Правове регулювання туристської

Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають право відкривати свої представництва на території інших держав згідно з законами цих держав.

Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право на участь у міжнародних неурядових економічних організаціях.

Іноземні суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право на відкриття своїх представництв на території України. Акредитацію філій і представництв іноземних банків здійснює Національний банк України відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність". Реєстрацію представництв інших іноземних суб'єктів господарської діяльності здійснює центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики протягом шістдесяти робочих днів з дня подання іноземним суб'єктом господарської діяльності документів на реєстрацію.

У разі зміни назви, юридичного статусу, юридичної адреси чи оголошення іноземного суб'єкта господарської діяльності неплатоспроможним або банкрутом його представництво на території України зобов'язане повідомити про це центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики у семиденний строк.

Господарська, в тому числі зовнішньоекономічна діяльність іноземних суб'єктів господарської діяльності на території України, регулюється законами України щодо порядку здійснення іноземними особами господарської діяльності на території України. У разі, якщо зазначена діяльність пов'язана з іноземними інвестиціями, вона регулюється відповідними законами України.

4. Правовий режим зовнішньоекономічної діяльності

Правовий режим ЗЕД – це особливий порядок регулювання зовнішньоекономічної діяльності, що виражається в комплексі

221

взаємопов’язаних між собою економіко-правових заходів (стимулюючих і обмежуючих), спрямованих на досягнення цілей такої діяльності згідно із визначеними законодавцем принципами.

Принципи зовнішньоекономічної діяльності закріплені й конкретизовані в ст. 2 Закону України «Про ЗЕД».

Усі суб'єкти господарської діяльності України й іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами:

Принцип суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у:

-виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись закона-ми, що діють на території України;

-обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі міжнародних економічних відносин.

Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у:

-праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки;

-праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснюватиїї в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;

-обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України;

-виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності.

Принцип юридичної рівності і недискримінації, що полягає у:

- рівності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

222

-забороні будь-яких, крім передбачених Законом України «Про ЗЕД», дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господ-дарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

-- неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених Законом України «Про ЗЕД».

Принцип верховенства закону, що полягає у:

-регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами

України;

-забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.

Принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава:

-забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України;

-здійснює рівний захист всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права;

-здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права.

Принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів. Законодавство про ЗЕД, визначаючі цілі регулювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності (ст. 7 Закону України «Про ЗЕД»), передбачає дві основні категорії економіко-правових засобів, що в комплексі забезпечують досягнення таких цілей:

1) стимулюючих;

2) обмежувальних.

223

До кола перших (стимулюючих) належать:

а) права суб’єктів ЗЕД: загальні для всіх суб’єктів господарювання й спеціальні, закріплені законом для суб’єктів ЗЕД;

б) пільги для суб’єктів ЗЕД, що надаються за наявності передбачених законом умов (реалізації на території спеціальної / вільної економічної зони затверджених інвестиційних проектів відповідно до укладених інвестиційних договорів з органом управління відповідної СЕЗ; вивезення на територію України майна як вклад іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями тощо).

До обмежувальних заходів, що є складовою правового режиму ЗЕД,

належать заборони й обмеження.

До категорії перших слід віднести заборону здійснення певних категорій зовнішньоекономічних операцій ( реекспорт, експорт заборонених до вивезення з території України товарів, субсидований імпорт, демпінговий імпорт).

Більш різноманітними є обмеження, що можуть мати різні форми, зокрема:

-ліцензування зовнішньоекономічних операцій як комплекс дій органу виконавчої влади з надання суб’єкту ЗЕД дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту/ імпорту товарів; розрізняють автоматичне ліцензування ( застосовується щодо товарів, які не підлягають квотуванню) і неавтоматичне ліцензування (у разі встановлення квот на експорт/ імпорт);

-квотування ( встановлення кількісних або інших обмежень товарів, що підлягають експорту/ імпорту; розрізняють глобальні квоти (встановлюються по товару без зазначення конкретних країн/ груп країн, куди товар експортується або з яких він імпортується); індивідуальні квоти (встановлюється по товару з визначенням конкретної країни, куди товар може експотуватися або з якої він може імпортуватися);

