3.3. Розрахунок природного освітлення

Нормоване значення коефіцієнта природної освітленості визначається за формулою:

,

(3.8)

де - значення коефіцієнта природної освітленості по СНиП II-4-86;

m - коефіцієнт світлового клімату, визначається залежно від району розташування будівлі на території країни;

c - коефіцієнт сонячності, визначається за таблицею залежно від орієнтиру будівлі відносно сторін світу.

Коефіцієнт природної освітленості можна визначити за формулою:

,

(3.9)

де - коефіцієнт природного освітлення відбитий від стін і стелі будівлі;

- коефіцієнт природного освітлення від прямих променів небозводу (рис. 3.5.);

- коефіцієнт природного освітлення, що відбивається від протилежної будівлі.

Рис. 3.5. Схема розрахунку коефіцієнта природної освітленості.

Освітлення робочих місць визначається не лише світловим коефіцієнтом, але і глибиною приміщення, відстанню від підлоги до підвіконь, шириною простінків, затінювання сусідніми будівлями. Облік впливу цих чинників враховується поправочними коефіцієнтами по СНиП II-4-86. З врахуванням цих коефіцієнтів можна визначити необхідну площу світлових отворів при природному освітленні:

при верхньому освітленні: ;

(3.10)

при бічному освітленні: ;

(3.11)

де , , - площі вікон і ліхтарів;

- площа підлоги;

, - світлові характеристики вікна, ліхтаря;

- коефіцієнт, що враховує затіненість вікон протилежними будівлями

- загальний коефіцієнт світлопропускання;

, - коефіцієнти, що враховують віддзеркалення світла при бічному і верхньому освітленні;

– нормовані значення к.е.о.

Коефіцієнт природної освітленості може бути визначений методом Данилюка (рис. 3.6.). При цьому графік I накладається на розріз приміщення, щоб основа графіка збігалася із слідом розрахункової площини, а полюс графіка з розрахунковою точкою.

Рис. 3.6. Схема для розрахунку природного освітлення по методу А.Н. Данилюка

Графік II - аби його основа була паралельна площині розташування світлоотвору на відстані, рівному відстані від полюса графіка I до середини світлоотвору за його висотою на поперечному розрізі. Значення коефіцієнта природного освітлення в розрахунковій точці визначається за формулою:

,%

(3.12)

де - кількість променів на розрізі будівлі;

- кількість променів на плані будівлі.

3.4. Штучне освітлення. Види освітлення

Штучне освітлення буває робоче, чергове, аварійне, евакуаційне і охоронне. Як джерело світла застосовуються електричні лампи розжарювання, люмінесцентні лампи, дугові лампи, ртутні лампи високого тиску і ін.

Лампа розжарювання - освітлювальний прилад, штучне джерело світла. Світло випускається нагрітою металевою спіраллю при протіканні через неї електричного струму.

Переваги: зручні в експлуатації, не вимагають додаткового пристрою для запуску, малий час розгорання, прості в роботі.

Недоліки: низький ККД (3 %); низька світлова віддача (до 20 лм/Вт); малий термін служби (до 2500 год); спотворюють кольори.

Йодні лампи - до 3000 годин, до 30 лм/Вт.

Газорозрядні лампи - випромінювання оптичного діапазону спектру що виникає в результаті електричного розряду в атмосфері інертних газів, пари металу і їх сумішей.

Переваги: велика світлова віддача, до 100 лм/Вт; більший термін служби – 8000 - 14000 годин.

Недоліки: стробоскопічний ефект.

Залежно від розподілу світлового потоку шляхом застосування різноманітних люмінофорів - розрізняються лампи - ЛД; ЛДЦ; ЛХБ; ЛТБ; ЛБ.

Ксенонові лампи - випромінювання дугового розряду в ксеноні, спектр наближений до сонячного.

Світильники є пристроями, що складаються з джерела світла і арматури, призначені для перерозподілу світлового потоку. По розподілу світлового потоку в просторі розрізняють світильники прямого (рис. 3.7, 3.8), переважно прямого (рис. 3.9.) розсіяного (рис. 3.10.), світла, переважно відбиваючого. Спеціальним видом світильників є щілинні світлопроводи, що застосовуються у вибухопожежонебезпечних виробництвах (рис. 3.11.). Світильники складаються з оптичної системи 5, джерел світла 1 великої потужності (20-40 кВт), що розташовуються поза приміщенням, каналу світлопровода 2 з еластичної світлопропускної плівки довжиною до 100 м і діаметром до 1,5 м. Внутрішні поверхні світлопровода мають дзеркально - відбиваюче покриття 3, у нижній частині світлопропускна щілина 4. За допомогою світлопроводів створюються високі рівні освітленості при рівномірному розподілі світлового потоку.

Рис. 3.7. Світильник прямого світла	Рис.3.8. Світильник прямого світла.
Рис.3.9. Світильник переважно прямого світла.	Рис.3.10. Світильник розсіяного світла.
Рис.3.11 Щілинний світлопровід.

Залежно від конструкторського виконання розрізняють світильники відкриті, захищені, закриті, пиленепроникні, вологозахисні, вибухозахищені, вибухобезпечні.

За призначенням світильники поділяються на світильники загального і місцевого освітлення.

Відомі світильники, які поєднують функції освітлення і повітрярозподілу.

Повітря, проходячи через світильник, нагрівається і може поступати в приміщення (якщо потрібно його опалювати) або, навпаки, видалятися через світильник.