3. 1. Атомистика "Левкіпа - Демокріта

атомізм Левкіп Демокріт Епікур

Античний атомізм зазвичай пов'язують з іменами Левкіпа, Демокрита і надалі Епікура. І це природно, тому саме вони дали найбільш розроблені в деталях і в цілому атомистические системи, у них же вперше зустрічається саме поняття "атом", що означає "неподільний".

Атомистика представляла собою динамічну єдність елейськой філософської школи і філософії Геракліта. Від елеатів атомісти запозичили як інтерес до проблеми Буття, причому, на відміну від них, Левкіп вважав, що Небуття існує анітрохи не менше Буття, так і саму ідею незмінності частинок / атомів /, а від гераклитовської філософії - їх постійний рух і постійний "процес змін ". Левкіп вчив, що атоми є початковими, з них виникають незліченні світи і знову на них розпадаються. Збираючись, атоми утворюють вихор, в якому вони, стикаючись всіляко і обертаючись, поділяються таким чином, що подібне приєднується до подібному.

Великий учений Демокріт, колишній емпіричним натуралістом і першим енциклопедичним розумом серед греків, розвинув вчення античної атомістики. Він виходив із загальних натурфілософських уявлень про споконвічності матерії ніщо не створюється з нічого; все, що існує, не може бути знищено, всяка зміна - це лише роз'єднання і з'єднання частин.

Все в світі причинно, обумовлено і необхідно. В основі всього сущого лежать незмінні і неподільні атоми, що рухаються в порожньому просторі. Причому порожнеча, по Демокріту, не їсти просто ніщо. Вона існує так само, як і атоми, але на відміну від них вона безмежна, неоформленная, нерухома. Атоми ж для нього - гранично щільні і гранично малі згустки матерії, які, відрізняючись один від одного формою і величиною, стикаючись і відштовхуючись, залучаючись до прямолінійні і вихрові руху утворюють незліченні світи.

Атоми - єдині тіла, які абсолютно не містять в собі порожнечі, вони не мають ні кольору, ні смаку, ні запаху, не можуть бути ні теплими, ні холодними, ні вологими, ні сухими.

Такими тіла лише є нам в наших відчуттях, в "думках", сутність ж їх або їх "дійсність" позбавлена ​​цих якостей.

"Лише в загальній думці існує солодке, в думці - гірке, в думці - тепле, в думці холодне, в думці - колір, насправді ж тільки атоми і порожнеча".

В атомній всесвіту Левкіпа - Демокріта відсутній всякий свавілля і випадок, все ірраціональне і незрозуміле, тут панує жорсткий і однозначно чіткий порядок, тут немає місця божественному втручанню. Не тільки тіло людини, але і його душа, розум - все це теж має атомну природу, причому атоми душі - найдрібніші, рухливі та круглі з атомів.

Ананке - Необхідність - править світом від найдрібніших частинок до цілого всесвіту, все підкоряється їй, і ніщо не може уникнути її, однак, за Демокріту, вона носить не божественний, що не надприродний, а цілком природний характер, отже може бути виявлена ​​і пізнана смертним людиною .

Ананке існує вічно, так само як вічно існує всесвіт.

"Безначально причини того, що нині відбувається; споконвіку, з нескінченного часу, вони в силу необхідності предсуществуют, випереджаючи без винятку там сталося, існуюче і майбутнє".