Засоби і методи пожежогасіння

Умови, необхідні для припинення горіння

Для ліквідації горіння необхідне виконання хоча б однієї з таких умов:

• ізоляція вогнища горіння від повітря або зниження концентрації кисню розбавленням негорючими газами до значення, при якому не може проходити горіння;

• охолодження вогнища горіння до температури нижче визначеної межі;

• інтенсивне гальмування швидкості хімічних реакцій в полум’ї застосуванням інгібіторів;

• механічний зрив полум’я потужним струменем газу або води;

• створення умов вогнеперешкоди, тобто таких умов, при яких полум’я розповсюджується через вузькі канали .

Всі існуючі вогнегасні засоби виявляють, як правило, комбіновану дію на процес горіння речовин.

Наприклад, водаможе охолоджувати та ізолювати джерело горіння;пінні засобидіють як ізолюючі і охолоджуючі;порошки можутьгальмувати горіння і створювати умови вогнеперешкоди при утворенні стійкої порошкової хмарини. Але для будь - якого вогнегасного засобу характернаоднадомінуюча властивість. Наприклад,вода виявляє переважно охолоджуючу дію на полум’я;піни - ізолюючу;порошковісуміші – як інгібітори, гальмуючи реакцію горіння.

Всі методи пожежогасіння поділяються на поверхневе гасіння, яке полягає в подачі вогнегасних речовин безпосередньо на вогнище горіння, іоб’ємне гасіння, яке полягає в створенні в районі пожежі середовища, яке не підтримує горіння.

Пожежна техніка залежно від методу пожежогасіння поділяється на первинні засоби– вогнегасники і пожежні крани, які розміщені в будівлях;пересувні– різноманітні пожежні автомобілі, а також стаціонарні– спеціальні установки з запасом вогнегасних речовин, які приводяться в дію автоматично або вручну, лафетні стволи та інші.

Характеристика вогнегасних речовин

Вода – найдешевша і поширена вогнегасна речовина. Вона має найбільшу теплоємність і придатна для гасіння більшості горючих речовин. Вода застосовується у вигляді компактних і розпилених струменів і як пара. Вогнегасний ефект компактних струменів води полягає в змочувані поверхні, зволоженні та охолодженні твердих горючих матеріалів. Струменем води гасять тверді горючі речовини; дощем і водяним пилом – тверді, волокнисті сипучі речовини, а також спирти, трансформаторне і солярове мастила.

• Суттєвим недоліком води, який обмежує зону і умови її застосування, є порівняно висока температура замерзання, для зниження якої застосовують спеціальні добавки і антифризи.

• Водою не можна гасити легкозаймисті рідини (бензин, гас), оскільки нафтопродукти і багато інших органічних речовин спливають на її поверхню, і площа пожежі збільшується.

• Не можна гасити водою такі речовини, як карбіди та селітру, які виділяють при контакті з водою горючі речовини, а також металевий калій, натрій, магній та його сплави, електрообладнання, що знаходиться під напругою, цінні папери та устаткування.

• Дуже суттєвим недоліком води є її погана зволожуюча здатність і невисока в’язкість, що утруднює гасіння волокнистих (бавовник), пиловидних і, особливо, тліючих матеріалів (торфовища).

Водяна паразастосовується для гасіння пожеж у приміщеннях об’ємом до 500м² і невеликих загорань на відкритих установках.

Водяні розчини солей застосовуються для гасіння речовин, які погано змочуються водою (бавовна, деревина, торф). У воду додають поверхнево – активні речовини: піноутворювач ПО – 1, сульфаноли НП – 16, сульфанати, змочувач ДП. При пожежогасінні на підприємствах хімічної, нафтохімічної і нафтопереробної промисловості найбільш широко застосовуєтьсяхімічна піна, яку використовують для гасіння твердих речовин, рідин, що не вступають у взаємодію з водою, і в першу чергу – для гасіння нафтопродуктів. Вогнегасна здатність піни обумовлена перш за все її ізолюючою дією, тобто здатністю перешкоджати проходженню в зону полум’я горючих парів (бензину). Разом з тим, особливо при гасінні твердих матеріалів, суттєве значення має охолоджуюча дія піни. Піна має більш високу зволожуючу здатність, ніж вода. Хімічна піна утворюється при взаємодії розчинів кислот і лугів в присутності піноутворюючої речовини.

