5.4. НАУКОВО-ПРАКТИЧНІ СЕМІНАРИ

Секретар – Рудковський А. М.

У роботі семінару беруть участь студенти та викладачі Між- галузевого інституту управління. Також запрошуються до участі в семінарі представники інших навчальних закладів.

Запам’ятаймо: проведення семінарів входить до навчальної програми спецкурсу «Юридична клініка». Вони охоплюють загаль- ний спектр професійних знань і навичок, що є обов’язковими для студентів-правників у процесі навчальної та юридичної практики.

ПРОГРАМА СЕМІНАРУ «ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ – КОЖНОМУ»

Вона передбачала такі виступи:

1. Історія виникнення юридичних клінік. Кацавець Руслан Сергійович, ст. викладач кафедри «Теорії держави та права».

2. Роль практичних навичок у процесі професійного ста-

новлення юриста. Шкандала Юрій Васильович, ст. викладач кафедри «Кримінально-правових дисциплін»

3. Юридичні клініки в засобах масової інформації. Редун Микола Антонович, юрисконсульт, помічник ректора.

4. Правоверегулюваннякорпоративнихвідносинусферіін-

вестиційної діяльності. Гончарук Андрій Сергійович, студент. 5. Оновлене законодавство «Про шлюб і сім’ю». Сідько Дана

Петрівна, студентка.

6. Закон України «Про звернення громадян» – проблемні питання. Вознюк Дмитро Володимирович, студент.

7. Закон України «Про захист прав споживачів» – актуальні проблеми. Ковальова Марина Михайлівна, студентка.

Розділ VI.

Норми професійної поведінки правників*

У розділі висвітлюються питання поведінки правників. Зокрема, подаються Типові норми професійної поведінки, складені Американ- ською Правничою Асоціацією та затверджені Палатою представни- ків Американської Правничої Асоціації. Дані матеріали не можуть розглядатися як надання правничої консультації з конкретних випадків. Етичні норми правничої практики демонструють відда- ністьамериканськихправниківсвоїйпрофесіїідосягненнянайвищих норм професійної компетенції. Читаймо.

6.1. ПРЕАМБУЛА: ОБОВ’ЯЗКИ ПРАВНИКА

Правник є представником клієнтів, посадовою особою правної системи і офіційною особою, яка несе особливу відповідальність за якість правосуддя.

Як представник клієнтів, правник виконує різноманітні функції. Як радник, правник, інформуючи клієнта, допомагає йому зрозумі- ти, які він має юридичні права і обов’язки за законом, і пояснює, як вони практично втілюються в дійсності. Як адвокат, правник ревно відстоює позицію клієнта згідно з Нормами змагальної системи. Як особа, яка веде переговори, правник прагне досягти сприятливого для клієнта результату, але методами, що відповідають вимогам чесного ведення справи і ставлення до інших. Як посередник поміж клієнтами, правник прагне погодити їхні інтереси, що розходяться, як радник, і меншою мірою діє як особа, котра має право говорити від імені кожного клієнта як її представник.

*Більш детально див. Типові норми професійної поведінки правників. – К.: 1995, – 77 с.

Правник виконує функції особи, яка оцінює юридичні справи клієнта і доповідає про них клієнту або іншим особам.

У виконанні всіх своїх професійних функцій правник мусить бути компетентним, діяти швидко і старанно. Правник мусить з’ясовувати з клієнтом усі питання стосовно представництва його інтересів. Правник мусить тримати у таємниці всю інформацію, що стосується представництва клієнта, за винятком тих випадків, коли розголошення інформації вимагається або дозволяється Нормами професійної поведінки або іншими законами.

Правник мусить поводитися згідно з вимогами закону як під час надання професійних послуг клієнту та виконання, взагалі, своїх обов’язків правника, так і в особистому житті. Правник має вдава- тися до встановлених законом процедур лише з законною метою, анедлятого, щобстурбуватиабоналякатикогось. Правникповинен виявлятиповагудоправноїсистемитапосадовихосіб, якіїїобслуго- вують, зокрема до суддів, інших правників і державних службовців. Хоч обов’язком правника і є, коли це необхідно, заперечувати пра- вильність дій офіційних осіб, обов’язок правника полягає і в тому, щоб відстоювати букву закону.

