Правове регулювання туристської

Мінімальний розмір фінансового забезпечення туроператора має становити суму, еквівалентну не менше ніж 20000 євро. Розмір фінансового забезпечення туроператора, який надає послуги виключно з внутрішнього та в’їздного туризму, має становити суму, еквівалентну не менше ніж 10000 євро. Мінімальний розмір фінансового забезпечення турагента має становити суму, еквівалентну не менше ніж 2000 євро.

Відшкодування збитків, заподіяних туристові в разі виникнення обставин неплатоспроможності туроператора (турагента) чи внаслідок порушення процесу про визнання його банкрутом, здійснюється в певному порядку.

Турист, який має намір компенсувати свої збитки за рахунок гарантії банку чи іншої кредитної установи, повинен у письмовій формі подати заяву гаранту. До заяви додаються договір на туристичне обслуговування, ваучер та документи, що підтверджують невиконання туроператором ( турагентом) договірних зобов’язань.

Слід звернути увагу на те, що Закон України «Про туризм» вимагає пред’явлення документів - ділових паперів, які посвідчують певні юридичні факти, підтверджують право і служать доказом тих чи інших обставин.

Відповідно до ст. 64 Цивільного процесуального кодексу України, письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

6.Страхування туристів при здійсненні тристичних поїздок

Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом

191

сплати громадянами та юридичними особами страхових платежі ( страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Обов’язкове медичне страхування туристів та обов’язкове страхування туристів від нещасного випадку звичайно забезпечується туроператорами чи турагентами. Останні укладають агентські договори чи договори доручення зі страховими компаніями і від імені страхової компанії (страховика) укладають безпосередньо з туристами договори страхування. Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.1996 р. № 1523.

Туристи вправі самостійно, без посередників, укладати договори на медичне страхування і страхування від нещасного випадку і надавати їх для ознайомлення турагенту чи туроператору при придбанні туристичного продукту.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові, в нашому випадку туристу) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник (турист) зобов’язується плачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Для укладення договору страхування страхувальник (турист) подає страховиков письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування.

Договір страхування укладається у письмовій формі. Договір страхування може укладатися шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва ( поліса, сертифіката).

У ст. 982 Цивільного кодексу України зазначені істотні умови договору страхування: предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов’язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строку його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами

192

цивільного законодавства. Названі істотні умови обов’язково повинні відображатись в договорі, інакше він може бути визнаний судом неукладеним.

Крім того, Закон України «Про страхування» висуває ще ряд вимог до договору страхування.

Договір страхування повинен містити:

-назву документу;

-назву й адресу страховика;

-прізвище, ім’я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження;

-зазначення об’єкта страхування;

-розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя;

-перелік страхових випадків;

-визначення розміру тарифу, розмір страхових внесків і терміни їх

сплати;

-строк дії договору;

-порядок зміни і припинення дії договору;

-умови здійснення страхової виплати; права та обов’язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору;

-інші умови за згодою сторін;

-підписи сторін.

Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страховиком першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Страховик зобов’язаний:

1)ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

2)протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних

193

документів для своєчасної виплати страхової суми або страхового відшкодування страхувальнику;

3)при настанні страхового випадку здійснити виплату страхової суми або страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхової суми (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування;

4)відшкодувати витрати, понесені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання збиткам або їх зменшення, якщо це передбачено умовами договору;

5)за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або збільшення вартості майна переукласти з ним договір страхування;

6)тримати в таємниці відомості про страхувальника і його майновий стан, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені також нші обов’язки страховика.

Страхувальник (турист) зобов’язаний:

1)своєчасно внести страховий платіж;

2)при укладенні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику;

3)повідомити страховика про інші діючі договори страхування щодо цього об’єкта страхування;

4)вживати заходів щодо запобігання збиткам та їх зменшення, завданих внаслідок настання страхового випадку;

5)повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, передбачений умовами страхування.

194

Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов’язки страхувальника.

Медичне страхування і страхування від нещасного випадку поширюється на усіх туристів, які здійснюють як внутрішній, так і міжнародний туризм.

Договором страхування повинні передбачатися надання медичної допомоги туристам і відшкодування їх витрат при настанні страхового випадку безпосередньо в країні (місці) тимчасового перебування, що є ще однією істотною умовою договору страхування туристів.

Укладення договорів страхування туристів (медичне та від нещасного випадку) проводиться страховиками з дотриманням Правил страхування. Правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

Правила страхування повинні містити:

-перелік об’єктів страхування;

-порядок визначення розмірів страхових сум та (або) розмірів страхових виплат;

-страхові ризики;

-виключення із страхових випадків і обмеження страхування;

-строк і місце дії договору страхування;

-порядок укладення договору страхування;

-права й обов’язки сторін;

-дії страхувальника у разі настання страхового випадку;

-перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмірів збитків;

-порядок і умови здійснення страхових виплат;

-строк прийняття рішення про здійснея або відмову в здійсненні страхових виплат;

195

-причини відмови у страховій виплаті або виплаті страхового відшкодування;

-умови припинення договору страхування;

-порядок вирішення спорів;

-страхові тарифи за договорами страхування іншими, ніж договори страхування життя;

-страхові тарифи та методику їх розрахунку за договорами страхування життя;

-особливі умови.

Інформація про умови обов’язкового страхування, які зазначені у відповідних правилах страхування, має бути доведена до відома туриста до укладення договору на туристичне обслуговування.

Обов’язкове (медичне та від нещасного випадку) страхування здійснюється один раз на весь період туристичної подорожі.

