Общая хирургия

Локалізація відморожень:

пальці стоп, особливо 1 і 5, внаслідок стискання тісним взуттям; пальці кистей; кінчик носа, вушні раковини.

Скарги:

місцеве або загальне зниження температури; больові відчуття різного характеру; зміна кольорів уражених ділянок (блідість, ціаноз); озноб; загальна слабкість, сонливість.

Місцев і клінічні проя в и в ідм орожень в ідпов ідно до класифікацій:

По періодах:

дореактивний (прихований) – від моменту одержання травми до відігрівання відмороженої ділянки.

Клінічні ознаки:

відчуття холоду, поколювання, печіння; зниження або відсутність чутливості;

збліднення або ціаноз шкіри в місці відмороження; зниження температури шкіри.

реактивний – після зігрівання відмороженої ділянки.

Клінічні ознаки:

некротичні зміни; реактивне запалення.

За ступенем (глибиною) ураження:

І ступінь – некротичні зміни не визначаються.

Клінічні ознаки:

гіперемія або ціаноз шкіри; набряк; больова чутливість збережена.

ІІ ступінь – некроз поверхневих шарів шкіри зі збереженн росткової зони.

Клінічні ознаки:

набряк тканин; наявність пухирців, наповнених серозним ексудатом;

больова чутливість збережена.

ІІІ ступінь – змертвіння всіх шарів і частково підшкірно-жирової клітковини.

Клінічні ознаки:

набряк тканин; наявність пухирів із геморагічним ексудатом;

больова чутливість відсутня.

ІV ступінь – повний некроз усіх тканин ( шкіри , апоневр м’язів, кісток)

Клінічні ознаки:

набряк поширюється проксимально за межі ушкодження; наявність пухирів, наповнених геморагічним ексудатом; відсутність усіх видів чутливості.

По зонах ураження тканин при відмороженнях ІІІ та ІV ступенів:

зона тотального некрозу; зона необоротних дегенеративних змін;

зона оборотних дистрофічних змін, судинних розладів; зона здорових прилеглих тканин.

Клінічні ознаки загального охолодження у відповідності із ступенями замерзання:

Легкий ступінь (адинамічна форма): зниження температури тіла до 35 – 34ºС; загальна втома, слабкість, сонливість; уповільнення рухів, скандована мова; озноб; шкіра бліда або синюшна, «гусяча шкіра».

Середній ступінь (ступорозна форма):

зниження температури до 33 – 29ºС; свідомість пригнічена, погляд неусвідомлений;

рухи різко сковані; брадикардія (пульс менше 50 уд/хв);

брадипное (ЧДР 8 – 12 за 1 хв.); АТ помірно знижений; шкіра бліда або синюшна, холодна

3. Тяжкий ступінь (судомна форма):

температура тіла нижче 29ºС; свідомість відсутня; зіниці вузькі, на світло не реагують;

м’язи напружені, рухи практично відсутні, задубіння; брадикардія (пульс у межах 30 уд/хв); брадипное (ЧДР 4 – 6 за 1 хв.); АТ різко знижений або не визначається; шкіра бліда або синюшна, холодна.

Лікування потерпілих із відмороженням

Перша допомога:

припинення впливу низької температури; при необхідності серцево-легенева реанімація; легкий масаж уражених ділянок;

поступове зігрівання, краще – у потоці теплого повітря; накладання термоізолюючої пов’язки; укутування потерпілого, гаряче питво; транспортування до медичної установи.

Місцеве лікування в реактивний період:

вологовисихаючі пов’язки з антисептиками в перший тиждень; некротомія для ліквідації набряку при глибоких ураженнях; іммобілізація кінцівки; УВЧ-терапія;

УФ або інфрачервоне опромінення відморожених ділянок; при відмороженнях І – І ступеня – пов’язки із препаратами, що сприяють епітелізація(солкосерил, метил урацил);

при відмороженнях ІІІ – ІV ступеня – підсушування уражених ділянок із метою формування сухого некрозу (муміфікації);

після встановлення лінії демаркації:

нефректомія при відмороженнях ІІІст.;

ампутації та екзартикуляції при відмороженнях ІV ступеня; при утворенні гранулюючих ран – аутодермопластика; лікувальна фізкультура.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

Завдання 1. У клініку звернувся хворий , 35 років , півгодини тому одержав обмежені хімічні опіки кистей і передпліч при розбиранні акумулятора. Характеру акумуляторної рідини не знає. Першу допомогу почато рясним промиванням обпечених ділянок водою. Які дії необхідно почати після цього?

