тією частиною оборотних активів, яка фінансується за рахунок власних коштів та довгострокових зобов'язань. Наявність робочого капіталу свідчить про те, що підприємство не тільки здатне сплатити власні поточні борги, а й має фінансові ресурси для розширення діяльності та інвестування.

Платоспроможність підприємства визначається передусім величиною і маневреністю його робочого капіталу. Як нестача робочого капіталу, так і його надлишок може бути негативною ознакою. Оптимальний розмір робочого капіталу залежить від сфери діяльності, обсягу реалізації, кон'юнктури ринку тощо.

Якщо сума довгострокових кредитів перевищує робочий капітал, то це свідчить, що підприємство використовує частину довгострокових позик і кредитів на фінансування поточних операцій, тобто здійснює нецільове їх використання.

При зменшенні робочого капіталу необхідно з'ясувати, за рахунок чого це відбулося і як це вплинуло на маневреність робочого капіталу. Маневреність робочого капіталу (Мк) характеризує частку запасів у його загальній сумі, тобто визначається відношенням величини запасів до розміру робочого капіталу. Зростання товарних запасів, характерне в умовах інфляції, призводить до залучення довгострокових кредитів, що, в свою чергу, може вплинути, враховуючи високі кредитні ставки, на платоспроможність підприємства.

Розрахунок показників ліквідності підприємства здійснюють в таблиці 2.33.

Таблиця 2.33

Показники	Норма­тив	На кінець, року			Відхилення (+,-) 200(Х+2) р. від		200(Х+2) рік у % до:
		200Х	200(Х+1)	200(Х+2)	200Х	200(Х+1)	200Х	200(Х+1)
1	2	3	4	5	6	7	8	9

Аналіз показників ліквідності підприємства

На підставі таблиці 2.33:

– аналізують динаміку зміни показників ліквідності підприємства, їх відповідність оптимальному значенню

• роблять висновки щодо платоспроможності підприємства та його ліквідності.