39. Вчення про юридичні правовідносини

Правовідносини – це суспільні відносини що врегульовані нормами цивільного права.

Поняття цивільних правовідносин – це суспільні відносини врегульовані нормами цивільного права.

Харитонов: правовідносини розглядаються на 3 рівнях:

- загальнотеоретичному рівні – аналізуються визначення теоретиків.

Харитонов: правовідносини - це передбачене юридичною нормою суспільне відношення, яке визнає вияв у взаємних юридичних прав і обов’язках суб’єктів.

- цивілістично-теоретичний рівень – основний акцент робиться на відмежування публічних і приватних відносин.

Адаптоване визначення до приватної сфери: цивільні правовідносини – це юридичний зв’язок що виникає між формально рівними суб’єктами котрі є носіями цивільних прав і обов’язків навіть незалежно від регулювання їх актами законодавства (вони є такими адже можуть регулюватися на домовленістю сторін).

Особливості цивільних правовідносин:

1) суб’єкти завжди відокремлені як в організаційному так і майновому плані, і вона дає можливість вступати у правовідносини автономно і незалежно.

2) переважно майновий характер – навіть відшкодування моральної шкоди тягне за собою майновий елемент;

3) вони мають особливу структуру – суб’єктивні цивільні права завжди кореспондують обов’язок.

4) учасники цивільних правовідносин є юридично рівними і незалежними: обов’язок особа бере на себе незалежно від волі іншої особи.

5) суб’єктивні цивільні права і обов’язки виникають на основі юридичних фактів і вони мають правомірні факти, а в окремих випадків вони виникають і з деліктів. У Савіньї не було деліктів.

6) вони є вольовими і виникають виключно відповідно до волі учасників (кожного конкретного учасника, Покровський «центр» і воля обумовлена інтересом). З практичної точки зору: спочатку необхідно виявити інтерес, а вже потім рекомендувати механізм.

7) заходи примусу у цивільних правовідносинах виражаються у формі майнової відповідальності.

Михальнюк О.В.: Цивільні правовідносини – це особисті немайнові та майнові відносини врегульовані нормами цивільного права, які виникають на підставі юридичних фактів між юридично рівними та майново- відокремленими суб’єктами та гарантовані заходами примусу майнового характеру.

!!! Пушкін О.А. Спорные вопросы учения о гражданских правоотношениях. Харків. 2007 рік:

1-й аспект – питання урегульованості цивільних правовідносин нормами не лише цивільного права, але й нормами адміністративного права.

2- й аспект – зміст правовідносин: елемент правовідносин і розкладається на 2 елементи: суб’єктивні права і обов’язки.

- конкретно-цивілістичний рівень – тільки цивільне право без приватноправових галузей.

Класифікація правовідносин:

1) загальне (і конкретне) правовідношення – такий вид правового зв’язку між суб’єктами, за допомогою яких встановлюються загальна можливість суб’єктів правовідношення (правоздатність і дієздатність). Запис події та дії – державний реєстр юридичних осіб;

2) особисті немайнові і майнові;

3) абсолютні і відносні за структурою правових зв’язків;

4) регулятивні та охороню вальні.

Особливості структури правовідносин, особливості прав та обов’язків, їх симетричність.

Конкретні правовідносини – власні, особисті немайнові, творчі і т.д.

Цивільно-правові відносини поділяються на майнові і особисті немайнові.

За методом дихотомії (подвійного поділу) цивільні правовідносини поділяються на абсолютні і відносні.

Абсолютні: право в управомоченої особи, а обов’язок в усіх інших осіб. Це, наприклад, особисті немайнові правовідносини (право реалізується через активну поведінку), правовідношення власності та інших речових прав, відносини авторства.

Відносні правовідносини: вся увага зосереджена на боржнику як зобов’язаній особі, яка повинна вчинити певні дії; кредитор у цих відносинах є пасивним. У цих відносинах завжди визначений суб’єктний склад. Вимоги кредитор адресує конкретній особі – боржнику.

Цивільно-правові відносини за функцією поділяються на регулятивні і охоронні. Більшість цивільно-правових відносин мають регулятивний характер (наприклад, всі договірні відносини). У разі порушення, як правило абсолютних прав, їх відновлення відбувається за допомогою охоронюваних правовідносин (компенсація і т.д.). Порушення прав у відносних правовідносинах не тягнуть виникнення особливих охоронюваних відносин, відповідальність передбачається і реалізується в межах самого регулятивного правовідношення. У позадоговірних зобов’язаннях охоронюване правовідношення у вигляді права на відшкодування виникає з моменту вчинення порушення.