VM_pidr
.pdf
знайти похідні. Таким чином, приходимо до поняття частинних похідних другого порядку, які визначаються за формулами:
( z′ |
)′ |
= z′′ |
; |
( z′ |
)′ |
= z′′ |
; |
( z′ |
)′ |
= z′′ |
; |
( z′ |
)′ |
= z′′ |
(5.12) |
|
x |
x |
|
xx |
|
x |
y |
xy |
|
y |
x |
yx |
|
y |
y |
yy |
- |
|
|
|
z′′ |
|
z′′ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Похідні |
xy |
і |
yx |
називаються мішаними частинними похід |
||||||||||||
ними другого порядку. Для них справедлива рівність (при умові, що
вони неперервні по |
x |
і |
y ) z′′ |
= |
z′′ . |
|
xy |
yx |
Для позначення частинних похідних другого порядку вживають також символи:
∂ 2 z
∂x2 ∂ 2 z
∂y2
= f ′′ ( x, y );
xx
= f ′′ ( x, y ).
yy
∂ 2 z |
= f ′′ ( x, y ), |
∂ 2 z |
= f ′′ ( x, y ), |
|
∂x∂y |
∂y∂x |
|||
xy |
yx |
|||
|
|
Звідси випливає спосіб знаходження частинних похідних другого порядку: щоб знайти частинні похідні другого порядку, треба знайти частинні похідні першого порядку даної функції, а потім від цих похідних знайти відповідні частинні похідні першого порядку.
Таким же способом, як введено похідні другого порядку , можна ввести похідні третього порядку і т.д.
Наприклад |
: |
z′′′ |
= |
( z′′ |
)′ |
, |
z′′ |
= |
( z′′ |
)′ . |
|
xxx |
xx |
x |
|
xxy |
xx |
y |
Приклад 1. Знайти частинні похідні другого порядку функції
z = arctg y . Перевірити, чи рівні мішані частинні похідні між со- x
бою.
Розв’язування. Знаходимо частинні похідні першого порядку:
|
|
|
|
y |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
′ |
|
|
|
− |
|
|
y |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
x2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
z′ |
= |
|
x |
|
x |
= |
|
|
|
|
|
|
|
|
= − |
|
y |
; |
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
x |
|
|
|
|
|
|
y 2 |
|
|
|
|
|
|
y2 |
|
|
|
|
|
|
|
x2 + y2 |
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
1 + |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
|
|
|
1 + |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
x |
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
x |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
y |
|
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
z′ |
|
= |
|
|
x |
|
= |
|
|
|
x |
|
|
|
|
|
|
= |
|
|
x |
. |
||||||||
|
|
y |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||
y |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
y2 |
|
|
|
x2 + y2 |
||||||||||||||
|
|
1 + |
|
|
|
|
1 + |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
x2 |
|
|
|
|
|
|
|
x |
2 |
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
291
Знаходимо частинні похідні другого порядку:
z′′ |
= − |
( y )′ |
( x2 |
|
+ y2 |
|
) − y( x2 + y2 )′ |
= |
|
|
|
2 xy |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
x |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
x |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
; |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
xx |
|
|
|
|
|
|
|
|
( x2 |
+ y2 )2 |
|
|
|
|
|
|
|
( x2 + y2 )2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
|
|
|
|
|
( y )′ |
( x2 |
|
+ y2 |
|
) − y( x2 + |
y2 )′ |
|
|
|
|
x |
2 |
+ y |
2 |
− 2 y |
2 |
|
y |
2 |
− x |
2 |
|
|||||||||||||||
z′′ |
= − |
|
y |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
y |
= − |
|
|
|
= |
|
|
; |
||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
xy |
|
|
|
|
|
|
|
|
( x2 |
+ y2 )2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
( x2 + y2 )2 |
|
|
( x2 + y2 )2 |
|||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
z′′ |
= |
( x )′ ( x2 + y2 ) |
− x( x2 + y |
2 )′ |
= |
|
|
x2 + y2 − 2 x |
2 |
|
= |
|
y2 − x2 |
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
x |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
; |
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
yx |
|
|
|
|
|
|
( x2 + y2 )2 |
|
|
|
|
|
|
|
( x2 + y2 )2 |
|
|
|
|
( x2 + y2 )2 |
|
|
|
|||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||
|
|
x′ ( x2 |
+ y2 ) − x( x2 + y2 )′ |
|
|
|
|
|
|
|
2 xy |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
z′′ |
= |
|
|
|
y |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
y |
= − |
|
|
|
|
|
. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
yy |
|
|
|
|
|
|
( x2 + y2 )2 |
|
|
|
|
|
|
|
( x2 + y2 )2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
|
|
Очевидно |
, |
що |
|
z′′ |
z′′ . |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