Діоксид вуглецю (вуглекислота) використовується для гасіння пожеж, всіх видів загорання, в тому числі обладнання, яке перебуває під напругою. Стиснена рідка вуглекислота при виході через патрубок розширюється і за рахунок цього її температура знижується до – 70⁰С. При переході рідкої вуглекислоти в газ її об’єм збільшується в 500 разів. Утворюється снігоподібна вуглекислота, котра при випаровуванні охолоджує горючу речовину та ізолює її від кисню повітря.

Не можна гасити спирт і ацетон, котрі розчиняють вуглекислоту, а також терміт, фотоплівку, целулоїд, котрі горять без доступу повітря.

Вогнегасні порошки являють собою подрібнені мінеральні солі з різними добавками, що перешкоджають утворенню грудок. Порошки характеризуються найвищою вогнегасною здатністю. Крім того, вони виявляють універсальну дію, забезпечуючи гасіння навіть таких матеріалів, які неможливо погасити водою та іншими засобами. Порошки діють як інгібітори – сповільнювачі реакції.

Вогнегасники

Вогнегасники хімічні пінні (ВХП) призначені для гасіння загорань твердих речовин і рідин, крім тих, що знаходяться під напругою. Будова: металевий корпус циліндричної форми, всередині якого міститься поліетиленовий кислотний стакан. Простір між корпусом і стаканом заповнений розчином лугів з добавкою піноутворювача. В верхній частині корпуса: клапан, який прикриває кислотний стакан; пружина; шток; кришка; горловина; сприск; рукоятка перекидна; держак (ручка). Для проведення в дію ВХП необхідно повернути перекидну рукоятку на 180⁰і, прочистивши сприск, перекинути корпус вверх дном, збовтати і, взявшись за держак і поклавши на згин ліктя, спрямувати струмінь на джерело горіння. ВХП випускають 3 видів:ВХП–10;ВП–М; ВП-9ММ.

Повітряно-пінні вогнегасники в якості заряду вміщують 6% водний розчин піноутворювача ПО-1. Розчин з корпуса вогнегасника виштовхується вуглекислотою, яка знаходиться в спеціальному балоні, в насадку, де розчин змішується з повітрям і утворюється повітряно-механічна піна. Призначені для гасіння твердих речовин і матеріалів і рідин.

Промисловість випускає ручні повітряно-пінні вогнегасники типу ВПП -5; ВПП -10 і стаціонарні ВПП -100 і ВППУ – 250. Для приведення в дію вогнегасника зривають пломбу і натискують на пусковий важіль. Голка проколює мембрану балона, і газ по сифонній трубці надходить в корпус.

Складові частини вогнегасника: корпус, сифонна трубка, балон з вуглекислотою, мембрана, держак, прокладка, кришка, горловина, важіль, рукоятка, шток,захисний ковпак, відцентровий розбризкував, розтруб, пакет сіток і башмак.

Вогнегасники вуглекислотні (ВВ)

Будова: балон ємністю 2 (5л) заповнений вуглекислотою; сифонна трубка; запірний вентиль; розтруб; держак. Для приведення в дію взяти вогнегасник за держак, спрямувати розтруб на вогнище горіння і відкрити вентиль, взявшись за розтруб в рукавицях.

В теперішній час випускаються ВВ, де замість вентиля стоїть сифонний пристрій, для приведення в дію якого необхідно витягнути запобіжне кільце і стиснути ручки сифонного пристрою.

У ВВ – 8 додатково є шланг до розтруба. Корпус ВВ піддають гідровипробуванню не рідше 1 разу на 5 років на зарядних станціях. Заряджені вогнегасники пломбують.

ВВ – 80 – 2 балонна установка на візку.

Порошкові вогнегасники використовують тоді, коли застосування іншого типу не ефективно або може викликати небажані наслідки (подальший розвиток пожежі, вибух і т.д.). Вогнегасні порошки застосовують у вогнегасниках типу ВП–1 «Момент», ВП – 2А, ВП – 10А, ВП -100, ВП -250, СИ-120, автомобілях порошкового гасіння, а також в установках стаціонарних порошкового пожежогасіння. ВПС -10 – для гасіння лужних металів (Na, K), деревини, пластмаси і т.д. Р_роб= 2 кгс/см². Маса зарядженого вогнегасника 18кг.