Висновки:
Отже, заповіт — це одностороння угода, вона вважається дійсною після того, як заповідач в установленому порядку і в належній формі виявить свою волю. Про складання заповіту заповідач може сповістити своїх спадкоємців чи інших зацікавлених осіб, а може і не знайомити їх зі своєю останньою волею. Це ніяк не впливає на дійсність заповіту.
Особливість заповіту полягає в тому, що ця угода настільки тісно пов'язана з особистістю заповідача, що виключає можливість її складання представником чи довірителем заповідача.
Заповіт – це розпорядча угода: через заповіт особа розпоряджається своїми правами та обов'язками, наділяючи ними (чи позбавляючи) своїх спадкоємців.
Якщо воля, яку виявляє заповідач, не стосується розпоряджень щодо належних йому прав та обов'язків, то вона не є юридичним заповітом.
Заповіт являє собою розпорядження на випадок смерті заповідача, тобто правові наслідки, які пов'язані з реалізацією волі заповідача, безпосередньо настануть лише за неодмінної умови — смерті заповідача. Зацікавлені особи не можуть оспорити заповіт, навіть якщо їм і став відомим його зміст, оскільки заповіт вступає в силу лише після смерті заповідача.
В той же час заповіт не є умовною угодою. Та обставина, що заповіт набуває чинності лише при наявності певного складу юридичних фактів, є основним положенням цієї угоди, а не додатковою обставиною, від якої угода може залежати. Як відомо, умовою є та обставина, яка може настати, а може і не настати. Крім того, умова є завжди додатковим моментом в угоді, вона встановлюється за погодженням сторін.
Список використаної літератури:
1. Білоусов Ю. В. Цивільне право України: Навчальний посібник / Ю.В. Білоусов, С.В. Лозінська, С.Д. Русу та інші; За редакцією Р.О. Стефанчука. — К.: Наукова думка; Прецедент, 2006. — 449 с.
Дзера О. В. Цивільне право України: Підручник: У 2-х книгах / О.В Дзера (керівник авторського колективу), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та інші; За редакцією О.В Дзери, Н.С. Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2005. — Книга 2. — 708 с.
Панченко М.І. Цивільне право України: Навч. посіб. — К.: Знання, 2005. — 583 с.
Фурса Є. І. Спадкові право відношення в нотаріальній і судовій практиці . НАНУ ІНС . –К., 2004р. -244с.
Фурса С. Я. Спадкове право. Теорія і практика : . К., 2002р. – 496с.
Харитонов Є. О., Саніахметова Н. О. Цивільне право України: Підручник /. - К.: Істина, 2003. – 256 с.
Цивільний кодекс [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15
Цивільний кодекс України: Коментар. — Х.: ТОВ «Одіссей», 2005. — 856 с.
Чуйкова В. Ю. Правові питання спадкування за заповітом. Х., 1999р. – 660с.
Шахрайчук І. А. Спадкове право України : Д. : ДНУ, 2000р. – 224с.
Шевчук Л. В. Заповіт, як підстава виникнення правонаступництва в цивільному праві України. / НАНУ . К., 2001р. – 170с.
Ярема А. Г, Карабань В. Я, Крищенко В. Г. Науково – практичний коментар до цивільного права України. К.,2005р. – 928с.