Закон дозволяє, що об’єкт страхування може бути застрахований за одним договором страхування та за згодою страхувальника кількома страховиками (співстрахування). При цьому в договорі повинні міститися умови, що визначають права і обов’язки кожного страховика.

За наявності відповідної угоди між співстраховиками і страхувальником один із співстраховиків може представляти всіх інших у взаємовідносинах із страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним лише в розмірі своєї частки.

За вимогою туриста туроператор чи турагент забезпечує страхування інших ризиків, пов’язаних із здійсненням подорожі.

Страховий ризик – певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Найтиповішими випадками (крім захворювань та нещасних випадків), які трапляються з туристами, є такі:

- непередбачена ненавмисна втрата багажу, документів та засобів існування;

196

-непередбачені витрати, пов’язані з виникненням загально цивільної та автоцивільної відповідальності;

-неможливість здійснити туристичну поїздку через нещасний випадок, раптове захворювання, смерть близьких та рідних застрахованого, пошкодження майна в особливо великих розмірах, протиправних дій третіх осіб тощо;

-дострокове завершення туристичної подорожі внаслідок нещасного випадку або хвороби;

-невиконання або неповне виконання договірних зобов’язань туристичних організацій перед туристами.

Якщо турист висуває розумну вимогу щодо страхування того чи іншого ризику, суб’єкт туристичної діяльності не вправі йому відмовити в забезпеченні такого страхування.

Звичайно, суб’єкти туристичної діяльності, укладаючи договори на туристичне обслуговування з туристами, включають до умов договору положення, відповідно до яких на туриста накладається штраф за відмову останнього від подорожі. Цей штраф, як правило, визначається у відсотках від ціни всього туру й залежно від того, за скільки днів до початку подорожі турист відмовився від неї.

Крім того, трапляються випадки передчасного повернення туриста з відпочинку через нещасний випадок, хворобу.

Зазначені обставини завдають збитків туристам, а тому у ч.6 ст. 16 Закону України «Про туризм» встановлюється правило, відповідно до якого за бажанням туриста з ним може бути укладено угоду про страхування для покриття витрат, пов’язаних з анулюванням договору на туристичне обслуговування з ініціативи туриста, або угоду про страхування для покриття витрат, пов’язаних з передчасним поверненням до місця постійного проживання при настанні нещасного випадку або хвороби.

197

Компенсація шкоди, заподіяної життю чи здоров’ю туриста або його майну, проводится у встановленому порядку. Такий порядок детально визначений у главі 82 Цивільного кодексу України.

Крім того, своєрідною гарантією відшкодування збитків, завданих туристові, є запровадження у п. 31 ст. 7 Закону України «Про страхування» норми, відповідно до якої в Україні здійснюється такий вид обов’язкового страхування, як страхування відповідальності суб’єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров’ю туриста або його майну.

7. Правоохоронні органи як суб’єкт захисту прав суб’єктів туристської діяльності

Судоустрій і принципи здійснення правосуддя в Україні

Судова влада здійснює функцію правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, карного, а також конституційного судочинства.

Правосуддя є особливою функцією державної влади, що здійснюється шляхом розгляду й вирішення в судових засіданнях адміністративних, цивільних і господарських справ із спорів стосовно прав та інтересів громадян, підприємств, установ і організацій, громадських об'єднань, а також кримінальних справ, застосовуючи встановлені законом міри покарання для осіб, винних у здійсненні злочину, або виправдовуючи невинних.

Суд здійснює правосуддя на принципах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини й громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України і законодавством України.

198

Основними принципами судочинства є:

1)законність;

2)рівноправність усіх учасників перед законом і судом;

3)забезпечення доказу провини;

4)суперництво сторін і свобод у наданні ними суду своїх доказів і в доведенні суду їхньої переконливості;

5)підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;

6)гласність судового процесу і його повне фіксування технічними засобами;

7)забезпечення апеляційного і касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом;

8)обов'язковість рішення суду. Законом можуть бути встановлені також інші принципи судочинства в судах окремих судових юрисдикцій.

Систему судів загальної юрисдикції складають:

1)місцеві суди;

2)апеляційні суди, Апеляційний суд України;

3)Конституційний суд України;

4)вищі спеціалізовані суди;

5) Верховний Суд України.

Створення надзвичайних і особливих судів не допускається. Спеціалізованими судами є господарські, адміністративні та інші суди, визначені законом як спеціалізовані суди. У судах різних судових юрисдикцій може бути введена спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ даної юрисдикції.

Єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується:

1)єдиними принципами організації і діяльності судів;

2)єдиним статусом суддів;

3)обов'язковістю для всіх судів правил судочинства, визначених

законом;

199

4)забезпеченням Верховним Судом України однакового застосування законів судами загальної юрисдикції;

5)обов'язковістю виконання на території України судових рішень;

6)єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів;

7)фінансуванням судів винятково з Державного бюджету України;

8)вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.

Для забезпечення всебічного, повного й об'єктивного розгляду справ, законності судових рішень в Україні діють суди першої, апеляційної і касаційної інстанцій (судами першої інстанції є місцеві суди).

Правосуддя в Україні здійснюється на основі рівності всіх учасників процесу перед законом і судом. Усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, створеним відповідно до закону. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня.

Кожен має право користуватися правовою допомогою при вирішенні його справи в суді. Для надання правової допомоги в суді в Україні діє адвокатура.

Розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, передбачених процесуальним законом. Судочинство в Україні проводиться державною мовою. Особи, які не володіють або не досить добре володіють державною мовою, мають право користуватися рідною мовою і послугами перекладача в судовому процесі.

Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, приймається від імені України. Судові рішення, що набули законної сили, є обов'язковими для виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та інших організацій, громадянами та юридичними особами по всій території України.

200