- •Етапи розвитку економічної теорії як науки. Основні школи сучасної економічної думки.
- •Предмет економічної теорії та еволюція його визначення різними школами.
- •Економічні закони та категорії
- •Методи досліджень в економічній теорії. Функції економічної теорії.
- •Місце економічної теорії в системі економічних наук.
- •Економічні інтереси: сутність, суб’єкти, класифікація.
- •Економічні інтереси - усвідомлене прагнення суб'єктів господарювання до задоволення економічних потреб, що є об'єктивним спонукальним мотивом їхньої господарської діяльності.
- •9. Економічна системи її сутність, цілі та основні структурні елементи. Типи економічних систем.
- •11. Трансформація форм власності в Україні. Роздержавлення та приватизація.
- •10) Власність, її сутність, форми та місце в екон сист.
- •Зміст і структура суспільного виробництва. Матеріальне та нематеріальне виробництво.
- •Ресурси виробництва, їх обмеженість та склад. Крива виробничих можливостей.
- •Основні фактори виробництва та їх взаємозв’язок.
- •Фактори виробництва - це всі необхідні елементи, які використовуються для виробництва матеріальних і духовних благ.
- •Ефективність виробництва, її сутність, економічні та соціальні показники.
- •Форми організації суспільного виробництва: натуральне і товарне. Їх суть та основні риси.
- •Товар і його властивості. Вартість. Мінова вартість. Споживча вартість.
- •Альтернативні теорії вартості.
- •Теоретичні концепції виникнення грошей.
- •Сутність грошей та їх функції. Закони грошового обігу.
- •Види грошей:
- •Інфляція: сутність, причини та види.
- •Форми інфляції:
- •Соціально-економічні наслідки інфляції.
-
Ефективність виробництва, її сутність, економічні та соціальні показники.
Ефективність виробництва - категорія, яка характеризує віддачу, результативність виробництва. Вона свідчить не лише про приріст обсягів виробництва, а й про те, якою ціною, якими витратами ресурсів досягається цей приріст, тобто свідчить про якість економічного зростання.
Для визначення ефективного використання кожного фактора виробництва окремо, застосовується система конкретних показників: продуктивність праці; трудомісткість; фондовіддача; фондомісткість; матеріале-віддача; матеріаломісткість; капіталомісткість; еколого-ефективність
Продуктивність праці на мікрорівні визнач як відношення обсягу виробленої продукції до кількості робітників; на макрорівні – як відношення національного доходу до середньої чисельності працівників.
Трудомісткість – це показник, який відображає кількість затраченої живої праці на виробництво одиниці продукції.
Фондовіддача – це показник, який характеризує ефективність використання засобів праці, тобто кількість продукції, виробленої з одиниці основних фондів.
Фондомісткість показує вартість витрат виробничих фондів на одиницю виробленої продукції.
Матеріаловіддача характеризує ефективність використаних предметів праці.
Матеріаломісткість є зворотним показником матеріаловіддачі, який характеризує вартість витрат матеріальних ресурсів на одиницю виробленої продукції.
Соціальна ефективність суспільного виробництва показує, наскільки його розвиток відповідає вирішенню своєї головної, кінцевої мети - служити споживачу, задовольняти особисті потреби кожної людини
Показники соціальної ефективності виробництва:
-
Розмір ВВП та НД на душу населення
-
Частка фонду споживання в НД
-
Рівень життя населення
-
Якість життя населення
У розвинутих країнах існує і такий показник, як якість життя населення, сформований на основі так званих індексів розвитку людини (ІРЛ), який характеризують:
-
- обсяг реального ВВП на душу населення;
-
- середню тривалість життя;
-
- рівень грамотності населення;
-
- середню тривалість навчання в країні.
Між економічною та соціальною ефективністю виробництва існує тісний взаємозв'язок. Економічна ефективність є матеріальною основою вирішення соціальних проблем. У свою чергу, соціальний розвиток суспільства (зростання добробуту народу, його освітнього й культурного рівня, свідомого ставлення робітників до праці та ін.) суттєво впливає на підвищення ефективності суспільного .
-
Форми організації суспільного виробництва: натуральне і товарне. Їх суть та основні риси.
Натуральне господарство - такий тип організації виробництва, при якому люди виробляють продукти для задоволення своїх власних потреб, тобто продукти праці не набувають товарної форми і призначені для особистого та внутрішнього господарського споживання безпосередніми виробниками:
-
Замкнутість екон. Діяльності
-
Ґрунтується на ручній праці, примітивних ЗВ
-
Відсутність обміну
Поступово на зміну натуральному господарству прийшло товарне виробництво як розвинутіша і ефективніша форма організації суспільного виробництва.
Товарне виробництво - це така форма організації суспільного господарства, за якої продукти виробляються не для споживання їх виробниками, а спеціально для обміну, для продажу на ринку:
-
Є відкритою економічною формою господарства.
-
між виробниками існують опосередковані зв’язки через обмін продуктами їхньої праці як товарами.
-
виробники є економічно вільними у виборі товарів і партнерів.
-
функціонує і розвивається на засадах таких економічних законів: закону вартості, закону попиту і пропозиції, закону конкуренції, законів грошового обігу та інших.
Дві обов'язкові передумови необхідні для виникнення і функціонування товарного виробництва - наявність суспільного поділу праці та економічного відокремлення виробників. І якщо суспільний поділ праці створює об'єктивні умови для обміну взагалі, то економічна відокремленість виробників потребує обміну товарів як еквівалентів.
Просте товарне виробництво - це дрібне виробництво індивідуальних самостійних ремісників і селян, що працюють на ринок. Воно було притаманне докапіталістичним суспільствам
Розвинута форма товарного виробництва - це вищий і ефективніший ступінь товарної організації господарства, заснований на великій приватній власності, найманій праці й машинній індустрії. Притаманна капіталістичному суспільству.
Товарне виробництво є основою виникнення і розвитку ринкової економіки"- одна з вершин суспільної цивілізації, геніальний винахід людства, що не має альтернативи в оглядній історичній перспективі. Тому економіка, яка відкидала необхідність розвитку товарного виробництва, ринкових відносин, відкидала і досягнення світової цивілізації, чим прирікала себе на саморуйнування, як це трапилося з командно-адміністративною економікою в колишніх соціалістичних країнах.
