Технологія програмування

Технологія програмування - сукупність методів і засобів, що використовують у процесі розробки прозрамного забезпечення - це правила (засади), користування якими гарантує швидку та ефективну розробку якісного програмного продукту, умови іх використання, допоміжні засоби їх реалізації (наприклад, системи програмування).

На практиці сьогодні застосовуються декілька технологій програмування (процедурний підхід, структурний підхід, модульний підхід, об’єктний підхід, компонентний підхід). З точки зору ефективності розробки програмних засобів за десятків років набула позитивної оцінки технологія структурного програмування. Головними правилами цієї технології є такі:

• Проектування зверху вниз – задача за змістом розбивається на більш елементарні частини (допоміжні задачі). Якщо існує необхідність, для кожної частини цей процес може бути повторений, доки складність кінцевих задач не задовольнить програміста.

• Модульне програмування – кожну з вищезазначених кінцевих задач рекомендується оформити одним окремим програмним модулем (процедура, функція, бібліотека, метод), розробивши форму зв’язку між ними для повного розв’язання поставленої задачі.

• Структурне кодування – для розробки будь-якої за складністю програми достатніми є три алгоритмічні структури (конструкції): лінійна (поступове виконання дій одна за одною у порядку запису), розгалужена (виконання однієї з кількох альтернатив), циклічна (повторення дій).

Правила стильового оформлення програм

Коментування. Рекомендовано докладно коментувати (пояснювати) в програмі призначення окремих дій (операторів) та цілих блоків.

Пусті рядки. Для більш швидкого розуміння тексту та механізму роботи програми рекомендовано відокремлювати змістовні блоки програми пустими рядками.

Відступи рядків. Для розуміння структури та ієрархії операторів програми рекомендовано створювати у тексті програми відступи рядків операторів, що підпорядковані іншим операторам.

Вибір ідентифікаторів. Ідентифікатори (імена) об’єктів програми (констант, змінних, функцій, процедур та ін.) треба обирати близькими до реальної назви відповідного об’єкта.

Додаткові правила

Принцип простоти. Часто (головним чином початківцям у програмуванні) рекомендують користуватися KISS-принципом (Keep It Single Stupid) – треба робити програму якомога простішою; це полегшить вам (та можливо іншим) справу виправлення помилок і модифікації.

Дружній інтерфейс та термінологічне середовище. Програма повинна вести з користувачем коректний (з виконанням норм ввічливості) діалог, пояснювати свої дії, коригувати дії користувача; під час діалогу має використовуватися лише термінологія, зрозуміла користувачу та не використовуватися термінологія розробника.

Засоби допомоги та реклама. Програма має допомагати користувачу (давати довідки), наприклад, після натискання на стандартну для такої функції клавішу F1. Запуск програми повинен супроводжуватися рекламною інформацією, що відображає призначення та функціональні можливості програмного засобу, а також відомості про автора.

Захист від некоректного введення. Введену користувачем інформацію програма повинна перевіряти на коректність (належність множині дозволених для введення даних) та давати можливість користувачу виправити можливі помилки введення.

Стійкість програми. Програма не повинна втрачати працездатність (переривати або аварійно закінчувати роботу) ні за яких умов (навіть, якщо дії користувача некоректні).