Тема 10. Розвиток туризму в незалежній Україні

Кількість годин: аудиторні заняття – 2 год., самостійна робота – 1.

Методичні рекомендації щодо вивчення теми

Мета теми полягає в тому, щоб з'ясувати основні тенденції розвитку вітчизняного туризму на зламі ХХ-ХХІ ст. Пропонується наступний план:

1. Стан туристичної справи в Україні в 90-і рр. XX ст.

2. Український туризм як складова міжнародного туризму.

3. Основні тенденції та перспективи розвитку вітчизняного туризму на рубежі ХХ-ХХІ ст.

У першому питанні варто знати, що основними напрямами державної політики в галузі туризму було проголошено такі:

- залучення громадян до раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, ознайомлення з історико-культурною спадщиною, природним середовищем, організація оздоровлення населення;

- забезпечення раціонального використання та збереження туристичних ресурсів, становлення туризму як високорентабельної галузі економіки України, створення ефективної системи туристичної діяльності для забезпечення потреб внутрішнього та іноземного туризму;

- створення і вдосконалення нормативно-правової бази в галузі туризму відповідно до чинного законодавства України, міжнародних норм і правил;

- захист прав та інтересів держави в галузі туризму;

- створення сприятливого для розвитку туризму податкового, валютного, митного, прикордонного та інших видів контролю;

- створення економічних умов, які стимулюють розвиток туризму в Україні;

- запровадження пільгових умов для організації туристичної та екскурсійної роботи серед дітей, підлітків, молоді, інвалідів та малозабезпечених верств населення;

- заохочення національних та іноземних інвестицій у розвиток тощо.

Важливим кроком у створенні правових засад туристичної діяльності стало прийняття 15 вересня 1995 р. Верховною Радою України Закону України «Про туризм» (першого такого закону на теренах колишнього СРСР), який визначив стратегію і конкретні завдання розвитку туристичної сфери, став свідченням посилення уваги з боку законодавчої та виконавчої гілок влади до туристичної галузі, її проблем і перспектив.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. було затверджено Програму розвитку туризму в Україні до 2005 р. 29 квітня 2002 р. було прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми розвитку туризму на 2002-2010 рр.». Основною метою Програми проголошено створення конкурентоспроможного міжнародного ринку національного туристичного продукту, здатного максимально задовольнити туристичні потреби населення країни, забезпечення на цій основі комплексного розвитку регіонів за умови збереження екологічної рівноваги та культурної спадщини.

Аналіз другого питання слід розпочати з того, що український туризм є органічною частиною міжнародного туризму. У 1997 р. Україну прийнято дійсним членом до Всесвітньої туристичної організації (ВТО), а у вересні 1999 р. на 13-й Генеральній асамблеї ВТО у м. Сантьяго (Чилі) обрано до керівного органу ВТО – Виконавчої ради.

З метою підвищення ефективності туристичної галузі України, поліпшення просування національного туристичного продукту на світовому ринку, проведення широкомасштабної та комплексної реклами туристичного потенціалу, залучення іноземних туристів до країни, підвищення іміджу й авторитету нашої держави в туристичному співтоваристві, інтеграції нашої країни у європейську спільноту, розвитку національної економіки та культури, ефективного використання туристичних ресурсів, розбудови інфраструктури, залучення до світового інформаційного простору, вивчення передового досвіду організації туристичної діяльності розроблено заходи щодо розширення міжнародного туристичного співробітництва.

Заохочуючи іноземців до відвідання, Україна на початку XXI ст. спрощувала візові формальності. Натомість західні сусідні держави – Болгарія, Чехія, Словаччина, Польща та деякі інші, – які є для громадян України не тільки туристичними, а й транзитними, поступово запровадили візові режими в'їзду для українських туристів. Наслідком цього став і продовжуватиметься в найближчому майбутньому перерозподіл напрямків туристичних потоків.

Похмурою сторінкою участі України в міжнародному туризмі стало масове використання статусу туриста громадянами нашої країни з метою пошуку роботи (переважно нелегальної) за кордоном.

