Тема 3 методи кількіс1ного аналізу ризику План вивчення теми
Метод аналогій
Аналіз чутливості (вразливості)
Аналіз ризику методами імітаційного моделювання
Аналіз ризику можливих збитків
Аналітичний метод
1. Метод аналогій
Для аналізу ризику, яким може бути обтяжений новий проект, доцільно дослідити дані про наслідки впливу несприятливих чинників ризику щодо близьких за сутністю раніше виконуваних проектів. У цій сфері діяльності найбільшу ініціативу виявляють страхові компанії.
У використанні аналогів застосовують бази даних і знань стосовно чинників ризику. Ці бази будуються на матеріалах з літературних джерел, пошукових робіт, моніторингу, шляхом опитування фахівців, менеджерів проектів тощо. Використовуючи відповідний математичний апарат, одержані дані обробляють для виявлення залежностей та з метою врахування потенційного ризику в реалізації нових проектів.
Необхідно, однак, зазначити, що навіть у відносно простих і широковідомих випадках невдалого завершення проектів досить важко створити передумови для майбутнього аналізу, тобто підготувати досить вичерпний і реалістичний набір сценаріїв можливих невдалих завершень проектів. Тому застосування методу аналогій може виявитися достатнім лише в простих випадках, а в основному він використовується як допоміжний у низці інших методів.
2. Аналіз чутливості (вразливості)
Необхідно звернути увагу на те, що аналіз чутливості (вразливості) є одним
з найпростіших i широковідомих методів урахування чинників невизначеності,
характерних для оцінювання проектів у бізнесі. За його допомогою з’ясовують, якi з чинників (параметрів, що оцінюються) стосовно проекту можна віднести до найбільш “ризикованих”.
Аналіз чутливості здійснюється двома кроками.
Перший крок – формування моделі, яка визначає математичні співвідношення між змінними (параметрами), що стосуються прогнозування (планування) очікуваних результатів.
Другий крок – це, власне, аналіз чутливості. Він дає змогу ідентифікувати найважливіші (як чинники ризику) змінні в моделі оцінки об’єкта (проекту).
Необхідно відмітити, що в якості показників чутливостi об’єкта (проекту) щодо змiни тих чи iнших чинникiв доречно використовувати показники еластичностi.
Еластичнiсть – мiра реагування однiєї змiнної величини (функцiї) на змiну iншої (аргументу), а коефіцієнт еластичності — це число, яке показує вiдсоткову змiну функцiї в результатi одновiдсоткової змiни аргументу.
Нехай відомий вид функції, яка виражає залежність показника y від n чинникiв (аргументiв) і визначена в певнiй областi значень цих аргументiв:
.
(3.1)
Коефіцієнт
еластичності цієї функції щодо змінної
xj,
,
визначається за формулою:
(3.2)
Якщо функцiя y = f(x) неперервна і диференцiйована в певнiй областi значень аргументiв, то коефіцієнт еластичності обчислюється за формулою:
(3.3)
Слід зазначити, що величина коефіцієнта еластичності не залежить вiд вибору одиниць вимiрювання рiзних чинникiв. Чим бiльшим (за модулем) є значення коефіцієнта еластичностi, тим вищим буде ступiнь чутливості, а отже, й ризик щодо змiни певного чинника, від якого залежить цей показник.
Необхідно звернути увагу на те, що метод чутливостi для аналiзу ризику вiдзначається простотою, але він є дещо обмеженим. По-перше, за цим методом вплив на оцiнку значення економічного показника кожного чинника аналiзується окремо. Тоді як iстотне значення має їхній iнтегральний вплив. Власне, тут необхідно враховувати ефект синергізму.
По-друге, аналiз чутливостi не враховує взаємозв’язку мiж параметрами (чинниками). Неврахування суттєвих внутрiшнiх залежностей мiж прогнозованими чинниками (змiнними) може спричинити суттєву деформацію результатів аналiзу.