ECHR_and_Criminal_procedure_Mc_Bride_ukr

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

«Кучера проти Словаччини»

(Kučera v Slovakia), 48666/99, 17 липня 2007 року.

129.… Суд зазначає, що заявникові вперше дозволили зустрітися з дружиною 29 січня 1999 року. Відмова в дозволі заявникові зустрітися з нею протягом 13 місяців його перебування під вартою, безсумнівно, є серйозним втручанням в його право на повагу до особистого та сімейного життя.

130.Очевидно, що була законна потреба запобігти заявникові в перешкоджанні розслідуванню – наприклад, через обмін інформацією з його співобвинуваченими, серед них його дружиною, зокрема, в ході розслідування стосовних до справи фактів. Однак Суд не переконаний, що оскаржуване втручання було доконечним для досягнення цієї мети. Зокрема, немає жодної ознаки того, що дозвіл заявникові зустрітися з його дружиною з дотриманням особливого порядку відвідувань, наприклад, нагляду з боку службової особи, поставив би під загрозу розслідування кримінальної справи.

131.Так само сумнівно, чи були доречні й достатні підстави для того, щоб перешкоджати заявникові зустрічатися зі своєю дружиною протягом такого тривалого періоду. Зокрема, 6 травня 1998 адвокат заявника та його дружини клопотала, щоб її клієнтам дозволили зустріч один з одним, навіть якщо б це передбачало і присутність слідчого, посилаючись на страждання, викликані тривалою розлукою заявника з його дружиною, а також на те, що розслідування відповідних злочинів практично завершилося. Аналогічно, у другій половині 1998 року заявник вказував у своїх клопотаннях про звільнення, що на той час розслідування у цій справі стосувалося тільки злочинів, які не були пов’язані з ним і його дружиною.

132.Суд зауважив, що 19 січня 1998 року заявник намагався таємно відправити лист дружині з в’язниці… Він не надає особливого значення цьому інцидентові, бо той стався на ранній стадії провадження, і тверджень, ніби метою цього листа було перешкоджання розслідуванню, не висловлювали.

140

B.СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

133.У зв’язку з вищевикладеним, Суд вважає, що розглядуване втручання не можна вважати за «необхідне в демократичному суспільстві».

134.Отже, з огляду на заборону заявникові бачитися з дружиною, було порушення статті 8 Конвенції..

f.Нагляд за особами, які перебувають

увразливому становищі

«Танрібілір проти Туреччини»

(Tanribilir v Turkey), 21422/93, 16 листопада 2000 року.

77.Суд вважає, що не треба було критикувати жандармів через те, що вони не вдались до спеціальних заходів, таких як встановлення постійного чергування перед камерою заявника або ж конфіскація одягу заявника.

78.Справді, відповідними положеннями, відповідно до яких жандарми перебували в підпорядкуванні національних органів, встановлено, що жандарми повинні були регулярно здійснювати нагляд за приміщенням для затриманих осіб, однак жоден із вартових не перебував безвідлучно в цьому приміщенні…Однак, як постає з безпосередніх свідчень самих жандармів, які отримали представники Комісії, вночі, коли трапився інцидент, один капрал повинен був постійно перебувати на варті у приміщенні для затриманих…

79.Водночас Суд зауважує, що жоден із наведених у матеріалах справи доказів не вказує на те, що жандарми мали б вірогідні підстави передбачати, що A. T. вдасться до самогубства та що вони мали б забезпечити постійне чергування вартового перед камерою A.T.

80.На підставі викладених вище доводів Суд доходить висновку, що порушення положень статті 2 Конвенції не було.

141

B.СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

g.Захист від інших ув’язнених

«Пол і Одрі Едвардз проти Сполученого Королівства» (Paul and Audrey Edwards v United Kingdom), 46477/99, 14 березня 2002 року.

60.Суд переконався в наявності відомостей, що вказували на Річарда Лінфорда як на особу, що страждає на психічне захворювання і вчиняла насильницькі дії, доволі серйозні, щоб заслуговувати рекомендації щодо обов’язкового взяття під варту, і що це, у поєднанні з його аномальною і агресивною поведінкою перед арештом та після арешту, свідчило, що він становив реальну і серйозну небезпеку для інших, зокрема в цій справі, для Крістофера Едвардза, коли того помістили в камеру останнього.

