практикум з педагогічної майстерності

Додаток 4.4

Тестування-Визначення

1.Перевірка – процес вимірювання діяльності учня щодо досягнутого прогресу. Відмітка не ставиться, проте, учень отримує коментар і зауваження стосовно своєї роботи. Процес може бути формальним і неформальним.

2.Оцінювання – процес вимірювання діяльності за допомогою відповідного засобу, який інтерпретує відповідь порівняно зі стандартом (ключ або критерії), для того аби поставити відмітку.

3.Надійність – можливість відтворення результату.

4.Достовірність – наскільки засіб оцінювання вимірює те, що він має виміряти? Чи завдання наведені в такому ж виді, як вони були оголошені в аудиторії?

5.З посиланням на норму – учні порівнюються один з одним або з «нормативним» показником. Традиційно виконується за допомогою кривої нормального розподілу або рейтингу учнів.

6.З посиланням на критерії – діяльність учнів порівнюється з певним критерієм.

7.Рівень складності – адекватним рівнем складності завдання є показник 0,5, якщо порівнювати кількість учнів, які дали правильну відповідь із загальною кількістю тих, хто писав тест.

Кількість учнів, які дали правильну відповідь має складати 0.5 або 50%. Якщо рівень складності вище, ніж 0,5 або 50%, то це вказує на те, що використовувалися легкі запитання, а рівень складності нижчий за 0,5 або 50% вказує на використання складних запитань. Запитання, на які відповідають всі або на які не відповідає ніхто, слід вилучити з тесту.

Диференційний індекс – це показник, який дає змогу порівняти відповіді на тестові завдання між тими, хто знає більше, і тими, хто знає менше. Для кожного запитання розглядається, скільки учнів з-поміж 25% найкращих дали правильну відповідь, а також скільки учнів з-поміж 25% тих, хто відстає, дали правильну відповідь.

161

Кількість правильних відповідей серед них має бути меншою за 0,5.

Індекс 0,5 вказує на найбільш можливу диференційну придатність.

Якщо диференційний індекс дорівнює:

•• 0,5 – то на завдання відповіли правильно 25% найсильніших та 25% найслабших учнів. Учні, які належать до групи найслабших, ніколи не відповідають на це запитання правильно.

•• 0,4 – то на завдання відповіли правильно 25% найсильніших та 25% найслабших учнів у 80% випадків.

•• 0,3 – то на завдання відповіли правильно 25% найсильніших та 25% найслабших учнів у 60% випадків.

•• 0,2 – на завдання відповіли правильно 25% найсильніших та 25% найслабших учнів у 40% випадків.

•• 0,1 – на завдання відповіли правильно 25% найсильніших та 25% найслабших учнів у 20% випадків.

•• 0,0 – на завдання не відповіли правильно 25% найсильніших та 25% найслабших учнів.

Негативний диференційний індекс вказує, що 25% учнів дають на нього неправильну відповідь, а 25% найслабших учнів відповідають на нього правильно.

162

Додаток 4.5

Поради стосовно вдосконалення тестів

1.Мету кожного завдання слід вказати безпосередньо в якості педагогічної мети.

2.Зробіть перше завдання тесту легким для всіх учнів, використовуючи важливий матеріал, який вони всі мають знати. Це додає учням впевненості, що вони якнайкраще (в межах своїх сил) зможуть виконати тест. Дійсно складні запитання слід помістити наприкінці тесту.

3.Наявність великої кількості складних запитань спричинює в учнів небажання проходити тестування.

Наявність великої кількості легких запитань зменшує мотивацію учнів до тестування.

Наявність цікавих запитань заохочує учнів до тестування.

4.Обсяг тесту має відповідати кількості матеріалу, за яким розробляється тест та типам завдань.

Кількість тестових завдань, на які необхідно дати відповіді упродовж години, залежить від їх складності та коливається від 45 до

60.

Кількість тестових завдань формату «так» – «ні», на які необхідно дати відповіді упродовж години, становить – 60 – 80.

5.Групуйте завдання за форматами, щоб не спантеличити учнів, як саме на них відповідати.

6.Групуйте завдання за змістом. Учні тримають у пам’яті споріднену інформацію поруч. Розпорошені запитання потребують від учнів знову й знову віднаходити необхідні знання. Цей процес може спричинити збентеження та надзвичайно виснажити учнів.

7.Використовуйте запитання, які ви апробували у самостійних роботах або поточних тестах. Їх можна дещо перефразувати. (Підказка: Якщо ви даєте контрольні у вигляді запитань на коротку відповідь та маєте зразки неправильних відповідей учнів, у вас уже наполовину готові тестові запитання!)

8.Пропонуйте учням самим готувати екзаменаційні запитання, перевіряти один одного та ставити свої запитання вам. Це дуже вдалий спосіб повторення матеріалу: за вас пишуть запитання; в учнів ви-

163

никає мотивація вчитися, оскільки їхні запитання можуть бути введені до екзамену.

9.Попросіть колегу перечитати запитання заздалегідь та відповісти на них, аби переконатися, що вони зрозумілі і що у вас відсутні суперечності стосовно правильних відповідей. Під час проведення досліджень це називається «пілотним тестом».

10.Попросіть учнів прокоментувати побудову тесту. Запитайте їх, які запитання були незрозумілими та які зміни можуть їх прояснити, не забудьте зробити відповідні зміни перед наступним використанням тесту.

