- •1.2 Шкідливі та небезпечні виробничі чинники
- •1.3 Виробничий травматизм та професійні захворювання
- •1.4 Причини виробничого травматизму та професійних захворювань
- •1.5 Законодавча та нормативна база у сфері охорони праці
- •1.5.1 Основні положення законодавства про працю та охорону праці
- •1.5.2 Принципи державної політики в галузі охорони праці
- •1.5.3 Право громадян на охорону праці
- •1.5.4 Соціальний захист потерпілих на виробництві
- •1.5.5 Пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці
- •1.5.6 Відшкодування шкоди працівникам за ушкодження здоров’я
- •1.5.7 Обов’язки роботодавця щодо створення безпечних і не шкідливих умов праці та обов’язки працівників щодо виконання нормативних актів
- •1.5.8 Державні нормативні акти про охорону праці
- •1.6 Відповідальність за порушення законодавчих та нормативно–правових актів про охорону праці
- •1.6.1 Дисциплінарна відповідальність
- •1.6 Відповідальність за порушення законодавчих та нормативно–правових актів про охорону праці
- •1.6.1 Дисциплінарна відповідальність
- •1.6.2 Адміністративна відповідальність
- •1.6.3 Матеріальна відповідальність
- •1.6.4 Кримінальна відповідальність
- •Тема 2. Державне управління та організація робіт з питань охорони праці на виробництві
- •2.1 Організація охорони праці на підприємстві
- •2.2 Органи державного управління охороною праці
- •2.2.1 Система управління охороною праці
- •2.2.2 Функції управління охороною праці
- •2.2.3 Управління охороною праці на підприємстві
- •2.2.4 Організація служби охорони праці
- •2.3 Навчання з питань охорони праці
- •2.4 Нагляд і контроль за станом охорони праці
- •2.4.1 Органи державного нагляду за станом охорони праці
- •2.4.2 Повноваження й права органів державного нагляду за станом охорони праці
- •2.4.3 Громадський контроль з охорони праці
- •2.4.4 Функції комісії з питань охорони праці на підприємстві
- •2.4.5 Відомчий та адміністративний контроль за станом охорони праці
- •2.5 Розслідування та облік нещасних випадків профзахворювань та аварій на виробництві
- •2.5.1 Розслідування нещасних випадків
- •2.5.2 Повідомлення про нещасні випадки, порядок розслідування та ведення їх обліку
- •2.5.3 Спеціальне розслідування нещасних випадків
- •2.5.4 Розслідування й облік хронічних професійних захворювань
- •2.5.5 Розслідування та облік аварій
- •2.6 Аналіз причин виробничого травматизму та професійних захворювань
- •2.6.1 Методи аналізу причин травматизму і професійних захворювань
- •2.7 Заходи щодо профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань
- •Тема 3. Фактори санітарно-гігієнічних умов праці та контроль за дотриманням вимог санітарного законодавства
- •3.1 Загальні положення про санітарно-гігієнічні умови праці
- •3.2 Державне санітарне законодавство
- •3.3 Санітарно-епідеміологічний нагляд і його роль в профілактиці професійних захворювань
- •3.4 Оцінка умов праці
- •3.5 Вплив умов праці на функціонування організму
- •Тема 4. Класифікація умов праці за шкідливими чинниками та оцінка їх відповідності санітарно-гігієнічним вимогам
- •4.1 Повітряне середовище та його роль у створенні сприятливих умов праці
- •4.2 Метеорологічні умови та їх вплив на організм
- •4.3 Забруднення повітряного середовища шкідливими речовинами
- •4.3.1 Виробничий пил
- •4.4 Вентиляція виробничих приміщень
- •4.5 Освітлення виробничих приміщень
- •4.5.1 Вимоги до виробничого освітлення та його вплив на зорову функцію
- •4.5.2 Природне освітлення
- •4.5.3 Штучне освітлення
- •4.5.4 Методи розрахунку штучного освітлення
- •4.6 Вібрація
- •4.6.1 Причини вібрації та характеристика основних вібраційних параметрів
- •4.6.2 Дія вібрації на організм
- •4.6.3 Заходи та засоби захисту від вібрації
- •4.7 Шум, ультразвук та інфразвук
- •4.7.1 Виробничий шум та його основні характеристики
- •4.7.2 Дія шуму на організм людини
- •4.7.3 Методи та засоби захисту
- •4.7.4 Ультразвук
- •4.7.5 Інфразвук
- •4.7.6 Іонізуюче випромінювання
- •4.8 Електромагнітні випромінювання (емп)
- •4.9 Випромінювання оптичного діапазону
- •4.9.1 Інфрачервоне випромінювання
- •4.9.2 Ультрафіолетове випромінювання
- •4.9.3 Лазерне випромінювання
- •4.10 Санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення виробничих підприємств
- •5.4.2 Дія електричного струму на організм людини
- •5.4.6 Класифікація виробничих умов за рівнем електробезпеки
- •Тема 6. Пожежна безпека
- •6.1 Загальні відомості про пожежі
- •6.1.2 Поняття про пожежу та пожежну безпеку
- •6.1.3 Причини пожеж
- •6.1.4 Негативні й шкідливі чинники пожеж
- •6.2 Пожежонебезпечні властивості матеріалів та речовин
- •6.2.1 Теоретичні основи процесу горіння
- •6.2.2 Класифікація видів горіння
- •6.2.3 Група горючості матеріалів та речовин
- •6.2.4 Показники пожежної та вибухової небезпеки
- •6.2.5 Особливості горіння горючих матеріалів
- •6.2.6 Особливості горіння рідких речовин
- •6.2.7 Особливості горіння пиловидних матеріалів
- •6.2.9 Умови самозаймання речовин
- •6.3 Пожежовибухонебезпечність об'єктів
- •6.3.2 Класифікація приміщень будівель та зовнішніх установок за вибухопожеж та пожежною небезпекою
- •6.3.3 Вимоги щодо вибухо- і пожежобезпеки при використанні електроустановок
- •6.4 Система попередження пожеж
- •6.4.1 Основні засади системи попередження пожеж
- •6.5.1 Вимоги до системи пожежного захисту
- •6.4.2 Вимоги до системи попередження пожеж
- •6.5 Система пожежного захисту
- •6.5.2 Заходи щодо попередження розповсюдження пожежі
- •6.5.3 Ступінь вогнестійкості будівель та споруд
- •6.5.4 Пожежна сигналізація
6.2 Пожежонебезпечні властивості матеріалів та речовин
6.2.1 Теоретичні основи процесу горіння
Теорію процесів окислення в кінці ХІХ ст. розробив академік А.М. Бах, довівши, що окислення самочинно відбувається у природних умовах.