61.Що ж до заходів, ужиття яких з метою уникнути такого ризику від них можна було б небезпідставно очікувати, то Суд зауважує, що відомості щодо історії хвороби Річарда Лінфорда і передбачуваної небезпеки було б слід довести до відома адміністрації в’язниці і, зокрема, осіб, відповідальних за прийняття рішення про те, чи поміщати його в центр медикосанітарної допомоги, чи в звичайне приміщення разом з іншими в’язнями. Та так не сталося. …

62.… Само собою зрозуміло, що процес первинного огляду новоприбулих при їхньому поміщенні до в’язниці має допомагати дієвому визначенню тих ув’язнених, які для свого власного добра та добра інших ув’язнених мають перебувати під наглядом лікарів. Недоліки в інформації, наданій працівникам приймальної частини в’язниці, поєдналися в цій справі з нетривалим і побіжним характером огляду, здійснюваного відповідальним за обстеження новоприбулих медичним працівником, який, як показав розслід, був недостатньо підготовленим і працював самостійно, маючи змогу звертатися по допомогу до лікаря в разі ускладнень або сумнівів.

63.… Засуджуючи той факт, що кнопка виклику в камері, яка мала б бути запобіжним засобом, виявилася несправною, Суд

142

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

вважає, що передовсім на підставі наявної у органів влади інформації Річарда Лінфорда не слід було поміщати в камеру Крістофера Едвардза.

h. Медичне обслуговування «Кудла проти Польщі»

(Kudla v Poland) [GC], 30210/96, 26 жовтня 2000 року.

95.Суд одразу зазначає, що у справі не заперечували того факту, що як до, так і під час тримання заявника під вартою з 4 жовтня 1993 року до 29 жовтня 1996 року він страждав на хронічну депресію і що в тюрмі він двічі вчиняв спроби самогубства. Його стан діагностували також як розлад особистості чи невротичний розлад і ситуативну депресивну реакцію …

96.… докази медичного характеру … доводять, що під час запобіжного ув’язнення заявник регулярно звертався по допомогу лікаря і отримував її. Його оглядали різні лікарі-фахівці, і він часто діставав психіатричну допомогу …

Невдовзі після спроби самогубства у 1994 році – події, яка з огляду на наявні докази, здається, не була наслідком якихось помітних недоглядів органів влади і не була з ними пов’язана, – заявникові надали спеціалізоване лікування у формі психіатричного спостереження у вроцлавській тюремній лікарні в період з 9 березня до 26 травня 1994 року … Пізніше … його піддали двом контрольним обстеженням – 9 листопада і 7 грудня 1994 року …

«Попов проти Росії»

(Popov v Russia), 26853/04, 13 липня 2006 року.

210.Суд відзначає, що 1994 року заявник перебув видалення злоякісної пухлини сечового міхура й подальшу хіміотерапію.

211.Суд звертає увагу на те, що, з огляду на характер захворювання заявника, його стан вимагав спеціалізованого лікарського спостереження для вчасного поставлення діагнозу й здій-

143

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

снення лікування можливих рецидивів раку… і мінімальний обсяг медичного спостереження, якого вимагав стан заявника, передбачав регулярне проведення оглядів уроонкологом і цистоскопічне дослідження принаймні один раз на рік…

212.… Під час перебування в медичній частині з 23 січня по 21 березня 2003 року його регулярно обстежував завідувач хірургічного відділення частини. Йому був рекомендований огляд в уроонколога й цистоскопія. Огляд призначали неодноразово, але він так і не відбувся, бо заявник мусив бути присутнім на засіданнях суду, які збігалися з часом прийому в лікаря. 21 березня 2003 року заявника виписали, не провівши огляду… У ряді випадків тюремні лікарі консультувалися з уроонкологом заявника, лікарем М., телефоном. Однак, згідно з свідченнями лікаря М. від 9 вересня 2004 року, йому надавали неповну інформацію про стан заявника. Зокрема, його не інформували про пухлину, виявлену при ультразвуковому ехографічному дослідженні. На думку Суду, у зв’язку з тим, що інформація про стан здоров’я заявника, яку одержав лікар М., була неповною, він не мав змоги поставити точний діагноз стану заявника й рекомендувати адекватне лікування.

213.Отже, протягом року й дев’яти місяців у період його тримання під вартою заявник не проходив ні обстеження в уроонколога, ні цистоскопії. …Суд вважає, що медична допомога, необхідна заявникові в його стані, в СІЗО 77/1 йому забезпечена не була.

«Дзецяк проти Польщі»

(Dzieciak v Poland), 77766/01, 9 грудня 2008 року.