xy = |
yx |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
Для функції багатьох змінних u = f ( x1 , x2 ,..., xn ) |
|
частинні |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
похідні другого порядку вводимо за формулою |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
∂ 2u |
|
|
|
|
∂ |
|
∂u |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
де i = 1,n; |
|
j = 1,n . |
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
= |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
, |
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
∂xi∂x j |
∂x j |
|
∂xi |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
Якщо частинні похідні другого порядку неперервні по сукупності змінних, то мішані похідні рівні між собою, тобто
∂ 2u |
|
∂ 2u |
|
|
|
|
= |
, ( i , j = 1,n ). |
|||||
∂xi∂x j |
∂x j∂xi |
|||||
|
|
|
|
|||
§8. Екстремум функції двох змінних. Необхідні та достатні умови екстремуму функції
Для функції двох змінних, як і для функції однієї змінної, можна ввести поняття екстремуму. Вважають, що в точці М0(х0,у0) функція z=f(x,y) досягає локального максимуму, якщо в околі точки
|
Zmax |
|
z |
|
|
z |
|
||
|
|
|
||
|
|
|
Zmin |
|
|
0 |
|
0 |
|
|
y |
|
y |
|
x |
M0 (x0 ;y0) |
x |
M0 (x0 ;y0) |
|
Мал.11 |
||||
|
Мал.10 |
|
292
М0 виконується нерівність f(x,y)≤. f(х0,у0 ). Аналогічно, в точці
М0 (х0,у0) функція z=f(x,y) досягає локального мінімуму, якщо в околі цієї точки виконується нерівність f(x,y)≤. f(х0,у0 ).
На мал.10 функція досягає максимуму, а на мал.11 – мінімуму.
Точки локального мінімуму і максимуму називаються точками екстремуму функції z = f ( x, y ).
Для знаходження екстремальних значень функції двох змінних використовуються необхідні та достатні умови екстремуму.
ТЕОРЕМА 2. (Необхідна умова екстремуму функції). Якщо в точці M0 ( x0 ; y0 ) функція z = f ( x, y ) досягає ек-
стремуму, то її частинні похідні першого порядку в цій точці дорівнюють нулю, тобто
z′x ( x0 , y0 ) = 0, |
|||||
z′ |
( x |
0 |
, y |
0 |
) = 0. |
y |
|
|
|
||
Доведення. Нехай в |
точці |
M0 ( x0 ; y0 ) - функція |
|||
z = f ( x; y ) досягає екстремуму. Для конкретності припустимо, що
це max . Зафіксуємо значення y = y0 і розглянемо |
функцію |
z = f ( x; y0 ) . Як функція однієї змінної ця функція при |
x = x0 до- |
сягає максимуму, тому повинна виконуватись необхідна умова екс-
тремуму: похідна |
|
d |
f ( x; y0 ) |
при |
|
x = x0 перетворюється в нуль. |
||||||||||||||||||
|
|
|
||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
dx |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Але похідна від |
f ( x; y0 ) |
по |
x є не що інше, як частинна похідна |
|||||||||||||||||||||
функції |
|
z = f ( x; y ) |
по |
x |
|
в |
|
точці |
M0 ( x0 ; y0 ). |
|
Отже, |
|||||||||||||
|
z′ |
( x |
0 |
; y |
0 |
) = 0. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
x |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
Аналогічно, зафіксуємо значення x = x0 |
і розглянемо функцію |
||||||||||||||||||
|
z = f ( x0 ; y ). При |
|
y = y0 |
ця |
функція |
досягає max , |
тому |
|||||||||||||||||
|
d |
|
f ( x0 ; y ) повинна перетворюватись в нуль, якщо y = y0 . |
|
||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||
|
dy |
|
Звідси випливає |
|
що |
|
|
|
|
|
|
= |
|
Теорема доведена |
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
, |
y |
|
0 |
; y |
0 |
) |
0. |
. |
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
z′ ( x |
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
Фактично ми отримуємо систему рівнянь для знаходження |
|||||||||||||||||||
координат точки |
M0 ( x0 , y0 ). Таких точок може бути декілька або |
|||||||||||||||||||||||
не існувати зовсім. Точки, в яких частинні похідні першого порядку перетворюються в нуль, називаються точками підозрілими на екстремум, або критичними точками. Нехай в точці M0 ( x0 ; y0 ) вико-
293
нується умова |
|
z′ |
= |
|
z′ |
|
= |
|
0 |
|
і існують частинні похідні другого поряд |
- |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
x |
|
|
y |
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
ку. Введемо такі позначення: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
z′′ |
( x |
0 |
, y |
0 |
) = A; z′′ |
( x |
0 |
; y |
0 |
) = B; z′′ ( x |
0 |
, y |
0 |
) = C |
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
xx |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
