Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Оригінал_ООП_26.01.doc
Скачиваний:
46
Добавлен:
22.03.2015
Размер:
488 Кб
Скачать
☆
  1. Назвіть основні причини травматизму на виробництві.

Виділяють організаційні, технічні і психофізіологічні причини травматизму.

До організаційних причин травматизму відносяться:

  • незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці;

  • недоліки під час навчання безпечним прийомам праці;

  • неякісна розробка, недосконалість інструкцій з охорони праці чи їх відсутність;

  • відсутність у посадових інструкціях функціональних обо­в’язків з питань охорони праці;

  • порушення режиму праці та відпочинку;

  • невикористання засобів індивідуального захисту через незабезпеченість ними;

  • виконання робіт з несправними засобами колективного захисту;

  • залучення до роботи працівників не за спеціальністю (професією);

  • порушення технологічного процесу;

  • порушення вимог безпеки під час експлуатації устаткування, машин, механізмів тощо;

  • порушення трудової і виробничої дисципліни;

  • незастосування засобів індивідуального й колективного захисту (за їх наявності);

  • невиконання вимог інструкцій з охорони праці.

До технічних причин травматизму належать:

  • конструктивні недоліки, недосконалість та недостатня надійність засобів виробництва;

  • конструктивні недоліки, недосконалість і недостатня надійність транспортних засобів;

  • неякісна розробка або відсутність проектної документації на будівництво, реконструкцію виробничих об’єктів, будівель, споруд, обладнання тощо;

  • неякісне виконання будівельних робіт;

  • недосконалість, невідповідність вимогам безпеки технологічного процесу;

  • незадовільний технічний стан виробничих об’єктів, будинків, споруд, території, засобів виробництва, транспортних засобів;

  • незадовільний стан виробничого середовища.

До психофізіологічних причин травматизму відносяться:

  • алкогольне, наркотичне сп’яніння, токсикологічне отруєння;

  • низька нервово-психічна стійкість;

  • незадовільні фізичні дані або стан здоров’я;

  • незадовільний «психологічний» клімат у колективі;

  • інші причини.

Дослідження свідчать, що технічні причини складають приблизно 50 % від усіх нещасних випадків, організаційні — близько 25 % і психофізіологічні — приблизно 10—12 %.

На сьогоднішній день співвідношення дещо змінилось і становить приблизно: технічні – 23%, організаційні – 57-59%, психофізіологічні – 17%.

  1. Опишіть процедуру розслідування нещасних випадків на виробництві.

До складу комісії з розслідування включається: керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова цієї комісії); керівник структурного підрозділу чи головний спеціаліст; представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки; інші особи.

Комісія з розслідування нещасного випадку зобов’язана протягом трьох діб:

  • обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, причетних до нього, та одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;

  • визначити відповідність умов і безпеки праці вимогам нормативно-правових актів про охорону праці;

  • з’ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку;

  • визначити осіб, які допустили порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

  • скласти акти розслідування нещасного випадку за формами Н-5 і Н-1 або акт за формою НТ про потерпілого;

  • у разі виникнення гострих професійних захворювань (отруєнь), крім акта за формою Н-1 складається Карта обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5.

До першого примірника акта за формою П-5 додаються акт за формою Н-1 або НТ; пояснення свідків, потерпілого; витяги з експлуатаційної документації; схеми, фотографії й інші документи, що характеризують стан робочого місця (устаткування, машин, апаратури тощо); у разі необхідності медичний висновок про наявність в організмі потерпілого алкоголю чи отруйних нар­котичних речовин.

Нещасні випадки, про які складаються акти за формою Н-1 або НТ, беруться на облік і реєструються роботодавцем у спеціаль­ному журналі. Роботодавець повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1 або НТ протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підприємства, — протягом доби після одержання необхідних матеріалів. Затверджені акти протягом трьох діб над­силаються:

  • потерпілому або його довіреній особі;

  • керівникові цеху чи іншого структурного підрозділу, ділянки, місця, де стався нещасний випадок, для вжиття заходів щодо запобігання подібним випадкам;

  • відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду разом з копією акта розслідування нещасного випадку;

  • відповідному територіальному органу Держнаглядохорон­праці;

  • профспілковій організації, членом якої є потерпілий;

  • керівникові (спеціалісту) служби охорони праці підприємства або посадовій особі, на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці.

Комісія направляє акт за формою Н-1 органу, до сфери управління якого належить підприємство, а в разі відсутності такого органу — відповідній держадміністрації чи виконавчому органу місцевого самоврядування. При виявленні гострого професійного захворювання копія акта за формою Н-1 та картка обліку гострого професійного захворювання за формою П-5 надсилається до відповідної установи державної санітарно-епідеміологічної служби.

Акти за формою Н-1 або НТ разом з матеріалами розслідування повинні зберігатися протягом 45 років на підприємстві, працівником якого є (був) потерпілий.

Спеціальному розслідуванню підлягають:

  • нещасні випадки зі смертельним наслідком;

  • групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками незалежно від тяжкості ушкодження їх здоров’я;

  • випадки смерті на підприємстві;

  • випадки зникнення працівника під час виконання ним трудових обов’язків.

Розслідування проводиться комісією зі спеціального розслідування, яка призначається керівником територіального органу Держнаглядохоронпраці за погодженням з органами, представники яких входять до складу цієї комісії. Підлягають розслідуванню всі випадки хронічних професійних захворювань.