101.… Якість та оперативність медичної допомоги, надаваної заявнику протягом чотирьох років його досудового ув’язнення, поставила його життя і здоров’я під загрозу. Зокрема, нестача взаємодії і координації між різними органами державної влади, незабезпечення перевезення заявника до лікарні для двох запланованих операцій, брак достатньої та своєчасної інфор-

144

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

мації в суді першої інстанції щодо стану здоров’я заявника, незабезпечення йому доступу до лікарів в останні дні його життя та неврахування стану його здоров’я при автоматичному продовженні терміну його утримання під вартою дорівнювали недостатньому лікуванню і порушували зобов’язання держави захищати життя людей, що перебувають під вартою.

Отже, відповідно, було порушення статті 2 Конвенції з тієї причини, що польські органи влади не захистили життя заявника.

«Алєксанян проти Росії»

(Aleksanyan v Russia), 46468/06, 22 грудня 2008 року

156.… із жовтня 2007 року стан здоров’я вимагав переведення заявника до лікарні, що спеціалізувалася на лікуванні СНІДу. Тюремна лікарня була непридатним закладом для цих цілей.

157.Насамкінець Суд відзначає, що він не вбачає серйозних практичних перешкод для того, щоб заявника негайно перевели в спеціалізовану медичну установу. Так, Московський центр СНІДу … розташований у тому ж місті й був готовий прийняти його на стаціонарне лікування. Як видно, заявник мав можливість покрити більшу частину витрат, пов’язаних із лікуванням. Крім того, з урахуванням стану здоров’я заявника і його попередньої поведінки, Суд вважає, що режимна загроза, яку він представляв на ту пору, якщо така й була, то непорівнянна з ризиком для його здоров’я. …У всякому разі заходи безпеки, вжиті кримінально-виконавчими органами в лікарні № 60, не видавалися занадто складними.

158.… Суд вважає, що органи влади – принаймні до його переведення в зовнішню гематологічну клініку 8 лютого 2008 року – не виявили достатньої турботи про здоров’я заявника з метою запобігти поводженню з ним, яке порушує статтю 3 Конвенції. Це принижувало його гідність і створювало особливо скрутні умови, завдаючи йому страждань, які виходили за межі неминуче пов’язаних із триманням під вартою та його захворю-

145

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

ваннями, і таке поводження сягало рівня нелюдського і принизливого для гідності. Отже, статтю 3 Конвенції порушено.

«Каприковський проти Польщі»

(Kaprykowski v Poland), 23052/05, 3 лютого 2009 року.

71.… заявник мав принаймні три серйозні захворювання, що потребували регулярного медичної догляду, а саме: епілепсію, енцефалопатію і деменцію (слабоумство). Він страждав на часті епілептичні напади, що траплялися інколи навіть кілька разів на день…

72.-… Під час його ув’язнення кілька лікарів підкреслювало, що він має проходити спеціалізоване психіатричне і неврологічне лікування і перебувати під постійним наглядом лікарів… Вже 2001 року медичні експерти, призначені Білостоцьким окружним судом, висловили думку, що пенітенціарна система вже не здатна запропонувати заявникові необхідне лікування, і рекомендували йому операцію головного мозку. … 9 травня 2007 року при виписці заявника з лікарні в’язниці в Чарному (Czarne) лікарі чітко рекомендували забезпечити йому цілодобовий лікарський нагляд… Зважаючи на вищенаведене, Суд переконаний у тому, що заявник потребував постійного медичного нагляду, через брак якого він наражався на серйозні ризики для свого здоров’я.

73.… Слід зазначити, що заявник мав часті епілептичні напади і коли його помістили під варту до загального сектора Познанського слідчого ізолятора (Poznań Remand Centre), він міг розраховувати лише на безпосередню допомогу своїх покамерників і, можливо, на те, що лише згодом його огляне штатний лікар, який не спеціалізувався в галузі неврології. Окрім того, через розлад особистості та слабоумство заявник не міг діяти самостійно, ухвалюючи якісь рішення чи залагоджуючи складніші побутові справи. Це мало б спричиняти в нього відчуття сильної тривоги і ставити його в становище підлеглого відносно інших ув’язнених.

146

B.СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

74.Той факт, що з 24 червня до 12 липня 2005 року заявник перебував у лікарні Познанського слідчого ізолятора на цей висновок не впливає, оскільки цей заклад не спеціалізувався на лікуванні неврологічних розладів і оскільки період госпіталізації заявника був і так дуже коротким.

Окрім того, переведення заявника на період з 9 травня по 30 листопада 2007 року до звичайної камери в загальному секторі Познанського слідчого ізолятора без забезпечення йому цілодобового нагляду лікарів явно суперечило рекомендаціям лікарів, які лікували заявника в лікарні в’язниці Чарне

впопередні місяці. Той факт, що за цей час медичні працівники СІЗО вісімнадцять разів надавали заявникові допомогу, значення не має, оскільки надана йому медична допомога була загального характеру, оскільки ніхто з лікарів не був невропатологом.

