Примітки

1. Сміт А. Добробут націй. Дослідження про природу та причини добробуту націй / Адам Сміт. – Port-Royal, Київ, 2001. – 593 с.

2. Порівняльні переваги виникають там, де для виробництва двох товарів використовується різна кількість праці. Наприклад, дві країни (Англія і Португалія) виробляють по два товари (сукно і вино). Португалія має абсолютні переваги перед Англією і у виробництві сукна, й у виробництві вина (табл.)

Таблиця

Витрати виробництва на одиницю продукції у робочих днях

Товари	Англія	Португалія
Вино	3	1
Сукно	4	2

У Португалії витрати на виробництво сукна порівняно з витратами на виробництво вина становлять 2 : 1, а в Англії 4 : 3, тобто відносно менші витрати на виробництво сукна має Англія ( 4/3  2 ). Затрати на виробництво вина у Португалії порівняно з виробництвом сукна становлять ½ , а в Англії – ¾ , тобто виробництво вина ефективніше в Португалії, оскільки тут менші витрати на одиницю продукту. Отже, виходячи з теорії відносних переваг, Португалії варто спеціалізуватися на прибутковішому для неї виробництві вина, а Англії – сукна (Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В. Д. Базилевича. – К. : Знання-Прес, 2001. – с.486).

3. Практика частково підтвердила висновки факторної теорії зовнішньої торгівлі. Але в останні роки структура забезпечення розвинутих країн необхідними виробничими ресурсами відносно вирівнюється, що, згідно з цією теорією, повинно знизити стиму­ли до торгівлі. Однак цього не відбувається, а навпаки, у світовій торгівлі зростає питома вага взаємних поставок подібних промис­лових товарів. Це спонукало одних учених до спростування фак­торної теорії зовнішньої торгівлі Хекшера-Оліна, інших - до об­ґрунтування різних її модифікацій.

16.2.2. Транснаціоналізація економічної діяльності корпорацій: сучасні тенденції

В минулому столітті ринкова економіка перетворилась із економіки безлічі малих підприємств у економіку, в якій провідну роль стали відігравати небагаточисельні, вертикально і горизонтально інтегровані корпорації, які здійснюють економічну діяльність по всьому світу.

Еволюційний процес розвитку системи підприємництва породив чимало різних типів корпорацій: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, командитні товариства (S-корпорація), повні товариства, приватні корпорації, державні(публічні) корпорації, комерційні та некомерційні корпорації, корпорації відкритого та закритого типу, дочірні корпорації, холдингові компанії, концерни, конгломерати, картелі, синдикати, консорціуми, національні корпорації, транснаціональні корпорації, міжгалузеві корпорації, диверсифіковані корпорації тощо [1,с.134-135; 2, с.133]. Кожен із зазначених типів знайшов свою „нішу” в ринковій економіці. Нині ключову економічну роль відіграють великі корпорації, здійснюючи функції своєрідного локомотива ринкової економіки, становлення основ постіндустріального суспільства [1, с.135].

Ключовою сучасною тенденцією інтернаціоналізації є економічна транснаціоналізація.  І. Бочан та І. Михасюк вважають, що „поняття транснаціоналізації надто складне і комплексне, щоб розглядати його як складову частину будь-якого іншого поняття”[5, c.31]. Деякі вчені акцентують увагу на тому, що економічна транснаціоналізація - це якісно новий етап інтернаціоналізації економічного життя, який характеризується різким зростанням ролі зовнішніх факторів розвитку всіх держав і створенням транснаціонального капіталу. Інші трактують економічну транснаціоналізацію як більш вузьку категорію - лише одну, хоча й найважливішу, форму загального процесу інтернаціоналізації економічного життя [4, с. 455] .

Транснаціоналізація економічної діяльності передбачає включення в структуру національних відтворювальних комплексів економічну діяльність іноземних корпорацій [6, с.136].

Головними матеріальними носіями транснаціоналізації економічної діяльності є транснаціональні корпорації (ТНК). В наукових дослідженнях економічний зміст поняття “транснаціональна корпорація” трактується з різних позицій. В доповідях ЮНКТАД про світові інвестиції: ТНК - це компанія, яка має підрозділи у двох або більше країнах, спроможна проводити погоджену політику через один або декілька центрів прийняття рішень, в якій материнська компанія контролює активи інших економічних одиниць в державах базування, як правило, шляхом участі в капіталі.

В розвитку транснаціоналізації економічної діяльності ТНК науковці виділяють декілька  етапів (табл. 1) [7, c. 63-64; 8, с. 56-57].

Таблиця 1.