Приклад комплексного тестового завдання (спеціалізація – „технологія взуття, шкіргалантерейних і лимарно-сідельних виробів із шкіри”)

1.

Матеріал, який не використовують для підошви у дитячому взутті:

а)

гума пориста;

б)

гума «Стіронип»;

в)

шкіра для низу;

г)

шкірволон.

2.

Матеріал верху, який за ДСТУ використовують для заготовки модельних жіночих туфель:

а)

виросток;

б)

дубліровані тканини;

в)

еластична шкіра;

г)

синтетична шкіра.

3.

Матеріал верху, який за ДСТУ використовують для зимових чоловічих черевиків:

а)

полівінілхлорид;

б)

термоеластопласт;

в)

шкіра для низу;

г)

шкірволон.

4.

У системі RINK транспортування заготовок між технологічними операціями здійснюється:

а)

візками;

б)

ланцюговим конвеєром ;

в)

немає транспортних пристроїв;

г)

стрічковим конвеєром .

5.

При компонуванні обладнання на конвеєрі відстань між машинами операціями повинна бути:

а)

0,7 - 0,8 м;

б)

0,8 - 0,9 м;

в)

0,9 – 1,0 м;

г)

1,0 - 1,2 м.

6.

Коефіцієнт завантаження робітників (Кз) розраховується за формулою :

а)

;

в)

;

б)

;

г)

.

7.

Товар, який НЕ може бути обраний за базовий зразок під час оцінювання його конкурентоспроможності:

а)

аналогічний товар кращої вітчизняної фірми;

б)

аналогічний товар кращої іноземної фірми;

в)

кращий товар на основі дослідження покупців;

г)

товар, який відповідає вимогам стандарту.

8.

Груповий показник визначається як сума одиничних показників за оцінюванням конкурентоспроможності товару на основі:

а)

відповідності споживчим вимогам;

б)

показника “рейтинг товару”;

в)

відповідності споживчим перевагам;

г)

інтегрального показника.

10.

Якщо коефіцієнт використання виробничих потужностей складає 75%, його зменшення призведе:

а)

до зменшення виробничої собівартості;

б)

до збільшення виробничої собівартості;

в)

спочатку – до зменшення собівартості, в потім – до її збільшення;

г)

спочатку – до збільшення собівартості, в потім – до її зменшення.

1.

Матеріал верху, який за ДСТУ може бути використаний для модельного жіночого взуття:

а)

замша;

б)

джинсова тканина;

в)

овчинна шкіра;

г)

ялівка.

2.

Матеріал низу, який за ДСТУ може бути використаний для заготовок зимових чоловічих черевиків:

а)

велюр;

б)

кирза;

в)

опойок;

г)

ялівка.

3.

Матеріал низу, який за ДСТУ може бути використано для підошов модельного жіночого взуття:

а)

гума пориста;

б)

шкіра натуральна;

в)

шкірволон;

г)

термопласти.

4.

Матеріал низу, який за ДСТУ може бути використаний для заготовок верху дитячого взуття:

а)

еластична шкіра;

б)

синтетична шкіра;

в)

штучна шкіра;

г)

юхта.

5.

Матеріали, які не використовують для основної устілки:

а)

гума;

б)

картон;

в)

тексон;

г)

шкіра для низу.

6.

Італійською фірмою внесено зміни в колодки, відповідно до антропометричних особливостей стоп населення України, що є ілюстрацією зміни таких споживчих властивостей:

а)

ергономічної;

б)

функціональної;

в)

надійності;

г)

естетичної.

7.

Товар, який НЕ може бути обраний за базовий зразок під час оцінювання його конкурентоспроможності:

а)

аналогічний товар кращої вітчизняної фірми;

б)

аналогічний товар кращої іноземної фірми;

в)

кращий товар на основі дослідження покупців;

г)

товар, який відповідає вимогам стандарту.

8.

Основні характеристики ринку взуття як ринку монополістичної конкуренції:

а)

товари повністю взаємозамінні;

б)

товарів-замінників немає;

в)

відсутність конкуренції;

г)

товари диференційовані.

9.

Для отримання відповіді на пошукове запитання „Чому споживачі віддають перевагу торговій марці фірми або її конкурентів” слід провести

а)

спостереження;

б)

експеримент;

в)

опитування;

г)

споживчу панель.

10.

“Рейтинг товару” визначається як

а)

добуток оцінок відносних показників якості товару;

б)

суми добутків відносних показників якості та коефіцієнтів вагомості параметрів;

в)

суми одиничних показників конкурентоспроможності;

г)

відношення корисного ефекту від використання товару до ціни споживання.