17. Сучасні тенденції розвитку світової журналістики.

За проф..Блюмом для суч.ЗМІ характерні 4 тенденції: комерціалізація, інтернаціоналізація, уніфікація, монополізація.

Монополізація. ринок зобов’язаний фінансувати ЗМІ. А реклама «приходить», зазвичай, тільки у великі ЗМІ. Тобто зникає конкуренція, приходить монополія.

Інтернаціоналізація. ЗМІ змушені постійно порушувати кордони. Звідси потрапляння книжок, радіопередач в інші країни. Багато в чому це відбувається через супутникове телебачення.

Уніфікація. На різних каналах виникають передачі із схожим змістом і політичною позицією. Натомість вони більше відрізняються версткою і дизайном.

Комерціалізація. ЗМІ опинилися у вирі індустрії розваг., але завжди були ті, що передовсім займалися викриттям, поширенням сенсацій, пліток, обливанням брудом, що більше розважає, ніж інформує.

Однією з основних тенденцій розвитку засобів масової інформації в індустріально розвинених країн світу є їх зростаюче зосередження у власності небагатьох гігантських концернів. Після другої світової війни в країнах Заходу спостерігалася тенденція об'єднання медійних корпорацій з великими компаніями, що діють поза інформаційної індустрії (в області виробництва електротоварів, комунікаційної, комп'ютерної та військової техніки, в кіновиробництві і в інших галузях індустрії розваг і т.д.), що призвело до переплетення власності та утворення гігантських медіаконцерном, тісно пов'язаних з іншими галузями економіки.

Ряд періодичних видань, що належать великим медіакорпорація, поширюються великими тиражами за кордоном у багатьох країнах світу. До їх числа відносяться американські газети «International Herald Tribune», «USA Today», «Wall Street Journal», англійська «Financial Times», французька «Le Monde» ( «Мир»), німецька «Frankfurter Allgemeine Zeitung» ( «Франкфуртська загальна газета »), журнали« Time »,« Newsweek »,« Reader's Digest »(США) і ін Частина з них має закордонні версії, нерідко - на місцевих мовах, адаптовані до особливостей аудиторії.

Глобалізація інформаційної діяльності, що відкрила величезні можливості для взаємовпливу та взаємного збагачення культур народів світу при збереженні їх культурного різноманіття, для становлення товариств відкритого типу, що забезпечила миттєву доставку інформації в будь-яку частину світу, разом з тим може сприяти уніфікації масової свідомості, духовному нівеляції країн і народів . Громадськість в різних країнах світу вимагає забезпечити більш ретельне і збалансоване висвітлення міжнародних подій у транснаціональних ЗМІ, що враховує реальне різноманіття сучасного миру. Посилюється критика цих інформаційних організацій з боку громадських об'єднань - правозахисних, екологічних, релігійних та ін

18. Журналістика Англійської революції.

Англійська революція (1642-1660) викликала сплеск громадської думки і стала важливою віхою в розвитку англійської преси, яка в короткий термін виросла як кількісно, так і якісно. У революційну епоху попит на новини різко зростає, та й важливих новин ставати набагато більше. Додатковим стимулом прогресу англійської журналістики стало фактичне знищення цензури.

Дореволюційні газети були чисто комерційними підприємствами, що мали головну мету - отримання прибутку. З початком революції газета стала активною учасницею політичної боротьби (політична агітація).

Англійська буржуазна революція безумовно прискорила процес створення періодичної преси. У цей же період активно розвивалася англійська література, представлена головним чином памфлетний публіцистикою.

Політична ж дискусія велася з допомогою памфлетів. «Mercurius Britanicus» («Британський вісник»), який видавався у період з 1643 по 1646 Марчмондом Нідхемом. Зі сторінок цього видання Нідхем виступав з критичними статтями проти короля, що послужило приводом для його залучення до судової відповідальності. Від імені генерала Т. Ферфакса видавався досить популярний тижневик «A Perfect Diurnal», або «Journal». Погляди левеллеров відбивала «Moderate», що видавалася Мобботом.

Найяскравіші, блискучі представники англійської памфлетний журналістики були серед супротивників монархії. Їх творчість мала сильний вплив на розвиток поглядів лідерів буржуазних революцій в інших країнах, зокрема В США, і у Франції. Особливої уваги заслуговують Д. Мільтон, Д. Лільберн, Джерард Уінстенлі. У другій половині 17 століття в Англії виникла і сатиричний друк. Прикладом сатиричного видання є вигский тижневик «Щотижневі поради з Риму». Причиною такого незвичайного назви є журналістський прийом, іноді застосовувався в 17-18 ст.: Газета велася від імені політичних супротивників, але у вигляді пародії.

Для Англії кінця 17 століття характерні 4 типи періодичних видань: інформаційні, аналітичні, сатиричні і рекламні. Перші були націлені, перш за все, на комерційний успіх і призначалися для всіх.

Аналітичні видання були націлені не стільки на комерційний, скільки на політичний успіх. Як у випадку з рекламними виданнями, газета тут була не самостійною метою, а засобом до досягнення іншої, більш важливої мети, будь то збут товарів або захоплення і утримання влади.

Макет газети був вкрай примітивним. Зазвичай газета являла собою лист невеликого формату, на якому в дві колонки розміщувалися матеріали, розділені абзацами. Заголовки застосовувалися рідко. Попит на новини у період реставрації був надзвичайно великий.