xy |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
yy |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
і розглянемо число D = AC − B2 . |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
ТЕОРЕМА 3. (Достатня умова екстремуму функції). |
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
Якщо D > 0 , то в точці M0 ( x0 ; y0 ) функція z = f ( x, y ) |
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
має екстремум, якщо D < 0 , то екстремуму немає. Якщо D > 0 і |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
A > 0 , |
то функція досягає мінімуму, |
|
якщо |
|
D > 0 |
|
і |
A < 0 , |
то |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
функція досягає максимуму. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
x |
|
0 |
Доведення. Нехай т. M0 ( x0 ; y0 ) |
|
є критичною точкою, тобто |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
( x |
; y |
0 |
) |
|
і |
|
|
|
y |
( x |
0 |
|
; y |
0 |
) |
= |
0. |
Допустимо |
, |
|
що існують другі частинні |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
z′ |
|
|
|
|
|
z′ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||
похідні |
z′′ |
( x |
0 ; |
y |
0 |
) |
= |
A, z′′ |
( x |
0 ; |
y |
0 |
) |
= |
|
B |
|
і |
|
z′′ |
( x |
0 |
; y |
0 |
) |
= |
C . |
Складемо |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
xx |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
xy |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
yy |
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||
із |
чисел |
|
A,B,C |
|
|
визначник |
|
|
D = |
|
A |
|
|
|
|
B |
|
= AC − B2 . Розглянемо |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
B |
|
|
|
|
C |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
приріст функції z = f ( x; y ) в т. M0 ( x0 ; y0 ): |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
z = f ( x0 + x; y0 + y ) − f ( x0 ; y0 ) = f ( x0 ; y0 ) + |
|
∂f ( x0 ; y0 ) x + |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
∂x |
|
|
|
|
|
∂f ( x0 ; y0 ) |
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
∂ |
2 |
f ( x0 ; y0 ) |
|
|
|
2 |
|
|
|
∂ |
2 |
f ( x0 ; y0 ) |
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
+ |
|
|
|
y + |
|
|
|
|
x |
+ |
|
|
x |
y + |
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
∂y |
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
∂x |
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
∂x∂y |
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||
+ |
∂ 2 f ( x0 ; y0 |
) |
|
|
y x + |
∂ 2 f ( x0 ; y0 ) |
|
y |
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
x |
2 |
+ |
|
y |
2 |
3 |
− |
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
+ ε |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||
|
|
|
∂y∂x |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
∂y |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
− f ( x |
|
; y ) = |
1 |
( A x2 |
+ 2B x y + +C y2 ) + +ε( |
|
|
|
|
x2 + y2 )3 . |
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
0 |
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
0 |
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
де ε → 0 , якщо ρ = |
|
|
|
|
x2 + |
|
y2 |
|
→ 0. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
Останній запис випливає із формули Тейлора для функцій |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
двох змінних. Очевидно, що основний |
|
|
|
вклад |
|
|
в |
|
|
прирості |
z |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
задається квадратичною формою відносно |
|
|
|
x і |
|
|
y. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
Розглянемо матрицю: H ( x0 ; y0 ) = |
A |
B |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
B |
C . |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
а). |
|
Допустимо |
|
|
тепер, |
|
|
що |
|
D = |
|
H ( x0 ; y0 ) |
|
= AC − B2 > 0 |
|
і |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
A > 0. |
|
Тоді |
|
автоматично |
|
випливає, |
що |
|
|
|
C > 0. |
|
|
Оскільки вираз |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
294
A x2 + 2В x y + C y2 представляє собою квадратичну форму, то за умовою теореми Рауса-Гурвіца квадратична форма є додатньо-
визначеною, тобто f ( x0 + |
x; y0 + y ) ≥ f ( x0 ; y0 ) → (min). |
б). Допустимо, що |
D > 0 , A < 0. Тоді автоматично C < 0. В |
даному випадку квадратична форма є від’ємно-визначеною, отже |
|
f ( x0 + x; y0 + y0 ) ≤ f ( x0 ; y0 ) → (max). Теорема доведена.
