ECHR_and_Criminal_procedure_Mc_Bride_ukr

E. СУДОВИЙ РОЗГЛЯД УПРОДОВЖ РОЗУМНОГО СТРОКУ

домогтися захисту – превентивного або компенсаторного, – вдавшись до цих засобів… Не було висловлено думки й про те, що будь-який зі згаданих засобів правового захисту – чи кілька їх у поєднанні – міг прискорити встановлення обвинувачень проти заявника або забезпечити йому належне відшкодування за затримки, які вже були. Уряд також не навів жодного прикладу з національної практики, який би показав, що заявник справді мав можливість, користуючись відповідними засобами, домогтися такого захисту.

Це вже саме по собі доводить, що згадані засоби не відповідали критерію «ефективності» для цілей статті 13, бо, як уже заявив Суд …, такий засіб захисту має бути ефективним і з правового погляду, і з практичного.

«Кальдас Рамірес де Ареллано проти Іспанії» (Caldas Ramirez de Arrellano v Spain) (ухв.), 68874/01, 28 січня 2003 року.

2.… Беручи до уваги особливу природу Конституційного суду як останньої інстанції в межах національної системи судочинства, який вже й сам є механізмом захисту від можливих порушень основоположних прав, закріплених у Конституції, єдиним можливим засобом захисту, що забезпечує заявникові адекватну компенсацію за затримки, які вже були, тут виступає заява про відшкодування… За твердженням уряду, такий засіб правового захисту передбачений у статтях 292 і подальших Закону про судоустрій.

…Заявник міг би, якщо його заяву визнає Суд неприйнятною, подати заяву міністрові юстиції, відповідно до статей 292 і подальших Закону про судоустрій про відшкодування, яка, цілком імовірно, буде задоволена…

За цих обставин, Суд уважає, що ця частина скарги має бути відхилена, оскільки не вичерпано внутрішніх засоби правового захисту…

540

E. СУДОВИЙ РОЗГЛЯД УПРОДОВЖ РОЗУМНОГО СТРОКУ

«Олен проти Данії»

(Ohlen v Denmark), 63214/00, 24 лютого 2005 року.

29.У своїй постанові від 22 травня 2003 року Високий Суд заявив, що права заявника на судовий розгляд протягом розумного строку, відповідно до статті 6 Конвенції, якщо оцінити загалом тривалість судового розгляду з моменту висунення обвинувачення до ухвалення рішення Високого Суду, були порушені. До того ж, беручи до уваги те, що міський суд повністю звільнив заявника від сплати витрат, Високий Суд дійшов висновку, що DKK 40000, у вигляді зменшення суми штрафу, є адекватної компенсацією за тривалість судового розгляду, який на той час тривав уже майже сім років і дев’ять місяців…

30.Оскільки ж Високий Суд визнав недотримання вимоги про розумний строк, то статус заявника як потерпілої особи залежить від того, чи передбачене на національному рівні відшкодування, рішення щодо якого ухвалюють на основі фактів, які він оскаржує в Суді, є адекватним і достатнім з урахуванням справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції…

31.Порівнюючи розмір відшкодування нематеріальних збитків,

присудженого в цій справі, із сумами компенсації за порівнянні затримки у прецедентній практиці Суду, він вважає, що суму, надану заявникові, аж ніяк не можна розглядати як необґрунтовану…

33.За цих обставин … Суд вважає, що це питання розв’язане відповідно до підпункту (b) пункту 1 статті 37…

541

F.ВІДШКОДУВАННЯ І ВИТРАТИ

F.ВІДШКОДУВАННЯ І ВИТРАТИ

I.ВІДШКОДУВАННЯ

1.Арешт і тримання під вартою a. Порушення ЄКПЛ як умова

«N.C. проти Італії»

(N C v Italy) [GC], 24952/94, 18 грудня 2002 року.

49.Суд повторює що положення частини 5 статті 5 буде дотримане в тому разі, якщо є можливість подати заяву на відшкодування в зв’язку з позбавленням волі всупереч умовам пунк-

тів 1, 2, 3 чи 4…

61.… Тож право на відшкодування, зазначене в пункті 5, передбачає, що попередньо національні інстанції або інститути Конвенції встановили порушення одного з цих інших пунктів.

b. Відсутність передбачення

«Сакік і інші проти Туреччини»

(Sakik and Others v Turkey), 23878/94–23883/94, 26 листопада 1997 року.

60.… Суд зазначає, що в матеріалах справи не наведено жодного прикладу того, щоб якийсь позивач, посилаючись на зазначені урядом положення, отримав відшкодування, про яке йдеться в пункті 5 статті 5.

