Етапи транснаціоналізації економічної діяльності тнк

Етапи транснаціо-налізації	Зміст етапу
Перший етап ("епоха колоній")	Сировинні ТНК "першого покоління", які були засновані на використанні ресурсів колоній; горизонтальні картельні структури
Другий етап (друга третина ХІХ- перша половина ХХ ст.("епоха концесій")	Орієнтація на промислове виробництво; у приймаючих країнах ТНК перетворюються на своєрідні "автономні економічні держави"
Третій етап (1960-1970-і р.)	Велика кількість конгломератних злиттів; широке розповсюдження взаємного переплетення бізнес-структур за рахунок формальних каналів, а також на основі перехресних директоратів; корпоративна ієрархія у багатьох галузях витіснила механізми вільного ринку; пануючу роль стало відігравати використання стратегій росту та диверсифікації більшості бізнес-структур; традиційні ТНК доповнюються багатонаціональними корпораціями
Четвертий етап (1980-1990-і р.)	Зміна стратегічних імперативів: продовження стратегії вибіркового зростання, перехід на стратегії деконцентрації та стратегії інноваційного розвитку; конгломерати замінюються спеціалізованими вертикально-інтегрованими корпораціями; банки різко скорочують свої промислові активи; відбувається підвищення прозорості економічної діяльності; відмова від багатогалузевих структур; різке збільшення інвестицій у інноваційний бізнес
Сучасний етап	Розвиток мережевих структур, становлення якісно нових "глобальних компаній" п'ятого покоління, трансформація старих ТНК в "глобальні компанії" (США); формування вузькоспеціалізованих агресивних ТНК в традиційних галузях (ФРН, інші країни Європи); злиття ТНК, що знаходилися в кризовому стані, з іноземними компаніми (Японія, Південна Корея); створення традиційних ТНК на базі національних промислово-фінансових груп (розвиткові країни, Мексика, частково КНР); посилення зарубіжної експансії великої кількості середніх і малих фірм, які, по суті, стають новими ТНК

За даними доповідей ЮНКТАД за останні 35 років кількість транснаціональних корпорацій збільшилась у 11 разів. У 1970 р. у світі було вже 7 тис. ТНК, у 1976 - 11 тис., у 1990 р. - 24 тис. У 1993 р. нараховувалось 37 тис. ТНК, які мали приблизно 170 тис. філій, у 2005 р. їх кілкість наблизилась до 77 тис., а кількість іноземних філій ТНК досягла 770 тис. Якщо у 1993 р. на одну ТНК припадало в середньому 4,6 філій, то в 2005 р. - вже 10 філій, тобто посилення транснаціональності у значній мірі здійснювалося за рахунок зростання філійної мережі ТНК [7, с.61-62].

ТНК забезпечують біля 1/4 світового валового продукту, обсяг доданої вартості, що виробляється великими корпораціями, перевершує ВВП багатьох невеликих країн. Загальний обсяг продаж зарубіжних філій ТНК склав у 2005 р. 22,2 трлн дол., експорту - 4,2 трлн дол., а чисельність зайнятих працівників - приблизно 62,1 млн чол. На ТНК припадає майже половина глобальних витрат на НДДКР і не менше 2/3 комерційних витрат на дослідження і розробки (за оцінками, 450 млрд дол.). Через ТНК сьогодні реалізується більшість проектів прямих іноземних інвестицій. Сумарний обсяг вивезених прямих іноземних інвестицій у 2005 році оцінююється у 10,7 трлн дол. [7, с.64].

Для визначення ступеня транснаціоналізації економічної діяльності корпорацій використовується індекс транснаціональності, який розраховується як середнє значення наступних трьох показників: 1) питомої ваги зарубіжних активів у загальному обсягу всіх активів; 2) питомої ваги зарубіжних продаж у загального обсягу продаж; 3) питомої ваги кількості працівників, які працюють за кордоном, до загальної кількості зайнятих в ТНК. Другий індекс - індекс інтернаціоналізації - розраховується шляхом ділення кількості закордонних філій на їх загальну кількість [8, с.37].

У табл. 2. наведено дані провідних нефінансових ТНК, які займають 1-10 місця за індексом транснаціональності.

Найбільші 100 ТНК займають провідні позиції: у 2004 році на них приходилось 11% зарубіжних активів, 16% продаж і 12% зайнятих усіх існуючих ТНК [7, c. 62].

Основними напрямами сучасної транснаціоналізації економічної діяльності корпорацій на сучасному етапі є наступні: 1) інвестиційні - засновані на використанні матеріальних і фінансових активів у вигляді прямих та портфельних інвестицій; 2) неінвестиційні - засновані на транскордонній спільній економічній діяльності, делегуванні функцій і партнерстві, розподілі та комбінації діяльності, транскордонному спільному використанні нематеріальних активів і отриманні спільних транскордонних результатів та їх розподілу між членами альянсу; 3) комбіновані - поєднання інвестиційних і неінвестиційних форм транснаціоналізації економічної діяльності [8, с. 206].

Таблиця 2