11.3. Прибуток підприємства, його формування та використання в ринкових умовах

Кінцевим позитивним результатом господарської діяльності будь-якого підприємства є прибуток. Прибуток визначається як перевищення доходів підприємства над його витратами. Основними функціями прибутку є такі (рис. 11.3):

Рис. 11.3. Схема функцій прибутку

- прибуток слугує мірилом, що дає змогу оцінити результати господарської діяльності підприємства;

• є джерелом винагороди засновникам (власникам) підприємства. За показником прибутку визначається частка доходів засновників (власників) підприємства та розміри очікуваних дивідендів (для акціонерних товариств);

• в умовах ринкових відносин прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства та вдосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування;

• прибуток виступає критерієм доцільності під час схвалення господарських рішень на підприємстві. Оскільки більшість рішень підприємства пов'язана з витрачанням ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових), вони мають розглядатись із урахуванням величини прибутку, який підприємство отримає в результаті їх реалізації;

• прибуток є основним фінансовим важелем при формуванні надходжень до бюджету країни. Регулюючи розміри прибутку, що залишаються в розпорядженні підприємств, держава стимулює ділову активність суб'єктів господарювання.

З метою аналізу та забезпечення ефективного управління формуванням прибутку розрізняють такі типи прибутку підприємства.

1. Маргінальний прибуток (П_м) – це різниця між чистим доходом підприємства та змінними витратами, пов'язаними з виробництвом реалізованої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Він є джерелом покриття всіх постійних витрат підприємства. Даний тип прибутку обчислюється так:

,

(11.1)

де ЧД – чистий дохід підприємства, грн;

ЗВ – сума змінних витрат підприємства, пов'язаних із виробництвом реалізованої продукції, грн

2. Валовий прибуток (П_в), що обчислюється як різниця між чистим доходом підприємства та виробничою собівартістю реалізованої ним продукції, яка, крім змінних витрат, включає ще й накладні виробничі витрати (амортизацію виробничого обладнання, опалення приміщення виробничого цеху тощо):

,

(11.2)

де С_в – виробнича собівартість реалізованої продукції, грн.

3. Операційний прибуток, або прибуток від операційної діяльності підприємства (П_од), – являє собою різницю між валовим прибутком та постійними витратами підприємства, пов'язаними з його операційною діяльністю у звітному періоді. Він визначається як алгебрична сума валового прибутку, іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат:

,

(11.3)

де Д_ін.о – інший операційний дохід, грн;

В_адм – адміністративні витрати, грн;

В_зб – витрати на збут, грн;

В_ін.о – інші операційні витрати, грн.

4. Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування (П_зв.оп) – визначається як алгебрична сума загального прибутку від операційної діяльності (який підприємство отримало від реалізації продукції, робіт, послуг) та доходів і втрат від іншої діяльності:

,

(11.4)

де Д_у.к – доходи підприємства від участі в капіталі, грн;

Д_ін.ф – інші фінансові доходи, грн;

Д_ін – інші доходи підприємства, грн;

В_у.к – втрати від участі в капіталі, грн;

В_ін.ф – інші фінансові втрати, грн;

В_ін – інші витрати підприємства, грн.

5. Прибуток від звичайної діяльності підприємства (П_зв.д) визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку з прибутку. Величину податку на прибуток визначають, виходячи з суми прибутку від звичайної діяльності до оподаткування та діючої ставки податку на прибуток:

.

(11.5)

6. Чистий прибуток підприємства (П_ч) визначається як алгебрична сума прибутку від звичайної діяльності, доходу, витрат та податку із прибутку від надзвичайної діяльності:

,

(11.6)

де Д_н.д – доходи від надзвичайної діяльності підприємства, грн;

В _н.д – витрати, пов'язані з надзвичайною діяльністю підприємства, грн.

Важливе місце у фінансовій політиці підприємства посідає розподіл та використання прибутку як основного джерела фінансування його інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів власників. Основними принципами розподілу прибутку є:

• прибуток, отриманий підприємством у результаті його господарської діяльності розподіляється між державою та підприємством як господарюючим суб'єктом; частка прибутку, що надходить до держави, визначається встановленими законодавством ставками податку;

• визначення напрямів використання прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, знаходиться у його компетенції.

Порядок розподілу та використання чистого прибутку, тобто прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків та обов'язкових платежів, фіксується у статуті підприємства.

На рис. 11.4 подана схема напрямів можливого використання прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків.

Фонд розвитку виробництва є власним джерелом підприємства, що застосовується для фінансування витрат, пов'язаних зі зростанням виробництва, технічним переоснащенням, удосконаленням технології виробництва та інших потреб, що забезпечують розвиток та зміцнення матеріально-технічної бази підприємства.

Формування власного резервного (страхового) фонду здійснюється на випадок різкого погіршення фінансового становища в результаті тимчасової зміни ринкової кон'юнктури, стихійного лиха тощо.

Чистий прибуток також є джерелом виплат доходів засновникам (власникам) підприємства, а для акціонерних підприємств – виплат дивідендів акціонерам.

Рис.11.4 Схема розподілу чистого прибутку підприємства

Для стимулювання зацікавленості працівників у досягненні високих результатів праці на підприємстві може створюватися фонд споживання. За рахунок коштів цього фонду здійснюються виплата винагороди за підсумками року, одноразові преміювання окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань, виплата премій за інші досягнення в роботі, а також надання одноразової матеріальної допомоги працівникам підприємства.

На прибуток підприємства впливають різноманітні фактори, які можна розподілити на дві великі групи: зовнішні та внутрішні (рис. 11.5).

До зовнішніх факторів належать природні умови, державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок та пільг, штрафних санкцій тощо.

Ці фактори не залежать від діяльності підприємства, але суттєво впливають на його прибуток.

Внутрішні фактори поділяють на виробничі та невиробничі. Виробничі фактори характеризують наявність та використання засобів і предметів праці, трудових та фінансових ресурсів. Ці фактори, у свою чергу, поділяють на екстенсивні та інтенсивні. Екстенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через кількісні зміни: обсягу засобів та предметів праці, фінансових ресурсів, тривалості роботи обладнання, чисельності персоналу, фонду робочого часу тощо. Інтенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через якісні зміни: підвищення продуктивності обладнання та його якості, використання прогресивних видів матеріалів та вдосконалення технології їх обробки, прискорення оборотності оборотних коштів, підвищення кваліфікації та продуктивності праці персоналу. Зниження трудомісткості та матеріаломісткості продукції, удосконалення організації праці та ефективніше використання фінансових ресурсів.

До невиробничих факторів належать постачальницько-збутова та природоохоронна діяльність, соціальні умови праці та побуту тощо.

Рис. 11.5. Класифікація факторів, що впливають на величину прибутку підприємства

Таким чином, основними шляхами збільшення величини прибутку підприємства в умовах ринкової конкуренції є зростання доходу за рахунок збільшення обороту продукції, зниження собівартості продукції, зменшення інших витрат.