26. Підходи до визначення державної науково-технічної та інноваційної політики.

За визначенням експертів UNESCO.

ДНТП – принципи та методи, підкріплені законодавчими та виконавчими засобами забезпечення, необхідні для стимулювання процесів формування та розвитку національного НТП для того, щоб реалізувати національні плани і/або стратегії розвитку.

ДНТП – складова економічної політики держави, що передбачає встановлення цілей розвитку науково-технічної сфери, визначення форми, напрямів, методів та принципів діяльності держави у науково-технічній сфері та вибір і застосування інструментів впливу на науково-технічну сферу з метою досягнення цілей.

Інноваційна політика – довгострокова стратегія узгодження розвитку науки і виробництва національного капіталу наукових співтовариств, а також діяльність, що пов’язана з реалізацією цієї стратегії для цілеспрямованого створення, освоєння у виробництві та просування на ринок техніко-технологічних, організаційно-економічних та управлінських нововведень.

ДІП – процес формування цілей розвитку інноваційної сфери та вибір і реалізація відповідних інструментів впливу держави на цю сферу з метоб досягнення інноваційних цілей.

ДІП– сукупність певних напрямів, форм і методів діяльності держави, спрямованих на створення взаємопов'язаних механізмів інституційного, ресурсного забезпечення підтримки та розвитку інноваційної діяльності, на формування мотиваційних факторів активізації інноваційних процесів.

27. Нормативно-правова основа формування та реалізації науково-технічної та інноваційної політики.

Реалізація державної інноваційної політики передбачає створення законодавчої та нормативно-правової бази, розроблення і практичне застосування різноманітних методів стимулювання інноваційної активності, формування відповідної інфраструктури.

Правовою основою формування та реалізації науково-технічної та інноваційної політики є Конституція України, закони України "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про інноваційну діяльність", "Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки" (та інші нормативно-правові акти, що регулюють відносини у цій сфері).

Початковим етапом формування науково-технічної політики є визначення державних пріоритетів розвитку науки і техніки. Виходячи з пріоритетних напрямів, розробляють систему заходів, яку реалізують усіма методами державного регулювання.

Державні науково-технічні програми є одним з методів планування науково-технічного розвитку. Вони мають індикативний характер, включають планові завдання державним установам, замовлення приватним науково-дослідним і проектним організаціям, а також прогнози розвитку наукових досліджень і проектних робіт у приватному секторі економіки.

Державне замовлення в науково-технічній сфері забезпечує економічно вигідні умови для участі наукових, дослідних і проектних організацій у розвитку фундаментальних досліджень, розробленні й освоєнні принципово нових технологій і видів продукції.

Державна науково-технічна експертиза є невід'ємним елементом реалізації науково-технічної політики. Вона проводиться з метою забезпечення наукової обґрунтованості структури й змісту пріоритетних напрямів і програм розвитку науки і техніки, визначення соціально- економічних та екологічних наслідків науково-технічної діяльності, аналізу ефективності використання науково-технічного потенціалу, визначення якісного рівня досліджень та їх результатів. Висновки державної експертизи використовуються також для обґрунтування доцільності надання податкових і кредитних пільг.

Бюджетне фінансування науково-технічної діяльності стосується, як правило, фундаментальних досліджень і розробок, пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, прикладних науково-технічних розробок, результати яких мають загальнодержавне значення; науково-технічних досліджень і робіт, пов'язаних із науково-технічним співробітництвом за міжнародними угодами.

Важливим методом реалізації науково-технічної політики є формування і заохочення науково-технічних кадрів. Держава забезпечує підготовку й перепідготовку науково-технічних кадрів у державних наукових установах і навчальних закладах, виділяє необхідні для цього бюджетні асигнування і матеріальні ресурси, законодавчо надає рівні правові умови для функціонування організаційних структур різних форм власності, які здійснюють навчання і підвищення кваліфікації кадрів. Держава встановлює нормативний мінімум науково-технічних знань для кожного рівня освіти. З метою підготовки наукових кадрів держава запроваджує систему атестації наукових викладацьких кадрів і сприяє визнанню еквівалентності дипломів про вищу освіту й наукових ступенів на міждержавному рівні. За найвищі досягнення у галузі науки і техніки держава встановлює премії і почесні звання для осіб, які зробили значний внесок у розвиток науки.

Державна політика у сфері патентів і ліцензій спрямована на регулювання відносин, пов'язаних з набуттям і використанням прав на об'єкти інтелектуальної власності. Автори інтелектуальної власності отримують частину доходів від використання їхнього продукту в бізнесі. У такий спосіб створюється ефективна система заохочення науково-технічних робітників в інтенсифікації досліджень і розробок, підвищення якості науково-технічного і технологічного продукту, його практичної спрямованості.

Необхідною умовою практичного використання науково-технічних досягнень є державний захист права інтелектуальної власності на науково-технічну продукцію. Результати науково-технічної діяльності є об'єктом власності створювачів (розробників) науково-технічної продукції, якщо інше не передбачено законом або договором.

Складовою державної політики у сфері НТП є підтримка міжнародного науково-технічного співробітництва. Суб'єктам науково-технічної діяльності надається право брати участь у виконанні міжнародних програм і укладати угоди з іноземними організаціями і фірмами, брати участь у діяльності іноземних та міжнародних наукових товариств, асоціацій та союзів на правах їхніх членів, здійснювати взаємний обмін науково-технічною інформацією, проводити обмін науково-технічними і викладацькими кадрами, студентами й аспірантами, а також спільну підготовку фахівців.