Посилаючись, зокрема, на статтю 1 Закону № 466, Суд зазначає, … що за винятком ситуації, – чого не було в цій справі, – коли особу не віддають під суд, або ухвалюють виправдувальний вирок чи звільняють від відповідальності після суду (п. 6), передумовою всіх випадків, у яких можна домагатися виплати відшкодування, відповідно до цього положення, є протиправне позбавлення волі. Однак оскаржуване триман-

542

F. ВІДШКОДУВАННЯ І ВИТРАТИ

ня під вартою відповідало, як визнав уряд, турецькому законодавству.

Отже, забезпечення ефективного здійснення права, гарантованого пунктом 5 статті 5 Конвенції, не має достатньої міри визначеності…

61.Тож Суд відхиляє другу частину попередніх заперечень ряду і робить висновок, що пункт 5 статті 5 порушено.

«Кабальєро проти Сполученого Королівства»

(Caballero v United Kingdom) [GC], 32819/96, 8 лютого 2000 року.

18.Заявник скаржився, що … в зв’язку з цим він не мав забез-

печеного санкцією права на відшкодування за змістом пункту 5 статті 5 Конвенції…

21.Суд приймає визнання з боку уряду факту порушення пунктів 3 і 5 статті 5 Конвенції в цій справі, в результаті чого він може право винести рішення про присудження заявникові справедливої сатисфакції відповідно до статті 41..

«Чітаєв і Чітаєва проти Росії»

(Citayev and Chitayev v Russia), 59334/00, 18 січня 2007 року.

192.Суд нагадує, що частина 5 статті 5 Конвенції гарантує право на відшкодування тим, кого, як встановили національні органи або інститути Конвенції, тримали під вартою, порушуючи положення одного з пунктів статті 5 Конвенції … і що загалом це право буде дотримане в тому разі, якщо є змога звернення за таким відшкодуванням…

193.У цій справі Суд передовсім нагадує про встановлені ним вище факти порушення пунктів 1 (с), 3 і 4 статті 5 і зазначає, що пункт 5 статті 5 є застосовним.

194.Він також зауважує, що, відповідно до національного законодавства, особа, яка була під вартою, може звернутися за відшкодуванням в разі закриття кримінальної справи через брак доказів причетності такої особи до інкримінованих правопо-

543

F. ВІДШКОДУВАННЯ І ВИТРАТИ

рушень… У випадку заявників кримінальні справи проти них припиняли і знову двічі відкривали, а саме 9 жовтня і 23 листопада 2000 року, а також 20 січня 2001 і 29 жовтня 2003 року, відповідно. Навіть більше, після того, як провадження в справі відкрили востаннє, воно, як видно, не закрите і до цього часу.

195.У цьому зв’язку Суд вважає, що визнаний і урядом факт, що в Чечні не діяла судова система, принаймні до листопада 2000 року, а також те, що в кожному випадку жодна з постанов про закриття провадження в кримінальній справі щодо заявників не мала остаточної сили і кримінальну справу й дотепер не закрито, фактично не дали можливості заявникам звернутися з позовом про відшкодування за їхнє позбавлення волі за обставинами цієї справи.

196.Тому Суд відхиляє попереднє заперечення уряду у відповідній частині й постановляє, що було порушення частини 5 статті 5 Конвенції щодо розглянутого строку тримання заявників під вартою.

c.Відмова на підставі підозр

«Секаніна проти Австрії»

(Sekanina v Austria), 13126/87, 25 серпня 1993 року

28.… 30 липня 1986 року суд присяжних, засідаючи в Регіональному суді в Лінці, виправдав пан Секаніна своїм рішенням, що набуло характеру остаточного…

29.Попри це рішення, 10 грудня 1986 року Регіональний суд Лінца відхилив вимогу заявника про виплату відшкодування відповідно до пункту (1) (b) статті 2 Закону 1969 року… На його думку, і далі є ознаки винуватості пана Секаніни, що підкріплюють підозри щодо нього; він перерахував їх, спираючись на матеріали справи суду присяжних. Спірні докази, на його думку, ще можна вважати доводом на користь провини заявника. З протоколу наради присяжних Суд вивів, що вони його виправдали, витлумачивши сумніви на його користь…

544

F. ВІДШКОДУВАННЯ І ВИТРАТИ

Апеляційний суд Лінца докладно з’ясував підстави свого рішення від 25 лютого 1987 року. Він вважав, що частина (1)

