Розділ 2 методико-теоретична підготовка вчителя фізичного виховання. 2.1 Надання базових теоретичних знань і вмінь майбутнім вчителям фізичної культури

Важливою частиною реформування системи народної освіти є значне покращання підготовки учительських кадрів. Майбутній вчитель повинен бути не тільки різнобічно підготовленим до своєї основної професійної діяльності, але й також до ведення виховної й оздоровчої роботи з учнями засобами фізичної культури [3;с.45]. Проблема використання засобів фізичного виховання з метою підвищення якості професійної підготовки майбутніх фахівців — зумовлена об’єктивним перебігом суспільного розвитку і має безпосереднє відношення до підготовки кадрів у системі вищої школи. Одним з провідних напрямів удосконалення системи фізичного виховання у ВНЗ є підсилення його прикладного значення. Необхідність професійно-прикладної фізичної підготовки (ППФП) студентів зумовлюється підвищеними вимогами до молодих спеціалістів з перших днів їх педагогічної діяльності.

Формування педагогічних знань, умінь і навиків — тривалий процес, в якому можна виділити такі етапи:

— формування первинних уявлень про дітей, педагогічну професію, професійну діяльність учителя, особистості вчителя, значення педагогіч-

ної теорії в шкільній практиці;

— формування предметної системи знань, засвоєння прикладних педагогічних теорій, категорій, понять, закономірностей, змісту та ме-

тодів навчання й виховання школярів;

— формування узагальненої комплексної системи знань на основі між предметних зв’язків з психологією, віковою фізіологією, методикою

викладання предметів, загальнополітичними дисциплінами. [5;с.4-35]

Формування системи знань і навиків є цілеспрямований, тривалий процес, який заснований на глибокому усвідомленні студентами цілей, завдань, змісту, конкретних умов, засобів і прийомів педагогічної діяльності. На організацію цього процесу впливає, з одного боку, досвід діяльності

набутий до ВНЗ (пізнавальний та громадський) майбутніх учителів, визначений рівень їхніх організаторських умінь, з іншого боку — після вузівський досвід удосконалення практичних умінь і навиків (під час стажування випускників ВНЗ і в подальшій самостійній педагогічній діяльності).

Процес формування системи професійно-прикладних педагогічних умінь розподіляється на такі ланки:

• постановку перед студентами завдання оволодіння практичними вміннями й навичками, розкриття їхнього професійного та особистого значення, постановку перспектив майбутньої діяльності (що створює у студентів цільове ставлення до оволодіння вміннями);

• розкриття системи педагогічних умінь, якими необхідно оволодіти, та змісту кожного вміння як визначеної сукупності дій та операцій, з яких складаються вміння і науково обґрунтованих способів виконання дій;

• розробку програми формування педагогічних умінь і навиків;

• організацію практичної діяльності студентів і виконання вправ для оволодіння вміннями;

• контроль за рівнем сформованості вмінь і навиків, облік зміни результатів діяльності студентів. [4;с.11]

З проблеми педагогічних умінь виявлені три, більш чи менш чітко сформульовані концепції. У першій вміння визначаються як перехідна ступінь від знань до навику, тобто розглядається як незакінчений навик. У

другій концепції вміння розглядаються як нова якість здобута студентом, яка виникла на основі знань і навиків і дає можливість користуватися ним у будь-яких обставинах. У третій концепції педагогічне вміння розподіляється на первісне («просте», або вміння першого порядку), яке є вихідним для створення навику та вміння досконале («складне», або вміння другого

порядку), тобто таке, що формується вже на основ навику і тому містить ознаки навику. Шлях, яким йде процес формування педагогічних умінь, лежить через спеціально організований процес навчання.

Важливим моментом, який забезпечує ефективність використання навчальних педагогічних завдань у процесі формування професійно-при-

кладних педагогічних умінь, є визначення їхньої послідовності.

Виходячи з різних переліків педагогічних умінь, які виявлені різними авторами , були нами виявлені професійно-прикладні педагогічні уміння, необхідні студенту-випускнику, як кінцевого результату підготовки фахівця у ВНЗ. Спираючись на авторів професійно-прикладні педагогічні вміння можно поділити на групи:

I група — організаційно-управлінські вміння;

II група — спеціально-методичні вміння з організації та проведення комплексів фізичних вправ;

III група — вміння планувати, організовувати та проводити рухливі ігри з учнями;

IV група — вміння контролювати педагогічні дії при проведенні фізкультурно-оздоровчих позакласних заходів.

Кожна з визначених груп професійно важливих педагогічних умінь має свій зміст. Важливою умовою ефективності процесу оволодіння педагогічними вміннями та навиками є практична діяльність студентів. Так як знання є теоретичною основою вмінь, а вміння виступають як реальне функціонування знань, навчальна практика на академічних заняттях повинна бути організована таким чином, щоб знання та вміння засвоювалися студентами в єдиній, рівноцінній діяльності.

Для розвитку організаторських здібностей студентів найбільш ефективними є репродуктивні, а потім самостійні творчі дії на матеріалі гімнастики, рухливих ігор і туризму. Система завдань передбачала послідовне ускладнення дій в якості організатора фізкультурно-оздоровчої роботи з учнями.