Общая хирургия

потиличного горба; задні кінці ведуть донизу вперед і зав’язують у ділянці підборіддя.

Пращоподібна пов'язка на промежину.

Методика накладання пов'язки:

шматок бинта зав’язують навколо тулуба у вигляді пояса; середину пращі поміщають на промежину; два передніх кінці прив'язують до пояса на деякій відстані один від одного;

два задніх кінці ідентичним способом закріплюють на поясі позаду.

Клейові пов'язки

Клеолова пов'язка застосовується як вторинна для фіксації первинної пов'язки. Клеол складається з 45 частин каніфолі, 1 частини рослинної олії, 37 частин 95% етилового спирту і 17 частин ефіру.

Техніка накладання клеолової пов'язки:

навколо накладеної на рану первинної пов'язки шкіру змазують ватним тампоном, змоченим креолом; очікують 1-2хвилини, поки клеол трохи підсохне:

марлеву серветку натягують над первинною пов'язкою, щільно притискають до ділянок шкіри, змазаних креолом; надлишкові краї серветки, що не пристали до шкіри, обрізають ножицями.

Пов'язки із застосуванням плівкотвірних препаратів.

В основі цих пов'язок лежать різні полімери, які після нанесення на шкіру швидко висихають і утворюють захисну плівку (застосовують такі пов'язки на післяопераційні рани, що гояться первинним натягом, і не рекомендується їх застосовувати для покриття великих ушкоджень шкірних покривів, кровоточивих, мокнучих і забруднених ран, а також при наявності запальних змін у зоні рани).

Ліфузол:

наносять на лінію швів розпилюванням з балона протягом 1-2секунд;

через 30 секунд на шкірі утвориться міцна прозора еластична плівка; розпилювання повторюють 2-3 рази з інтервалом 30 секунд; плівка добре утримується на шкірі протягом 6-8 днів; плівка може бути видалена спиртом, ефіром, ацетоном.

Переваги ліфузолу:

простота застосування препарату; швидкість накладення пов'язки, економія перев'язного матеріалу;

можливість спостерігати за станом рани без зміни пов'язки; водонепроникність плівки, що дозволяє мити хворих.

Наклейки із целофану:

застосовуються для герметичної ізоляції рани при прийомі ванни або душу; після закриття рани первинною пов'язкою шкіру навколо змазують

креолом на ширину не менше 1см; поверх пов'язки накладають шар целофану (без складок) і щільно притискають;

через 5 хвилин наклейка висихає, і хворий може приймати душ або ванну; знімають целофан після протирання по краях спиртом або бензином.

Лейкопластирні пов'язки

Лейкопластир застосовується для фіксації первинної пов'язки на

рані.

Методика накладання пов'язки:

на рану накладають стерильну первинну пов'язку; кількома смужками лейкопластиру, що повинен виходити за краї

первинної пов'язки по обидва боки на кілька сантиметрів, щільно фіксують пов'язку; смужки лейкопластиру можна розташовувати паралельно,

хрестоподібно, зіркоподібно тощо.

перед накладанням лейкопластирної пов'язки волосся на шкірі навколо рани слід поголити.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

За в дання № 1 . У хв орог о рана в ді лянці прав ог о променезап’ясткового суглоба. Яку пов’язку слід використати для надання допомоги постраждалому?

А Хрестоподібну на тил кисті.

Б Циркулярну на ділянку суглоба.

В Пов’язку, що повертається, на кисть. Г Пов’язку Дезо.

Д Використати лейкопластир.

Завдання № 2. Хворому з вивихом плеча необхідно надати першу допомогу на місці травми. Яку пов’язку слід застосувати в цьому випадку?

А Колосоподібну на плечовий суглоб. Б Косинкову на плечовий суглоб.

В Пов’язку Дезо.

Г Циркулярну на ділянку плечового суглоба.

Д Циркулярну на ділянку плеча та ліктьового суглоба.

Завдання № 3. У лікарню звернувся хворий із нагноєнням рани, що знаходиться на задній поверхні шиї. Яку бинтову пов’язку слід при цьому застосувати?

А Хрестоподібну на потилицю. Б Вуздечку.

В Циркулярну навколо шиї. Г Пов’язку Дезо.

Д «Неаполітанську» шапочку.

Завдання № 4. У потерпілого п’ять ран в ділянці волосистої частини голови. Яку пов’язку необхідно застосувати в цьому випадку?

А Косинкову на голову.

Б Чепець.

В «Неаполітанську» шапочку. Г Використати лейкопластир. Д Пов’язки на основі креолу.

Тести самоконтролю знань

1.Яку бинтову пов’язку при наданні першої допомоги слід використати у хворого з переломом нижньої щелепи ?

Чепець. Вуздечку. Пращоподібну. Косинкову

2.У хворого фурункул на передній черевній стінці. Яку пов’язку слід накласти?

Косинкову. Бинтову Лейкопластирну. Пращоподібну

3.Яку бинтову пов’язку слід накласти потерпілому з раною нігтьової фаланги І пальця?

Спіральну.

Пов’язку, що повертається. Циркулярну.

Косинкову

4.Яку бинтову пов’язку слід накласти хворому із запальним процесом нігтьової фаланги ІІ пальця лівої кисті?

Спіральну.

