Тема 5 Українська культура хіх-хх століть

1 Характеристика основних напрямів розвитку української культури XIX - початку ХХ століття.

2 Особливості розвитку української культури у ХХ столітті.

3 Українська культура за межами України.

1. Особливості розвитку української культури в XIX столітті. Реформа системи освіти 1803-1804 рр. Мережа початково-парафіяльних середніх шкіл. Гімназії, приватні пансіони, інститути шляхетних дівчат, ліцеї. Професійні навчальні заклади: кадетські корпуси, медичні школи, військові училища. В.Каразін – “український Ломоносов”. Харківський (1805 р.) та Київський (1834 р.) університети. К.Ушинський. М.Пирогов у створенні першої недільної школи для дорослих (Київ, 1859 р.). Становлення земської освіти.

Науково-технічні досягнення. Розвиток історичної науки. М.А. та А.М.Полетики, М.Маркевич, М.Максимович. Створення концепції історії України: М.Костомаров, В.Антонович, М.Грушевський. Внесок Т.Осиповського, М.Остороградського, В.Буняковського, О.Ляпунова у розвиток математичної науки в Україні. Дослідження М.Умова в галузі теоретичної фізики. Відкриття астрономічних обсерваторій. Внесок В.Каразіна і М.Бекетова у розвиток хімічної науки в Україні. Створення І.Мечниковим першої в Україні й другої у світі бактеріологічної станції. Розвиток фізіології та медицини (І.Сєчєнов, М.Пирогов.).

Становлення нової української літератури. І.Котляревський, Т.Шевченко, М.Максимович, П.Гулак-Артемовський, Є.Гребінка, М.Шашкевич, І.Вагилевич, М.Гоголь.

Репресивні заходи царського уряду проти української мови. Циркуляр П.Валуєва (1863 р.), “Емський указ” 1876 р., циркуляр 1881 р. Переслідування за “сепаратизм”, “мазепинство”, “українофільство”.

Літературна творчість М.Вовчок, П.Куліша, І.Нечуя-Левицького, П.Мирного, І.Франка, Л.Українки, М.Коцюбинського.

Розвиток професійного театру. І.Котляревський і полтавський театр. Внесок Г.Квітки-Основ’яненка у розвиток Харківського театру. М.Щепкін. Одеський “театр корифеїв”: М.Кропивницький – реформатор українського театру; М.Старицький; І.Тобілевич; І.Карпенко-Карий; М.Заньковецька.

Розвиток музичної школи. С.Гулак-Артемовський і перша українська опера “Запорожець за Дунаєм”. М.Лисенко - основоположник національної українського класичної музики. Відкриття першого оперного театру в Україні (Одеса, 1809 р.).

Розвиток живопису. Основні мотиви у картинах Т.Шевченка. Вплив російських передвижників. Створення малювальних шкіл, Товариства південно-російських художників (Одеса, 1890 р.; М.Кузнєцов, К.Трутовський, К.Костанді, К.Пимоненко, П.Нілус та ін.). Українська тематика у творчості І.Рєпіна. Українські пейзажі А.Куїнджі, І.Айвазовського, С.Васильківського. О.Мурашко – від реалізму до імпресіонізму. Імпресіонізм у творчості М.Башкірцевої, Ф.Красицького. Реалізм у творчості І.Труша, О.Новаківського, О.Кульчицької.

Українська монументальна скульптура. М.Микешин. Б.Едвардс, Л.Позен.

Класицизм – провідна архітектурна течія ХІХ ст. Модернізм початку ХХ ст. В.Кричевський.

Створення приватних і напівприватних музеїв. Київський науково-історичний музей.

2. Українське національне відродження періоду визвольних змагань. Тенденції розвитку української культури у нових політичних умовах. Українізація та її суть. Створення Всеукраїнської Академії Наук (1918 р.). В.Вернадський – перший президент АН. Постанова РНК УРСР про впровадження української мови (21 вересня 1920 р.).

М.Грушевський. Концепція історії України. Розвиток історико-філологічних наук: Д.Багалій, А.Кримський, М.Василенко, М.Слабченко, О.Оглоблін, М.Сумцов, А.Лобода. Розвиток природничих наук: В.Вернадський, О.Палладін, В.Яворський, Є.Патон, В.Липський, О.Фомін, М.Кащенко, В.Гамалія, Д.Заболотний, О.Богомолець, В.Філатов.