Розглядаючи третє питання, варто знати, що в 1990-і та попередні роки було стоврено правові засади, туристичні організації України значно активізували свою діяльність у розвитку внутрішнього та міжнародного туризму:

- проведена робота з формування в туристичній галузі управлінської вертикалі шляхом створення підрозділів з питань туризму в місцевих органах виконавчої влади;

- успішно розвивалося співробітництво в сфері туризму в межах міжнародних організацій: Організації Чорноморського економічного співробітництва (ЧЕС), Центральноєвропейської ініціативи (ЦЄІ), Ради з туризму країн-учасниць СНД; у 1998 р. за участю української делегації прийнято Тбіліську декларацію країн – учасниць СНД щодо створення сприятливих умов для стабільного розвитку туризму;

- розроблено Національну систему туристично-екскурсійних маршрутів «Намисто Славутича»;

- введено державну статистичну звітність у галузі туризму; запроваджено ліцензування суб'єктів туристичної діяльності всіх форм власності (нині їх понад 3 тис.); укладено близько 30 міжурядових та міжвідомчих угод про співробітництво в галузі туризму із зарубіжними країнами;

- запроваджено щорічне проведення міжнародних туристичних салонів у Києві, Львові, Одесі, Харкові, Ялті та інших містах;

- стала традиційною участь національних стендів України в престижних туристичних біржах і ярмарках (Лондон, Берлін, Варшава, Москва, Мілан, Санкт-Петербург тощо);

- створено автоматизований інформаційно-рекламний центр «Українська туристична інформаційна система» (УТІС). що увійшов до мережі Інтернет, з регіональними представниками у містах Одесі та Львові;

- створено Державну акціонерну компанію «Україна туристична».

На початку ХХІ ст. визначними подіями, що мали вплив на туристичну галузь в Україні, були:

- прийняття змін до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»;

- парламентські слухання «Про стан і перспективи розвитку туризму в Україні»;

- візит до Києва генерального секретаря ВТО Франческо Франжіаллі;

- регіональний семінар ВТО «Вплив Інтернету та електронної торгівлі на індустрію подорожей і туризму»;

- активна діяльність громадських туристичних організацій України, створення Всеукраїнського союзу працівників асоціацій, підприємств та організацій туристичної сфери (УкрСоюзТур);

- участь України в олімпійських іграх у Сіднеї; v проведення VII Міжнародного туристичного салону «Україна 2000».

Термінологічний словник

Ліцензія – документ, що демонструє певний дозвіл. Документ державного зразка, що засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Пісенний конкурс Євробачення – щорічний пісенний конкурс, що проводиться з 1956 року між країнами-членами Європейської Мовної Спілки. У 2005 р. конкурс відбувся в Україні (Києві).

Туристичні виставки – традиційне щорічне місце зустрічі споживачів туристичних послуг, операторів, авіакомпаній, тур агентств, національних і регіональних туристичних комітетів, страхових компаній, готельних та курортних комплексів. Виставка розкриває весь спектр туристних послуг, починаючи з організації туристичних подорожей різними країнами світу, і закінчуючи послугами з авіаперевезень, продажем залізничних білетів, розміщенням та бронюванням готелей, організацією конференцій, семінарів, інсентив-турів, наданням страхових послуг.

Завдання для самоперевірки знань

Завдання 1.

В якому році був прийнятий закон України «Про туризм»:

- 1991 р.;

- 1995 р.;

- 1999 р.

Завдання 2.

Яку національну систему туристично-екскурсійних маршрутів було розроблено у 90-ті роки ХХ ст.:

• «Намисто Славутича»;

• «Велесова книга»;

• «Золота пектораль».

Завдання 3.

Коли Україну було обрано до керівного орану ВТО – Виконавчої ради:

• 1999 р.;

• 2000 р.;

• 2014 р.

Завдання для самостійного опрацювання

Підготуйтеся дати відповідь на такі питання:

1. Сучасна індустрія відпочинку.

2. Професійна етика в сфері туризма і гостинності.

3. Етичні проблеми індустрії гостинності.

4. Професійність спеціаліста сфери туризму і гостинності.

Інформаційні джерела: 19, с. 229-282; 21, с. 106-147.