Порівняльна характеристика підходів до оцінки інтелектуальної власності

Назва підходу	Визначення вартості ОІВ	Переваги	Недоліки	Застосування підходу
Витратний	Визначається витратами на створення екві­валентного за призначенням й корисністю ОІВ	Придатний для ОІВ будь-якого типу, а також при відсутності інформації про факти купівлі-продажу схо­жих за призна­ченням й ко­рисністю ОІВ	Потребує вели­кого обсягу експертних оці­нок. Не може бути викорис­таний для оцін­ки вартості та­ких ОІВ, як знак для това­рів і послуг, за­значення місця походження то­вару тощо	Застосовується завжди як до­датковий засіб для коректу­ван­ня даних, що одержуються будь-якими ін­шими спосо­ба­ми, а також у випадках, коли неможливо ви­значити вартість ОІВ іншим чином
Ринковий	Визначається за найбільш віро­гідною ціною на відповід­но­му сегменті ринку схожого за призначен­ням й корис­ністю ОІВ	Найбільш адек­ватний, якщо є інформація про факти купівлі-продажу схо­жих за призна­ченням й ко­рисністю ОІВ	Може бути застосований для оцінки вар­тості масових ОІВ, щодо яких є різноманітна ринкова ста­тистика	Застосовується завжди, якщо достатньо ін­формації про факти купівлі-продажу схо­жих за призна­ченням й ко­рисністю ОІВ
Прибутковий	Визначається прибутком від використання ОІВ	Може бути застосований для будь-яких ОІВ, що прино­ситимуть при­буток	Передбачає ши­роке вико­рис­тання прогноз­них даних, які можуть бути отримані лише експертним шляхом	Застосовується завжди, якщо можна одер­жати дані про прибутки від використання ОІВ

Під методом оцінки розуміють спосіб визначення вартості об’єкта оцінки, послідовність оціночних процедур, які дають можливість реалізувати конкретний підхід до оцінки. У рамках кожного підходу існує кілька методів, що дозволяють розрахувати вартість права на ОІВ у грошових одиницях. Між підходами до оцінки прав на ОІВ і методами оцінки існує зв’язок, який поданий у табл. 2.

Таблиця 2

Зв’язок між підходами і методами

№	Підхід	Методи
1	Затратний	Метод вартості заміщення
		Метод первісних витрат
		Метод вартості відтворення
2	Ринковий	Метод порівняльного аналізу продаж
3	Дохідний	Метод прямої капіталізації
		Метод надлишкового прибутку
		Метод дисконтування грошових потоків
		Метод звільнення від рояті

Для визначення вартості інтелектуальної власності на підставі витратного підходу використовують такі методи:

метод вартості відтворення – передбачає визначення вартості на створення нової точної копії такого ж самого об’єкту інтелектуальної власності;

метод вартості заміщення – використовується принцип замі­щен­ня, який стверджує, що максимальна вартість власності визначається мінімальною ціною, яку варто заплатити під час купівлі об’єкту з аналогічною споживчою вартістю;

метод первісних витрат – базується на фактично наведених ви­тра­тах, вибраних із бухгалтерської звітності підприємства за останні ро­ки.

Ринковий підхід до оцінки має один метод – метод порівняльного аналізу продажів, за яким передбачається порівняння оцінюваного об’єкту з іншими об’єктами, які еквіваленті йому за своєю якістю, призначенням і корисністю та були продані на аналогічному сегменті ринку останнім часом

Майбутні вигоди підприємства переводять у вартість такими методами:

метод прямої капіталізації – полягає в тому, що загальна вартість капіталу й одержання від його використання прибутку пов’язані між собою позиковим відношенням, яке передбачає повернення капіталу (амортизація) та одержання прибутку від його використання;

метод звільнення від роялті – полягає у припущенні, що інтелекту­альна власність, яка використовується підприємством, йому не нале­жить;

метод надлишкового прибутку – припускає, що продукція, яка випускається з використанням інтелектуальної власності, приносить більше прибутку, ніж без інтелектуальної власності;

метод роялті – визначає вартість об’єкта інтелектуальної влас­но­сті як частку від бази роялті (доходу, прибутку, вартості основної си­ровини).

Основними видами ліцензійних платежів є роялті, паушальний та комбінований.

Роялті – це періодичні відрахування, що ліцензіат сплачує про­тя­гом усього строку дії ліцензійного договору

Паушальний платіж – це фіксована сума, що визначається в тексті ліцензійного договору та може сплачуватися як одноразово, так і частинами, але обов’язково на початковій стадії дії ліцензійного дого­вору.

Комбінований платіж – передбачає виплату чітко встановленої су­ми платежу на початковій стадії дії договору та відрахування відсотків за результатами комерційної реалізації продукції.