2.3. Визначення типу виробництва

Тип машинобудівного виробництва визначається за кількома ознаками та показниками. Звичайно це робиться в два етапи. На першому етапі за такими показниками як виробнича програма (кількість виробів на рік), маса і розміри заготовок, деталей, виробів, сумарна трудоємність, такт випуску, коефіцієнт серійності попередньо визначається тип виробництва. Після цього розробляється технологічний процес, встановлюються потрібні кількість технологічних операцій та робочих місць, обирається обладнання. На заключному етапі тип виробництва уточнюється за значенням коефіцієнту закріплення операцій.

Попереднє визначення типу виробництва.

1. 1.Для механічних цехів за річною програмою випуску та масі заготовки (деталі) до 200 кг рекомендується призначати:

• одиничне виробництво при програмі до 1000 шт./рік;

• дрібносерійне виробництво – 1000 - 5000 шт./рік;

• середньо серійне виробництво – 5000 - 10000 шт/рік;

• великосерійне виробництво – 10000 -100000 шт./рік;

• масове виробництво – більше, ніж 100000 шт./рік.

Для різних виробів одна й та сама програма випуску на рік може відповідати різним типам виробництва. Все залежить від складності конструкції виробу, маси заготовок та готових деталей, особливостей складання виробу, вимог до його технічних характеристик. Наведені дані зорієнтовані на виробництво автомобілів та тракторів. В ракетобудуванні серійним буде виробництво вже десяти і навіть меншої кількості ракет-носіїв на рік, а бойові ракети протягом 50-х–80-х років ХХ століття випускалися в кількості 100-200 ракет на рік. В авіабудуванні серійне виробництво літаків складає десятки і сотні одиниць однієї моделі на рік. Трамваї та тролейбуси, комбайни, локомотиви випускаються сотнями штук на рік на одному підприємстві і це вважається серійним виробництвом.

2.Для складальних цехів тип виробництва попередньо визначається за сумарної трудоємністю. Орієнтовні дані наведені в таблиці 2.3.

Таблиця. 2.3 Попереднє визначення типу виробництва за сумарною трудоємністю складання

Трудоємність складання виробу люд.рік.шт	Одиничне виробництво	Дрібносерійне виробництво	Середньо- серійне виробництво	Велико серійне виробництво	Масове виробництво
Більше 2500	 1	2 – 4	 5	–	–
250 - 2500	 3	3 – 8	9 – 60	 60	–
25 - 250	 5	5 – 30	31 – 350	351 – 1500	 1500
2,5 - 25	 8	9 – 50	51 – 600	601 – 3000	 3000
0,25 - 2,5	–	 80	81 – 800	801 – 4500	 4500
До 0,25	–	–	–	1000 – 6000	 6000

 – середньо місячний випуск виробів, штуки, при типах виробництва.

0. За тактом випуску тип виробництва визначають згідно з формулою:

_В  60_ДП;

де _В – такт випуску (хвил.шт.); Ф_Д  дійсний фонд години на рік роботи одиниці обладнання (год); П  виробнича програма на рік (шт.).

Якщо   5 хвилин виробництво вважають масовим, в інших випадках – серійним. Цей показник дуже приблизний і не дозволяє більш точно визначитися з типом виробництва. Для одиничного виробництва він взагалі майже не може бути застосований, тому що такт випуску передбачає ритмічне, повторюване виготовлення продукції. За умов одиничного виробництва продукція або не повторюється, або повторюється через великі інтервали часу.

0. За коефіцієнтом серійності тип виробництва визначають виходячи з формули:

К_СЕР _Вt_ШТ

t_ШТ середній штучний час (звичайно це середнє арифметичне значення) по всім операціям технологічного процесу який розглядається (хвилини). Значення t_ШТ на початку проектування технологічного процесу звичайно приймаються по базовому або типовому технологічному процесу, або приймається орієнтовним на основі досвіду обробки деталей та складання виробів, схожих за конструктивними та технологічними ознаками.

Вважають, що

К_СЕР  2 – масове виробництво;

К_СЕР 2 – 10 – великосерійне виробництво;

К_СЕР  10 – 20 – середньосерійне виробництво;

К_СЕР  20 – дрібносерійне або одиничне виробництво.

Всі ці розрахунки мають орієнтовний характер. Вони призначені для попереднього визначення характеристик технологічного обладнання, оснащення, інструменту, його номенклатури, кількості, потрібних виробничих площ, організаційної структури підприємства та його підрозділів, технологічної та структурної організації виробництва. Більше того, може статися, що різні цехи заводу будуть працювати в умовах різних типів виробництва. Це може становити певні проблеми в організації та функціонуванні заводу. Тому в деяких випадках буває доцільно розділити завод на декілька, іноді територіально віддалених один від одного. Такий підхід досить ефективно використовується в автомобільній промисловості, коли поряд із заводами повного циклу існують, ливарні, метизні, механічні та складальні, для потреб автомобільної промисловості працюють цілі прокатні та штампувальні цехи металургійних заводів. Розділення на механічні та складальні заводи застосовується і в інших галузях машинобудування.. Остаточно тип виробництва визначається за допомогою коефіцієнта закріплення операцій.