- •Література 307
- •Міністерство освіти і науки україни київський національний економічний університет л. М. Ємельяненко, в. М. Петюх, л. В. Торгова, а. М. Гриненко
- •Навчальне видання
- •1. Сутність конфлікту та його характерні риси
- •1.1. Кінцеві та проміжні цілі
- •1.2 Визначення конфлікту
- •1.3 Конфліктна ситуація та інцидент як передумови виникнення конфлікту
- •1.4. Характерні ознаки прояву конфлікту
- •1.5. Об’єктивні й суб’єктивні складові конфліктної взаємодії
- •1.6. Межі поширення конфлікту
- •1.7. Види та типи конфліктів
- •Класифікація конфліктів
- •1.8. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
- •1.9. Питання для самоперевірки
- •2. Причини й наслідки конфліктів в організації
- •2.1. Кінцеві та проміжні цілі
- •2.2. Типові причини виникнення конфліктів в організації
- •2.3. Функції конфліктів і їхня спрямованість
- •Функціональна спрямованість конфліктів в організації
- •2.4. Вплив конфлікту на соціальне оточення та його учасників
- •2.5. Позитивні наслідки конфліктів
- •2.6. Негативні наслідки конфліктів
- •2.7. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
- •2.8. Питання для самоперевірки
- •3. Система управління конфліктами в організації
- •3.1. Кінцева та проміжні цілі
- •3.2. Правила поводження з конфліктами в організації
- •3.3. Сутність системи управління конфліктами
- •Зміст управління конфліктом і його динаміка
- •Технології регулювання конфліктів
- •3.4. Модель організаційного механізму управління конфліктами
- •Алгоритм управління конфліктом
- •3.5. Загальні принципи управління конфліктами
- •Рівні та динаміка конфлікту
- •3.6. Методи управління конфліктами
- •Існує досить багато методів управління з метою запобігання виникненню конфліктів:
- •3.7. Роль менеджера в процесі управління конфліктами
- •3.8. Об’єктивна необхідність регулювання конфліктів у виробничих умовах
- •3.9. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові в професійній ситуації
- •3.10. Питання для самоперевірки
- •4. Профілактика й запобігання виникненню конфліктів
- •4.1. Кінцеві та проміжні цілі
- •4.2. Сутність і значення процесів профілактики та запобігання виникненню конфліктів
- •4.3. Передумови успіху, труднощі профілактики та запобігання конфліктам
- •4.4. Технологія профілактики й запобігання конфліктам
- •4.5. Інструменти профілактики й запобігання конфліктам
- •4.6. Інструменти управління емоціями у профілактиці й запобіганні конфліктам Способи опанування емоціями
- •Правила асертивної поведінки та їх використання
- •Основні методи формування й розвитку корпоративної культури
- •4.7 Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
- •4.8. Питання для самоперевірки
- •5. Діагностика конфлікту і корегування поведінки його учасників
- •5.1. Кінцеві та проміжні цілі
- •5.2. Логіка своєчасного діагнозу конфлікту
- •5.3. Технологія діагностики конфлікту
- •Діагностика конфлікту
- •5.4. Інструментарій технології діагностики конфлікту Картографія конфлікту
- •5.5. Позиції та стилі поведінки учасників конфлікту Сутність і принципи конфліктної поведінки
- •Особливості сприйняття конфліктної ситуації її учасниками
- •5.6. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
- •6. Прогнозування розвитку конфліктів
- •6.1. Кінцеві та проміжні цілі
- •6.2. Особливості прогнозування конфліктів
- •6.3. Основні періоди й етапи розвитку конфлікту
- •6.4. Ескалація конфлікту
- •6.5. Реверсія конфлікту
- •6.6. Форми, результати й критерії завершення конфліктів
- •6.7. Динаміка конфлікту з урахуванням деформації взаємин його учасників
- •6.8. Умови й фактори продуктивного завершення конфліктів
- •6.9. Дії керівника в процесі розвитку конфлікту
- •6.10. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
- •6.11. Питання для самоперевірки
- •7. Розв’язання конфліктів
- •7.1. Кінцеві та проміжні цілі
- •7.2. Сутність процесу розв’язання конфлікту
- •7.3. Правила розв’язання конфліктів
- •7.4. Типові помилки під час розв’язання конфліктів
- •7.5. Технологія розв’язання конфлікту
- •7.6. Конструктивний інструментарій для розв’язання конфліктів
- •Можливість переговорів залежно від стадії конфлікту
- •Можливі цілі й результати участі в переговорах
- •7.7. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
- •7.8. Питання для самоперевірки
- •8. Управління стресами в конфліктній ситуації
- •8.1. Кінцева та проміжні цілі
- •8.2. Класифікація стресорів та їхніх наслідків
- •8.3. Сутність, фактори та види стресів
- •Класифікація стресорів і їхніх наслідків
- •8.4. Динаміка розвитку внутрішнього напруження під час стресу