Зауваження 1. Якщо D < 0 , то функція не досягає ні мінімуму
ні максимуму, отже екстремуму функції немає. Це можна продемонструвати для випадку сідловидної точки поверхні, наприклад, для
|
|
x2 |
y2 |
|
|
||
функції |
z = |
|
− |
|
в т. O( 0;0 ). |
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
2 p |
2q |
|
|
||
Із мал.6 видно, що по змінній |
x функція досягає |
min , а по |
|||||
змінній |
y досягає min , а екстремуму в т. O( 0;0 ) не існує. |
||||||
Зауваження 2. Випадок D = 0 |
не розглядаємо, |
тому що в |
|||||
цьому випадку екстремум може бути, а може не бути. За допомогою частинних похідних другого порядку дослідити функцію на екстре-
мум неможливо. Наприклад, z = x4 + y4 . Приклад 1. Дослідити на екстремум функцію
z = x2 + xy + y2 + 2 x − 2 y + 3.
Розв’язування. Знаходимо частинні похідні першого порядку:
|
x |
= |
2 x |
+ |
y |
+ |
2, |
|
y |
= |
x |
+ |
2 y |
− |
2. |
Прирівнюємо їх до нуля |
|||||||||||
z′ |
|
|
|
|
z′ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
: |
||||||||||
2 x + y |
+ 2 |
= 0 |
|
2 x |
+ y = −2 |
|
|
2 x + y = −2 |
|
x |
= −2 |
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
. |
|||||||||||||||||||
|
x |
+ 2 y |
− 2 |
= 0 |
|
x + 2 y = −2 |
|
− 3x |
= |
6 |
|
|
|
||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
y = 2 |
|
|||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Знаходимо частинні похідні другого порядку: |
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||
z′′ |
= 2; |
|
|
|
z′′ |
|
= z′′ = 1; |
|
|
|
z′′ |
= 2. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
xx |
|
|
|
|
|
xy |
|
yx |
|
|
|
|
|
|
yy |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Тоді D = 2 2 − 12 = 3 > 0. |
|
Отже, |
в точці M0 ( −2;2 ) |
функція |
|||||||||||||||||||||||
досягає екстремуму. Оскільки |
|
A = 2 > 0 , то маємо мінімум. Знахо- |
|||||||||||||||||||||||||
димо zmin = −5. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
Приклад 2. Дослідити на екстремум функцію z = |
x2 |
− |
y2 |
. |
|||||||||||||||||||||||
10 |
|
6 |
|||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Розв’язування. Знаходимо частинні похідні:
295
|
z′ |
|
= |
x |
; . |
z′ |
= − |
y |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
x |
|
5 |
|
|
|
y |
|
3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
x |
= 0 |
|
|
||||
|
Із системи рівнянь |
|
|
5 |
знаходимо , що x = 0; y = 0. |
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
− |
y |
= 0 |
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3 |
|
|
|
|
|||
Далі |
z′′ |
= |
1 |
; |
|
z′′ |
0; |
z′′ |
|
= − |
1 |
. |
Тоді |
|||||||||
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||
xx |
5 |
|
|
|
|
|
xy = |
|
|
|
yy |
|
3 |
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
1 |
|
1 |
|
2 |
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
D = |
|
|
|
− |
|
|
− 0 |
|
= − |
|
|
|
< 0. |
|
|
||||||
|
5 |
3 |
|
|
15 |
|
|
|
||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
Звідси випливає, що екстремум функції не існує. Приклад 3. Дослідити на екстремум функцію
z = 2 x3 + 2 y3 − 36 xy + 430.
