Розділ 3. Розробка шляхів покращення фінансового стану підприємства

3.1. Розробка моделі діагностики фінансового стану підприємства

В сучасних умовах питання забезпечення і збереження стійкого фінансового стану займають ключове місце в практичній діяльності підприємств. Тому для управління фінансовим станом підприємства необхідно розробити модель діагностики фінансового стану підприємства в залежності від визначення елементів, які є базою для забезпечення стійкого фінансового стану підприємства.

Для діагностики фінансового стану підприємства розроблено дуже багато моделей різними авторами, як вітчизняними, так і зарубіжними. Але майже всі вони направлені на виявлення банкрутства підприємства, а не на діагностику стану підприємства і виявлення поточних проблем, які необхідно негайно вирішувати.

Також, необхідно відмітити, що моделі, які використовуються в зарубіжних країнах є не досить адекватними для вітчизняних підприємств. Умови, в яких розвивається українська економіка, етап її розвитку, специфіка взаємозв’язків в економіці та інші фактори не дають можливості використовувати зарубіжні моделі діагностики фінансового стану підприємства. Недосконалість та суперечність моделей не дозволяють проведення ефективної діагностики та не дають можливості прийняти правильне рішення щодо подальшої діяльності та розвитку підприємства.

Побудову моделі діагностики фінансового стану підприємства необхідно здійснювати з урахуванням основних складових, які формують певний тип фінансового стану підприємства.

Стійкий фінансовий стан підприємства базується на фінансовій незалежності, платоспроможності і ліквідності, збалансованості грошових потоків, високій маневреності капіталу, а також прибутковості підприємства.

При діагностиці фінансового стану підприємства доцільно формувати певні групи базових елементів, що дозволить всебічно врахувати фундаментальні риси фінансової стійкості підприємства. На основі базових елементів фінансового стану підприємства сформуємо наступні групи показників, які будуть складовими моделі:

1. Показники фінансової незалежності (коефіцієнт автономії, коефіцієнт співвідношення власних і залучених засобів).

2. Показники платоспроможності і ліквідності.

3. Показники збалансованості грошових потоків (чистий грошовий потік, відношення чистого грошового потоку до чистого прибутку).

4. Показники маневреності капіталу (коефіцієнт маневрування власного капіталу, коефіцієнт ).

5. Показники прибутковості підприємства (чистий прибуток).

Вважаємо, що ці показники є основними для визначення проблем фінансового характеру і прийняття більш зважених і аргументованих управлінських рішень.

Представимо нашу модель в формалізованому вигляді.

1. Фінансова незалежність (ФН) підприємства залежить від обсягів власних і залучених грошових коштів. Показник фінансової незалежності має вигляд:

ФН = (Н₁, Н₂), (3.1)

де Н₁ – коефіцієнт автономії, який показує, яку долю займає власний капітал (ВК) в загальній вартості підприємства.

Н₁ = ВК / ВБ ≥ 0.5, (3.2)

де ВБ – валюта балансу;

Н₂ – коефіцієнт співвідношення власного і залученого капіталу (ЗК), який показує, скільки грн. власного капіталу приходиться на кожну грн. залучених коштів.

Н ₂ = ВК / ЗК ≥ 1. (3.3)

2. Ліквідність та платоспроможність підприємства залежить від наявних грошових коштів та від зобов’язань, які виникають в цей період часу.

Показник платоспроможності і ліквідності має вигляд:

ПЛ = (Л₁, Л₂, Л₃), (3.4)

де Л₁ – коефіцієнт абсолютної ліквідності, який показує, яку долю зобов’язань підприємство може виконати в найближчому часі:

Л₁ = ГК / ПП,  [0.2 – 0.35], (3.5)

де ГК – грошові кошти,

ПП – поточні пасиви, або короткострокові зобов’язання;

Л₂ – коефіцієнт проміжної ліквідності, який показує можливість підприєм­ства виконати свої зобов’язання, при умові своєчасного погашення дебіторами заборгованості:

Л₂ = (ГК + КФІ +ДЗ) / ПП,   [0.7 – 0.8], (3.6)

де КФІ – короткострокові фінансові інвестиції,

ДЗ – дебіторська заборгованість;

Л₃ – коефіцієнт повного покриття, що показує запас міцності, який може виникнути при перевищенні ліквідності над зобов’язаннями, що виникли:

Л₃ = ПА / ПП  ≥  2, (3.7)

де ПА – поточні (оборотні ) активи.

3. Прибутковість підприємства залежить від рентабельності продаж, від рентабельності собівартості реалізованої продукції:

П = (П₁, П₂), (3.8)

П₁ – коефіцієнт рентабельності продажів, показує скільки грн. чистого прибутку приходиться на 1 грн. чистої виручки від реалізації:

П₁ = ЧП / ЧВР, (3.9)

П₂ – коефіцієнт рентабельності собівартості реалізованої продукції, який показує яку частку займає собівартість реалізованої продукції в чистій виручці від реалізації:

П₂ = ЧВР / СРП. (3.10)

4. Збалансованість грошових потоків можна представити у вигляді синхронних рухів по дебіторських і кредиторських рахунках. Збалансованість грошових потоків забезпечує постійну наявність грошових коштів саме в тому об’ємі, який потрібен на даний момент. Показник збалансованості грошових потоків оцінюється на основі співвідношення ЧВР і ЧГП і має такий вид:

З = (З₁), де З₁ = ЧГП / ЧВР  1. (3.11)

Чистий грошовий потік розраховують за всіма видами діяльності підприємства. Чистий грошовий потік від операційної діяльності (ЧГП_ОД) підприємства розраховують непрямим методом наступним чином:

ЧГП_ОД = ЧП_З + А ± ЗНВП ± П_ІОД ± ДЗ ± З ±

±ПЗ ± ВМП ± ДМП – С_В – П_ПР – РК_НП (3.12)

де ЧП_З – чистий прибуток від звичайної діяльності до оподаткування;

А – сума амортизації основних засобів і нематеріальних активів;

ЗНВП – зміна забезпечень наступних витрат і платежів;

П_ІОД – сума прибутку від іншої операційної діяльності;

ДЗ – зміна суми дебіторської заборгованості;

З – зміна суми запасів;

ПЗ – зміна суми поточних зобов’язань;

ВМП – зміна суми витрат майбутніх періодів;

ДМП – зміна суми доходів майбутніх періодів;

С_В – сума сплачених відсотків;

П_ПР – сума податку на прибуток;

РК_НП – рух коштів від надзвичайних подій.

5. Маневреність капіталу визначається як:

МК = (М₁), (3.13)

де М₁ – відображає частку робочого капіталу або власних оборотних коштів (ВОК), які вкладені в найбільш ліквідні активи. Значення даного показника установлюється підприємством в залежності від денної потреби у вільних коштах:

М₁ =ГК / ВОК,  [0 – 1]. (3.14)

Таким чином, після визначення показників, за допомогою яких буде здійснюватися аналіз кожного елемента фінансового стану, наступним кроком є визначення типу фінансового стану (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Елементи фінансової стійкості підприємства

Тип фінансового стану буде визначатися на основі базових елементів, а точніше за допомогою кількості нормативів, які виконані. Так при дотриманні:

– «5» груп фінансової стійкості – підприємство буде визначено, як фінансово стійке;

– «4» групи – підприємство буде визначено з нормальним фінансовим станом;

– «3-2» групи – є привід для втручання в фінансову та економічну діяльність підприємства, тому що такий стан визначається нестійким.

– «1-0 » група – кризове фінансове положення.

Така система оцінки є об’єктивною і дозволяє врахувати будь-які порушення в фінансовому стані підприємства, адже кожен з цих блоків віддзеркалює певні процеси на підприємстві і разом з тим всі вони пов’язані між собою і здійснюють досить великий вплив один на одного. Так, наприклад, збиткове підприємство в майбутньому не може бути лік­відним и платоспроможним. Ліквідність й платоспроможність знаходяться в прямій залежності між собою. Від ліквідності залежить здатність підприємства виконувати зобов’язання в короткий термін часу, що впливає і на перспективну здатність виконувати свої зобов’язання, що і є платоспроможністю підприємства.