- •8.5. Рівні та методи управління стресами
- •8.6. Умови запобігання стресам
- •8.8. Прийоми виходу зі стресових ситуацій
- •8.9. Прийоми нейтралізації стресів
- •Прийоми нейтралізації стресів
- •8.10. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
- •8.11. Питання для самоперевірки
- •9. Безконфліктне спілкування в процесі проведення професійних переговорів і нарад
- •9.1. Кінцеві та проміжні цілі
- •9.2. Переговори й наради у професійній діяльності
- •9.3. Технологія організації та проведення ділових нарад
- •9.4. Техніка ведення ділових переговорів
- •9.5. Формування культури проведення переговорів і нарад
- •9.6. Рекомендації організаторам та учасникам переговорів і нарад із позицій безконфліктного спілкування і результативного завершення
- •9.7. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
- •9.8. Питання для самоперевірки
- •10.1. Кінцеві та проміжні цілі
- •10.2. Дискусії й суперечки як специфічні форми ділового спілкування
- •Особливості організації ділового спілкування у формі дискусій і суперечок
- •10.6. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
- •10.7. Питання для самоперевірки
- •11. Конфліктна взаємодія в процесі нововведень
- •11.1. Кінцеві та проміжні цілі
- •11.2. Нововведення і їхній вплив на взаємини в трудовому колективі
- •11.3. Особливості сприйняття нововведень різними категоріями працівників
- •11.4. Оптимізація соціально-психологічного клімату в колективі за інноваційної діяльності
- •11.5. Роль керівника колективу в регулюванні інноваційних конфліктів
- •11.6. Підготовка свідомості працівників до необхідності інноваційної діяльності
- •11.7. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації
- •11.8. Питання для самоперевірки
- •12.1. Кінцеві та проміжні цілі
- •Дати характеристику видам соціально-трудових конфліктів, а також методам, способам та засобам їх врегулювання та вирішення.
- •12.2. Соціально-трудовий конфлікт, його сутність і місце в системі соціальних суперечностей
- •В економічному житті:
- •У соціальній сфері:
- •Основне визначення:
- •Страйк — це завжди спосіб прояву позицій суспільних сил, об’єднаних профспілками, робітничим рухом із метою вирішення конфлікту у сфері тільки соціально-трудових відносин.
- •12.4. Основні стратегії переговорів у вирішенні конфліктів соціально-трудового характеру
- •Тактики, які використовують у стратегіях співробітництва, переговорів, боротьби*
- •12.5. Посередництво та головні умови досягнення успіху в переговорах
- •Діагностичні запитання щодо потреб сторін у співпраці
- •12.6. Страйки як надзвичайний засіб вирішення колективних трудових суперечок, їхня суть, різновиди та проблеми врегулювання й вирішення
- •12.7. Соціальне партнерство: його примирна функція в досягненні злагоди в колективному трудовому спорі (конфлікті)
Тактики, які використовують у стратегіях співробітництва, переговорів, боротьби*
|
Співробітництво |
Переговори |
Боротьба |
|
Сторони розглядаютьконфлікт як спільну проблему |
Конфлікт — зіткнення різних, але взаємозалежних інтересів |
Конфлікт — питання «перемоги чи поразки», «ми або вони» |
|
Партнери формулюють свої цілі достатньо чітко |
Партнери перебільшують значення власних інтересів, але не виключають можливості домовленості |
Партнери підкреслюють перевагу власних інтересів |
|
Слабкі місця й особисті проблеми обговорюються відверто |
Особисті проблеми маскуються або подаються обачно |
На особисті проблеми взагалі не звертають уваги |
|
Уся інформація, яка надається, є правдою |
Надана інформація не сфальсифікована, але однобічна. Факти, корисні для однієї зі сторін, прикрашаються |
Залюбки поширюється хибна інформація, якщо за її допомогою можна підкорити собі опонента |
|
Питання для обговорення подають у термінах реальних проблем |
Питання для обговорення формулюють у термінах альтернативних рішень |
Питання незгоди формулюють у термінах власного рішення |
|
Розглядаються всі можливі рішення, незважаючи на їхні практичні наслідки |
Іноді під час розгляду окремих питань одна зі сторін наполягає на безумовному виконанні своєї вимоги з тим, щоб здійснити тиск на партнера |
Власне рішення розглядається стороною не тільки як єдино можливе, а й прив’язується до високих принципів |
Закінчення табл. 12.2
|
Співробітництво |
Переговори |
Боротьба |
|
Пропозиції власного рішення накладаються на найпізніший термін |
Перевага надається власному рішенню, але межі дозволеного й можливість поступок сприймаються як належне |
Абсолютна й безумовна перевага надається власному рішенню, яке нав’язується всіма наявними засобами |