Розв’язування. Знайдемо
z′ = 6 x2 − 36 y; |
z′ = 6 y2 |
− 36 x. |
|
|
|
|
|
|
|||||||
x |
y |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Розв’яжемо систему рівнянь |
z′x |
= 0, |
6 x2 − 36 y = 0, |
||||||||||||
z′ |
= 0 , |
тобто |
2 |
− 36 x = 0, |
|||||||||||
|
|
x2 |
|
y |
|
|
6 y |
|
|||||||
або |
|
− 6 y = 0 , |
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
− 6 x = 0. |
|
|
|
|
|
||||||
|
|
y2 |
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
y = |
x2 |
|
|
|
|
|
|
||||
З першого рівняння маємо |
|
|
|
. Підставивши це значення |
|||||||||||
6 |
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
в друге рівняння, одержимо |
x4 |
|
− 6 x = 0 x4 − 216 x = 0. |
Останнє |
|||||||||||
|
|
||||||||||||||
|
36 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
рівняння можна записати так: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
x4 − 216 x = x( x3 − 216 ) = x( x − 6 )( x2 + 6 x + 36 ) = 0. |
|
|
|||||||||||||
Звідси випливає, що x1 = 0, |
x2 = 6.Корені рівняння |
|
|
|
|||||||||||
x2 + 6 x + 36 = 0 комплексні, які нас не цікавлять. |
|
|
|
|
|
||||||||||
Підставивши одержані значення |
x |
в рівність |
y = |
x |
2 |
, одер- |
|||||||||
|
|
||||||||||||||
6 |
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
жимо: y1 = 0; y2 = 6. Таким чином, маємо дві пари розв’язків попередньої системи рівнянь: 1 )x1 = 0; y1 = 0; 2 )x2 = 6; y2 = 6.
Для знаходження |
D |
визначимо |
z′′ |
; z′′ |
; z′′ |
: |
|
xx |
xy |
yy |
|
296
z′′ |
= 12 x; z′′ |
= −36; z′′ |
= 12 y. |
xx |
xy |
yy |
|
Підставляючи сюди спочатку першу пару розв’язків, а потім другу, обчислимо A,B,C . Для першої пари розв’язків:
A = z′′ |
|
x =0 = 0; |
B = z′′ |
|
x |
= |
0 |
= −36; C = z′′ |
|
x |
= |
0 = 0, |
|
|
|
||||||||||
xx |
|
y =0 |
xy |
|
|
|
yy |
|
|
|
||
|
|
|
|
y |
=0 |
|
|
y |
=0 |
|||
тобто |
D = AC − B2 = −362 < 0. Оскільки D < 0 , то при |
x = 0; y = 0 |
||||||||||||
функція не має екстремуму. Для другої пари розв’язків: |
|
|||||||||||||
|
A = z′′ |
|
x =6 = 72; |
B = z′′ |
|
x |
= |
6 |
= −36; C = z′′ |
|
x |
= |
6 = 72. |
|
|
|
|
|
|||||||||||
|
|
|||||||||||||
|
xx |
|
y =6 |
xy |
|
|
|
yy |
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
y |
=6 |
|
|
y |
=6 |
|
|||
|
Оскільки число |
D = AC − B2 = 72 72 − ( −36 )2 = 3888 , додат- |
||||||||||||
не, то екстремум при |
x = 6; y = 6 існує, причому мінімум ( A > 0 ). |
|||||||||||||
Для |
знаходження мінімального |
значення функції |
підставимо |
|||||||||||
x = 6; y = 6 і одержимо |
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
zmin = 2 63 + 2 63 − 36 6 6 + 430 = −2.
Приклад 4. Мале підприємство виробляє товари виду A і B. Загальні щоденні витрати на виробництво x одиниць товару A та y
одиниць товару B задаються функцією
V = 620 − 14 x − 10 y + 0 ,2 x2 + 0,1 y2 .
Визначити кількість одиниць товарів A і B , при яких загальні витрати підприємства будуть мінімальними.
Розв’язування. Щоб знайти кількість одиниць x та y товарів A і B необхідно дослідити на екстремум функцію
V = 620 − 14 x − 10 y + 0,2 x2 + 0,1 y2 .