Під час окислення завжди виділяється теплота, але не кожне окислення закінчується процесом горіння.
Подальшу розробку теорії процесів горіння вивчав академік М.М. Семенов, за що йому у 1956 р. було присвоєно Нобелівську премію.
Згідно з теорією М.М. Семенова горіння – це ланцюгова реакція, тривалість якої залежить від фізико-хімічних властивостей горючої речовини, кількості кисню та інших чинників, що обумовлюють швидкість протікання даного процесу.
Горіння – це фізико-хімічний процес взаємодії горючої речовини з киснем повітря, внаслідок чого виділяється тепло і випромінюється світло.
Основою процесу горіння є комплекс екзотермічних окислювально-відновлювальних реакцій горючої речовини з окислювачем.
За звичайних умов горіння – це процес окислення або з’єднання горючої речовини з киснем повітря.
Процес горіння потребує поєднання трьох компонентів:
речовини, що здатна горіти;
джерела запалювання, з відповідним запасом енергії;
окислювача – найбільш бурхливе горіння відбувається у чистому кисні.
Горючі речовини можуть перебувати у трьох агрегатних станах:
рідкому;
твердому;
газоподібному.
Якщо речовина утворила з повітрям горючу суміш, вона стає готовою до горіння і становить велику небезпеку, бо не потребує потужного й тривалого джерела вогню, а запалюється від малопотужної іскри.
Важливою характеристикою горючої суміші є процентне співвідношення горючої речовини й кисню у повітрі.
Горючі суміші залежно від співвідношення пального та окислювача поділяються на такі види:
бідні – мають надлишок окислювача і недостатню кількість горючої речовини;
багаті – мають надлишок горючої речовини.
Залежно від швидкості хімічної реакції та утворення горючої суміші горіння має декілька видів.
6.2.2 Класифікація видів горіння
Залежно від швидкості хімічної реакції та утворення горючої суміші горіння може відбуватися у вигляді:
тління – швидкість до кількох см/с;
власного горінні – швидкість до кількох м/с;
вибуху – швидкість кілька сотень м/с;
детонації – швидкість до декількох тисяч м/с.
Швидкість процесу горіння залежить від кількісних і якісних показників горючої суміші та імпульсу запалювання, які в процесі горіння можуть змінюватися або залишатися постійними.
Залежно від швидкості розповсюдження полум’я горіння буває:
дефлаграційне, що відбувається з дозвуковими швидкостями (від кількох см до декількох метрів за секунду);
детонаційне, що має надзвукові швидкості.
Горіння буває стійким тоді, коли воно не супроводжується підвищенням тиску. Підвищення тиску призводить до вибухового горіння. Реальні вибухи носять переважно дефлаграційний характер.
У процесі горіння розповсюдження полум’я посилює стиснення газу. Стиснення відбувається у вигляді слабких ударних хвиль. Кожна ударна хвиля проходить з більшою швидкістю, ніж попередня. Перед фронтом полум’я ударні хвилі з’єднуються в одну потужну хвилю. Така ударна хвиля призводить до сильного стиснення і розігрівання газу. З підвищенням температури в ударній хвилі виникає новий стійкий режим – детонація, який характеризується різким стрибком тиску до 20-30 кПа в точці утворення ударної хвилі і надзвуковими швидкостями.
Дозвукове горіння поділяється на ламінарне та турбулентне.
Ламінарне горіння характеризується пошаровим поширенням полум’я по свіжій горючій системі, турбулентне – змішуванням шарів потоку.
Горючі системи можуть бути хімічно однорідними і неоднорідними, внаслідок чого горіння буває:
гомогенним – це така горюча система, в якій горюча речовина рівномірно перемішана з повітрям (гази, пари, пил). Таке горіння називають ще кінетичним – це горіння заздалегідь підготовленої суміші.
гетерогенне або дифузійне – це процес горіння, який лімітується дифузією кисню у зону полум’я, коли речовини перебувають у різних агрегатних станах (рідкі і тверді горючі речовини). Дифузія як процес протікає повільно.
Процес горіння може бути повним і неповним. При надмірній кількості кисню у повітрі горіння буде повним, при цьому утворюються продукти, які не можуть більше горіти – вуглекислий або сірчаний газ, пари води, азоту.
Неповне згорання відбувається при недостатній кількості кисню і супроводжується утворенням продуктів, які є вибухонебезпечними й токсичними – оксид вуглецю, альдегіди, пари метилового спирту, ацетону, які при зміні умов горіння можуть самі спалахувати або чинити отруйну дію на організм людини.