(b) статті 2 Закону 1969 року, згідно з якою право на відшкодування обмежується особами, які були не тільки виправдані, але з яких до того ж знято всі підозри, відповідає австрійській Конституції і пунктові 2 статті 6 … Конвенції. У зв’язку з цим він не вважає себе зобов’язаним зважати на виправдувальний вирок суду присяжних. З іншого боку, він послався на своє власне рішення від 30 квітня 1986 року, яким давав санкцію на тримання під вартою протягом року …; і побачив у ньому підтвердження серйозності підозр щодо заявника. Перелічивши всі докази проти пана Секаніни, які, на його думку, не були спростовані в ході судового розгляду, а також ретельно дослідивши свідчення різних свідків, він зробив такий висновок: «Колегія присяжних пристала на думку, що наявних підозр не досить для того, щоб винести вердикт про винуватість, проте не було жодного сумніву в тому, що розвіяти підозри при цьому не вдалося»…

30.Такі твердження – не підкріплені рішенням про виправдання заявника або протоколами наради присяжних – залишали й надалі сумніви як щодо невинуватості заявника, так і правильності вердикту суду присяжних. Попри наявність остаточного рішення, яким пана Секаніна виправдано, суди, які мали ухвалити рішення за позовом про відшкодування, здійснювали власну оцінку винуватості заявника на підставі матеріалів справи суду присяжних. Висловлювати підозри щодо невинуватості обвинуваченого допустимо доти, доки провадження у кримінальній справі не завершилося ухваленням рішення по суті висунутих обвинувачень. Однак посилатися на такі підозри після того, як виправдувальний вирок набере остаточної сили, не є допустимим. Отже, міркування регіонального суду Лінца і апеляційного суду Лінца є несумісним з принципом презумпції невинуватості.

31.Отже, було порушення пункту 2 статті 6…

545

F. ВІДШКОДУВАННЯ І ВИТРАТИ

«Гібберт проти Нідерландів»

(Hibbert v Netherlands) (ухв.), 38087/97, 26 січня 1999 року.

Щодо наведених апеляційним судом мотивів відмови в задоволенні клопотання заявника відповідно до статті 89 Кримінально-процесуального кодексу, Суд відзначає, що апеляційний суд вирішив, ніби досудове ув’язнення заявника, з огляду на компроментаційні свідчення щодо його причетності до караних діянь за всіма пунктами звинувачення, було цілком обґрунтованим.

Суд вважає, що формулювання апеляційного суду цілком можна тлумачити як вказівку – що той і зобов’язаний був зробити, ухвалюючи рішення з клопотання заявника відповідно до статті 89 Кримінально-процесуального кодексу про відшкодування за період перебування в попередньому ув’язненні, вказати на існування обґрунтованих підозр щодо заявника. Навіть якщо і можна розглядати посилання на висновки апеляційного суду у рамках кримінального судочинства проти заявника як двозначні або незадовільні, Суд вважає, що апеляційний суд, по суті, обмежився зазначенням того, що була «обґрунтована підозра», що заявник «учинив правопорушення» (підпункт (c) пункту 1 статті 5 Конвенції).

Тому, Суд не може зробити висновок, що рішення апеляційного суду, ухвалені з клопотань заявника відповідно до статей 89 і 591а Кримінально-процесуального кодексу, відповідно, суперечили презумпції невинуватості, гарантованій заявникові пунктом 2 статті 6 Конвенції.

«Капо проти Бельгії»

(Capeau v Belgium), 42914/98, 13 січня 2005 року.

25.Суд відзначає, що відмова апеляційної ради спиралася лише на те, що заявник не підкріпив своєї претензії на відшкодування поданням доказів своєї невинуватості. Хоча ця вимога виводилася з частини (1) (b) статті 28 Закону від 13 берез-

546

F. ВІДШКОДУВАННЯ І ВИТРАТИ

ня 1973 року, який прямо передбачає, що особа, справу щодо якої закрито провадженням, мусить встановити свою невинуватість, навівши з цією метою фактичні докази або подавши правові аргументи, проте вона, не будучи обмежена умовами чи застереженнями, ставить під сумнів невинуватість заявника. Він також дозволяє з сумнівом ставитися до правильності рішень судів, що здійснювали судове слідство, навіть попри зауваги в рішенні апеляційного ради про те, що докази проти заявника на момент, коли він постав перед цими судами, були визнані недостатніми для того, щоб його віддати під суд. Справді, висловлювати підозри щодо невинуватості обвинуваченого можна доти, доки провадження у кримінальній справі не завершилося ухваленням рішення по суті висунутих обвинувачень… і за нормами бельгійського права постанова про закриття справи провадженням припускає відновлення справи у разі появи нових доказів або нових обставин. Проте у межах провадження про відшкодування, відкритого після ухвалення остаточного рішення про закриття справи, не можна так просто перекладати тягар доказування. Вимога, щоб особа довела свою невинуватість, будучи свідченням того, що суд її вважає винуватою, не обґрунтована і виявляє ознаки порушення принципу презумпції невинуватості.

d. Відмова без слухання або наведення мотивів

«Ґеч проти Туреччини»

(Göç v Turkey) [GC], 36590/97, 11 липня 2002 року.