Після визначення типу фінансової стану підприємства наступним етапом і завершуючим є надання рекомендацій щодо поліпшення фінансового стану, враховуючи те, на який саме блок необхідно звернути увагу.

Для кожного з п’яти блоків можна запропонувати комплекс заходів для підвищення фінансової стійкості підприємства:

І група. Для підвищення рівня фінансової незалежності необхідно, перш за все, звернути увагу на збільшення власного капіталу та зменшення залученого капіталу. Збільшення власного капіталу можна досягнути декількома способами:

– додаткові внески акціонерів, власників підприємства, або додаткова емісія ЦП;

– провести дооцінку майна (це покращить ситуацію в балансі, але реальних змін не відбудеться), що може допомогти залучити кошти інвесторів;

– збільшити обсяги нерозподіленого прибутку, що позитивно вплине як на фінансову незалежність підприємства так, і на фінансовий стан в цілому. Це створює умови для переходу до ІІІ блоку і прийняття рішення щодо покращення прибутковості підприємства.

ІІ група. На ліквідність та платоспроможність підприємства негативно впливає збитковість або низька прибутковість підприємства, кредиторська заборгованість та фінансування необоротних активів за рахунок поточних пасивів. Отже, для підвищення ліквідності підприємства необхідно звернути увагу на прибутковість, збільшити обсяги оборотних активів, переглянути кредитну політику підприємства.

ІІІ група. Прибутковість підприємства є головною метою його функціону­вання. На прибутковість впливає досить багато факторів: конкурентоспро­можність продукції (необхідно знижувати собівартість товару, що виробляється, при покращенні його якості), відносини з кредиторами і дебіторами (наскільки надійними являються ці партнери), дотримання золотого правила бізнесу: (100% <Т_АКТИВИ Т _{РЕАЛІЗАЦІЇ} < < Т _{ПРИБУТКУ}) та інші.

IV група. Збалансованість грошових коштів досягається, перш за все, завдяки раціонально організованій роботі з кредиторами та дебіторами. По – перше, грошовий потік на підприємстві повинен бути зі знаком «+» в будь-який момент часу, це дасть змогу виконувати зобов’язання в малих обсягах при першому ж їх виникненні. По – друге, ситуація на підприємстві буде більш стабільною, якщо грошові потоки будуть надходити та виходити частіше та в менших обсягах.

V група. Підвищення маневреності капіталу необхідно досягати завдяки збільшенню обсягів високоліквідних активів та робочого капіталу.

Таким чином, запропонована модель діагностики фінансового стану підприємства дає можливість швидко реагувати на будь-які порушення фінансової стійкості та приймати зважені управлінські рішення.

Розрахунок всіх 5 груп показників наданий в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Визначення типу фінансового стану підприємства на 31.12.200(Х+2) р.

за моделлю діагностики фінансового стану підприємства

Группа показників	Показники групи	Загальний показник групи	Нормативне значення	Відповідність нормативу
І група	1. Коефіцієнт автономії Н1 =	ФН =	≥0,75
	2. Коефіцієнт співвідношення власного і залученого капіталів Н2 =
ІІ група	1. Коефіцієнт абсолютної ліквід­ності Л1 =	ПЛ=	[0.8 – 1,2]
	2. Коефіцієнт проміжної ліквід­ності Л2=
	3. Коефіцієнт покриття Л3=
ІІІ група	1. Коефіцієнт рента­бельності продажів П1 =	П = 0,7	 1
	2. Коефіцієнт рента­бельності собівар­тості реалізованої продукції П2 =
IV група	Показник збалансо-ваності грошових потоків	З=	 1
V група	Маневреність капіталу	М =	[0 – 1]

Після цього можна застосувати розроблену модель для визначення типу фінансового стану досліджуваного підприємства і розробки заходів щодо покращення фінансового стану підприємства, а саме – підвищення його фінансової стійкості, платоспроможності, ліквідності, прибутковості підприємства.