-застосування спеціальних санкцій до суб’єктів ЗЕД у разі порушення ними спеціального законодавства: антидемпінгових процедур;

224

індивідуального режиму ліцензування; тимчасового зупинення ЗЕД (ст. 37 Закону України «Про ЗЕД»);

-дотримання спеціального порядку встановлення і використання технічних, фармакологічних, санітарних, фітосанітарних, ветеринарних та екологічних стандартів та вимог;

-застосування спеціальних імпортних процеду (ст. 19 Закону України

«Про ЗЕД»), до яких належать: застосування процедури міжнародних торгів або аналогічних їм процедур; режим попередніх імпортних депозитів, що вносяться у банки, що може застосовуватися лише щодо товарів, до яких не запроваджується режим ліцензування і квотування імпорту;

-дотримання вимог митного (відповідно – Митного кодексу України та Закону «Про Митний тариф України») та валютного регулювання (згідно із Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулюваня і валютного контролю» та з урахуванням положень Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»);

-обов’язковість обліку й звітності зовнішньоекономічних операцій суб’єктів ЗЕД, що здійснюється в передбаченому Законом України «Про ЗЕД» (ст. 22) порядку.

5. Зовнішньоекономічний договір

Зовнішньоекономічний договір (контракт) – це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором

225

України чи законом. При цьому письмова форма зовнішньоекономічного договору (контракту) є обов’язковою, без її додержання договір може бути визнаний недійсним.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює порядок укладення зовнішньоекономічних договорів, є Положення про форму зовнішньо-економічних договорів (контрактів), затверджене наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 р. № 201. Зазначений нормативно-правовий акт встановлює типову форму зовнішньо-економічного договору (контракту), а також його обов’язкові умови.

Обов’язкові умови, які повинен містити зовнішньоекономічний договір (контракт):

1.Назва, номер договору (контракту), дата і місце його укладення.

2.Преамбула.

У преамбулі зазначається повне найменування сторін - учасників зовнішньоекономічної операції, під якими вони офіційно зареєстровані, із зазначенням країни, скорочене визначення сторін як контрагентів

("Продавець", "Покупець", "Замовник", "Постачальник" тощо), особа, від імені якої укладається зовнішньоекономічний договір (контракт), та найменування документів, якими керуються контрагенти при укладенні договору (контракту).

2. Предмет договору.

У цьому розділі визначається, який товар (роботи, послуги) один з контрагентів зобов'язаний поставити (здійснити) іншому із зазначенням точного найменування, марки, сорту або кінцевого результату роботи, що виконується.

3. Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг).

У цьому розділі визначається, залежно від номенклатури, одиниця виміру товару, прийнята для товарів такого виду (у тоннах, кілограмах,

штуках тощо), його загальна кількість та якісні характеристики. У тексті

226

договору (контракту) про виконання робіт (надання послуг) визначаються конкретні обсяги робіт (послуг) і термін їх виконання.

4. Ціна і загальна вартість договору (контракту).

У цьому розділі визначається ціна одиниці виміру товару й загальна вартість товарів або вартість виконаних робіт (наданих послуг), що поставляються згідно з договором (контрактом), крім випадків, коли ціна товару розраховується за формулою, і валюта контракту. Якщо згідно з договором (контрактом)

поставляються товари різної якості та асортименту, ціна встановлюєтьсяокремо за одиницю товару кожного сорту, марки, а окремим пунктом договору

(контракту) зазначаєтьсяйого загальна вартість.

5. Базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг).

У цьому розділі зазначаються вид транспорту й базисні умови поставки (відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів чинної редакції), які визначають обов'язки контрагентів щодо поставки товару і встановлюють момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої, а також конкретний строк поставки товару.

6. Умови платежів.

Цей розділ визначає валюту платежу, спосіб, порядок і строки фінансових розрахунків та гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань.

7. Умови приймання-здавання товару (робіт, послуг).

У цьому розділі визначаються строки й місце фактичної передачі товару, перелік товаросупровідних документів. Приймання-здавання проводиться за кількістю згідно з товаросупровідними документами, за якістю - згідно з документами, що засвідчують якість товару.

8. Упаковка і маркування.

