Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Учебник_Конфликт.doc
Скачиваний:
118
Добавлен:
07.02.2016
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

Тактики, які використовують у стратегіях співробітництва, переговорів, боротьби*

Співробітництво

Переговори

Боротьба

Сторони розглядаютьконфлікт як спільну проблему

Конфлікт — зіткнення різ­них, але взаємозалежних інтересів

Конфлікт — питання «пе­ремоги чи поразки», «ми або вони»

Партнери формулю­ють свої цілі доста­тньо чітко

Партнери перебільшують значення власних інтересів, але не виключають можливості домовленості

Партнери підкреслюють перевагу власних інтересів

Слабкі місця й особисті проблеми обговорюються відверто

Особисті проблеми маскуються або подаються обачно

На особисті проблеми взагалі не звертають уваги

Уся інформація, яка надається, є правдою

Надана інформація не сфальсифікована, але однобічна. Факти, корисні для однієї зі сторін, прикрашаються

Залюбки поширюється хибна інформація, якщо за її допомогою можна підкорити собі опонента

Питання для обгово­рення подають у тер­мінах реальних проб­лем

Питання для обговорення формулюють у термінах альтернативних рішень

Питання незгоди форму­люють у термінах влас­ного рішення

Розглядаються всі можливі рішення, незважаючи на їхні практичні наслідки

Іноді під час розгляду ок­ремих питань одна зі сто­рін наполягає на безумовному виконанні своєї вимоги з тим, щоб здійснити тиск на партнера

Власне рішення розглядається стороною не тільки як єдино можливе, а й прив’язується до високих принципів

Закінчення табл. 12.2

Співробітництво

Переговори

Боротьба

Пропозиції власного рішення накладаю­ться на найпізніший термін

Перевага надається власному рішенню, але межі дозволеного й можливість поступок сприймаються як належне

Абсолютна й безумовна перевага надається влас­ному рішенню, яке нав’язується всіма наявними засобами

Загрози, внесення плу­танини, використан­ня помилок партне­ра розглядається як шкідливі явища

Помірковане використан­ня ретельно прорахова­них загроз, безладдя, хитрощів

Загрози, плутанина, шокові ефекти тощо можуть бути використаними в будь-який час із метою підпорядкування опонентів

В обговоренні актив­ну участь беруть всі заінтересовані сторони

Контакти сторін обмежуються кількома їхніми представниками

Інтереси висловлюються опосередковано, через «заяви»

Використовується будь-яка можливість приховати свій силовий потенціал і не вдаватися до нього

Іноді застосовуються силові методи, щоб вплинути на баланс сил із метою здобуття переваги

Обидві сторони постійно використовують силові методи в боротьбі, віддаляючись та ізолюючись одна від одної

Учасники переговорів намагаються ввій­ти в положення опо­нента, поставити се­бе на його місце

Повагу до інтересів опонента використовують як тактичний прийом

Нікому нема ніякої спра­ви до інтересів і проб­лем іншої сторони

Роздратування використовується для того, щоб розрядити атмосферу напруже­ності, яка може впли­нути на майбутнє співробітництво

Роздратування зазвичай приховують або висловлюють непрямо, наприклад, за допомогою гумору

Роздратування використовується для нагнітання ворожої напруженої атмосфери, для пригнічення іншої сторони

Обидві сторони легко погоджуються на те, щоб запросити зовнішніх консультантів для прийняття рішення

За допомогою до третьої сторони звертаються у випадку абсолютно глухого кута

Консультанти запрошуються у випадку, коли вони можуть надати так звану сліпу підтримку

На думку Мастенбрука, переговори є комбінацією двох факторів: захисту власних інтересів, з одного боку, і залежності від опонента — з іншого. Переговори — це самостійне соціальне вміння, яке не можна зводити ні до процесу співробітництва, ні до процесу боротьби.

Починаючи переговори у сфері трудових відносин, потрібно пам’ятати, що переговори є особливим видом діяльності, який використовується у ситуаціях, де є взаємозалежність сторін. Проте занадто швидкий вибір, наприклад, стратегії співробітництва досить часто призводить до того, що сторона, співпрацюючи у вигідному для себе напрямі і отримуючи з цього вигоду, займає жорстку позицію з решти питань. Перша сторона відчуває себе в цій ситуації зрадженою і також займає жорстку позицію. Тут має місце «парадокс співробітництва», як назвав це В. Мастенбрук, тобто якщо в разі зіткнення протилежних інтересів хтось вибирає тактику співробітництва з властивими їй щирістю й довірою, він фактично збільшує ймовірність переходу до деструктивної конфліктності.

Так само неоптимальною в ситуації трудового спору є тактика жорсткої боротьби, тому що вона може призвести до ескалації конфлікту. Між співробітництвом і боротьбою має бути знайдено оптимальний для даної ситуації баланс, що дозволить трансформувати конфліктну ситуацію у завдання, яке можна розв’язати. Спеціалісти з переговорів називають таку збалансовану тактику «жорсткою гнучкістю».

Успіх у переговорах значною мірою залежить від підготовки до переговорів, кваліфікації учасників і їхнього досвіду з розв’я­зання трудових конфліктів. У зарубіжних країнах під час ведення ділових переговорів все частіше звертаються за допомогою до спеціалістів, які ведуть переговори від імені своїх клієнтів. Під час розв’язання трудових конфліктів професіонали запрошуються в ролі консультантів, посередників або арбітрів. При цьому використовується «чисте посередництво», коли посередник зосереджується:

а) на процедурних питаннях;

б) на підтриманні сприятливої для успіху переговорів атмо- сфери спілкування;

в) на допомозі сторонам у якнайкращому розумінні власних інтересів, інтересів іншої сторони, на усвідомлення ними рамок можливої домовленості;

г) на допомозі в оформленні підсумкових елементів, але з утриманням від порад і пропозицій щодо вирішення спірних питань по суті.

Обов’язок прийняти рішення цілковито покладається на сторони конфлікту.

Інший підхід — це коли посередник одночасно виконує функцію експерта зі спірних питань, розробляє, висуває та узгоджує зі сторонами власні пропозиції щодо розв’язання трудового спору, а в окремих випадках, за попередньою згодою сторін, приймає остаточне зважене рішення зі спірного питання (так званий «посередницький арбітраж»). Цей варіант передбачає низький рівень вимог до переговорної кваліфікації сторін трудового спору та високі різносторонні вимоги до кваліфікації посередника, його неупередженості й авторитету.