52. Особливості управління реалізацією інноваційних проектів

Запорукою успішної реалізації інноваційного проекту є дотримання певних вимог, обумовлених специфікою інноваційного проекту як комплексу заходів, що реалізуєть­ся вперше. Йдеться про:

1)встановлення персональної відповідальності за реа­лізацію проекту, що передбачає призначення керівника проекту (проектного менеджера); 2)чітке розуміння цілей проекту на всіх рівнях управ­ління організацією, що обумовлює необхідність структурування його завдань у просторі і часі; 3)достатнє ресурсне забезпечення, яке досягається складанням бюджету проекту і розробленням графіка надходження фінансових ресурсів протягом періоду його реа­лізації; 4) створення ефективної системи контролювання роз­витку проекту, що потребує своєчасної та об'єктивної інформації щодо перебігу його реалізації; 5)формування спеціальної ланки в організаційній структурі, яка виконуватиме функції координування і регулювання розвитку проекту; 6)створення згуртованої проектної команди.

Слід зважати і на те, що реалізація проекту здебільшого здійснюється протягом тривалого часу, тому управління проектом має бути гнучким, що досягається за рахунок по­стійного моніторингу ринку новацій і залучення тих органі­заційно-технічних нововведень, які роблять проект доско­налішим. Реалізація проекту починається з його структурування за видами робіт і виконавцями. Від цього залежить чіт­кість цілей проекту для виконавців і учасників, що є неод­мінною передумовою його успішної реалізації.

53. Організаційні форми та методи управління інноваційними проектами - нема

54. Критерії та види оцінювання інноваційної діяльності.

Основними критеріями оцінювання результатів інно­вацій є актуальність, значущість, багатоаспектність.

Актуальність. Вона передбачає відповідність іннова­ційного проекту цілям науково-технічного і соціально-еко­номічного розвитку країни, регіону, підприємства. Цілі визначаються, виходячи із встановлених суб’єктом управ­ління науково-технічних, економічних, соціальних і еко­логічних пріоритетів.

Значущість. Визначається з позицій державного, регіонального, галузевого рівнів управління і з позицій суб’єк­та підприємництва. Державна значущість полягає у вирішенні проблем за­гальнодержавного масштабу у всіх сферах життєдіяльнос­ті населення відповідно до цілей науково-технічного і соці­ально-економічного розвитку країни. Регіональна значущість відображає ступінь вирішен­ня властивих певному регіону соціально-економічних і екологічних проблем, цілі реалізації його потенціалу шля­хом здійснення інноваційних програм і реалізації іннова­ційних проектів. Галузева значущість показує вплив інновації на вирі­шення проблем, важливих для багатьох господарюючих суб’єктів галузі. Значущість для суб'єкта підприємництва полягає у зміцненні його ринкових позицій через вирішення техно­логічних, економічних, соціальних, екологічних проблем.

Багатоаспектність. Цей критерій враховує вплив інно­вації на різні сторони діяльності суб’єкта господарювання та його оточення, отримання різних видів ефекту: науково-технічного, економічного, ресурсного, соціального, екологічного.

• Види оцінювання: науково-технічне, економічне, ресурсне, соціальне, екологічне.