40. Про нестачу деревної олії

Якось надійшов празник Успення Святої Богородиці, і не було деревної олії, щоби налити того дня у кандила. Тож задумав церковний управитель вичавити олію із земних плодів, налити в кадила й запалити. Запитав про це блаженного Теодосія. І звелів йому вчинити так, як задумав. А коли хотів уже наливати олію у кадила, то побачив, що в неї впала миша і там плаває мертва. Тож швиденько побіг і повідомив Блаженному, що він старанно закрив ту посудину з олією і не знає, як та тварина залізла і втопилася. А блаженний Теодосій подумав, що це Боже провидіння, і сказав йому: «Краще б нам, брате, мати надію, сподіваючись на Бога, який може дати нам усе, чого потребуємо, ніж, не довіряючи, робити те, що не личить. Тож іди і вилий ту олію на землю, трохи потерпи, молячись Богові, і він має дати нам цього дня деревної олії більше, ніж потрібно».

А коли настала вечірня пора, то один із багатих приніс велику посудину, наповнену деревною олією. Побачивши це, Блаженний прославив Бога, який так скоро почув їхню молитву.

Так наповнили всі кадила, а більша частина ще залишилася. Наступного дня звершили світлий празник Святої Богородиці.

І боголюбивий князь Ізяслав, який справді мав палку віру в Господа нашого Ісуса Христа і Його Пречисту Матір, який, зрештою, і життя своє віддав за брата свого, відповідно до Божого слова, мав, як і сам говорив, непросту любов до отця нашого Теодосія і часто приходив до нього, щоби насититися його богонатхненними словами.

41. Про бочку, яка наповнилась медом за словами Святого

Одного разу прийшов той [князь] і сіли вони у церкві до тієї божественної бесіди, аж настав вечір. Та також залишився той христолюбець із Блаженним і чесною братією на вечірнє славослов'я, бо із Божої волі лив тоді сильний дощ. Блаженний же, побачивши, що дощ не вщухає, покликав келарія і сказав, щоби приготував на вечерю страви для князя. Тоді підійшов до нього ключник і каже йому: «Панотче, не маю меду, щоби дати на вечерю випити князеві і дружині». Сказав йому Блаженний: «Так мало його маєш?» А той відповів: «Справді, отче, зовсім не маю, бо увесь такий посуд я перевернув догори дном порожнім». А Блаженний знову йому каже: «Йди і перевір пильніше, може, хоч трішки залишилося». А той у відповідь каже: «Повір мені, отче, що і ту посудину, в якій було пиття, я також перевернув і поклав догори дном». Тоді Блаженний, насправді сповнений Святим Духом і духовною благодаттю, каже йому: «Оце йди за моїм словом в ім'я Господа нашого Ісуса Христа і знайдеш мед у тій посудині».

І той, повіривши Блаженному, пішов до комори, як велів святий отець наш Теодосій, і знайшов бочку, що прямо стояла і була повна меду. Злякався і швиденько пішов розповісти Блаженному, що сталося. І сказав йому Блаженний: «Мовчи, сину, не кажи про це нікому ні слова, а йди і неси, скільки треба, князеві і дружині, та й братії подай, нехай п'ють, бо це є Боже благословення».

Коли дощ припинився, князь повернувся додому. А в тому монастирі було таке благословення, що вистачило вдовольнятися ним [медом] багато днів.