|
Загрози, внесення плутанини, використання помилок партнера розглядається як шкідливі явища |
Помірковане використання ретельно прорахованих загроз, безладдя, хитрощів |
Загрози, плутанина, шокові ефекти тощо можуть бути використаними в будь-який час із метою підпорядкування опонентів |
|
В обговоренні активну участь беруть всі заінтересовані сторони |
Контакти сторін обмежуються кількома їхніми представниками |
Інтереси висловлюються опосередковано, через «заяви» |
|
Використовується будь-яка можливість приховати свій силовий потенціал і не вдаватися до нього |
Іноді застосовуються силові методи, щоб вплинути на баланс сил із метою здобуття переваги |
Обидві сторони постійно використовують силові методи в боротьбі, віддаляючись та ізолюючись одна від одної |
|
Учасники переговорів намагаються ввійти в положення опонента, поставити себе на його місце |
Повагу до інтересів опонента використовують як тактичний прийом |
Нікому нема ніякої справи до інтересів і проблем іншої сторони |
|
Роздратування використовується для того, щоб розрядити атмосферу напруженості, яка може вплинути на майбутнє співробітництво |
Роздратування зазвичай приховують або висловлюють непрямо, наприклад, за допомогою гумору |
Роздратування використовується для нагнітання ворожої напруженої атмосфери, для пригнічення іншої сторони |
|
Обидві сторони легко погоджуються на те, щоб запросити зовнішніх консультантів для прийняття рішення |
За допомогою до третьої сторони звертаються у випадку абсолютно глухого кута |
Консультанти запрошуються у випадку, коли вони можуть надати так звану сліпу підтримку |
На думку Мастенбрука, переговори є комбінацією двох факторів: захисту власних інтересів, з одного боку, і залежності від опонента — з іншого. Переговори — це самостійне соціальне вміння, яке не можна зводити ні до процесу співробітництва, ні до процесу боротьби.
Починаючи переговори у сфері трудових відносин, потрібно пам’ятати, що переговори є особливим видом діяльності, який використовується у ситуаціях, де є взаємозалежність сторін. Проте занадто швидкий вибір, наприклад, стратегії співробітництва досить часто призводить до того, що сторона, співпрацюючи у вигідному для себе напрямі і отримуючи з цього вигоду, займає жорстку позицію з решти питань. Перша сторона відчуває себе в цій ситуації зрадженою і також займає жорстку позицію. Тут має місце «парадокс співробітництва», як назвав це В. Мастенбрук, тобто якщо в разі зіткнення протилежних інтересів хтось вибирає тактику співробітництва з властивими їй щирістю й довірою, він фактично збільшує ймовірність переходу до деструктивної конфліктності.
Так само неоптимальною в ситуації трудового спору є тактика жорсткої боротьби, тому що вона може призвести до ескалації конфлікту. Між співробітництвом і боротьбою має бути знайдено оптимальний для даної ситуації баланс, що дозволить трансформувати конфліктну ситуацію у завдання, яке можна розв’язати. Спеціалісти з переговорів називають таку збалансовану тактику «жорсткою гнучкістю».
Успіх у переговорах значною мірою залежить від підготовки до переговорів, кваліфікації учасників і їхнього досвіду з розв’язання трудових конфліктів. У зарубіжних країнах під час ведення ділових переговорів все частіше звертаються за допомогою до спеціалістів, які ведуть переговори від імені своїх клієнтів. Під час розв’язання трудових конфліктів професіонали запрошуються в ролі консультантів, посередників або арбітрів. При цьому використовується «чисте посередництво», коли посередник зосереджується:
а) на процедурних питаннях;
б) на підтриманні сприятливої для успіху переговорів атмо- сфери спілкування;
в) на допомозі сторонам у якнайкращому розумінні власних інтересів, інтересів іншої сторони, на усвідомлення ними рамок можливої домовленості;
г) на допомозі в оформленні підсумкових елементів, але з утриманням від порад і пропозицій щодо вирішення спірних питань по суті.
Обов’язок прийняти рішення цілковито покладається на сторони конфлікту.
Інший підхід — це коли посередник одночасно виконує функцію експерта зі спірних питань, розробляє, висуває та узгоджує зі сторонами власні пропозиції щодо розв’язання трудового спору, а в окремих випадках, за попередньою згодою сторін, приймає остаточне зважене рішення зі спірного питання (так званий «посередницький арбітраж»). Цей варіант передбачає низький рівень вимог до переговорної кваліфікації сторін трудового спору та високі різносторонні вимоги до кваліфікації посередника, його неупередженості й авторитету.