Нарешті, Суд був вражений доводами уряду про те, ніби умови тримання заявника під вартою були відповідними, бо разом із ним у камері були інші ув’язнені, що знали, як реагувати в разі, якщо його стан здоров’я потребуватиме невідкладної допомоги. Суд хотів би підкреслити, що він не схвалює ситуації, в якій персонал слідчого ізолятора почувається вільним від своїх обов’язків дбати про безпеку й догляд за ув’язненими в уразливому становищі, зробивши покамерників останніх відповідальними за надання їм допомоги в побуті або, за потреби, й першої медичної допомоги

75.І нарешті, Суд також повинен пам’ятати про три важливих чинники, що лежать в основі цієї справи.

По-перше, час, упродовж якого заявник міг покладатися тільки на в’язничну систему охорони здоров’я, становив понад чотири роки… Суд висловлює занепокоєння з приводу того, що більшу частину часу заявника тримали в звичайних місцях тримання під вартою або, в кращому випадку, в палаті внутрішніх хвороб у тюремній лікарні. До спеціалізованої

147

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

неврологічної лікарні Гданського слідчого ізолятора його поміщали лише двічі.

По-друге, заявника часто перевозили на великі відстані й майже вісімнадцять разів переводили з одного місця тримання під вартою до іншого… Такі часті зміни обстановки напевне справляли на заявника непотрібний негативний вплив, а він на той час був особою зі слабким психічним здоров’ям.

По-третє, … заявник протягом значного часу вживав певні патентовані ліки, що йому прописали фахівці-неврологи лікарні Гданського слідчого ізолятора, і … в червні 2005 року курс його лікування змінили на непатентовані ліки за рішенням лікарів, які практикують в лікарні Познанського слідчого ізолятора, що не були неврологами. Суд також зауважує, що коли в жовтні 2005 року заявника зрештою перевели до неврологічного відділення лікарні Гданського слідчого ізолятора, він відразу ж відновив вживання раніше призначених ліків.

Суд повторює, що Конвенція не гарантує право на медичну допомогу, що перевищуватиме стандартний рівень медичного обслуговування, доступного для населення в цілому… Проте він бере до уваги твердження заявника …, що перехід на непатентовані лікарські засоби призвів до збільшення числа його щоденних епілептичних нападів, зробив їхні наслідки важчими … і як такий спричинив загострення заявникових душевних і фізичних страждань.

76.На думку Суду, брак відповідного лікування в Познанському слідчому ізоляторі й створення становища залежності й підлеглості заявника від його здорових співкамерників принижували його гідність і спричинили особливо гострі незручності, що викликали відчуття тривоги і страждання значно більші за ті, що неминуче пов’язані з будь-яким позбавленням волі.

77.Насамкінець Суд вважає, що подальше тримання заявника під вартою без відповідного лікування і допомоги становило

148

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

нелюдське і таке, що принижує гідність, поводження, яке сягало рівня порушення статті 3 Конвенції.

i. Виборчі права

«Лябіта проти Італії»

(Labita v Italy) [GC], 26772/95, 6 квітня 2000 року.

202.Суд відзначає, що осіб, щодо яких установлено спеціальний поліційний нагляд, автоматично викреслюють зі списків виборців і позбавляють громадянських прав, оскільки вони становлять «небезпеку для суспільства», або, як у цій справі, їх підозрюють в належності до мафії … Уряд вказував на ризик того, що особи, «які належать до мафії», можуть використовувати своє право голосу на користь інших членів мафії.

203.Суд не сумнівається в тому, що тимчасове позбавлення виборчих прав осіб, проти яких є докази причетності до мафії, має законну мету. Разом із цим Суд відзначає, що хоч спеціальні заходи поліційного нагляду до заявника були в цій справі застосовані під час розгляду справи в суді, однак вживати їх почали аж по закінченні процесу, щойно заявника виправдали на тій підставі, що «він злочину не вчиняв». Суд не поділяє погляду уряду щодо того, ніби серйозні докази провини заявника не були спростовані під час суду. Таке твердження суперечить загальному змісту рішення районного суду Трапані

…і апеляційного суду Палермо … Отже, коли ім’я заявника викреслили з виборчих списків, жодного конкретного доказу на обґрунтування «підозри» про належність заявника до мафії не було…

Зогляду на такі обставини, Суд не може визнати розглянуті заходи пропорційними.

149