Цей розділ містить відомості про упаковку товару (ящики, мішки, контейнери тощо), нанесене на неї відповідне маркування (найменування

227

продавця та покупця, номер договору (контракту), місце призначення,

габарити, спеціальні умови складування і транспортування та інше), а за необхідності також умови її повернення.

9. Форс-мажорні обставини.

Цей розділ містить відомості про те, за яких випадків умови договору

(контракту) можуть бути не виконані сторонами (стихійні лиха, воєнні дії,

ембарго, втручання з боку влади та інше). При цьому сторони звільняються від виконання зобов'язань на строк дії цих обставин, або можуть відмовитися від виконання договору (контракту) частково або в цілому без додаткової фінансової відповідальності. Строк дії форс-мажорних обставин підтверджується торгово-промисловою палатою відповідної країни.

10. Санкції та рекламації.

Цей розділ встановлює порядок застосування штрафних санкцій,

відшкодування збитків та пред'явлення рекламацій у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням одним з контрагентів своїх зобов'язань.

11. Урегулювання спорів у судовому порядку.

У цьому розділі визначаються умови та порядок вирішення спорів у судовому порядку щодо тлумачення, невиконання та/або неналежного виконання договору (контракту) з визначенням назви суду або чітких критеріїв визначення суду будь-якою зі сторін залежно від предмета та характеру спору, а також погоджений сторонами вибір матеріального і процесуального права, яке буде застосовуватися цим судом, і правил процедури судового урегулювання..

12. Місцезнаходження (місце проживання), поштові й платіжні реквізити сторін.

При цьому зазначаються місцезнаходження (місце проживання), повні поштові та платіжні реквізити (номер рахунку, назва та місцезнаходження банку,) контрагентів договору (контракту).

За домовленістю сторін у договорі (контракті) можуть визначатися додаткові умови, а саме: страхування, гарантії якості, умови залучення

228

субвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників, визначення норм навантаження (розвантаження), умови передачі технічної документації на товар, збереження торгових марок, порядок сплати податків, митних зборів, різного роду захисні застереження, з якого моменту договір (контракт) починає діяти, кількість підписаних примірників договору (контракту), можливість та порядок внесення змін до договору (контракту) та ін.

Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будьякі види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Питання для самоконтролю знань:

1.Розкрийте поняття зовнішньоекономічної діяльності.

2.За допомогою яких нормативно-правових актів забезпечується правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності ?

3.За якими критеріями і на які види можна класифікувати зовнішньоекономічну діяльність?

4.У яких формах може здійснюватися зовнішньоекономічна діяльність?

5.Які обмеження встановлені законом щодо певних видів зовнішньоекономічної діяльності? Яка мета таких обмежень?

6.Якікатегоріїосібможутьбутисуб’єктамизовнішньоекономічноїдіяльності?

Тематика рефератів:

1.Зовнішньоекономічний контракт (договір комісії), який укладається між іноземною туристичною фірмою та українським туроператором

2.Зовнішньоекономічний договір ( форма, зміст, істотні умови)

229

Термінологічний словник

Аварійно-рятувальна служба - сукупність організаційно об'єднаних органів управління, сил та засобів, призначених для вирішення завдань щодо запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та окремих їх наслідків, проведення пошукових, аварійнорятувальних та інших невідкладних робіт.

Адвокатура - добровільне професійне суспільне об'єднання, покликане відповідно до Конституції України сприяти захисту прав, свобод і представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм юридичну допомогу.

Безпека в галузі туризму – скупність факторів, що характеризують соціальний, економічний, правовий та інший стан забезпечення прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб та держави в галузі туриму.

Віза - позначка в паспортному документі, що засвідчує право іноземця або особи без громадянства на в'їзд в Україну і транзитний проїзд через її територію.

В'їзний туризм - подорожі в межах України осіб, які постійно не проживають на її території, та виїзний туризм - подорожі громадян України та осіб, які постійно проживають на території України, до іншої країни.

Внутрішній туризм - подорожі в межах території України громадян України і осіб, які постійно проживають на її території.

Гарантія – це одностороннє зобов’язання, відповідно до якого гарант зобов’язаний сплатити туристу за забезпеченим гарантією зобов’язанням (договір на туристичне обслуговування) відповідну грошову суму.

230