Знаходимо частинні похідні першого порядку
V ′ = −14 + 0,4 x,
x
V ′ = −10 + 0 ,2 y.
y
Прирівнюючи їх до нуля, отримаємо систему рівнянь:
− 14 + 0 ,4 x = 0 , |
x = 35 , |
||
|
− 10 |
+ 0 ,2 y = 0. |
|
|
y = 50. |
||
Знаходимо частинні похідні другого порядку
A = V ′′ |
= 0,4, |
xx |
|
B = V ′′ |
= 0, |
xy |
|
C = V ′′ |
= 0,2. |
yy |
|
297
Знаходимо |
D = AC − B2 = 0,4 0,2 − 02 = 0,08 > 0. Оскільки |
|
A > 0 , |
то маємо |
мінімум. Отже, функція витрат V ( x; y ) при |
x = 35 , |
y = 50 досягає мінімуму. Vmin = 125 (гр.од.) |
|
§9. Екстремум функції багатьох змінних. Необхідна та достатня умови екстремуму. Критерій Рауса-Гурвіца
Нехай задана функція багатьох змінних u=u(x1,x2,…,xn). Покажемо, як знайти umax або umin цієї функції, по аналогії з функцією двох змінних.
ТЕОРЕМА 3. Якщо функція u=u(x1,x2,…,xn) в точці X 0 = ( x10 , x20 ,..., xn0 ) досягає екстремуму, то її частинні похідні в
цій точці рівні нулю, тобто
|
|
|
∂u |
|
|
( X |
0 |
) = 0 , |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
∂x1 |
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
∂u |
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
( X 0 ) = 0 , |
|
||||
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
∂x2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
.................. |
|
|||||||
|
|
|
∂u |
|
|
|
0 |
) = 0. |
|
|
|
|
|
|
|
|
( X |
|
|
||
|
|
∂xn |
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Доведення теореми 3 аналогічне доведенню теореми 1. |
||||||||||
Допустимо, |
що точка |
X 0 = ( x10 , x20 ,..., xn0 ) |
є критичною точ- |
|||||||
кою. Знайдемо |
значення |
других частинних |
похідних функції |
|||||||
u = u( x1 , x2 ,..., xn ) в точці X 0 |
і складемо матрицю |
|||||||||
|
∂ 2 u |
( X |
0 |
) |
|
||||||
|
|
|
2 |
|
|
||||||
|
∂x1 |
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
∂ 2 u |
|
|
|
|
|
0 |
|
|||
H ( X 0 ) = |
|
|
|
|
|
( X |
|
) |
|||
∂x |
2 |
∂x |
1 |
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
∂ 2 u |
... |
|
|
|
||||||
|
|
|
|
( X |
0 |
) |
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
∂xn∂x1 |
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
||||||
∂ 2 u |
|
|
|
|
0 |
|
|
|
∂2 u |
|
|
|
|
0 |
|
|
|
|
|
( X |
|
), |
..., |
|
|
|
|
( X |
|
) |
|
||
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
∂x1∂x2 |
|
|
|
|
|
∂x1∂xn |
|
|
|
|
||||||
∂ 2 u |
|
|
|
0 |
|
|
|
|
∂2 u |
|
|
|
|
0 |
|
|
2 |
( X |
|
), |
|
..., |
|
|
|
|
( X |
|
) |
(5.13) |
|||
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
∂x2 |
... |
|
|
|
... |
|
∂x2∂xn |
|
|
|
|
|||||
∂ 2 u |
|
|
|
|
∂2 u |
... |
|
|
|
|
||||||
|
|
( X |
0 |
), |
..., |
|
( X |
0 |
) |
|
|
|||||
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
∂xn∂x2 |
|
|
|
|
|
∂xn |
|
|
|
|
|
|
|
|||
Матриця виду (5.13) називається матрицею Гесса. Встановимо достатні умови екстремуму функції u=f(x1, x2,…,xn) в
т. X 0 ( x10 , x20 ,..., xn0 ). Нехай точка X 0 = ( x10 , x20 ,..., xn0 ) є підозрілою на екстремум.
298
Розкладемо функцію u = u( x1 , x2 ,..., xn ) в ряд Тейлора в око-
лі точки X 0 ( x10 , x20 ,..., xn0 ) :
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
n |
∂u( X |
0 |
) |
|
|
|
|
|
u( x1 , x2 ,..., xn ) = u( x10 , x20 ,..., xn0 ) + ∑ |
|
( x j − x0j |
) + |
|||||||||||||||
∂x j |
|
|
||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
j =1 |
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
n n |
2 |
|
0 |
|
|
|
|
|
|
|
3 |
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
+ |
1 |
∑∑ ∂ |
|
u( X |
|
) ( xi − xi0 )( x j − x0j ) + ε( |
X − X 0 |
|
), |
|
||||||||
|
∂xi∂x j |
|
||||||||||||||||
|
|
2 i =1 j =1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
де ε → 0 , коли |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
X − X 0 |
|
= |
|
( x1 − x10 )2 + ( x2 − x20 )2 + ...+ ( xn − xn0 )2 → 0. |
|||||||||||||
|
|
|
||||||||||||||||
|
|
|
Очевидно, |
|
що точка X0 |
є |
точкою |
максимуму, якщо |
||||||||||
u( x1 , x2 ,...xn ) ≤ u( x10 , x20 ,..., xn0 ). |
Аналогічно , точка |
X 0 є точкою |
||||||||||||||||
мінімуму, якщо u( x1 , x2 ,..., xn ) ≥ u( x10 , x20 ,..., xn0 ).