11.Не карайте учнів за те, що вони можуть вгадати правильну відповідь.

164

Додаток 4.6

Розробка шкали оцінювання для навчальних завдань

У Додатку 4.7 наведено шаблон шкали оцінювання завдань. Розробка шкали оцінювання охоплює три етапи:

1.Визначення кількості потенційних вимірів оцінки.

2.Вибір доцільної реальної кількості найважливіших вимірів.

3.Визначення рівнів успішності для кожного завдання в рамках кожного виміру.

Визначення потенційних вимірів

Перший етап є найважливішим. Це те, що відрізняє шкалу оцінювання від традиційної оцінки. Якщо в якості оцінки роботи учнів ми ставимо одну відмітку, то це може відповідати словам «Хммм, непогано». Такий підхід до процесу оцінювання є недоцільним, оскільки ретельно відібравши виміри оцінювання, ми робимо процес оцінювання більш чітким, а наші коментарі – більш корисним. У таблиці 1 наведені приклади можливих вимірів, які можуть становити частину шкали оцінювання.

Таблиця 1

165

Продовження таблиці 1

Відбір доцільної реальної кількості вимірів

На першому етапі ймовірно було обрано більшу кількість вимірів, аніж потрібно. Єдиної правильної рекомендації щодо необхідної кількості вимірів не існує, тому варто враховувати мету проведення оцінювання. Якщо завдання діагностичне, краще відібрати більшу кількість вимірів. Якщо ж проводиться підсумкове оцінювання роботи учнів, то кількість вимірів може бути значно меншою.Визначтенайважливішіаспектизавданнятаскладітьпереліквимірів від найбільш до найменш важливих. Виключайте виміри знизу списку, доки їх не залишаться 4 – 8. Запишіть ті, що залишилися, в лівій колонці шкали.

Визначення рівнів успішності

Проаналізуйте кожний вимір. Як виглядає бездоганний приклад кожного з них? Опишіть його лаконічно у правій колонці. Як виглядав би дещо гірший приклад? За потреби можливо звернутися до розділу «Планування достовірного оцінювання», де наведені приклади заповнених шкал. Заповніть наступну колонку (і так далі), аж поки не заповните всієї таблиці.

166

Додаток 4.7

Шаблон шкали оцінювання вимірів

167

Додаток 4.8

Тест за розділом «Електротехніка»

Учень має:

1.Визначити й описати різноманітні системи електропроводки у житлових та нежитлових приміщеннях.

2.Проаналізувати однофазні випрямлячі.

3.Визначити й проаналізувати характеристики джерела струму, що регулюється стабілітроном.

4.Визначити складові фільтрів, що застосовуються у джерелах електроенергії.

У таблиці наведена характеристика розробленого тесту та тестових завдань. Шаблон для характеристики тесту та тестових завдань наведено в Додатку 9.

Таблиця 2

Характеристика тесту та тестових завдань розділу «Електротехніка»

168

Частина 1.

Тестові завдання на зразок «так» – «ні»

Для відповіді на запитання 1 – 4, обведіть слово ТАК, якщо твер-

дження правильне, або НІ, якщо твердження хибне. Правильна відповідь оцінюється 1 балом, загальна сума балів становить 4.

1.Стабілітрон має вищий опір, якщо напруга, що проходить через нього, більша, ніж її пробивне значення.

ТАК НІ

Відповідь: Ні.

Рівень мислення: знання.

Навчальний результат: НР 3 – визначити характеристики джерела струму, що регулюється стабілітроном.

2. Захисний фільтр послідовно з’єднаний з масою.

ТАК НІ

Відповідь: Так.

Рівень мислення: знання.

Навчальний результат: НР 4 – визначити складові фільтрів, що застосовуються у джерелах електроенергії.

3. Фільтр L-секції складається із захисного та ємнісного фільтрів.

ТАК НІ

Відповідь: Tак.

Рівень мислення: знання.

Навчальний результат: НР 4 – визначити складові фільтрів, що застосовуються у джерелах електроенергії.

4.Ємнісний фільтр використовується у випадку, якщо струм навантаження високий.

ТАК НІ

Відповідь: Ні.

Рівень мислення: знання.

Навчальний результат: НР 4 – визначити складові фільтрів, що застосовуються у джерелах електроенергії.

169

Частина 2.

Тестові завдання на заповнення пропусків

Для відповіді на запитання від 5 до 8 використайте найбільш відповідне слово або фразу для того, щоб закінчити твердження. Правильна відповідь оцінюється 1 балом, загальна сума балів становить 4.

Наступним графіком користуйтеся для відповіді на запитання 5 та 6.

5. Як називається провідник, вказаний стрілкою A?

___________________

Відповідь: Бігунок. Рівень мислення: знання.

Навчальний результат: НР 1 – визначити різноманітні системи електропроводки у житлових та нежитлових приміщеннях.

6. Як називається провідник, вказаний стрілкою B?

____________________

Відповідь: Перемикач фази.

Рівень мислення: знання.

Навчальний результат: НР 1 – визначити різноманітні системи електропроводки в житлових та нежитлових приміщеннях.

7. Як слід підключити стабілітрон, щоб він функціонував правильно?

_____________________

Відповідь: Зворотне зміщення.

Рівень мислення: знання.

Навчальний результат: НР 3 – визначити характеристики джерела струму­ , що регулюється стабілітроном.

170