Як офіційна особа, правник мусить домагатися вдосконалення законів, покращенняздійсненняправосуддяіякостіпослуг, якінада- ютьсяпредставникамипрофесіїправника. Якпредставникпрофесії, якій навчаються, правник мусить постійно розвивати свої знання з законодавчої сфери, не обмежуючи себе лише тими, що будуть ви- користані для обслуговування клієнтів, застосовувати ці знання для вдосконалення законів і домагатися поліпшення освіти правників. Правник мусить пам’ятати про недоліки у чиненні правосуддя і про те, що люди з невеликим достатком, а інколи й не тільки вони, не можуть оплатити потрібні їм юридичні послуги, й тому він мусить такожвитрачатисвійпрофесійнийчасізвертатисвійгромадянський вплив на те, щоб допомогати їм. Правник мусить допомагати своїм колегам досягати цих цілей і спонукати правничі кола поліпшувати організацію своєї діяльності в суспільних інтересах.

Багато з професійних обов’язків правника знайшли своє міс- це як у «Нормах професійної поведінки», так і в матеріальному та процесуальному праві. Проте у своїй професійній діяльності правник також керується своєю совістю та схваленням своєї по- ведінки колегами за професією. Правник мусить прагнути досягти найвищого рівня професійного вміння, щоб покращувати закони і

показуватиприкладвтіленняпрофесійнихідеалівпрацінакористь суспільства.

Обов’язки правника як представника клієнтів, посадової особи правної системи і офіційної особи, як правило, гармонійно поєд- нуються. Тому, коли представлення протилежної сторони здійсню- ється добре, правник може бути ревним адвокатом свого клієнта і вважати при цьому, що правосуддя відбувається належним чином. Так само правник може бути впевненим у тому, що дотримання таємниці щодо конфіденційної інформації клієнта звичайно йде на користь суспільним інтересам, оскільки люди шукатимуть юридич- ної консультації й дотримуватимуться правових норм тим частіше, чимбільшевонибудутьвпевненівтому, щоїхнєспілкуваннязправ- ником буде конфіденційним.

Протеуправничійпрактицімаютьмісцейобов’язки, щосупер- ечать один одному. По суті, всі складні етичні проблеми виникають з конфлікту між обов’язками правника перед клієнтами, правною системою і його особистим бажаням залишатися чесною людиною, заробляючи собі достатньо на життя. «Норми професійної поведін- ки» містять у собі умови вирішення таких конфліктів. У межах цих Норм може виникнути багато важких питань щодо професійної поведінки правника, які мають бути вирішені правником на його власний розсуд відповідно до професійних і моральних засад, вста- новлених основними принципами, на яких грунтуються ці Норми.

Професіяправникавеликоюміроюєсамоврядноюпрофесією. Хоч іншим професіям також були надані повноваження самоврядування, правнича професія є унікальною у цьому відношенні через її тісний зв’язокзпроцесамидержавногокеруванняінаглядомзадотриманням закону. Цейзв’язокясновиднозтогофакту, щонайвищіповноваження відносноправничоїпрофесіїнаданівеликоюміроюсудам.

Поки правники у своїй діяльності відповідають вимогам свого професійного призначення, нагоди для її регулювання з боку дер- жави немає. Самоврядування також допомагає підтримувати неза- лежність правничої професії від домінування держави. Незалежна правнича професія є важливою силою для утримання дій держави в межах закону, тому що зложивання правними повноваженнями скоріше кинуть виклик ті представники правничої професії, які не залежать від держави в отриманні права на ведення практики.

Відносна автономія правничої професії несе з собою особливі види відповідальності самоврядування. Представники цієї професії