Це в свою чергу залежить від значення квадратичної форми
n n |
∂ |
2 |
u( X |
0 |
) ( xi − xi0 )( x j − x0j ). |
∑∑ |
|
|
|||
i =1 j =1 |
|
∂xi∂x j |
|
||
Для характеристики знаку цієї суми використаємо матрицю Гесса, яка була введена раніше. Тепер сформулюємо умови додатної (від’ємної) визначеності матриці Гесса. Для цього введемо поняття головних мінорів матриці H(X0)
Означення 6. Мінор, розташований на перетині перших k- рядків і k стовпців матриці називається головним мінором k-го порядку.
Наприклад:
M1 = |
∂ 2u( X 0 ) |
, |
|
∂x12 |
|||
|
|
||
|
∂ 2u( X 0 ) |
|
|
|
|
||
Mn = |
∂x12 |
|
|
... |
|
||
|
∂ 2u( X 0 ) |
|
|
|
∂xn∂x1 |
|
|
|
|
|
...
...
...
|
∂ 2u( X 0 ) |
|||||
M2 = |
|
|
∂x12 |
|
|
|
∂ |
2 |
u( X |
0 |
) |
||
|
|
|
||||
|
∂x2∂x |
1 |
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
∂ 2u( X 0 ) |
|
|
|
|||
∂x1∂xn |
|
. |
|
|
||
... |
|
|
|
|
||
∂ 2u( X 0 ) |
|
|
|
|||
∂xn2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
∂ 2u( X 0 |
) |
|
∂x1∂x2 |
) |
, |
∂ 2u( X 0 |
|
|
∂x22 |
|
|
299
ТЕОРЕМА 4. (Критерій Рауса-Гурвіца). Якщо головні мінори матриці H ( X 0 ) додатні, то функція u=u(x1,x2,…,xn) дося-
гає мінімуму в точці X 0 .
Якщо ( −1 )M1 > 0, M2 > 0,( −1 )M3 > 0,...,( −1 )n Mn > 0, то
функція u=u(x1, x2,…,xn) досягає максимуму в точці X 0 .Цей факт добре відомий із теорії додатної (від’ємної) визначеності матриць і , відповідно, квадратичних форм. В математичній літературі цей кри-
терій називають також критерієм Сільвестра.
Випадок екстремуму функції двох змінних z = f ( x, y ) є частковим випадком екстремуму функції багатьох змінних.
§10. Умовний екстремум функції багатьох змінних
Нехай функція u = u( x1 , x2 ,..., xn ) |
досліджується на екстре- |
||||||||||
мум при умові, що виконуються рівняння |
|
|
|
||||||||
q1 ( x1 |
, x2 |
,..., xn ) = b1 |
|
|
|||||||
q |
2 |
( x |
1 |
, x |
2 |
,..., x |
n |
) = b |
, де m < n |
(5.14) |
|
|
|
|
|
|
2 |
||||||
................................ |
|
|
|||||||||
qm ( x1 |
, x2 |
,..., xn ) = bm |
|
|
|||||||
Рівняння (5.14) називаються рівняннями зв’язку, а відповідний екстремум функції називається умовним екстремумом.
Для дослідження функції u( x1 , x2 ,..., xn ) на екстремум при умові (5.14) використаємо функцію Лагранжа.
L( x1 , x2 ,..., xn ,λ1 ,λ 2 ,...,λ m ) = u( x1 , x2 ,..., xn ) +
+∑λ i ( qi ( x ) − bi ),
i =1m
яка дозволяє задачу з обмеженням звести до задачі без обмежень. Очевидно, що при обмеженнях (5.14)
L( x ,λ ) = u( X ) і uextr .( X* ) = Lextr .( X* ,λ ).
Необхідні умови екстремальності в точці X* функції L( X ,λ ) мають вид:
300
