39. Предмет, завдання і принципи наукової та науково-технічної експертизи, її суб’єкти та об’єкти.

Наукова і науково-технічна експертиза - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка науково-технічного рівня об'єктів експертизи і підготовка обгрунтованих висновків для прийняття рішень щодо таких об'єктів.

Основними завданнями наукової і науково-технічної експертизи є:

• об'єктивне, комплексне дослідження об'єктів експертизи;

• перевірка відповідності об'єктів експертизи вимогам і нормам чинного законодавства;

• оцінка відповідності об'єктів експертизи сучасному рівню наукових і технічних знань, тенденціям науково-технічного прогресу, принципам державної науково-технічної політики, вимогам екологічної безпеки, економічної доцільності;

• аналіз рівня використання науково-технічного потенціалу, оцінка результативності науково-дослідних робіт і дослідно-конструкторських розробок;

• прогнозування науково-технічних, соціально-економічних і екологічних наслідків реалізації чи діяльності об'єкта експертизи;

• підготовка науково обгрунтованих експертних висновків.

Основними завданнями наукової і науково-технічної експертизи є:

• об'єктивне, комплексне дослідження об'єктів експертизи;

• перевірка відповідності об'єктів експертизи вимогам і нормам чинного законодавства;

• оцінка відповідності об'єктів експертизи сучасному рівню наукових і технічних знань, тенденціям науково-технічного прогресу, принципам державної науково-технічної політики, вимогам екологічної безпеки, економічної доцільності;

• аналіз рівня використання науково-технічного потенціалу, оцінка результативності науково-дослідних робіт і дослідно-конструкторських розробок;

• прогнозування науково-технічних, соціально-економічних і екологічних наслідків реалізації чи діяльності об'єкта експертизи;

• підготовка науково обгрунтованих експертних висновків.

Суб'єктами наукової і науково-технічної експертизи є замовники, організатори експертизи, а також експерти.

Об'єктами наукової та науково-технічної експертизи можуть бути:

• діючі об'єкти техніки (в тому числі військової) та промисловості, споруди, природні об'єкти тощо, стосовно яких виникає потреба отримати науково обгрунтовані експертні висновки;

• проекти, програми, пропозиції різного рівня, щодо яких необхідно провести науково обгрунтований аналіз і дати висновок про доцільність їх прийняття, впровадження, подальшого використання тощо.

Обов'язковій науковій і науково-технічній експертизі підлягають: державні цільові наукові і науково-технічні програми; міждержавні наукові і науково-технічні програми, що реалізуються на підставі міжнародних договорів України в межах її території; галузеві і міжгалузеві програми у сфері наукової і науково-технічної діяльності; інноваційні програми та проекти державного значення.

40. Об’єкти та суб’єкти відносин у сфері науково-технічної інформації.

Науково-технічна інформація – це будь-які відомості та/або дані про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і виробництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Об'єктом відносин у сфері науково-технічної інформації є вітчизняна і зарубіжна науково-технічна інформація. Науково-технічна інформація охоплює отримувані в процесі науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності результати, зафіксовані у формі, яка забезпечує їх відтворення, використання та поширення. Науково-технічна інформація є суспільним надбанням, необхідною умовою продуктивної інтелектуальної діяльності, зокрема наукової і технічної творчості. Науково-технічна інформація, що є продуктом інтелектуальної творчої праці, становить об'єкт права інтелектуальної власності, а відносини щодо її придбання, зберігання, переробки, використання і поширення регулюються чинним законодавством.

До суб'єктів відносин, що регулюються Законом стаття 3 Закону відносить:

• державні органи;

• органи місцевого самоврядування;

• юридичні особи та громадян України;

міжнародні організації, іноземні юридичні особи і громадян та осіб без громадянства.

Інфраструктуру сектора складають спеціалізовані інформаційні служби-творці інформації, науково-технічні бібліотеки, не­залежно від статусу і підпорядкованості, спеціалізовані служби-розповсюджувачі наукової і технічної інформації. Завданням даного сектора є не тільки створення інфор­маційних продуктів, але і їхнє збереження і поширення. Саме в ньому передбачена організація доступу до першоджерел інформації через бібліотеки і спеціалізовані служби.

Особливості сектора НТІ полягають у тому, що:

-   значна частина інформації (у формі інформаційних продуктів і послуг) спрямована на забезпечення інформованості суспільства, інформаційну підтримку наукових досліджень і розробок, підтримку процесів підготовки фахівців, а не на одержання прямих прибутків і надприбутків;

-   наукова і технічна інформація може бути потрібна як на даному етапі часу (оперативність надання), так і через тривалі періоди,  тобто відбувається нагромадження інформаційних ресурсів, що, в основному, підлягають тривалому архівному збереженню (бібліотеки, архівні фонди);

-   інформація, з одного боку, передбачає комерційне використання (продаж наукових журналів, платний доступ до першоджерел) а з іншого боку, є елементом наукового і культурного   надбання  всього   суспільства,   доступ  до   якого здійснюється на безкоштовній основі (бібліотечне обслуговування), що обумовлює існування як ринкових механізмів поширення інформації, так і державних, котрі забезпечують право громадян на доступ до інформації;

-  інформація  за  своєю  суттю  є  інтернаціональною.

Закріплення її напевних носіях не означає, що вона не можебути передана неформальними каналами. Розвиток телекомунікаційних процесів, особливо Інтернет, робить процеси комунікації більш прозорими.

Державна підтримка спрямована, насамперед:

-    на формування збалансованої національної інформаційної структури за рахунок створення і забезпечення рівноправних умов організаціям усіх форм власності для доступу на інформаційний ринок;

-    на координацію діяльності щодо формування інформаційних ресурсів, їхнього обліку і збереження; визначення повноважень і відповідальності за збереження національних інформаційних ресурсів і їхнє використання;

-    на збереження і підтримку механізмів взаємодії інформаційних, бібліотечних і архівних організацій різних форм власності щодо забезпечення збереження й актуалізації інформаційних ресурсів.