Пов’язку, що повертається. Циркулярну. Пращоподібну

5. У чоловіка відірвані пальці лівої кисті. Як називається пов’язка, що лікар може використати для надання першої допомоги?

Хрестоподібна на кисть. Спіральна на кисть.

Пов’язку, що повертається, на куксу. Циркулярну

6.У хворого укушені рани правого передпліччя. Яка бинтова пов’язка може бути використана лікарем для надання допомоги постраждалому?

Спіральна з перегинами. Циркулярна.

Повзуча. Бинтову

7.Хворому проведена операція з приводу гідраденіту в правій пахвовій ділянці. Яку бинтову пов’язку йому можна накласти?

Пов’язку Дезо. Низхідну колосоподібну. Циркулярну.

Спіральну

8.У хворого рана верхньої третини правого стегна в ділянці

велик ог о в ертлюг а . Як у бинтов у пов ’ яз к у слід нак ласти постраждалому?

Колосоподібну. Спіральну. Циркулярну.

Низхідну колосоподібну

9.У хворого перелом в середній третині правого плеча. Яку бинтову пов’язку можна застосувати для іммобілізації?

Пов’язку Дезо. Колосоподібну. Циркулярну.

Черепашачу

10.При ходьбі жінка оступилася, з’явився гострий біль у лівому гомілковому гомілковостопному суглобі. Яку бинтову пов’язку можна застосувати для полегшення стану хворої?

Пов’язку, що повертається, на кисть. 8-подібну на гомілковостопний суглоб. Черепашачу на ділянку п’яти. Спіральну

11.Важким гострим предметом, що впав на стопу, у працівника були відсічені три пальці. Яку найкраще накласти бинтову пов’язку при наданні першої медичної допомоги?

Пов’язку, що повертається. Спіральну.

Циркулярну.

Низхідну колосоподібну

Глава № 4 Передопераційний період. Загальне знеболювання

Мета: вміти проводити загальне знеболювання. Актуальність: дуже важливо вміти проводити загальне

знеболювання, тому що захист організму від захворювань, впливу патологічних факторів, операційної агресії варто розпочинати в передопераційному періоді і продовжувати протягом виконання оперативного втручання, а також у ранньому післяопераційному періоді. Жодна сучасна операція не можлива без анестезіолога, тож знання анестезіології допоможе в майбутньому більш ефективно проводити оперативне втручання до організму пацієнта.

Боротьба з болем була і залишається одним із найважливіших завдань сучасної медицини. Вирішення цієї проблеми стало можливим із розвитком теоретичної і практичної анестезіології. Знеболювання хірургічних втручань і хворобливих маніпуляцій проводилося з давніх часів, хоча розвиток у світі анестезіології, як окремої спеціальності, почався тільки в середині XIX ст., а дійсне визнання прийшло в 30-х роках XX сторіччя в зв'язку зі створенням наукової бази. Гаслом сучасної анестезіології є давньолатинський девіз: «REGENS DEFENDO», що позначає «КЕРУЮЧИ, ЗАХИЩАЮ».

Анестезіологія (походить від сполучення грецьких слів «an» – заперечення, «aesthesis» – відчуття, чутливість, «logos» – наука) – наука, що вивчає теорію і практику усунення болю, методи підтримки і відновлення життєво важливих функцій організму, керування ними, порушення гомеостазу, що виникли в результаті будь – якого патологічного процесу або під впливом оперативного втручання.

Активна участь анестезіолога в обстеженні і лікуванні важкохворих починається вже в передопераційному періоді, що в значній мірі зменшує ризик анестезії й операції. У цей період необхідно:

1) оцінити стан хворого;

2)з'ясувати характер і обсяг хірургічного втручання;

3)визначити ступінь ризику анестезії;

4)взяти участь у підготовці (попередньої і безпосередньої) хворого до операції;

5)вибрати раціональний для хворого метод анестезії.

Оцінка стану хворого

Якщо хворий знаходиться в критичному стані чи є ризик його розвитку, анестезіолог повинен оглянути його якомога раніше. Основні джерела одержання інформації, що дозволяє скласти уявлення про стан хворого – це історія хвороби, бесіда з хворим або його родичами, дані фізикального, функціонального, лабораторного і спеціального досліджень.

Поряд із формуванням загального уявлення про захворювання, причини його виникнення і динаміку, анестезіолог має з'ясувати такі відомості:

вік, масу тіла, зріст, групу крові хворого; супутні з ахв орюв ання, ступінь функціональних роз ладів і

компенсаторних можливостей на момент огляду; склад медикаментозної терапії, що застосовувалася в останній час,

тривалість прийому і дози препаратів, дату скасування; алергологічний анамнез ( наявність незвичайних реакці медикаментозні засоби й інші речовини);

наявність в анамнезі хірургічних втручань; час останнього прийому рідини та їжі;

ужінок слід дізнатися дату останньої й очікуваної менструації, її звичайний характер;

наявність професійних шкідливостей і шкідливих звичок; характерологічні та поведінкові особливості, психічний стан,

переносимість болю.

Наказом МОЗ України рекомендована до використання класифікація ступеня операційного ризику за В.А. Гологорським, що крім оцінки фізичного статусу пацієнта враховує обсяг і характер

хірургічного втручання: