Діяльність соціальних центрів матері і дитини43 (осіб)

	2006	2007	2008	2009
Кількість центрів			13	14
Кількість жінок, які перебували у центрі протягом року, з них:			179	234
вагітних			31	33
з дитиною від народження до 18 місяців			141	201

У 2009 році діяло 14 соціальних центрів матері та дитини. Зокрема в таких областях: Вінницька, Закарпатська, Київська, Львівська, Луганська, Сумська, Полтавська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Чернігівська, Чернівецька, м. Севастополь та АР Крим. У них протягом року перебувало 33 вагітні жінки та 201 жінка з дитиною. 9 вагітних жінок протягом звітного періоду народили дітей і продовжили там своє перебування вже разом з дітьми. У результаті роботи: влаштовано на навчання 29 осіб; 6 працевлаштовані; 76 знайдено (відновлено) житло; 167 налагодили/відновили стосунки з соціальним оточенням; 130 - з родиною; 113 було надано допомогу в оформленні необхідних документів; 210 і 208 дітям було організовано та проведено медичне обстеження; 215 отримали навички догляду за дитиною та знання про розвиток дітей раннього віку.

За цей час із соціальних центрів матері та дитини вибуло 9 вагітних жінок і 118 жінок з дітьми від народження до 18 місяців; 1 жінка з дитиною, якій понад 18 місяців. З них: 59 жінок перебували в закладі до 6 місяців (що становить 46 % від загальної кількості); 42 – до 12 місяців; 26 – до 18 місяців. Після вибуття із закладів 30 жінок повернулися до чоловіків, 51 розпочала самостійне життя з дитиною, 23 повернулися в сім’ї батьків, 19 вступили до шлюбу, 121 було передано під соціальний супровід центрів. Дві вагітні жінки були відраховані за систематичне порушення правил внутрішнього розпорядку (Вінницька обл.), у ще двох вилучено дітей (Харківська та Хмельницька обл.). 97 % вибули із соціальних центрів матері і дитини з досягненням позитивного результату.

Все це свідчить про велику потребу в подальшій роботі з жінками за місцем проживання та наданні їм комплексу необхідних соціальних послуг з метою підтримки та подальшої їх адаптації. Висока результативність роботи соціальних центрів матері та дитини простежується з початку створення їх мережі у 2006 році, адже соціальна підтримка жінки з дитиною, створення умов для повноцінного функціонування сім’ї є вельми актуальними.

З метою запровадження ефективної системи профілактики раннього сирітства необхідно:

• забезпечити систему підготовки спеціалістів соціальних центрів матері й дитини і консультаційних пунктів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді у пологових стаціонарах, жіночих консультаціях та будинках дитини;

• визначити критерії моніторингу та оцінки діяльності консультаційних пунктів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді у пологових стаціонарах, жіночих консультаціях та будинках дитини;

• розробити інструкції щодо впровадження базового рівня соціальних послуг та забезпечення ефективності соціальної роботи з жінками, які виявили намір відмовитися від новонародженої дитини, в соціальних центрах матері та дитини;

• розробити санітарно-гігієнічних норми діяльності соціальних центрів матері та дитини.

Як зазначалося вище, одним з компонентів попередження сімейного неблагополуччя є формування і впровадження ідеології відповідального батьківства серед дітей, молоді та подружніх пар. Потреба у проведенні профілактики сімейного неблагополуччя, формування усвідомленого і відповідального батьківства вимагає запровадження системної просвітньої і консультативної роботи серед молоді щодо формування сім’ї, виховання дітей, батьківської відповідальності. Саме цей напрям соціально-педагогічної роботи має стати одним з пріоритетних у державній сімейній політиці.

Така діяльність передбачена Державною програмою підтримки сім’ї на період до 2010 року. Проте аналіз звітності органів виконавчої влади демонструє відсутність єдиних загальнонаціональних підходів у формуванні національної системи «батьківського всеобучу». За звітами обласних державних адміністрацій можна виділити окремі напрями та форми роботи.

Зміцнення сімейних цінностей відбувається через:

1. організацію тематичних свят, фестивалів – обласна естафета «Молода галицька родина», обласний фестиваль свідомого батьківства (Івано-Франківська обл.);

2. науково-практичні конференції, круглі столи – обласна конференція «Міцна сім’я - основа суспільства» (Івано-Франківська обл.).

Формування культури сімейних стосунків:

1. розповсюдження інформаційних матеріалів під час просвітницьких заходів (Миколаївська обл.);

2. книжкові виставки для сімейного читання, оформлення у бібліотечних закладах (Миколаївська обл.);

3. роботу батьківського всеобучу в навчально-вихованих закладах, діяльність якого зорієнтована на формування педагогічної освіти батьків (Миколаївська обл.);

4. впровадження навчальних програм, зокрема «Концептуальні засади основних орієнтирів виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України» (Київська обл.).

Робота з молоддю з підготовки до сімейного життя, робота з молодими сім’ями:

1) громадські організації надають інформаційну підтримку та проводять навчання, за такими напрямами:

- формування сімейних стосунків (Рівненська, Івано-Франківська обл.);

- підготовка до народження дитини (Рівненська обл.);

- навчання з питань відповідального батьківства для молодих подружніх пар (Івано-Франківська обл.).

Робота з сім’ями з дітьми:

1. у консультаційних пунктах центрів соціальних служб, що діють при пологових відділеннях, жіночих консультаціях, надають консультації з таких питань: внутрішньоособистісні проблеми, поліпшення емоційного стану, профілактика раннього соціального сирітства, права дитини, профілактика ускладнень внутрішньосімейних стосунків, міжособистісні проблеми, проблеми здоров’я, взаєморозуміння членів сім’ї (Київська, Івано-Франківська, Харківська обл.);

2. батьківські лекторії у навчальних закладах (Черкаська обл.).

Окремі заходи в областях, за переліком виконавців і напрямками роботи засвідчують потребу у визначенні суб’єктів (міністерств та відомств), які повинні передбачати у своїй діяльності впровадження заходів, спрямованих на зміцнення інституту сім’ї, формування сімейних цінностей, відповідального і усвідомленого батьківства.

Діюча оцінка ефективності Державних програм з підтримки сім’ї на період до 2010 року, за кількістю проведених заходів не є показовою і не дозволяє простежити впливовість і доцільність проведення тих чи інших галузевих програм. Є потреба запровадження системи періодичної звітності, яка має бути розроблена і затверджена на рівні кожного Міністерства, щодо ефективності впровадження окремих галузевих програм і Державної програми підтримки сім’ї загалом. Однією зі складових такої системи має стати моніторинг суспільної думки щодо сімейних цінностей, відповідального батьківства, готовності молоді до створення сім’ї та народження дітей.

Необхідно наголосити, що робота з формування відповідального батьківства, профілактики сімейного неблагополуччя, попередження виходу дитини з сім’ї має стати пріоритетним напрямком роботи Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту. Якщо переглянути основні завдання, вирішення яких є пріоритетним напрямом державної соціальної політики останніх років, побачимо, що всі вони спрямовані на усунення або зменшення наслідків недостатньої уваги держави до сім’ї, яка виховує дітей. Наприклад, деякі пріоритетні завдання: дитяча безпритульність та бездоглядність, соціальне сирітство, дитяча та молодіжна злочинність, наркоманія, проституція, жорстоке поводження з дітьми. На жаль, система побудована так, що виявлення неблагополучних сімей відбувається на етапі, коли сім’я потребує термінової реабілітації, а не попереджувальної (профілактичної) роботи. Простежується необхідність впровадження дієвих програм, скерованих на попередження виходу дитини з сім’ї та своєчасну підтримку сімей, які потрапили в складні життєві обставини. Одним зі стримуючих факторів є той, що керівники місцевих громад не несуть відповідальності за неналежну організацію надання допомоги дітям та сім’ям, які її потребують.

Спрямованість соціальної допомоги сім’ям з дітьми лише на підвищення матеріальних виплат не дозволяє вирішити всього спектру проблем сучасних сімей. Державні програми, в першу чергу, націлені на подолання наслідків безвідповідального батьківства. Однак необхідним є впровадження програм соціально-профілактичної роботи з благополучними сім’ями, внаслідок чого буде значно зменшена кількість негативних соціальних явищ у дитячому та молодіжному середовищі. Є потреба у створенні дієвої системи виявлення та соціальної підтримки сімей, які самостійно не можуть вирішити власні життєві проблеми, а це можливо лише при ефективній і зацікавленій міжгалузевій взаємодії. Перш за все, потрібно запровадити дієві важелі відповідальності та активізації місцевих громад щодо створення сприятливого середовища для сімей з дітьми.

Державний підхід щодо формування відповідального батьківства має передбачати роботу за такими напрямами:

1. визнання цінності сім’ї як основного державного пріоритету;

2. формування культури відповідального батьківства;

3. підготовка молоді до подружнього життя;

4. надання інформаційної та консультативної допомоги сім’ям з дітьми – профілактика сімейного неблагополуччя;

5. робота з сім’ями, в яких батьки неналежним чином виконують свої обов’язки.