50.Він зазначає, що суд присяжних в Каршияці (Karşıyaka) міг на власний розсуд визначити суму відшкодування, присуджуваного заявнику, як тільки встановили, що його справа відповідає одній із підстав, перерахованих у статті 1 Закону № 466 … Каршияцький суд присяжних узяв до відома всі скарги, викладені в петиції, поданій адвокатом заявника, і врахував низку особистих факторів, а саме: фінансовий та соціальний

547

F. ВІДШКОДУВАННЯ І ВИТРАТИ

статус заявника і, зокрема, глибину душевних страждань, яких він зазнав під час тримання під вартою…

51.Хоч і правда, що факт та тривалість тримання заявника під вартою, а також його фінансове і соціальне становище можна було встановити на основі звіту, підготованого суддеюдоповідачем, без необхідності заслуховувати заявника …, але, оцінюючи душевні страждання, які заявник, за його твердженнями, зазнав, слід взяти до уваги різні на це погляди. На думку Суду, заявникові слід було дати можливість усно пояснити Каршияцькому судові присяжних, якої моральної шкоди йому заподіяло ув’язнення, пов’язане з горем і страхом. Особистий своєю суттю характер пережитого заявником і визначення належного рівня відшкодування вимагали того, щоб його заслухали. Не можна говорити про те, що ці питання мають технічний характер і могли б бути розглянуті відповідно лише на основі матеріалів справи. Навпаки, Суд вважає, що для здійснення правосуддя і відповідальності держави у справі заявника було б більше користі, якби йому надали право пояснити своє особисте становище на засіданні національного суду, відкритого для громадськості. Він також дотримується думки, що цей фактор важить більше, ніж міркування швидкості та ефективності, які, на думку уряду, закладені в основу Закону № 466.

52.З наведених вище причин Суд доходить висновку, що жодної виняткової обставини, яка могла б обґрунтувати відмову від проведення усних слухань, немає, а отже, пункт 1 статті 6 Конвенції порушено.

«Федотов проти Росії»

(Fedotov v Russia), 5140/02, 25 жовтня 2005 року.

86.Як Суд установив у своїй ухвалі від 23 листопада 2004 року з питання прийнятності заяви, заявник подав правильно складену позовну вимогу про відшкодування збитків, заподіяних незаконним триманням під вартою. Але національні суди не

548

F. ВІДШКОДУВАННЯ І ВИТРАТИ

стали її розглядати, попри усні й письмові заяви заявника та його представників. Більше того, Басманний районний суд, довільно встановивши обставини в справі, констатував у своєму рішенні, що заявника «фактично під варту не брали», всупереч численним доказам протилежного.

87.За цих обставин, Суд вважає, що заявникові відмовили в забезпеченому правовою санкцією праві на відшкодування за незаконне позбавлення волі і що було порушення пункту 5 статті 5 Конвенції.

e. Оцінка

«Енґель і інші проти Нідерландів (стаття 50)»

(Engel and others v Netherlands), 5100/71, 5101/71, 5102/71, 5354/72 and 5370/72, 23 листопада 1976 року.

10.Пан Енґель був позбавлений волі за умов, що суперечили пункту 1 статті 5 … Конвенції і були, крім того, несумісними, зважаючи на тривалість від двадцяти двох до тридцяти годин …, зі статтею 45 згаданого Закону від 27 квітня 1903 року. Протягом цього періоду він зіткнувся з неприємними наслідками режиму суворого арешту. Отже, йому заподіяно моральної шкоди.

При оцінці цієї шкоди Суд не може не зважати на короткочасність затримання пана Енґеля. Крім того, цю шкоду йому значною мірою компенсували. І справді, після того, як його визнано винним у дисциплінарному правопорушенні, яке й стало підставою його арешту 20 березня 1971, йому не довелося вже відбувати два дні суворого арешту, призначеного йому незабаром після того правопорушення … 5 квітня 1971, за рішенням офіцера з розгляду скарг, підтвердженим Вищим військовий судом 23 червня 1971 року, тривалість його попереднього арешту зараховано в строк накладеного покарання… Хоча це і не становить restitutio in integrum, та має значення в зв’язку зі статтею 50… З огляду на всі ці різ-

549