Розвиток літературних напрямів. Символізм: О.Олесь, М.Вороний, Г.Чупринка, О.Кобилянська, П.Тичина. Футуризм. Асоціація панфутуристів “Аспандут”: М.Семенко, Г.Шкурупій, М.Бажан, М.Ірчан, Ю.Яновський. Неокласицизм. М.Зеров, М.Рильський, М.Драй-Хмара. Організації пролетарських письменників. “Гарт” (ВАПЛІТЕ): М.Яловий, М.Куліш, М.Бажан, О.Досвітній, Ю.Смолич, П.Тичина, М.Хвильовий. Союз селянських письменників “Плуг”: С.Пилипенко, А.Головко, П.Панч.

Література української діаспори: В.Винниченко, О.Олесь, О.Ольжич, О.Теліга, Є.Маланюк.

Розвиток живопису. Товариство художників ім.Костанді (Одеса, 1922-1929 рр.). Асоціація художників Червоної України (Всеукраїнська асоціація пластичних мистецтв, Всеукраїнська асоціація пролетарських художників). Асоціація революційного мистецтва України (1925-1932 рр.). М.Бойчук.

Боротьба національної ідеї та конструктивізму в архітектурі ХХ ст. Дм.Дяченко. О.Вербицький. В.Заболотний. П.Альошин. Ідеологізація пластичного мистецтва. І.Кавалерідзе. С.Литвиненко.

Створення музичного Товариства ім.Леонтовича: Л.Ревуцький, Б.Лятошинський, В.Косенко, М.Вериківський.

Становлення і розвиток драматичних та оперних театрів. Державний народний театр Саксаганського. “Молодий театр” Л.Курбаса і Гн.Юри. Театр “Березіль”. Створення театрів робітничої молоді, дитячих театрів.

Становлення українського кінематографу. Створення Одеської кінофабрики (1922 р.). Роботи кінорежисерів П.Чардиніна, В.Гардіна, В.Вільнера, О.Довженка. Створення української акторської школи: А.Бучма, Н.Ужвій, Ю.Шумський. Створення Київської кінофабрики (1928 р.).

Згортання українізації. Наступ тоталітаризму та його наслідки. “Розстріляне Відродження”. Денаціоналізація культури.

Культура України у воєнні і повоєнні роки. Утвердження методу соцреалізму в літературі, кіно, театрі. Русифікація. Ідеологізація суспільних наук. Ждановщина. Нова хвиля політичних репресій. Черговий спалах боротьби проти “українського буржуазного націоналізму”.

Лібералізація культурного життя в Україні під час “хрущовської відлиги”. Реабілітація жертв сталінських репресій. Дерусифікація. Створення низки наукових журналів: “Український історичний журнал”, “Українське літературознавство”. Видання “Української Радянської Енциклопедії”, “Історії української літератури”, “Історії міст і сіл”, “Історії українського мистецтва”. “Шестидесятники”: поети Л.Костенко, В.Симоненко, І.Драч, В.Коротич, В.Стус; літературознавці і критики І.Дзюба, І.Світличний; письменники Ю.Мушкетик, М.Руденко; публіцисти В.Мороз, В.Чорновіл; художники П.Заливаха, А.Горська та ін.

Поширення концепцій розвинутого соціалізму та радянського народу в 60-х роках ХХ ст. Загострення ідеологічної боротьби. П.Шелест. Реформа освіти. Нова хвиля русифікації, цензури, боротьби проти буржуазного націоналізму.

Розгортання дисидентського руху. Самвидат творів українських письменників, поетів, публіцистів.

Новий етап розвитку українського кінематографу. С.Параджанов. П.Тодоровський. І.Миколайчук. Л.Биков.

Декларація про державний суверенітет України. Деідеологізація та деполітизація культурних процесів в Україні. Тенденції розвитку української культури в умовах національно-духовного відродження. Українізація різних форм культури.

Авангардизм. Розвиток публіцистики. Становлення нової літератури: О.Забужко, Ю.Андрухович, Ю.Мушкетик, Р.Федорів. Видання творів українських емігрантів.

Розвиток суспільно-політичних наук і джерелознавства.

Розвиток масової культури. Естрада. Сучасна “індустрія розваг”. Відеокультура.

Негативні тенденції розвитку української культури. Залишкове фінансування. Поширення впливу загальносвітових тенденцій у розвитку культури. Проблеми державної підтримки і протекціонізму української національної культури. Основи законодавства України про культуру.

3. Періодизація та витоки української еміграції. Соціально-економічні та політичні причини еміграції. Діячі української науки і культури в еміграції як посередники між українською і світовою культурами. Розвиток науки і освіти: Дм.Антонович, Д.Дорошенко, І.Мірчук, Дм.Чижевський. Український Вільний Університет у Празі. Літературний процес за кордоном: Є.Маланюк, С.Гординський, І.Багряний, В.Барка. Товариство “Україна” та його культурно-просвітницька діяльність. Комітет українців Канади. Ліга американських українців. Зв’язки між українською діаспорою та Україною.

Всесвітньо-історичне значення української культури.