4. Небезпека ушкодження електричним струмом і заходи попередження електротравматизму

4.1. Основні причини електротравматизму

Електротравматизм у порівнянні з іншими видами травматизму складає до 1%, але по числу випадків з тяжкими наслідками займає одне з перших місць.

Всі електроустановки прийнято розділяти за напругою на дві групи: U < 1000 B і U > 1000 В. Слід зазначити, що найбільше число травм сається на електроустановках U < 1000 B. Це пояснюється тим, що ці електроустановки застосовуються всюди, їх багато, і вони часто обслуговуються персоналом неелектричної спеціальності.

Основними причинами електротравматизму є:

• поява напруги там, де її в нормальних умовах не повинно бути (металоконструкції, корпуси электро- і промислового устаткування, будівельні елементи споруд). Причина - пошкодження ізоляції кабелів, дротів або обмоток електричних машин і апаратів;

• можливе доторкання до неізольованих струмопровідних частин. Всі клеми, шини повинні розташовуватися на висоті або під обгороджуванням;

• утворення електричної дуги між струмопровідною частиною і людиною (при U > 1000 B). Нормами встановлені наступні найменші допустимі відстані: у електроустановках U = 6-35 кВ - 0,6 м; 60 – 110 кВ - 1 м; до 150 кВ - 1,5 м: до 220 кВ - 2 м; 500 кВ - 3,5 м;

• інші причини - неузгоджені і помилкові дії персоналу; залишення електроустановки під напругою без нагляду; виникнення крокової напруги на поверхні землі; допуск до робіт на відімкнення струмопровідних частин без перевірки відсутності напруги і наявності заземлення.

4.2. Дія електричного струму на організм людини

Дія електричного струму на живу тканину носить своєрідний різносторонній характер. Проходячи через організм, електричний струм проводить термічну, електролітичну і біологічну дію.

Термічна дія виявляється в нагріванні тканин аж до опіків окремих ділянок тіла, перегріву кровоносних судин і крові, що викликає в них функціональні розлади.

Електролітична дія викликає розкладання крові і плазми - порушення їх фізико-хімічних складів.

Біологічна дія виявляється в подразненні і збудженні живих тканин організму, що може супроводжуватися мимовільним судорожним скороченням м'язів. При цьому можуть виникати різноманітні порушення в організмі - повне припинення діяльності серця і легенів, а також механічних пошкоджень тканин.

Чинники, що визначають небезпечне ураження електричним струмом, поділяються на три групи:

• чинники електричного характеру - сила струму, напруга, рід і частота струму, опір тіла людини електричному струму;

• чинники не електричного характеру - індивідуальні особливості людини, чинник уваги, час дії, шлях струму;

• чинники довкілля - температура, вологість, запиленість, атмосферний тиск, електричне і магнітне поле.

Розглянемо ці чинники детальніше:

Величина струму є основним чинником, від якого залежить ушкодження: чим більший струм, тим небезпечніша його дія.

0,6-1,5 мА - пороговий відчутний струм;

10-15 мА - пороговий невідпускаючий струм;

25-50 мА - діє на м'язи грудної клітини, утрудняє і навіть припиняє дихання;

100 мА - викликає зупинку серця або його фібриляцію. Найбільш небезпечна частота 20-200 Гц змінного струму.

Рід струму – до 450 В найбільш небезпечний змінний струм;

>500 В - постійний струм;

450-500 В - небезпека однакова;

t⁰ - потовиділення і перегрівання - небезпека збільшується;

 - знижує загальний опір організму електричному струму;

р - при підвищенні тиску електротравматизм менший.

Електричне поле - за наявності електричного поля небезпека менша.

Магнітне поле - не викликає патології, але зміна чисельного значення напруженості поля призводить до виникнення струмів в організмі людини і електричній травмі.

Шлях руху струму: найбільш вразливими місцями є: тильна частина кисті; рука вища кисті; шия, скроня, спина; нижня частина ноги; плече.