обробити уражені ділянки ı% розчином соди і накласти мазеві пов’язки.

висушити і накласти пов’язки з 2% розчином оцтової або борної кислоти.

висушити і накласти стерильні пов’язки на уражені ділянки. накласти пов’язки із тканинним сорбентом.

визначити рН рани, обробити опіки відповідним нейтралізатором, накласти вологі пов’язки з антисептиками.

Завдання 2. Хвора, 29 років, випадково випила два ковтки 70% оцтової кислоти. Негайно почала пити воду. Попутним транспортом через 30хв. була доставлена в приймальне відділення хірургічного стаціонару. Яку допомогу необхідно надати постраждалій протягом першої доби?

рясне промивання шлунка слабким розчином марганцевокислого калію з наступним прийомом всередину невеликими порціями ı% розчину соди.

викликати у хворої блювання, а потім застосовувати яєчний білок, киселі, інші обволікаючі засоби.

промити шлунок і стравохід через зонд ı% розчином харчової соди із наступним призначенням «бовтанки» із рослинного масла і гідрокортизону.

промити шлунок нейтралізуючим розчином через зонд, давати гідрокортизон, «бовтанку», призначити інфузійну дезінтоксикаційну терапію, антибіотики.

не проводити промивання через зонд, дати пити 2% розчин соди, викликати блювання, після чого призначити гідрокортизовану «бовтанку».

Завдання 3. Скільки існує ступенів термічних опіків? 5; 3; 4; 6.

Завдання 4. Дермальний глибокий опік (повний некроз шкіри, епідерміс на обпечених ділянках відсутній, опікова поверхня суха, щільна, сірого або коричневого кольору, больова чутливість відсутня). Дана характеристика відповідає наступному ступеню опіка:

ІІІ ступеню; І ступеню; ІV ступеню; ІІ ступеню.

Завдання 5. При якому методі визначення площі опіку на обпечену поверхню накладається стерильна прозора плівка, обводиться контур обпеченої ділянки, плівка переноситься на міліметровий папір і розраховується кількість відсотків опіку з розрахунку 1% = 170 кв. см.?

«Правило долоні»; Метод Вілявіна; Метод Долиніна; Метод Постникова.

Завдання 6. Яка фаза перебігу ранового процесу опікової рани триває від 10 до 15-17 діб і характеризується нагноєнням та відторгненням змертвілих тканин, формуванням на межі зі здоровим тканинами грануляцій, тобто молодої сполучної тканини?

ексудації;

альтерації та демаркації;

очищення рани від гнійно-некротичних тканин;

регенерації або репарації.

Завдання 7. Які методи подальшого лікування опікової рани проводять після первинного туалету?

обережне очищення рани від бруду, залишків одягу, обривків епідермісу; висушування обпеченої;

підсікання в основі великих пухирів, видалення ексудату і трансудату і збереження епідермісу пухиря як біологічної пов’язки; первинна обробка обпеченої поверхні розчинами антисептиків.

Глава № 15 Семіотика та принципи лікування закритих ушкоджень

м’яких тканин, головного мозку (внутрішньочерепні гематоми), грудної клітки (пневмотораксу, гемотораксу) та живота (перитоніту)

Закриті ушкодження м’яких тканин

Мета (завдання): вміти використовувати принципи лікування закритих ушкоджень м’яких тканин, головного мозку, грудної клітки та живота.

Актуальність: такі важкі випадки, як внутрішньочерепні гематоми, пневмоторакс, гемоторакс, перитоніт та інші, не можуть обійтись без кваліфікованої лікарської допомоги. Дуже важливо знати усі аспекти діагностування та клінічних проявів цих захворювань, щоб вміти вірно їх лікувати.

Забій (contusio) – закрите ушкодження м’яких тканин та органів без видимого порушення їх анатомічної цілісності.

Причини травми : падіння, удар тупим предметом з малою кінетичною енергією (камінь, ціпок та ін.).

Клінічні прояви Скарги:

на біль у забитому місці, що посилюється при рухах і пальпації; порушення функції (наприклад, кінцівки).

Анамнез захворювання: вказівки на удар або падіння.

Об’єктивні дані:

огляд – у місці удару визначається припухлість без чітких меж, можлива наявність гематоми, синця, колір якого залежить від часу після травми (у перші дні червоно – синюватого, через 5 – 6 днів – зеленого, пізніше – жовтого), саден; пальпація – болючість та ущільнення без чітких меж; перкусія – болючість у зоні удару.

Лікування забою: