7.8. Ліквідація та санація підприємницьких структур

Конкуренція та ринкове змагання приводять одні підприємни- цькі структури до розквіту, інші — до занепаду.

Падіння та стагнація — один з етапів розвитку підприємства. Приблизно вісім з десяти новостворених підприємств у перші п’ять років існування зазнають банкрутства і краху.

Ліквідацію суб’єкта підприємництва потрібно здійснювати планомірно з тим, щоб урахувати економічні інтереси заснов- ників, кредиторів і працівників.

Ліквідацію підприємства не можна пускати на самоплив!

Підприємство саме вирішує свої проблеми, враховуючи питання ліквідації. Припинення діяльності — болючий і малоприємний процес, але якщо провести його економічно обґрунтовано, то втрати й негативні наслідки будуть менші.

Припинення підприємницької діяльності може відбуватися реор- ганізацією або ліквідацією підприємства

Підприємство реорганізовується у разі:

³злиття підприємства з іншим з утворенням нового;

³приєднання одного підприємства до іншого;

³поділу підприємства на кілька;

³виділення нового підприємства зі складу іншого;

³перетворення одного підприємства на інше.

Найчастіше реорганізація відбувається виділенням з великих підприємницьких структур дрібніших. Часті випадки злиття або приєднання фінансово слабких підприємств до більш потужних.

При реорганізації підприємства його права та зобов’язання (обов’язки) переходять до правонаступника.

Правонаступництво — це перехід від одного суб’єкта до ін- шого безпосередніх та опосередкованих прав і зобов’язань від- повідно до закону та угоди сторін.

Ліквідація підприємства відбувається:

³за ініціативою засновників (власників, співвласників);

³за рішенням суду або арбітражного суду;

³після досягнення мети, поставленої перед його створенням;

³після закінчення терміну, на який створювалося підприємство;

³за рішенням вищого органу управління господарського това- риства;

142

³ за рішенням інших уповноважених законом органів управлін- ня у разі грубого і систематичного порушення вимог закону та уста- новчих документів (лише щодо окремих видів діяльності).

Крім ліквідації за рішенням суду всі інші варіанти вважаються добровільною ліквідацією.

Частою підставою ліквідації підприємства в судовому порядку є вимога банківських установ щодо визнання його банкрутом.

Банкрутство. Процедура банкрутства є одним із способів реалі- зації ринкового принципу припинення існування (ліквідації) не- ефективних суб’єктів підприємництва.

Банкрутство — встановлена законом процедура примусового задоволення претензій кредиторів, які не можуть бути задово- лені юридичною особою у встановлені законом терміни з огляду на брак грошових засобів та ліквідних активів.

Процедура банкрутства сільськогосподарських підприємств має певні строкові обмеження. Вона може бути порушена лише після 1 січня 2004 р. Така процедура не є надзвичайною економічною по- дією. Це звичайний спосіб елімінації з економічного життя неефек- тивних підприємств.

Процедура банкрутства може розпочатися лише за рішенням ар- бітражного суду на основі письмової заяви самого підприємства, кредиторів, уповноважених органів державного управління (як правило, ДПА, КРУ, органи пенсійного фонду, фонду соціального страхування), прокуратури в інтересах одного з кредиторів (у тому числі держави). Провадження у справі про банкрутство не може здійснювати орган управління підприємства.

Процедура банкрутства складається з таких кроків:

А. Подання зацікавленою особою заяви в арбітражний суд.

Б. Прийняття арбітражним судом ухвали про порушення справи щодо банкрутства.

В. Попереднє засідання арбітражного суду у справі про банкрут- ство.

Г. Виявлення кредиторів та можливих санаторів.

Д. Скликання зборів та створення комітету кредиторів.

Є. Прийняття арбітражним судом рішення про визнання підпри- ємства банкрутом.

Ж. Створення ліквідаційної комісії і передача їй управління під- приємством.

З. Розгляд і затвердження ліквідаційного балансу, ліквідація підприємства.

143

Розглянемо окремі кроки процедури банкрутства.

Б. Ухвала про порушення справи приймається упродовж п’яти робочих днів з дня надходження письмової заяви. Копія рішення надсилається ініціатору банкрутства, підприємству, відомим креди- торам, відповідній банківській установі.

