- •2. Поняття про інвестиційний проект
- •3. Класифікація інвестиційного проекту
- •4. Сутність іноземних інвестицій та їх класифікація.
- •5. Функціональні учасники інвестиційного процесу.
- •6. Індивідуальні та інституційні інвестори.
- •7. Держава як суб'єкт інвестування
- •8. Сутність венчурного підприємства.
- •10. Інвестиційна політика в Україні
- •11. Інвестиційна діяльність та суб'єкти.
- •12. Інвестиційний ринок та його інфраструктура.
- •13. Інтелектуальні інвестиції.
- •14.Характеристика інвестиційного клімату в Україні
- •15.Напрями створення сприятливих умов інвестування в Україні
- •16. Сутність фінансових інвестицій та їх види
- •17. Види цінних паперів
- •18. Цінні папери та їх класифікація.
- •19. Інвестиційні цілі цінних паперів
- •20. Ринок цінних паперів та його функції
- •21. Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами
- •22. Похідні цінні папери та операції з ними.
- •23. Ринок цінних паперів в Україні
- •24. Сутність реальних інвестицій. Їх структура.
- •25. Інвестиції в основний капітал.
- •26. Інвестування оборотнього капіталу.
- •27. Інноваційна форма інвестицій.
- •28. Форми здійснення інноваційних інвестицій.
- •29. Напрями процесу управління інноваціями.
- •30. Інноваційні стратегії підприємств.
- •31. Проблеми іноземного інвестування в Україні.
- •32. Політика держави щодо інвестиційної діяльності в Україні та залучення іноземних інвестицій.
- •33. Інститути міжнародної інвестиційної діяльності.
- •34. Життєвий цикл проекту
- •35. Способи залучення капіталу для інвестиційного проекту
- •36. Відмінність між різними джерелами фінансування інвестиційного проекту
- •39. Проблеми оцінювання інвестиційного ризику
- •42. Поняття інвестиційної стратегії підприємства, її зв’язок із
- •44. Основні етапи розроблення інвестиційної стратегії підприємства.
14.Характеристика інвестиційного клімату в Україні
Однією з передумов стабільного економічного розвитку країни та її регіонів є формування та підтримка сприятливого інвестиційного іміджу в уяві потенційних інвесторів. В Україні можна розглядати два підходи щодо першочергової необхідності залучення іноземних інвестицій. Існуюча сьогодні нестача внутрішніх інвестиційних ресурсів, обумовлена, по-перше, тривалим періодом спаду вітчизняного виробництва, а відтак недостатністю ресурсів підприємств для оновлення та модернізації основних фондів. По-друге, різким падінням рівня доходів переважної більшості населення України і, як результат, недостатністю заощаджень домогосподарств для здійснення прямих та портфельних інвестицій. По-третє, недостатньою є капіталізація української банківської системи, що обмежує можливості здійснення масштабних інвестиційних проектів. Але з іншого боку участь іноземного капіталу в процесах економічного реформування в У була незначною, порівняно із схєвроп країнами. В період від 1995 до2006 за обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку України склав 16,7 млрд. дол. США, тоді як реальна потреба 40 млрд. дол . Обсяг заощаджень населення, складає 18 млрд. дол. Можна припустити, що активність державної політики з залучення внутрішніх інвестицій та реабілітації тіньового капіталу повинна бути значно результативнішою. За оцінками як внутрішніх, так і іноземних економічних суб’єктів, інвестиційний клімат в Україні залишається несприятливим. Серед причин, що обумовлюють несприятливий інвестиційний клімат в Україні,стримують економічний розвиток, численні вітчизняні та зарубіжні дослідження відзначають нестабільність укр закон-ства, зарегульованість більшості ринків, нерозвиненість ринкової інфраструктури,зокрема фонд ринку, сильний податк тиск, бюрократизм і корупцію в місцевих і центральних органах влади. Реалістичний підхід до оцінки потенціалу економічного розвитку У засвідчує наявність конкурентних переваг країни та її регіонів, що є фактором підвищення її інвестиційної привабливості.
15.Напрями створення сприятливих умов інвестування в Україні
Рівень інвестиційної активності перебуває у безпосередній залежності від стану економіки в державі, функціонування фінансово-кредитної системи, прибуткової діяльності підприємств, дохідної політики бюджетів усіх рівнів та доходів населення.
До шляхів активізації інвестування в Україні можна віднести такі:
Реформа підприємств, яка передбачає перехід до загальноприйнятих у світовій практиці стандартів бухгалтерського обліку, оцінку основних виробничих фондів відповідно до їх реальної ринкової вартості, суттєве покращення корпоративного управління. Страхування майна. Розвиток інфраструктури, форм і методів залучення до інвестиційної сфери заощаджень населення. Іпотека. Необхідно активно сприяти становленню системи житлового іпотечного кредитування, формуванню вторинного ринку іпотечних кредитів для залучення у сферу банківського кредитування вагомих довгострокових позабюджетних фінансових ресурсів. Для активізації інвестиційної діяльності неабияке значення має стимулювання лізингових операцій-гарантованого товарного інвестування. По-перше, лізинг більше за інших наближений за своєю суттю до довгострокових банківських кредитів, що нині так необхідні підприємствам. По-друге, лізинг дає змогу забезпечити оперативність і гнучкість у вирішенні виробничих завдань шляхом тимчасового використання устаткування, а не придбання його у повну власність. По-третє, лізинг робить можливим доступ підприємствам-користувачам усіх форм власності до найпередовішої техніки і дає змогу ліквідувати суперечності між необхідністю її використання та швидким її моральним старінням. Одним з найперспективніших напрямів залучення іноземного капіталу в Україну має стати розгортання мережі інвестиційних фондів і компаній. У зв’язку з цим великого значення набуває надходження венчурного капіталу, який тісно пов’язаний з фінансуванням інновацій та науково-технічним прогресом. Основними галузями в Україні, які потребують ін’єкції ризикового капіталу, є передусім агропромисловий комплекс, енергетика, транспорт, зв’язок. Активізації залучення інвестицій в економіку України сприятиме реформування власності, приватизація державних підприємств.
