68. Визначення чисельності працівників служби охорони праці.

На підприємствах (у виробничих або науково-виробничих об’єднаннях) при чисельності працюючих від 51 до 500 осіб (невиробнича сфера — від 101 до 500 осіб) службу охорони повинен представляти один спеціаліст. На підприємствах, де використовуються вибухові матеріали або сильнодіючі отруйні речовини, у такій службі має бути два спеціалісти.

Чисельність працівників служб охорони праці на підприємствах із кількістю працівників понад 500 осіб розраховується за формулою:

,

де М₁ — чисельний склад служби охорони праці на підприємстві;

Р_ср — середньооблікова чисельність працівників підприємства;

Ф — ефективний річний фонд робочого часу спеціалістів з охорони праці, що дорівнює 1820 год, який враховує втрати робочого часу на можливі хвороби, відпустку тощо;

K_в — коефіцієнт шкідливості та небезпечності виробництва:

,

де Р_в — чисельність працівників із шкідливими речовинами незалежно від рівня їх концентрації;

Р_а — чисельність працівників на роботах підвищеної небезпеки (що підлягають щорічній атестації з охорони праці).

69. Завдання та права комісії з питань охорони праці.

Завдання:

• захист законних прав та інтересів працівників;

• підготовка рекомендацій власнику і працівникам;

• узгодження через двосторонню консультацію позицій сторін;

• вироблення пропозицій щодо включення до коллективного договору окремих питань з охорони праці та використання коштів з охорони праці підприємства.

Права:

• звертатися до власника, профспілок тощо з прпозиціями;

• створювати робочі групи з числа членів комісії для вироблення узгоджених рішень з конкретних питань охорони праці (із залученням фахівців, експертів тощо);

• одержувати необхідну інформацію від працівників, профспілок;

• встановлювати ступінь вини потеріплого;

• здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства з питань охорони праці на робочих місцях; індивідуальні і колектиінв засоби захисту;

• аналізувати стан умов праці;

• доступ усюди і обговорення з працівниками;

• делегувати своїх представників.

70. Суть, принципи та види контролю за охороною праці на підприємстві.

Контроль — це система перевірок додержання вимог законодавства про охорону праці та виконання відповідних планів, програм, приписів, зобов’язань колективних договорів і угод та інших профілактичних заходів, що здійснюється на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності уповноваженими посадовими особами, службами або представниками органів виконавчої влади, суб’єктів господарювання, громадських організацій, трудових колективів.

Виділяють такі види контролю: державний, відомчий, регіональний, внутрішній та громадський.

Державний контроль — це контроль державних органів за додержанням законів, нормативних актів, за господарською діяль­ністю підприємств, установ та організацій згідно з чинним законодавством.

Відомчий контроль здійснюється посадовими особами, повноважними представниками і службами міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади, а також асоціації, корпорації, концерну або іншого об’єднання, підприємства, в установах, організаціях, які належать до сфери управління цього центрального органу виконавчої влади чи створили дане об’єд­нання підприємств.

Регіональний контроль реалізується посадовими особами, повноважними представниками та службами місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування на підприємствах, в установах, організаціях, розташованих (зареєстрованих) на території відповідного регіону. Завданням органів і служб регіонального контролю є профілактика правопорушень у сфері охорони праці на підприємствах, в установах, організаціях, розташованих на відповідній території.

Внутрішній контроль здійснюється в межах підприємства (установи, організації) його (її) власником або уповноваженим ним органом і відповідними службами та посадовими особами цього підприємства (установи, організації).

Громадський контроль виконується виборними органами й представниками професійних спілок, інших громадських організацій, комісіями підприємств та уповноваженими трудових колек­тивів.

Система контролю повинна формуватися на основі певних уніфікованих принципів:

1. Контроль повинен бути безперервним у часі.

2. Контроль має бути повним, всебічним, об’єктивним

3. Контроль повинен бути випереджаючим (чи запобіжним), тобто мати профілактичний характер.

4. Система контролю має бути пов’язана з економічним механізмом регулювання та мотивацією безпечної роботи.

5. Контроль повинен бути ефективним.