В. Попереднє засідання проводиться упродовж місяця з дня по- рушення справи про банкрутство. На цьому засіданні арбітражний суд заслуховує пояснення і клопотання сторін, розглядає подані до- кументи та висновки аудитора. За рішеннями засідання підтвер- джується або спростовується рішення про початок процедури банк- рутства. У разі підтвердження банкрутства приймається рішення про публікацію офіційних повідомлень (обов’язково — у газетах «Голос України» та «Урядовий кур’єр») та надання повноважень ін- шим особам щодо управління та контролю за майном підприємства– боржника.

Д. Через місяць з дня публікації офіційного повідомлення про початок процедури банкрутства складається список кредиторів, які висунули письмові претензії до боржника. Скликаються збори кре- диторів, формується повноважний комітет представників, кредито- ри знайомляться з пропозиціями санаторів щодо оздоровлення фінансового стану підприємства-боржника.

У разі оголошення потенційних санаторів визначається їх список та запропоновані умови оздоровлення фінансового ста- ну підприємства-боржника. Якщо умови санації задовольня- ють кредиторів, то процедура банкрутства припиняється, якщо ні — продовжується.

Є. Арбітражний суд оголошує боржника банкрутом. З цього мо- менту не виголошені претензії кредиторів не приймаються, нараху- вання пені та штрафних санкцій за простроченими платежами припиняється. Визначаються ліквідатори та ліквідаційна комісія з числа їхніх представників. Ліквідаційна комісія бере на себе управ- ління майном підприємства та приймає заходи щодо забезпечення його схоронності. З майна підприємства вилучаються об’єкти та ре- сурси, що є предметом юридично підтвердженої застави (крім заста- ви оголошеним кредиторам) .

Дотримання процедури банкрутства є важливим для забезпе- чення законності його здійснення. Формальне порушення процеду- рних питань, навіть на перший погляд неістотних, може стати при- чиною її оскарження.

144

З. Ліквідаційна комісія здійснює заходи щодо планомірної лікві- дації підприємства-боржника в інтересах оголошених кредиторів. При цьому вона проводить комплексну інвентаризацію, складає лі- квідаційний баланс, стягує дебіторську заборгованість, реалізує майно банкрута та інші активи. Ліквідаційна комісія підзвітна ко- мітету представників кредиторів. Саме цей комітет затверджує лік- відаційний баланс і дає дозвіл на реалізацію майна.

Отримані кошти направляються на покриття витрат і претензій у такій черговості: витрати, пов’язані зі здійсненням процедури бан- крутства та діяльності ліквідаційної комісії; зобов’язання щодо оплати праці в підприємстві-боржнику; сплата податків і обов’язко- вих платежів; задоволення вимог кредиторів; задоволення вимог засновників щодо дивідендів, паїв, часток тощо; задоволення інших претензій.

Якщо після ліквідації підприємства у нього залишається майно та ресурси, достатні для здійснення підприємницької діяльності, то вона може розпочатися після проведення нової процедури створен- ня та реєстрації.

Підприємство вважається ліквідованим з моменту внесення за- пису про це в державний реєстр.

У разі загрозливого погіршення показників роботи підприємства, загрози банкрутства або значних збитків засновники (власники) часто вдаються до його санації.

Санація — система спеціальних заходів та прийомів поліп- шення показників роботи, оздоровлення фінансового стану під- приємства.

Санацію часто проводять на вимогу кредиторів з тим, щоб уник- нути банкрутства. Адже потенційні вигоди від ефективного та на- дійного партнера є вищими, ніж результати задоволення частини претензій при ліквідації підприємства. За згоди кредиторів на сана- цію та наявності санатора процедура банкрутства не застосовується.

Основними прийомами санації є:

³призначення зовнішнього керівництва;

³розроблення санаційного плану (бізнес-плану);

³реалізація санаційного плану.

У перебігу санації знаходять причини, що призводять до погір- шення фінансового стану підприємства, та визначають можливі за- ходи щодо їх усунення. Для з’ясування причин кризового стану під- приємства проводять:

145