21.Особливості абсолютизму в німеччині

Абсолютна монархія в Німеччині, порівняно з іншими західноєвропейськими країнами, мала певні особливості.

Полягали вони, передусім, у тому, що цей абсолютизм встановлювався на загальному тлі феодальної роздробленості, тож абсолютна монархія утвердилася не в масштабах усієї держави, а нарівні окремих князівств. Утвердження абсолютизму було не наслідком тимчасової рівноваги сил дворянства та буржуазії, а проявом повного панування реакційних сил, перемоги реакції над буржуазним рухом і підкорення слабкої німецької буржуазії волі князів. Князівський абсолютизм був реакційним явищем. Якщо в Англії та Франції перехід до абсолютної монархії забезпечив створення централізованих держав, то в Німеччині княжий абсолютизм ще більше закріпив економічну й політичну роздробленість країни, гальмував її розвиток. Князі, фактично, перетворилися на незалежних правителів, звільнилися від військового обов'язку, зовсім не сплачували імператорові податків. Наймогутніші з них (курфюрсти) присвоїли собі право обирати імператора. Імператорська влада втратила значення єдиного загальнодержавного центру, перетворилася на почесне звання. Рейхстаг уже не мав свого колишнього значення. Імператорський суд став безсилим у боротьбі з територіальними князями.

22.Виникнення соціальної нерівності і класів у період феодалізму

класи

У середньовіччя формуються також два основні класи суспільства феодального: феодалів, духовні та світські - власники землі і селяни - власники землі. У середовищі селян було дві групи, що розрізняються за своїм економічним і соціальним статусом. Особисто-вільні селяни могли за своїм бажанням піти від господаря, відмовитися від своїх земельних держаний: здати їх в оренду або продати іншій селянину. Маючи свободу пересування, вони часто переселялися в міста або на нові місця. Вони платили фіксовані натуральні та грошові податки і виконували визначені роботи в господарстві свого пана. Інша група - особисто-залежні селяни. Їх обовязки були ширше, крім того, (і це найважливіша відмінність) вони не були фіксовані, так що особисто-залежні селяни піддавалися безпідставного оподаткуванню. Вони також несли ряд специфічних податків: посмертний - при вступі у спадок, шлюбний - викуп права першій ночі та ін Ці селяни не користувалися свободою пересування. До кінця першого періоду Середньовіччя всі селяни (і особисто-залежні, і особисто-Вільний) мають господаря, феодальне право не визнавало просто вільних, ні від кого не залежних людей, намагаючись будувати суспільні відносини за принципом: «Немає людини без пана».

Соціальна нерівність

Соціальні відносини характеризували вертикальні відносини панування і підкорення між землевласниками і залежними селянами; покровительства і служби, сюзеренно-васальні між представниками різних категорій панівного стану. Проте у містах соціальні відносини будувалися на горизонтальних зв'язках між рівними суб'єктами. обґрунтовували соціальну нерівність, враховуючи майнову нерівність, вважав, що приватна власність є законним інститутом людського суспільства. Бог встановив такий порядок, який дає змогу людям жити відповідно до визначеної станової ієрархії, розподіляє функції управління і підпорядкування. Завдання держави полягає у гарантуванні недоторканності приватної власності. Засуджував вимоги раннього християнства щодо передачі майна багатих бідним. Однак визнавав, що економічні інтереси мають підпорядковуватися спасінню душі людина, яка повинна з готовністю поділитись із бідними і нужденними своєю власністю;